Розлучатись у п’ятдесят було страшно. Ось у двадцять вона легко розлучилася і навіть не думала, навпаки, здавалося, що перед нею всі шляхи відкриті. А зараз …
Зіна посварилася з чоловіком. Василь образився і десь пішов у мороз. Вже почало темніти, а його все нема! Зіна почала переживати. Вона вже збиралася йти шукати чоловіка. Жінка одягла куртку, як раптом почула квапливі кроки і знайомий скрип хвіртки! Зіна вискочила в сіни, і тут зайшов Василь. – Ну і де тебе, старого, носило? – запитала вона. – А тебе куди, стару, оце понесло? – відповів той. – У клуб на танці зібралася, раптом ти там? – не розгубилася жінка. Вони разом зайшли до хати. І тут Зіна помітила в руках у Василя вузлик. – А це що таке? – підозріло запитала вона, не розуміючи, що відбувається
Василь крокував по снігу і голосив, що намело, що змерз, і старий кожушок не гріє, у чоботи сніг потрапив! Понесло його до сусіднього села, не …
Катя сиділа у своєму кабінеті і перебирала документи. Раптом до неї в кабінет забігла її подруга Алла. Вона щільно закрила двері і сіла навпроти Каті. – Катю, ти не повіриш що я дізналася, – прошепотіла Алла. – Заінтригувала, – усміхнулася Катерина. – Це стосується твого Анатолія, – несподівано додала подруга. – В сенсі? – не зрозуміла Катя. – Я дізналася його таємницю, – додала Алла. – Яку ще таємницю? Ти про що? – запитала Катерина. Алла покрутила головою на всі боки, потім різко встала, підійшла до подруги і щось прошепотіла їй на вушко. Катерина вислухала її і застигла від почутого
– Катю, у тебе помада розмазалася, – прошепотіла Алла, пробігаючи повз з горою документів. Катерина машинально потяглася до дзеркальця, хоч точно пам’ятала – зранку навіть …
Світлана вже збиралася лягати спати, коли у двері подзвонили. – А це ще кого принесло? – здивувалася вона, глянувши на годинник. Жінка накинула халат, вийшла в коридор, відкрила двері і побачила свою подругу Ірину. – Ірино? Що сталося? Ти чому так пізно? – схвильовано запитала Світлана. Ірина мовчки зайшла в коридор. – І як це розуміти? Як ти могла зі мною так вчинити? – процідила крізь зуби вона. – В сенсі? – усміхнулася Світлана. – Ти мені життя зруйнувала! – несподівано вигукнула Ірина. – Іра, та що сталося? Я тебе не розумію? – Світлана здивовано дивилася на подругу, не розуміючи, що відбувається
Світлана дотяглася до телефону, і тут же важко зітхнула, побачивши, хто дзвонить. Ірина, подруга. Ну як подруга? Світлана ж для неї подружкою якраз і була. …
Наталія Григорівна з самого ранку покликала сина для серйозної розмови. Вона запланувала познайомити Миколу з дочкою своєї знайомої Ганни. Сім’я в дівчини була забезпечена і порядна. Порадившись із чоловіком, Наталія Григорівна вирішила, що Миколу настав час одружити. І дочка знайомих для цього підходила ідеально… – Мамо, я одружуюся! – радісно заявив Микола, забігаючи в батьківський дім. – З ким, Микольцю? – ахнула Наталія Григорівна. – З цією?! Тільки не це! Прошу тебе, пожалій свою матір! – Так, годі, мамо! – сказав Микола. – Не реагуй ти так. Все одно це колись сталося б… Наталія Григорівна просто не вірила своїм вухам
– Мамо, я одружуюся! – радісно оголосив молодший син, забігаючи в батьківський дім, куди він приїжджав усе рідше. – З ким, Микольцю? З цією? Тільки …
Тетяна з Мариною дружили і працювали разом. Невдовзі Марина вийшла заміж, і через вісім місяців пішла у декретну відпустку. У Тані ж з’явився новий колега – Олександр Петрович, п’ятдесятирічний, вже з сивиною, але привабливий чоловік. Начальник відділу, сміючись, сказав при їхньому знайомстві: – Тетяно, люба, ви не дивіться на його сивину! Він досвідчений чоловік. І вас навчить ще багато чому… Таня швидко звикла до нового колеги. Вони порозумілися. Олександр Петрович, як виявилося, був удівцем… Одного дня Таня гуляла з Мариною. Раптом по Таню приїхала машина. Марина застигла від несподіванки
