Оля поспішала додому. До свята залишався лише день. А ще стільки потрібно зробити – прибрати вдома, прикрасити ялинку, купити потрібні продукти до столу. Вона вибігла …
– Ми розлучимося, якщо ти таке зробиш! – вигукнув Павло. – Та будь ласка! – відповіла Катя. Скориставшись відпусткою, вона купила квиток у рідні краї. Не прощаючись і не повідомляючи свого коханого чоловіка, вона вирушила на вокзал. Розмістившись на нижній полиці, Катя зручніше прилаштувала подушку і одягла навушники. Посадка у вагон ішла повним ходом. Прямо за дверями купе застиг стукіт каблуків. – У нас двадцять і двадцять один? – гукнув жіночий голос. – Так! Іди далі! – відповів їй чоловічий баритон. Катя сподівалася, що в її купе підсядуть якомога пізніше. Але тут двері відкрилися і вона спохмурніла від побаченого
Вони розлучилися через дитину. Катя не хотіла народжувати. – Ми розлучимося, якщо ти таке зробиш, – сказав Павло. – Та будь ласка! Скориставшись відпусткою, Катя …
Марія повернулася з роботи пізніше, ніж звичайно. З порога вона звернула увагу на те, що у квартирі щось відбувається. А потім, побачила пальто та чоботи у коридорі, які були їй дуже знайомі. – О, Марія повернулася! – мило посміхаючись невістці, видала Віра Михайлівна, вийшовши в коридор. – Нарешті! Скільки можна працювати? – І вам доброго вечора! – відповіла Марія. – А я тобі приготувала сюрприз, – несподівано заявила свекруха. – Сюрприз? Який ще сюрприз? – запитала Марія. – Зайди у вітальню, сама все побачиш! – якось підозріло додала свекруха. Марія насторожено підійшла до дверей вітальні, відкрила їх і… остовпіла від побаченого
Марія повернулася сьогодні з роботи пізніше, ніж звичайно. Настрій був гірший нікуди. Начальниця на роботі постаралася, влаштувала всім розгони наприкінці року, навіть не подивилася на …
Євген Петрович, Андрій і Стас сиділи на кухні. Раптом вони побачили у себе на подвірʼї якогось мужика. Він рубав дрова… – Добре працює! – оцінив роботу мужика Стас. – Ага, із завзяттям! – підтвердив Євген Петрович. – Я в молодості теж так міг! – Хто це, цікаво, такий? – поцікавився Андрій. Чоловіки відійшли від вікна і повернулися за стіл. – Треба йому заплатити, – сказав Андрій. – А ще домовитися, щоб паркан полагодив! – кивнув Євген Петрович. – І дах ще треба поремонтувати, – додав Стас. Але тут відчинилися двері, і на кухню зайшов… Той самий мужик! Він витер рукою піт і сказав таке, що всі побіліли від почутого
– Мужики, питання серйозне! – сказав Андрій. – І його треба вирішувати! – Бог в поміч! – відповів Євген Петрович і сьорбнув з чашки чай. …
Тетяна прийшла на роботу радісна. – Таню, що це ти, аж світишся? – запитала одна з колег. – У мене є привід для радості, – усміхнулася жінка. – І що це за привід? Поділишся? – поставила питання інша колега. – Я скоро стану мамою! – вигукнула Тетяна. Колеги одразу кинулися вітати майбутню маму. Останньою, підійшла її колега Алла. Алла була вся в сльозах. – Таня пробач, я не знала! Якби знала, я б ніколи, ти пробач і нічого не питай, – приголомшила вона Тетяну. – Алло, за що я маю тебе вибачати? – Тетяна здивовано дивилася на подруг, не розуміючи, що відбуваєтся
Ось вже й молодшу доньку вони видають заміж. Старшу видали три роки тому. Тетяна Андріївна дивилася на наречену, нового зятя, а сама себе згадувала… Із …
