– Як ти можеш так вчиняти?! – обурений голос Дмитра луною рознісся просторою кухнею нової квартири, відбиваючись від порожніх стін і нещодавно поклеєних шпалер. – …
Світлана поверталася додому. Жінка піднялася на свій поверх. Хотіла було вставити ключ у замкову щілину, але він ніяк не хотів залазити. – Невже, Ігор вдома? – здивувалася Світлана і почала стукати у двері. – Та не стукай, краще тобі туди не заходити, – із сусідньої квартири вийшла тітка Зіна. – Це ще чому? – здивувалася Світлана. – Жінка у нього там, причому я бачу її тут не вперше, – повідомила сусідка. – Я навіть фото її зробила! Тітка Зіна, дістала свій телефон, відкрила на ньому фото і показала його сусідці. Світлана глянула на фото і очам своїм не повірила
ключ вставляти, а він не лізе. Ігор вдома? Чому тоді на дзвінки не відповідає? Спить? Жінка почала стукати у двері. – Та не стукай, краще …
Ганна йшла до своєї машини. Вона не помітила якогось чоловіка, який поспішав їй назустріч. Раптом вона послизнулася і мало не опинилася на снігу. Але міцні руки підхопили її. Ганна глянула на того чоловіка, який їй допоміг і ахнула від несподіванки. Вона дивилася в такі знайомі очі і не могла повірити, що це правда! – Мене, що не стало? – запитала Ганна напівпошепки. – Ну, що ви! – посміхнувся чоловік. – Ви просто послизнулися, а я вас підтримав. Його голос був неймовірно знайомий. Такий голос був тільки в одній людини… – З вами все добре? – запитав чоловік. Ганна не могла повірити, що все це реально
– Ганно, їдь скоріше до замовника! Треба терміново відвезти документи! Можеш взяти мою машину, – сказала начальниця і дала ключі та цілий стос документів. Перед …
Ганна затрималася на роботі допізна. Кав’ярня була вже закрита. Раптом у двері постукали. Ганна визирнула. За дверима стояв чоловік. – Вибачте, ми вже закриті, – сказала Ганна. – Я шукаю пекаря цієї кондитерської, – гукнув гість. – Я пекар. Але ми вже закриті, – сказала Ганна. – Це не може чекати. Ми можемо поговорити? – додав гість. Ганна впустила відвідувача. – У мене траплялася незвичайна історія, – усміхнувся відвідувач. – Майже як у кіно! – Яка ще історія? – не зрозуміла жінка. – Ви створили справжнє диво, – загадково сказав чоловік, зібрався з думками, і все розповів Ганні. Ганна вислухала його і ахунла від почутого
– Дочко, ну як ти там житимеш? У місті? Одна? – говорила в слухавку Віра Іванівна. – Ну що ти вигадала, Ганно! – Мамо, ну …
Марина тільки-но прокинулася, як у двері подзвони. На порозі стояла свекруха, з двома важкими пакетами у руках. – Доброго ранку, – привіталася Марина, відкривши двері. – Ви ж мали ближче обіду приїхати. – Я тут подумала, чого чекати обіду! – радісно оголосила свекруха. Валентина Петрівна пройшла на кухню, поставила пакети біля столу. – А дівчатка ще сплять? – поцікавилася вона у невістки. – Вже ні, – відповіла Марина. – Чудово! Піду привітаюся, – усміхнулася свекруха і вийшла з кухні. Марині стало цікаво, що свекруха принесла у цих пакетах. Марина підійшла ближче, заглянула всередину і ахнула від побаченого
Марина стояла біля вікна, розглядаючи сніг. Перший сніг цього грудня. М’які пластівці поволі опускалися на землю, вкриваючи сірий асфальт білим покривалом. Іншим разом вона б …