Тетяна з Мариною працювали разом. Дівчата сиділи в обідню перерву в кафе й обговорювали минулий корпоратив. Зокрема їх хвилював Ігор, який нещодавно прийшов до них …
Надія збиралася на роботу, її чоловік в цей час снідав на кухні. – Коханий! У суботу моя сестра покликала нас на дачу, – гукнула вона до Анатолія. – Надя, я не зможу. Одна поїдеш, – дожовуючи бутерброд, констатував чоловік. – У сенсі? – Надя із подивом заглянула на кухню. – У прямому. Я від тебе йду. І подаю на розлучення! – буденно заявив Анатолій. – Знайшов час для жартів! – усміхнулася дружина. – Закінчуй снідати, ми вже запізнюємося! – Надя, ти мене чуєш?! Ми розлучаємося! – викарбовуючи кожне слово повторив Анатолій. – Як розлучаємося? Чому? – Надя здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається
– Це що за новини! Ти що тут забув? – здивовано запитала Надія, побачивши Анатолія на своєму новенькому дивані. – Привіт, кохана. На тебе чекаю. …
Марія смажила котлети, коли у двері подзвонили. На порозі стояла її свекруха. – Оксана Андріївна? – здивувалася Марія, помітивши, що свекруха ледве стримує сльози. – Можна я зайду? – запитала Оксана Андріївна. – Звісно, – заметушилися Марія, і запросила жінку на кухню. Тільки-но свекруха сіла за стіл, як одразу розплакалася. – Оксана Андріївна, що сталося? – запереживала невістка. – Микола… Микола Васильович… Як же так, – схлипувала свекруха. – Щось з Миколою Васильовичем? – захвилювалася за свекра Марія. – Ні…він…він, – почала було свекруха, зробила глибокий подих, трохи заспокоїлася і все виклала невістці. Марія вислухала свекруху і…ахнула від почутого
– Ти невдаха, синку, жити треба так, щоб тебе запам’ятали, – заявив Денисові батько, самовпевнено посміхаючись. – Ми ось завтра вирушаємо до Таїланду з Оксаною …
Кирило приїхав до матері в суботу. Наталя Петрівна почула дзвінок у двері, коли діставала сковорідку, щоб насмажити картопельки. Кирило приїхав з букетом білих хризантем і пиріжками з маминої улюбленої пекарні. – Привіт, мамо, – сказав він. Наталя Петрівна взяла букет і трохи розгубилася. – Проходь, роздягайся, – швидко сказала вона. Він пройшов у вітальню, доки Наталя Петрівна ставила квіти у воду. На вечерею вона розігріла пиріжки, заварила свіжий чай з лимоном. Кирило здавався зосередженим. Він явно хотів щось сказати, але все не наважувався. – Матусю, – нарешті почав він. – А що ти пам’ятаєш про моє дитинство? Наталя Петрівна аж стрепенулася від несподіванки
Наталя Петрівна повернулася додому пізно, вже було за північ. Мрячив дрібний дощ, і ліхтарі ледве освітлювали мокру бруківку, якою поспішали рідкісні перехожі. На вулицях було …
В Ольги Федорівни не стало чоловіка. Її донька Іра поїхала працювати у невелике селище. Заміж там вийшла. Вони їздили один до одного в гості. Але зараз не час. Весна настане, тоді й поїде. А поки Ольга Федорівна похмуро дивилася у вікно. І тут її погляд зупинився на якійсь фігурці. Цю дівчину вона вже не раз бачила у дворі. Сидить бувало до пізньої ночі, а потім зникає. Тільки хотіла в кватирку покликати її і запитати, на кого чекає, як незнайомка встала і попрямувала до їхнього під’їзду! – Ось тобі й на! – Ольга Федорівна вийшла на майданчик і застигла від здивування
Настав вечір. Погода на вулиці була «не зрозуміло яка», як казав колись чоловік Ольги Федорівни. Хороший чоловік був. Занедужав, не стало його… Вона сама залишилася. …