– Як же так, Олексію? – Ніна сумно подивилася на чоловіка, який нервово вдягався.
– Ніна, я і сам засмутився. Хотів із вами весь день провести. Але нічого не вдієш, на роботу викликали.
Ніна спостерігала, як її чоловік збирається, відчуваючи якусь образу. Зрозуміло, що робота важлива, але ж сьогодні вихідний. Вони вчора весь вечір планували, як підуть гуляти з їхньою донькою. З’їздять на набережну, куплять морозиво, погодують качок. Потім зайдуть у якесь кафе, поїдять піци. Ніна так чекала на цю прогулянку, бо нечасто бачить чоловіка. Та й із донькою складно кудись без нього їхати. Ніна не мала прав, машину вона не водила. А з п’ятирічною дитиною їхати автобусом не дуже хотілося.
А сьогодні вранці дзвінок, а потім винний вираз обличчя чоловіка.
– У тебе ж вихідний. Ти можеш сказати, що маєш вже плани? – все ще не втрачала надію чоловіка.
– Сказати можу, але без мене все одно не впораються. Давайте наступного разу погуляємо, добре? А ви сьогодні біля будинку пройдетеся. А ввечері замовимо піцу, гаразд?
Ніна кивнула. А що лишалося робити? Не сваритися ж тепер. Та й розуміла вона, що Олексій заради їхньої родини стільки працює. Вони на квартиру збирають, хочуть переїхати з їхньої маленької однокімнатної квартири в двокімнатну. А то Соня росте, їй уже особистий простір потрібен. Та й до школи через пару років точно потрібна буде своя кімната. Не за кухонним же столом уроки робити?
І все одно прикро.
Ніна так і не вийшла на роботу, сиділа із донькою. Соня, звичайно, ходила до дитячого садка, але часто нездужала. Та й на танці доньку возити треба. Ось вони з Олексієм і вирішили, що всім буде простіше, якщо Ніна займатиметься домом та дитиною. Та й на попередньому місці роботи їй платили не дуже багато, тож не сильно вони й втрачають у грошах.
Олексій поїхав, а до Ніни відразу підбігла Соня.
– Мамо, а ми поїдемо годувати качечок? – запитала вона.
– Ні, Соня. Тату довелося поїхати на роботу, наступного разу поїдемо.
Дочка відразу почала вередувати. Не тільки Ніна чекала на цю прогулянку.
У результаті, подумавши, Ніна все ж таки вирішила, що можна і без чоловіка з’їздити. Усього двадцять хвилин їзди, зараз не година пік, можна і автобусом спокійно дістатися. Звичайно, з чоловіком прогулянка була б цікавішою, та й вони вдвох доглядали б активну доньку. Але і без нього можна з’їздити, все краще, ніж вкотре на їхньому дитячому майданчику сидіти.
Олексію Ніна не стала нічого говорити. Взагалі вона вирішила зайвий раз його не смикати. Може, якнайшвидше розбереться зі справами і зʼявиться вдома. А може, їм пощастить, і він навіть їх із прогулянки забере.
Пообідавши, Соня годину поспала, а потім вони почали збиратися на прогулянку.
Взявши з собою купу іграшок, корм для пташок та змінний одяг для Соні, Ніна з донькою вирушили у свою невелику подорож.
До набережної дісталися без проблем, Соні навіть цікаво було їхати в автобусі. А вже на набережній Соня була в захваті. Великий дитячий майданчик, батут, річка з качечками, купа магазинчиків та багато місця для ігор.
Ніна та Соня гуляли близько двох годин. А потім вирішили, що настав час перекусити.
– Ходімо в кафе сходимо, – запропонувала Ніна.
Звичайно, доньці не хотілося нікуди йти, але вона теж хотіла їсти. Та й кафе любила, бо мама з татом завжди після їжі брали їй морозиво.
Ніна подивилася по картах, де найближче кафе з ігровою кімнатою. Сподівалася вона, що Соня там ще пограє, а потім вони викличуть таксі і поїдуть додому. Або чоловік забере. А може, якщо сили залишаться, то й автобусом дістануться.
До кафе треба було йти хвилин із десять. Вони неспішно брели вулицею, розглядаючи все навколо. У Соні був такий вік, коли вона говорила без перерви.
– Мамо, дивись, песик! Мамо, дивись, яке велике дерево! Мам, дивись татова машина!
До цих слів Ніна просто кивала в такт слів доньки, не особливо в них вслухаючись. Але зараз відволіклася від своїх думок, почувши щось цікаве.