Марина стояла біля свого вагона, коли побачила знайому фігурку. Маленька жіночка в акуратному, але явно старому пальто повільно йшла вздовж поїзда, тягнучи за собою потерту картату сумку на коліщатках. – Тітонько Віро! – неголосно гукнула Марина, спускаючись сходками. Бабуся обернулася: – Мариночко, голубонько! А я йду, виглядаю, думаю, може не твоя сьогодні зміна… – Для Андрійка передача? – Марина вже знала відповідь. – Так, доню, – сказала старенька. – Грибочки маслюки, сама готувала, як він любить. І варення – його улюблене з дитинства… Напарниця Марини – Світлана, ніяково переступала з ноги на ногу, не знаючи, як реагувати на це все. Вона ще не знала всієї правди
Вогкий осінній вечір огортав перон сірим серпанком. Марина стояла біля свого вагона, коли побачила знайому фігурку. Маленька, сухенька жіночка в акуратному, але явно старому пальто …
Галя занедужала. Вона лежала в лікарні у місті. Жінка вже дуже хотіла додому. Галя сумувала за своїм господарством, за хатою, за селом… – Не буду я тепер цілий день картоплю копати! – казала вона дочкам. – Чесне слово! Відвезіть мене додому, сил моїх вже немає. На свою постіль хочеться! – Матусю, добре, відвеземо, – сказали дочки до матері. – Але вдома на тебе чекають деякі зміни… – Що вже там таке?! – здивувалася Галя. – Невже не кухні шпалери переклеїли? – Побачиш, – посміхнулися дочки. – Що зроблено – вже не змінити… Галя підʼїжджала до свого будинку. Вона вийшла з машини, і ахнула від побаченого
Село, куди перебралася після виходу на пенсію Алла, було недалеко від міста. Проте газ у неї провели не так давно. Раділи сільські жителі, робили ремонти, …
Тамара приїхала на сороковини по своїй бабусі. Вся родина відвідала панахиду по Інні Олегівні, потім зібралася за поминальним столом. – І як ти цього досягла? Розкажи нам усім! – раптом запитала мама в Тамари. – Ти про що, мамо? – здивувалася Тамара. – Не прикидайся! – вигукнула мати. – Вирішила, що сама розумна? – Олено, заспокойся! Ти правда не знаєш? – обернувся до Тамари батько. – Не знаю чого?! – запитала Тамара. Раптом, батько вийшов з кімнати і повернувся з якимось великим конвертом у руках. – Ось, сама все зрозумієш, – додав він. Тамара відкрила конверт, заглянула всередину, і ахунла від побаченого
– Тамара сама собі дивувалася. Вона мала не любити цю літню жінку. А ж ні! Їй її шкода. І саме це почуття, швидше за все, …
Люда крутила на кухні голубці, як раптом у хату заскочив її чоловік Артем. – Людо, ти якось казала, що тобі в селі нудно живеться?! – вигукнув з порога Артем. – Біжи на город, там міські веселощі самі до тебе приїхали! Люда відволіклася від своїх голубців і здивовано подивилася на чоловіка, нічого не розуміючи. – Біжи швидше! – не вгавав Артем. – Всі веселощі пропустиш! Люда з недовірою глянула у вікно, яке виходило прямо на город сусідів і… Обімліла від побаченого! – Господи, та що ж це таке робиться?! – тільки й сказала вона
Люда крутила на кухні голубці, як раптом у хату заскочив її чоловік Артем. – Людо, ти якось казала, що тобі в селі нудно живеться?! – …
Віра обідала в кафе, коли до її столика підійшла її подруга Наталка. – О, привіт! Дуже добре, що я тебе зустріла, – радісно прощебетала Віра. – Ти чому така радісна? – здивувалася Наталка. – Та так, настрій хороший, – усміхнулася Віра. – І зараз я й тобі підніму настрій! У мене для тебе є сюрприз! – Сюрприз? Який ще сюрприз? – не зрозуміла Наталка. Віра покопалася у своїй сумочці і за секунду дістала з неї якийсь конверт, простягла його подрузі. – Це і є мій сюрприз! – весело додала Віра. Наталка взяла конверт, відкрила його і заціпеніла від побаченого
– Наталко, подивися, це не твій Андрій? – запитала Віра і засунула в руки Наталі свій телефон. Наталка почепила на ніс зняті окуляри і дивилася …