– Світлано, чому ти відмовляєшся? – Ірина дуже засмутилася. Бо ж вона вже вже стільки нарозповідала своєму начальникові про Світлану і про те, яка та …
Ірина допомагала клієнту у виборі квітів, коли у магазин влетіла невдоволена клієнтка. Ірині ледве вдалося заспокоїти її, вона вискочила з магазину так само швидко, як і увійшла. Чоловік, який весь цей час обирав букет, підійшов до каси. — Вибачте, я не допомогла вам із вибором квітів, – сказала Ірина. — Я сам впорався. Гарно ви її заспокоїли, – відповів клієнт. – Так, і такі люди бувають – усміхнулася Ірина. – Доречі, ви знаєте, що ви незабаром вийдете заміж? – раптом сказав чоловік. – Я? Заміж? З чого ви це взяли? – Ірина здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається
Ірина допомагала клієнту у виборі квітів, коли продзвенів дзвіночок, двері натягнулися на пружині і ніяк не поверталися на місце. Іра вибачилася та вийшла з холодильного …
Люба познайомилася з Максимом. Хлопець був, як з журналу мод – дуже гарний! Дівчина привела його додому, щоб познайомитись з мамою. Віра Петрівна одразу ж змінилася на обличчі… Вона пригостила їх чаєм, а потім пішла у своїх справах. Увечері, коли вони залишилися з донькою наодинці, мати спитала: – Ну і як у вас? Серйозно все? – Так, мамо, а хіба не видно? – усміхнулася Люба. – Він мене любить, я його теж. Ми, мабуть, одружимося. – Так от, поки він тобі не запропонував це, раджу тобі доню… Його покинути! – раптом заявила мати. – Що ти таке говориш, мамо?! – Люба оторопіла від почутого
Люба познайомилася з Максимом. Хлопець був немов із журналу мод. Очей не відвести: спортивна фігура, темне волосся і зелені очі з пухнастими віями, яким могла …
Олег вийшов з роботи, сів у свою машину. – О, якраз встигаю за Інною заїхати, – сказав він, глянувши на годинник і вирушив на роботу до своєї коханої Інни. Через півгодини чоловік вже стояв біля офісу Інни. Інна та її напарниця Віка вийшли з будівлі. Олег вже було хотів вийти до своєї коханої, як раптом від помітив, що до Інни та Віки підлетіла якась незнайомка і почала щось активно пояснювати, розмахуючи руками. Незнайомка вела свій монолог доволі гучно. Олег прислухався до слів цієї жінки і…остовпів від почутого
– Не треба нічого пояснювати! – Олег був в не собі від невдоволення. – Все і так ясно! – Що тобі ясно? Кажу ж, – …
До Ліди в гості приїхала майбутня свекруха. Увечері, повертаючись додому, Ліда купила по дорозі улюблений торт Марини Михайлівни. – О, з’явилася! – вийшла їй назустріч мама її коханого Андрія. – І вам здрастуйте! – усміхнулася Ліда, знімаючи туфлі. – Візьміть торт, будь ласка. – М-м-м, не забула, що я люблю, – гостя подивилася на термін придатності торта і задоволено кивнула. Догодила! – Ви вечеряли? – уточнила Ліда. – Тебе чекали, так що, годуй нас давай, – жінка гордо пішла на кухню. Ліда накрила на стіл. Майбутня свекруха глянула на стіл і спохмурніла. – Що таке? – запитала Ліда. Що не так? Вона не розуміла в чому справа
– Лідо, мама приїжджає! – схвильований Андрій вихором заскочив на кухню. – Приїжджає і добре. – здивувалася Лідія. – Ти не розумієш! Моя МАМА приїжджає! …
Таїса прибігла додому після побачення з Андрієм, мати не спала, чекала на дочку. – Мамо, ти чому не спиш? – запитала Таїса. – Заснеш тут, коли тебе немає вдома, – відповіла жінка. – А ти чому сяєш, як нова копійка? – А ось! – Таїса показала руку, на якій красувалася обручка. – Андрій заміж покликав, а я погодилася! Раптом, дівчина помітила, що мати не рада цій новині. – Мамо, ти не рада? – запитала Таїса. – Я забороняю тобі виходити за нього! – несподівано заявила мати. – Але чому? Чим тобі не догодив Андрій? – Таїса здивовано дивилася на матір, не розуміючи, що відбувається
