– А донька Світлани заміж виходить, – мама поставила тарілку супу перед Дариною. – За програміста. Квартиру вже купили у новобудові. – Мамо, ну давай …
Василина поверталася додому з роботи, біля підʼїзду вона зустріла свою свекруху. – Ніна Анатоліївна? А ми вас тільки у вечері чекали, – розгубилася дівчина. – Денис, ще на роботі… – Я вирішила раніше прийти, поговорити з тобою, – якось підозріло сказала свекруха. Василина з Ніною Анатолівною піднялися у квартиру. Невістка зробила чай, поставила на стіл вазочку з печивом. – Ну, про що ви хотіли поговорити? – запитала Василина, сівши навпроти гості. – Василино, у мене до тебе є одне прохання, – нерішуче сказала свекруха. – Я вас слухаю, – усміхнулася невістка. Але Василина навіть уявити не могла, що попросить у неї свекруха
– Що є запорукою ідеального шлюбу? – запитала у Василини її подруга, Тетяна. – Кохання? Довіра один до одного? – поділилася думками молода жінка, з …
Рита була на роботі, коли до неї в кабінет зайшла її колега Марина. – Рито, привіт! – сказала вона. – Як справи? – Привіт, Марино! Справи, добре, – усміхнулася Рита, і помітила, що подругу явно щось хвилює. – У тебе щось сталося? – Ти, як завжди, маєш рацію, – важко зітхнула Марина. – Але сталося не у мене, дещо сталося у тебе подруго! – У мене? – здивувалася Рита. – Так. У тебе і твого чоловіка! Ви з Сашком скоро розлучитеся! – несподівано заявила Марина. – Розлучимося? Чому? Що ти таке говориш? – Рита здивовано дивилася на подругу, не розуміючи, що відбувається
– Ну що – ти задоволений? – поцікавилася у чоловіка Рита. – Ой, дякую, Рито! Ти – супер! – Сашко цмокнув її в щоку. Навіть …
Віра з Кирилом закохалися. Вони почали жити разом. Жінка до цього вже мала сина Дмитра. Віра давно ніде не була. Вони з Кирилом планували поїхати на море. Чоловік усі витрати в сімʼї брав на себе. Але він платив аліменти колишній дружині на дочку. Його мама теж постійно була якась слаба. Він оплачував їй процедури, давав гроші на санаторії. От Віра й почала відкладати на літню відпустку сама. Додавав трохи грошей у скарбничку й Кирило… Перед Новим роком Віра отримала премію і вирішила її всю відкласти. Вдома вона відкрила скриньку і… Ахнула від побаченого
Віра познайомилася з Кирилом на вулиці. Вона поспішала, але світлофор ніяк не хотів перемикатися. Віра подивилася на всі боки. Між машинами утворився проміжок, вона вирішила, …
Не стало діда Івана… Серце. Його дружина Зіна після поминок і сама злягла. Два тижні пролежала вона обличчям до стіни, не розуміючи, як жити далі. – Ну, чого ти, бабусю, – обіймав стареньку внук Сашко. – Вставай. Я ж в тебе ще залишився, а ти в мене! Треба жити далі. Ця фраза тільки й підняла Зіну з ліжка. Вона вмилася холодною водою, зітхнула, зав’язала фартух і стала до плити, щоб приготувати щось поїсти… Ішов час. Була зима. Сашко розгрібав сніг на вулиці, як раптом помітив дещо дивне. Він придивився до вікон сусідів і застиг від побаченого
Сашка знала вся вулиця невеликого містечка. Він був першим онуком Зіни та Івана, які жили на початку вулиці, біля місцевого базару. Мати хлопчика принесла батькам …
Ігор повернувся додому з роботи. – Ігоре, нам треба поговорити, – зустріла його в коридорі Лідія із напруженим обличчям. – Так, слухаю тебе. Щось у Марії сталося? – розгубився чоловік. – Ні, у дочки все добре. Це стосується нас із тобою, – стомленим голосом відповіла дружина. – Нас? – здивувався Ігор. – Ми повинні розлучитися, – чужим голосом промовила Лідія. – Що? Розлучитися? Як розлучитися? – Ігор, аж присів від почутого. – Після всього, що я дізналася, залишатися разом нам немає жодного сенсу, – важко зітхунла Ліда. – В сенсі? Що ти дізналася? Ти про що? – Ігор здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається
Лідія стояла в тіні густих кущів, які приховували її від жінок, які розмовляли біля під’їзду. Вона важко дихала, але намагалася робити це тихо, щоб ненароком …
Максим з дружиною вечеряли на кухні. – Коханий, ти пам’ятаєш, що в моєї мами ювілей цієї суботи? – сказала Олена. – Пам’ятаю. Як тут забути, якщо ти тиждень про це говориш? – зітхнув Максим. – Я просто нагадую, – м’яко посміхнулася Олена. – Олено, я не піду на ювілей, тому можеш не вмовляти! – рішуче заявив Максим. – Як не підеш? – здивувалася дружина. – Ти справді не розумієш? Та після того, що зробили твої батьки, я знати їх не хочу! – раптом вигукнув чоловік. – Максиме, ти про що? Що вони зробили? – Олена здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається
– Коханий, ти ж пам’ятаєш, що в мами ювілей цієї суботи? Максим тяжко зітхнув. Навіть апетит зник. Він відсунув тарілку з супом і втомлено глянув …
Аліна вирішила знайти свою доньку. Колись давно вона залишила її в пологовому будинку… Аліна дізналася адресу дівчини. Жінка знайшла потрібний будинок і довго стояла біля воріт, не наважуючись зайти… Раптом Аліна побачила, що з будинку вийшла… Її мати! Вона очам своїм не повірила… – Мамо! – ахнула Аліна і відкрила хвіртку. – Доню? Невже це ти? – сплеснула руками та й заплакала. – Мамо, я нічого не розумію, чому ти живеш тут? Мені дали цю адресу… – сказала Аліна. В цей час відкрилися двері і на ґанку з’явилася дівчина. – Бабусю, ти з ким тут? – запитала вона. Аліна не розуміла, що це робиться
Дитинство Аліни було таким, що повернутися в нього їй нізащо в житті б не захотілося. Батька свого серйозним вона майже й не бачила. А ще …
Ніна Іванівна смажила на кухні картоплю, коли пролунав телефонний дзвінок. – Так, синку, слухаю! – сказала жінка, піднявши слухавку. – Мамо, привіт, – сказав Віктор і засопів, як у дитинстві, коли йому щось було дуже треба. – Слухай… Тут така річ… У мене проблеми! – Що сталося? – захвилювалася мама. – Проблеми з дружиною! – рішуче заявив Віктор. – Галина зовсім дивна стала! – І що цього разу? – пробурмотіла Ніна Іванівна. – Не знаю навіть, як тобі про таке розповісти, – почав було Віктор, на хвилину зупинився, щоб зібратися з духом і все виклав матері. Ніна Іванівна вислухала сина і застигла від почутого
– Галино, я не розумію твого незадоволення.. – Чоловік Галини, Віктор, відклав тарілку з супом і подивився на дружину. – Наші друзі щороку, ось вже …
Ганна поїхала в село без чоловіка. Вона зайшла в хату і раптом відчула, що щось не так. Запах… Ледь вловимий, але точно чужий. Суміш парфумів і диму. Ганна застигла на порозі, намагаючись переконати себе, що їй здалося. – Може, протягом занесло від сусідів? – подумала вона. Ганна дістала телефон і набрала номер чоловіка. Той передзвонив. – Привіт, люба, – голос Сергія звучав якось дивно. – Що трапилося? – У будинку хтось був! – сказала Ганна. – Тут… Тут пахне чужими парфумами! У слухавці запала тиша. – Послухай… – Сергій тяжко зітхнув. – Нам треба поговорити. – Про що? – Ганна аж сіла на стілець, передчуваючи найгірше
– Ти точно впораєшся сама? – голос матері у телефоні звучав стурбовано. – Може, дочекаєшся Сергія? – Мамо, це просто дача, – Ганна притиснула телефон …