Аліса ніяк не могла знайти свій паспорт, який несподівано знадобився їй на роботі. – Та що ж це таке! Куди я могла його засунути? – …
Тетяна поїхала на відпочинок. Її старенький, самотній батько залишився вдома один. На відпочинку Тетяна зустріла свого знайомого Юрка. – Тетянко, ти сама, я теж один, – якось сказав Юрко. – Ми могли б бути разом. – Ну не знаю, – відповіла вона. – У мого батька складний характер. – Повір, ти не пошкодуєш! – сказав Юрко. – Що ж, можна спробувати, – погодилася Тетяна і поїхала додому, розповісти все батьку. Батька не було, а в квартирі було незвично чисто! Тетяна кинулася до сусідки, думаючи, що сталося найгірше. Вони вийшла з дверей, глянула вниз на сходи й ахнула від побаченого
У п’ятницю головна бухгалтерка прийшла на роботу ошатна, з пляшкою дорогого ігристого, тортом та упаковкою ковбасної нарізки. – Дівчатка, після роботи не розходимося, посидимо трошки …
Аліса приїхала в рідне село до сестри на день народження. Після того, як не стало батьків, її старша сестра Ольга була хазяйкою у їх рідному домі. Сестри випили чаю й пішли спати. Чоловік Ольги був на заробітках. У будинку було чути тільки цокання будильника і тихий гуркіт працюючого холодильника. Аліса відчинила віконце. Вона не одразу заснула, згадувала свою юність… Вранці від легкого вітерця тюль трохи ворушилася, через що рідна хата здавалася живою. Аліса дивилася на вікно. А коли сіла на ліжку, то побачила те, від чого мало не ахнула
Аліса приїхала у рідне село до своєї сестри на день народження. Після того як не стало її батьків вона стала рідко їздити в рідний дім, …
– Сину, ви сьогодні до мене не хочете випадково заїхати? – сумним голосом запитала Світлана Семенівна зателефонувавши до сина. – Ні, не планували, – нерішуче відповів Віктор. – А доведеться, – важко видихнула жінка. – Мамо, щось сталося? – захвилювався син. – Біля тебе є ручка і листок? – раптом запитала Світлана Семенівна. – Немає, а що? – не зрозумів син. – Шукай! Потрібно щоб ти дещо записав? – пояснила мати. – Мамо, та що ж сталося? – схвильовано вигукнув Віктор, не розуміючи, що відбувається
– Сину, ви сьогодні до мене не хочете випадково заїхати? – сумним голосом запитала Світлана Семенівна. – Ні, не планували, – нерішуче відповів Віктор. – …
Катерина приїхала в рідне село. Вона допомагала батькам садити картоплю. З нею приїхала її донька Дарина. Дівчина пішла на дискотеку, а повернулася аж на ранок. – Ну, і як там сільська дискотека? – запитала по обіді Катерина. – З ким познайомилась? Він тебе додому хоч провів? – Провів, – кивнула Дарина. – На побачення запросив? – запитала мати. – Запросив, – кивнула донька. – Сподобався? – розпитувала Катерина. – Сподобався, – знову кивнула Дарина. – Він зараз прийде. І не просто так… – Невже свататися?! – ахнула мати. Вона не встигла отямитися, як у хвіртку хтось зайшов. Катерина глянула хто там і застигла від побаченого
Про те, що в село приїхав Сашко, Катерина дізналася першого ж вечора, як приїхала допомагати своїм батькам садити картоплю. Однокласник теж приїхав відвідати рідню на …
Марія та Павло поверталися додому, коли на телефон чоловіка зателефонували. Дзвонила його мама. – Де вас носить? Я три години сиджу біля під’їзду! – почала сварити сина жінка. – Ми гуляли, – спробував виправдатися Павло. – Швидко додому! – скомандувала Тетяна Петрівна. Марія та Павло рушили додому, і за пів години були біля своєї квартири. – Ви чому так довго?, – сказала жінка, побачивши сина та невістку. – Мамо, а ти чому не сказала, що приїдеш? – запитав Павло. – Щоб ви встигли підготуватися! – загадково промовила жінка. – Підготуватися? До чого? – Марія здивовано дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається
Прекрасний настрій, весняна погода, тепло, майже як влітку. Марія та Павло вдосталь нагулялися і вже поспішали додому. – А давай купимо додому тістечок. – Ми …
Катя прокинулася без будильника, пройшла на кухню, одягла поверх домашнього плаття фартух і взялася за сніданок. Дістала з холодильника випечені з вечора млинці, начинила їх сиром і поклала на сковорідку. Через півгодини на кухню зайшов Микола. – Ммм…, як смачно пахне, – задоволено простягнув чоловік. – Сідай, будемо снідати, – відповіла Катя і поставила перед чоловіком тарілку з млинцями. Жінка сіла навпроти і дивилася, як чоловік, смакував млинці. І раптом, несподівано сказала: – Микола, давай розлучимося! – Як розлучимося? Чому? – Микола застиг з виделкою в руці, чоловік здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається
Катя прокинулася без будильника, подивилася на годинник – половина на дев’яту. Можна, звичайно, ще поспати – сьогодні неділя, але краще встати, день буде довшим, більше …
Ліза солодко спала. Раптом задзвонив її телефон. Ліза, не відкриваючи очей, почала нишпорити рукою по поверхні тумбочки. Вона хотіла скинути виклик і знову поринути в солодкий сон. Але телефон все дзвонив і дзвонив. Зітхнувши, Ліза розплющила очі. Дзвонили з незнайомого номера. Дівчина взяла слухавку. – Алло, – ще сонним голосом промовила вона. І тут Ліза аж стрепенулася й застигла, почувши в слухавці дивні слова. – Вибачте, ви, мабуть, помилилися номером, такого просто не може бути, – несміливо сказала дівчиа. Але невідома їй людина все продовжувала говорити і говорити. Ліза відмовлялася вірити у почуте
Ліза солодко спала. Їй снилося море. Як же ж добре! Щось задзвеніло в далині. Звук наближався і заважав насолодитися красою природи… Це виявляється дзвонив її …
Марина поспішала до нотаріальної контори. Півроку тому у неї не стало батька і тепер прийшов час вступити в спадщину. Вона зайшла в кабінет нотаріуса, де її зустріла секретарка. – Прошу вас ознайомитись із документами, – сказала дівчина. – Тільки, вибачте, не можу зараз роздрукувати, доведеться прочитати з ноутбука. Марина кивнула дівчині та запевнила, що її все влаштовує. Секретарка принесла ноутбук, відкрила потрібну папку та пішла до себе за стіл. Побачивши в заголовку папки з документами свої ініціали та прізвище, Марина клацнула мишкою, відкрився документ. Марина прочитала зміст документу і застигла від прочитаного
Марина поспішала до нотаріальної контори. Півроку тому у неї не стало батька. Емоцій у неї із цього приводу не було, бо вона майже не знала …
Лариса приїхала жити у рідне село до матері. Весною вони город посадили. – Ларко, глянь, як вишні цього року цвітуть! – сказала мати. – Не просто це, на добро. Пам’ятаю я, що так цвіли, коли ти у нас з батьком народилася! Лариса з матірʼю до батька на могилку ходила, прибирала її… – Ігорівно, глянь до тебе стукають у хвіртку! – гукнула якось їм сусідка. Мати пішла відчиняти. Дівчина якась стоїть, поряд малий хлопчик на сонечку мружиться… – Вам кого, діточки? – здивувалася Галина Ігорівна. А потім на хлопчика як глянула, і аж ахнула від несподіванки
Лариса підійшла до хвіртки і зупинилася. Двадцять років минуло з того часу, як вона з села поїхала. Але, видно, не доля їй була знайти своє …