Сергійко увійшов до своєї квартири, кинув рюкзак на підлогу, скинув черевики, та так, що один полетів кудись у бік кухні. А потім зняв куртку і …
Микита повернувся додому з роботи. В коридорі він побачив дружину, яка стояла при параді: у сукні, із зачіскою. – Ми кудись ідемо? – поцікавився чоловік. – Так! – кивнула Катя. – Ми їдемо в театр! Наші батьки нас запросили на виставу. Микита швидко зібрався, подружжя викликало таксі і вирушили до театру. Через півгодини Микита та Катя були на місці. – О, а ось і наші батьки, – Катя помітила, як з машини вийшов її батько, її мати… І мати Микити. Раптом, Катя глянула на свекруху і… заціпеніла від побаченого
– Микито, а ти не бачив мою шубу? – розбираючи речі в шафі, запитала Катя. – Шубу… – повторив Микита, начебто обмірковуючи відповідь на це …
Павло повернувся додому раніше. – Юля, я вдома! – гукнув він до дружини, зайшовши в коридор. Але дружина не відповіла. Чоловік пройшов в квартиру, жінки ніде не було. Лише шлейф її улюблених парфумів вказував на те, що вона пішла на прогулянку. Павло набрав номер дружини, але телефон задзвонив у коридорі. – Та що ж це таке! – сказав Павло собі під ніс. Чоловік підійшов до тумбочки, взяв телефон дружини. Розблокувавши екран мобільного, він побачив якесь відкрите повідомлення. Павло прочитав смс і…аж рота відкрив від прочитаного
– Юля, де моя нова краватка? Я ж просив випрати і попрасувати її! – гукнув чоловік із кімнати. Юлія стиснула ручку чашки і заплющила очі, …
Галина Олександрівна поїхала жити в село. Поїхала тимчасово. Її син з невісткою мали зробити в міській квартирі ремонт. Пройшло пару місяців. Галина Олександрівна вирішила зʼїздити у місто – перевірити, що там і як. Перше, що впало їй у вічі в квартирі – новий коридор. Замість старої вішалки – вбудована шафа-купе із дзеркальними дверима. На підлозі – світла плитка з підігрівом. І жодних слідів ремонту! Ні пилу, ні будівельного сміття… – Як же ж так?.. – прошепотіла Галина Олександрівна. У спальні молодих панувала ідеальна чистота. А ось і її спальня… Галина Олександрівна так і стала на порозі від побаченого. – Цього не може бути… – аж побіліла вона
– Я з села, то й що? – Інна підняла підборіддя, дивлячись на своє відображення у дзеркалі офісного туалету. – Це в минулому! Зате тепер …
Марина підійшла до кімнати своє доньки Ірини. Було вже за північ і та спала. Чоловік Марини, Толік теж задоволено похропував… – Видно самій мені доведеться до ранку сидіти й переживати від того, що я тільки-но дізналася! – сумно подумала Марина. Задрімала вона аж під ранок, і одразу ж прокинулася від того, що її Толік голився у ванній і щось наспівував. – Співаєш? – в поганому настрої звернулася до чоловіка Марина. – Наша дочка засватана вже, а ти все співаєш! – Як це засватана?! – ахнув Толік. – Коли? Хто? Чоловік стояв весь у піні для гоління, оторопівши від почутого
Із Жанною Геннадіївною Марина Іванівна була знайома дуже давно. Та й ні до чого тут їхні по-батькові – вони ж разом навчалися в інституті, в …
Марина з Олегом наступного дня після весілля заїхали до його батьків. – Красиве і веселе весілля вийшло, правда ж? – сказала Людмила Іванівна, коли родина зібралася за чаєм. – Нормальне, – відповіла молода невістка. – А скільки вам грошей подарували, якщо не секрет? – продовжувала розпитувати свекруха. – Ми ще не рахували, – відповів Олег. – Не рахували? – якось загадково сказала Людмила Іванівна. – А знаєте, я для вас дещо маю! Жінка рішуче вийшла з кухні, і повернулася за хвилину, з якоюсь папкою в руках. – Ось, тримайте! – вручила папку невістці свекруха. Марина взяла її, відкрила і… ахнула від побаченого