Пізно ввечері Таїса прибігла додому після побачення з Андрієм, мати не спала, чекала на дочку. Вона завжди хвилювалася, поки дочка не прийде додому, і Таїса …
Ганна Олексіївна вже збиралася лягати спати, як раптом у двері подзвонили. – А це ще хто? – здивувалася вона. На порозі стояла її донька Олена. – Доню, що сталося? – захвилювалася Ганна Олексіївна. – Я пішла від Михайла, – сказала Олена і зайшла в квартиру. – Як пішла? Чому? – здивувалася мама. – Ви ж так добре жили! – Мамо, ти багато чого не знаєш, – тихо сказала донька. – Ну, розповідай все, – рішуче заявила Ганна Олексіївна. – Я пішла від Михайла, тому що…, – почала Олена, хвилину помовчала, збираючись з думками і все розповіла матері. Ганна Олексіївна вислухала її і ахнула від почутого
Цінності в житті у всіх різні, і якщо одних влаштовує, що з ними трапляється, то інші прагнуть своє життя влаштувати якнайкраще і спокійніше. У молодості …
Тетяна Іванівна була вдома, коли у двері наполегливо подзвонили. Тетяна Іванівна відкрила двері. На порозі стояла її сусідка Людмила Петрівна. Та аж поперхнулася, побачивши господиню… З картонною короною на голові! – Щось хотіли? – запитала як нічого й не сталося Тетяна Іванівна. – Так, ти мене заливаєш! – сказала та. – У тебе з батареї вода, у мене вся стіна мокра. І ти що оце наділа? Сусідка вказала на корону. – Про що це ви? – здивувалася Тетяна Іванівна. – Та ось, корона! – вигукнула сусідка. – Про що ви, на мені немає жодної корони, – здивувалася хазяйка. Людмила Петрівна не могла нічого зрозуміти
У день переїзду Тетяна Іванівна побачила, що із сусідньої квартири вийшла жінка і несхвально спостерігає за вантажниками. – Здрастуйте, я ваша нова сусідка, – привітно …
Сергій вийшов із ванної, на ходу витираючи волосся рушником. – О, ти вже вдома? А я не чув, як ти прийшла, – сказав чоловік, зайшовши на кухню і побачивши свою дружину. – Так, я… нещодавно прийшла, – Марина спробувала посміхнутися, але губи не слухали. – Щось сталося? Ти якась дивна, – захвилювався Сергій. – Ні, все гаразд. Просто втомилася, – відмахнулася жінка. – Ти вечерятимеш? – Так, із задоволенням. Що сьогодні у нас? – усміхнувся він, сідаючи за стіл. Але Сергій навіть не здогадувався, що Марина поводиться так, тому що вона дізналася його найбільшу таємницю
Марина стояла біля вікна, задумливо спостерігаючи за падаючими пластівцями снігу. Тихий зимовий вечір. Затишна квартира. Все як завжди … Але щось невловимо змінилося. Вона відчула …
Іван ішов по вулиці, кутаючись у комір старого пальта. У голові роїлися невеселі думки. Минуле, здавалося, не відпускало його. Двадцять років тому він був зовсім іншою людиною. Тоді в ньому вирувало життя! Успішний чоловік, молодий батько двох гарненьких близнючок. Він мчав по життю, впевнений, що весь світ біля його ніг! Поруч із ним завжди була його дружина, Надія. Тендітна, з золотистим волоссям, вона була схожа на принцесу… І тут Іван побачив її, Надію! Вона йшла, злегка спираючись на руку високого сивого чоловіка. Пара зупинилася неподалік. І тут Іван впізнав цього чоловіка
Іван ішов по вулиці, кутаючись у комір старого пальта. Холодний вітер тріпав його сиве волосся. У голові, як настирливі мухи, роїлися невеселі думки. Минуле, здавалося, …