Життєві історії

Показує: 1 - 10 з 1 086 РЕЗУЛЬТАТІВ
Життєві історії

Галі запропонували роботу. Вона мала бути ведучою на ювілеї у якомусь багатому будинку. Замовники натякнули, що ювіляр досить відома людина. Але він просив не розказувати, хто він. Тільки ім’я сказав, щоб Галя могла підготувати сценарій. Галя не заперечувала. Яка їй різниця?! Вона тільки уточнила смаки ювіляра у їжі та піснях і почала готувати свято… І ось настав день урочистості. Стали прибувати гості. Галя ще раз по-хазяйськи оглянула все, перевірила, як сидітимуть гості і стала чекати на ювіляра. – Хто ж він такий? – думала жінка. Раптом у залу зайшов чоловік. Галя глянула на нього й ахнула від несподіванки

Життєві історії

Галі запропонували роботу. Вона мала бути ведучою на ювілеї у якомусь багатому будинку. Замовники натякнули, що ювіляр досить відома людина. Але він просив не розказувати, хто він. Тільки ім’я сказав, щоб Галя могла підготувати сценарій. Галя не заперечувала. Яка їй різниця?! Вона тільки уточнила смаки ювіляра у їжі та піснях і почала готувати свято… І ось настав день урочистості. Стали прибувати гості. Галя ще раз по-хазяйськи оглянула все, перевірила, як сидітимуть гості і стала чекати на ювіляра. – Хто ж він такий? – думала жінка. Раптом у залу зайшов чоловік. Галя глянула на нього й ахнула від несподіванки

З самого дитинства так усі про неї й казали: – Наша Галя – ну просто дівчинка-свято якась! Подивіться на неї, вона ж як маленька рум’яна …

Читати
Життєві історії

Оля ішла додому з пакетами продуктів у руках. Жінка вирішила зробити своєму чоловіку сюрприз – влаштувати романтичну вечерю! Оля відкрила двері й застигла на порозі… У квартирі було світло, відчувався запах чогось смачного, а з кухні чулися голоси й сміх… Жіночий сміх! Оля поставила пакети на підлогу. На вішалці було незнайоме жіноче пальто. Оля навшпиньки пройшла по коридору. З кухні відчувався запах її фірмової печені. – Надзвичайно смачно! – пролунав жіночий голос. – Ти де навчився так готувати? – У дружини підглянув рецепт! – відповів чоловік Олі і вона побіліла. Жінка зазирнула на кухню. А там… Їй відкрилася картина, від якої земля пішла з-під ніг

Оля задумливо стояла біля вікна. Збори в дорогу завжди викликали в неї легке занепокоєння, наче вона щось забула чи не передбачила… – Ти точно взяла …

Читати
Життєві історії

Галина солодко спала, як раптом прокинулася від якогось дивного шуму. – Романе, ти це чуєш? – запитала вона в чоловіка, який спав поряд. – Нічого я не чую, – буркнув Роман. – Спи давай, завтра рано вставати! – Мабуть здалося, – сказала сама до себе Галина. Щоб заспокоїтись, жінка вирішила піти на кухню, випити склянку води. Вона підвелася з ліжка, накинула халат і тихенько, щоб не розбудити чоловіка, попрямувала на кухню. Галина зайшла на кухню, ввімкнула світло і…ахнула від побаченої картини

поновлено

– Романе, може, вистачить, га? – Галина внесла до спальні купу постільної білизни. – Що вистачить? – Досить запрошувати до нас усіх поспіль! Я втомилася …

Читати
Життєві історії

Ольга сиділа зі своєю матірʼю на кухні, і пила чай. – Мама, я маю тобі дещо сказати, – не рішуче почала розмову донька. – Слухаю, – відповіла мама. – Я переїжджаю від вас, – несподівано сказала Оля. – Як переїжджаєш? – здивувалася мама. – Олексій зробив мені пропозицію! – радісно вигукнула Ольга. – І ми вирішили почати жити разом ще до весілля! Мама відвела погляд в сторону. – Мамо, ти що не рада? – тихо запитала донька. – Не дозволю! Я не дозволю, відбутися цьому весіллю! – несподівано вигукнула мама. – Мамо, ти що таке говориш? – Оля здивовано дивилася на матір, не розуміючи, що відбувається

поновлено

– Який ще Олексій? – голос матері тремтів від злості. – Ти хочеш кинути нас? Ольга застигла. Вперше вона почула від матері не скарги, не …

Читати
Життєві історії

Вероніка поставила чашку з кавою. Її пальці, прикрашені каблучками – подарунками чоловіка Ігоря за двадцять років шлюбу, злегка тремтіли. Через вікно ресторану відкривався вигляд на вечірнє місто, але вона нічого не помічала. Вероніка дивилася тільки на один столика в протилежному кінці зали. – Який збіг! – подумала вона, спостерігаючи, як її Ігор… Ніжно погладжує руку молодої брюнетки! – Який же ж дивовижний збіг… Офіціант підійшов до столика Вероніки. – Бажаєте ще щось? – запитав він. – Так! – Вероніка підняла очі. – Принесіть, будь ласка, рахунок он того столика. Я хочу зробити подарунок. – Вибачте, що? – офіціант не розумів, що відбувається