Марина з Олегом наступного дня після весілля заїхали до його батьків у справах та прийняли запрошення залишитися на чай. – Красиве і веселе весілля вийшло, …
Оленка прокинулася від ароматного запаху її улюблених сирників. Вона поспішила на кухню. – Сирники готуєш, бабусю? – обійняла дівчинка стареньку. – Привіт! А дід уже порається по господарству? – Доброго ранку! – сказала бабуся. – Так, порається. Іди вмивайся і приходь снідати. Оленка пішла вмиватися. Встав і її братик Іванко і дід… Всі поснідали. Дід уже щось майстрував на подвірʼї. Іванко грався поруч. – Іванку, не боїшся курей? – раптом запитав старий. – Не боюся, – відповів хлопчик. – А півника? – посміхнувся дід. Іванко знизав плечима. – Тоді віднеси їм оце, – хитро сказав дід. Іванко здивовано глянув на те, що в старого в руках, не розуміючи, чи той жартує, чи ні
Сонце влітку встає рано, і бабуся встає майже як сонечко. Звичка. Треба курей випускати, годувати, треба козу доїти, а потім сніданок для онуків готувати. Не …
– Степане, скоро твій день народження! – урочисто сказав Степану його батько. – Що ти хочеш у подарунок? – Я не знаю, – сказав хлопчик. – Як так? – усміхнувся тато. – Ти не знаєш, який подарунок хочеш?! – Ну так… – пробурмотів той. – У мене все є. Степан озирнувся. І справді, все є. – Як добре ти живеш! – засміялася мама. – Що навіть ні про що не мрієш. Мама й тато посміхнулися і вийшли з кімнати. Степан замислився… І раптом… Він чітко зрозумів, що хоче на свій день народження! Наступного дня хлопець порахував свої заощадження, а потім підійшов до батьків з несподіваною пропозицією
– Степане, скоро твій день народження! Що ти хочеш отримати в подарунок? До того ж у тебе перший ювілей – десять років! Тож подумай добре… …
Тетяна Вікторівна весь день клопотала на кухні. Аякже ж?! Сьогодні її син Олег, приведе свою наречену, знайомитися. Жінка накришила різних салатів, накрутила голубців, запекла курочку. Ближче вечора, все було готово. Тетяна Вікторівна привела себе в порядок і стала чекати на гостей. Відкрилися вхідні двері. – Мамо! Це ми! – вигукнув сина. Жінка вибігла в коридор, зустріла гостей, познайомилася з майбутньою невісткою, запросила за стіл. Загалом все проходило чудово. Настя сподобалася майбутній свекрусі. Але Тетяна Вікторівна навіть уявити не могла, що «викине» майбутня невістка під завершення вечора
Тетяна Вікторівна мала двох синів. Обидва розумні, красиві, любили маму. Звичайно, їй було складно відпустити їх у доросле життя, але як інакше. Старший, Максим, вступив …
– Чого не їси? – спитала Світлана чоловіка, який уважно дивився на ложку, що вертикально стояла в рисі. – Охолоне ж. – Та ось мені цікаво стало, – задумливо сказав Василь. – А що буде, якщо твій рис використати замість клею для плитки? – Васильку, ти знову за своє?! – обурилася Світлана. – А що? – сказав той. – Рис вбирає вологу, а ти вариш його так, що ним можна клеїти все! – Знаєш що! – вигукнула дружина. – Не подобається – шукай собі кухаря! Василь встав і мовчки пішов… Повернувся він рівно до вечері, а слідом за ним зайшов якийсь мужик з пакетом в руці. – Це хто ще такий? – Світлана оторопіла від несподіванки
– Чого не їси? – спитала Світлана у чоловіка, який уважно дивився на ложку, що вертикально стояла в рисі. – Охолоне ж. – Та ось …