– Соня, тато на роботі. Просто машина схожа, – промовила Ніна. Але, подивившись туди, куди вказує донька, Ніна раптом зрозуміла, що машина справді їхня. Через заднє скло виднілася рожева подушка, спеціально для Соні її возили.
Ніна не зрозуміла, що тут робить чоловік. Адже робота зовсім в іншому місці. Хоча, може, він закінчив, і вирішив заскочити поїсти? Адже він навіть поснідати не встиг.
До того кафе, куди Соня та Ніна прямували, вони так і не дійшли. Натомість підійшли до того, біля якого стояв їхній автомобіль.
Ніна несвідомо глянула на вікна, і помітила свого чоловіка. І він був не один, йому компанію складала якась білявка, якій він усміхався і яку обіймав.
У цей момент Ніні стало важко. Але вона спробувала себе заспокоїти. А раптом це ділова зустріч? Не треба ось так одразу робити висновки.
Ніна дістала телефон, а потім зателефонувала чоловіку. Вона бачила через вікно, як він дістав телефон, важко зітхнув, посміхнувся білявці та відповів.
– Привіт, кохана, – сказав він, погладжуючи білявку по руці. Наче заспокоюючи її.
– Привіт. А де ти?
– На роботі. А що?
– І довго ще?
– Не знаю… Але мені здається, що до вечора затримаюсь. А що таке?
Ніна прикрила очі. Ще й Соня поруч канючила, не розуміючи, чому вони зупинилися тут. Дівчинка тата не бачила.
– Просто … Та нічого, загалом. Працюй.
– Я постараюсь якнайшвидше. Поцілуй за мене Соню.
– Звісно.
Ніна поклала трубку, а потім витерла сльози, що набігли. Після цього включила камеру, сфотографувала свого чоловіка в компанії блондинки, а потім взяла дочку за руку.
– Ми їдемо додому, – сказала вона.
– Ні! Я хочу у кафе!
Зазвичай Ніна не сварила доньку. Намагалася їй все пояснити, домовитись. Але зараз було не до церемонії.
– Я сказала, ми їдемо додому! – суворо промовила вона.
Соня надулася, але сперечатися не стала. А Ніна подумала, що вона потім вибачиться перед донькою. Але не зараз.
Вона викликала таксі, а потім, коли вони приїхали, вона одразу вирушила до спальні.
Речі чоловіка вона кидала у сумки хаотично. Можливо, навіть частину своїх випадково закинула.
А потім вона надіслала йому фото сумок. А потім те фото, що зробила через вікно кафе.
Олексій одразу почав дзвонити, але Ніна не брала слухавку. Вона готова була влаштувати грандіозну сварку, і від цього її стримувала лише присутність дочки. Але вона зрозуміла, що не зможе стриматись, коли приїде Олексій.
Тому вона зателефонувала сестрі і попросилася переночувати. І та не відмовила, розуміючи, що трапилося щось погане.
Олексій намагався виправдатися. Коли Ніна трохи охолонула, то погодилася поговорити. Він почав стверджувати, що це була його колега, і що вони обговорювали робочі процеси, ось він і сказав, що вони працюють. Було видно, як він продумав всю цю історію, щоб вона здавалася правдоподібною.
І тоді Ніна попросила познайомити його із цією колегою. Сказала, що поїде разом із ним на роботу і поговорить із нею.
Ось тут він і проколовся. Почав щось лепетати про те, що вона у відпустці. Але навіть не зміг відразу назвати її посаду.
Ніна подала на розлучення. А Олексій зрештою зізнався. Почав застосовувати іншу тактику: почав вибачатися, обіцяти, що цього не повториться.
Але Ніна не пробачила, незважаючи на те, що їй було страшно залишитися однією з дитиною. У всій цій ситуації її найбільше ображала навіть не зрада. Зрозуміло, що це важко, але ще важче було від іншого: Олексій помчав до коханки того дня, коли вони, нарешті, вирішили разом з’їздити погуляти. Він не тільки її проміняв на цю блондинку, а ще й той час, який міг провести з дочкою. Він чудово знав, як хотіла Соня сходити погуляти з татом. І він разом з нею планував, що вони робитимуть, хоча тоді вже знав, що просто втече.
І ось ця зрада дитини Ніну найбільше засмутила. І вона не вірила, що той, який може обіцяти дочці веселі вихідні, а потім іти до коханки, може змінитися. Тому ні про яке примирення питання і не стояло. Розлучення, і крапка.
Важко було пояснити доньці, що сталося. Чому тато тепер не житиме з ними. Але Ніна була впевнена, що її дочка зрозуміє і підтримає, коли виросте. Адже вона бажає Соні тільки кращого життя, в якому немає місця такій зраді.