поновлено

Вероніка повільно поставила чашку з кавою. Її пальці, прикрашені каблучками – подарунками чоловіка за двадцять років шлюбу, злегка тремтіли. Через величезне панорамне вікно ресторану відкривався …

Читати
Життєві історії

– Дякую, Віро, що так нам допомагаєш, – Ганна Василівна дивилася на дочку. – Тільки, я ніяк не зрозумію: коли ти все встигаєш? У вас же у самих дача, за нею теж догляд потрібен! Віра зітхнувши, відповіла: – Немає у нас ніякої дачі, мамо. Три роки вже. – Як? Невже продали? – ахнула Ганна Василівна. – Та ні, – дочка сумно посміхнулася. – А що ж тоді? – не розуміла Ганна Василівна. – Ой мамо, ти не уявляєш, що сталося? – сумно промовила Віра, зібралася з думками і все виклала матері. Ганна Василівна вислухала доньку і остовпіла від почутого

поновлено

– Дякую, Віро, що так нам допомагаєш, – Ганна Василівна з любов’ю дивилася на дочку, – Тільки, знаєш, я ніяк не зрозумію: коли ти все …

Читати
Життєві історії

Оксана з сином приїхали в гості до матері на дачу. Дача зустріла їх яскравим сонцем та співом птахів. Лідія Сергіївна вийшла назустріч, взяла онука на руки. – Як я рада вас бачити! – сказала жінка. Потім, пообідали з дороги, випили чаю. Ближче вечора, Оксана вирішила прилягти, поки є можливість. Сина вона залишила на бабусю, а сама втомлено залізла під ковдру. Тільки-но Оксана закрила очі, як раптом у будинку пролунали дитячі голоси. Чужі дитячі голоси. То був не її син Миколка. Оксана різко розплющила очі, підвелася, вийшла в коридор і…ахнула від побаченого

поновлено

– Оксано, ну що ти в чотирьох стінах сидиш? – у голосі Лідії Сергіївни звучав легкий докір. – Приїжджай до нас на дачу, тут свіже …

Читати
Життєві історії

У Тані не стало матері. Її батько залишився один у своєму будинку. Чоловік дуже сумував за дружиною. Таня ж часто відвідувала його. Так минуло два роки. Таню, яка вкотре приїхала провідати батька, біля хвіртки зустрів… Великий пес! На ґанок зразу вийшов батько. – Це що за диво, тату?! – здивувалася жінка. – Звідки?! – Красюки переїхали в місто от мені й віддали, – відповів батько. – Гарна собачка, слухняна… Таня помітила, що батько нарешті трохи підбадьорився. Два роки переживань нарешті закінчилися – йому було про кого піклуватися… Минув час. Таня знову приїхала до батька. Вона глянула на нього й ахнула від побаченого

Коли Таня закінчила навчання, батьки нарешті здійснили свою мрію й купили будиночок біля озера. Теплий, затишний, комфортний. Він був зовсім недалеко від їхнього містечка, хвилин …

Читати
Життєві історії

Ганна помішувала ложечкою чай і задумливо дивилася у вікно… Десять років шлюбу з Ігорем. Чималий термін, щоб навчитися читати між рядків і відчувати фальш у голосі близьких. Ганна відставила чашку й пішла у спальню. Щось змінилося останнім часом у її сімʼї. Її чоловік Ігор став частіше затримуватися у своєї матері в гостях. Він повертався якийсь напружений, уникав дивитись Ганні в очі… Ганна відкрила шухляду письмового столу й застигла. Під купкою старих журналів лежала папка з документами, якої раніше там не було! А всередині… – Господи… – тільки й прошепотіла Ганна від побаченого

поновлено

Весняне сонце заливало світлом простору кухню. Ганна повільно помішувала ложечкою чай, задумливо дивлячись у вікно на бруньки клена, які вже розпускалися. Десять років шлюбу – …

Читати
Життєві історії

Олена варила борщ на обід, коли у двері подзвонили. Жінка швидко витерла руки об фартух, і пішла відкривати. – Мамо? Тату? Ви що тут робите? – здивувалася вона такому несподіваному візиту батьків. – Доню…Біда у нас… Нашого будинку не стало, – майже плачучи промовила Анастасія Вікторівна.  – Можна, ми з мамою поживемо в тебе якийсь час? – додав батько. – Ні! Не можна, – несподівано завила донька. – Не після того, що ви зробили! – Доню, ти про що? Що ми зробили? – мати з батьком здивовано переглядалися між собою, не розуміючи, що відбувається

– Мамо, з днем ​​народження! – широко посміхаючись, Олена поцілувала матір у щоку. – Вітаю вас, – перейняв естафету чоловік Олени. Він вручив величезний букет …

Читати