Дмитро повернувся додому далеко за північ. У його орендованій квартирі було тихо. Дружина і діти вже спали. Він стомлено сів на кухонний стілець і дістав телефон. Двадцять три пропущені від матері, десять від батька… І одне повідомлення від сестри Сніжани: «Нам треба поговорити. Будь ласка…» Сімʼя зібралася через два дні в новій квартирі сестри. Усі сиділи за великим столом. На ньому стояв тільки чайник і бабусині пиріжки. – Я… – почала Сніжана, нервово смикаючи руками серветку. – Я хочу вибачитися. Перед тобою, Дмитрику. І твоєю родиною. Дмитро підняв здивований погляд. Він не розумів, що відбувається
– Як ти можеш так вчиняти?! – обурений голос Дмитра луною рознісся просторою кухнею нової квартири, відбиваючись від порожніх стін і нещодавно поклеєних шпалер. – …
Світлана поверталася додому. Жінка піднялася на свій поверх. Хотіла було вставити ключ у замкову щілину, але він ніяк не хотів залазити. – Невже, Ігор вдома? – здивувалася Світлана і почала стукати у двері. – Та не стукай, краще тобі туди не заходити, – із сусідньої квартири вийшла тітка Зіна. – Це ще чому? – здивувалася Світлана. – Жінка у нього там, причому я бачу її тут не вперше, – повідомила сусідка. – Я навіть фото її зробила! Тітка Зіна, дістала свій телефон, відкрила на ньому фото і показала його сусідці. Світлана глянула на фото і очам своїм не повірила
ключ вставляти, а він не лізе. Ігор вдома? Чому тоді на дзвінки не відповідає? Спить? Жінка почала стукати у двері. – Та не стукай, краще …
Ганна йшла до своєї машини. Вона не помітила якогось чоловіка, який поспішав їй назустріч. Раптом вона послизнулася і мало не опинилася на снігу. Але міцні руки підхопили її. Ганна глянула на того чоловіка, який їй допоміг і ахнула від несподіванки. Вона дивилася в такі знайомі очі і не могла повірити, що це правда! – Мене, що не стало? – запитала Ганна напівпошепки. – Ну, що ви! – посміхнувся чоловік. – Ви просто послизнулися, а я вас підтримав. Його голос був неймовірно знайомий. Такий голос був тільки в одній людини… – З вами все добре? – запитав чоловік. Ганна не могла повірити, що все це реально
– Ганно, їдь скоріше до замовника! Треба терміново відвезти документи! Можеш взяти мою машину, – сказала начальниця і дала ключі та цілий стос документів. Перед …
Ганна затрималася на роботі допізна. Кав’ярня була вже закрита. Раптом у двері постукали. Ганна визирнула. За дверима стояв чоловік. – Вибачте, ми вже закриті, – сказала Ганна. – Я шукаю пекаря цієї кондитерської, – гукнув гість. – Я пекар. Але ми вже закриті, – сказала Ганна. – Це не може чекати. Ми можемо поговорити? – додав гість. Ганна впустила відвідувача. – У мене траплялася незвичайна історія, – усміхнувся відвідувач. – Майже як у кіно! – Яка ще історія? – не зрозуміла жінка. – Ви створили справжнє диво, – загадково сказав чоловік, зібрався з думками, і все розповів Ганні. Ганна вислухала його і ахунла від почутого
– Дочко, ну як ти там житимеш? У місті? Одна? – говорила в слухавку Віра Іванівна. – Ну що ти вигадала, Ганно! – Мамо, ну …
Марина тільки-но прокинулася, як у двері подзвони. На порозі стояла свекруха, з двома важкими пакетами у руках. – Доброго ранку, – привіталася Марина, відкривши двері. – Ви ж мали ближче обіду приїхати. – Я тут подумала, чого чекати обіду! – радісно оголосила свекруха. Валентина Петрівна пройшла на кухню, поставила пакети біля столу. – А дівчатка ще сплять? – поцікавилася вона у невістки. – Вже ні, – відповіла Марина. – Чудово! Піду привітаюся, – усміхнулася свекруха і вийшла з кухні. Марині стало цікаво, що свекруха принесла у цих пакетах. Марина підійшла ближче, заглянула всередину і ахнула від побаченого
Марина стояла біля вікна, розглядаючи сніг. Перший сніг цього грудня. М’які пластівці поволі опускалися на землю, вкриваючи сірий асфальт білим покривалом. Іншим разом вона б …