Людмила весь день кружляла по кухні, готуючи святкову вечерю. Їй хотілося здивувати чоловіка, порадувати його, адже останні пару днів він працював без перепочинку. Навіть тридцять …
Дарина з синочком на руках вийшла з пологового будинку. На вулиці її вже зустрічав чоловік Вадим. – Кохана, дякую, за синочка, – Вадим підійшов до дружини, ніжно поцілував та вручив величезний букет троянд. Чоловік взяв сина на руки. Дарина з розчуленням подивилася на Вадима, тепло посміхнулася. – Давай розлучимося?! – несподівано, все з тією ж усмішкою, промовила вона. Чоловік незрозуміло звів брови на переніссі. – Що? Як розлучимося? Чому?! – вигукнув Вадим, здивовано дивлячись на дружину, не розуміючи, що відбувається
Був пізній вечір. Подружжя Мельників зібралося за вечерею, проте ніхто з них так і не торкнувся їжі, від якої виходив неймовірно приємний аромат. І Вадим, …
– Кулінарія – явно не моє! – весело сказав Сергій, зустрічаючи гостей в новорічний вечір. До Сергія прийшла його кохана Ганна із синочком Миколкою. – Ну, один салат я приготувала і з рештою, думаю, впораюся! – засміялася Ганна. – Показуй де кухня! – Це тобі! – маленький Микола у цей час урочисто вручив Сергію намальовану листівку. – Дякую, – Сергій похвалив подарунок. – Зазирни під ялинку, тебе там теж чекає сюрприз… Об одинадцятій всі сіли за стіл. Раптом у двері подзвонили… – У тебе ще будуть гості? – здивувалася Ганна. – Я нікого не чекаю… – здивувався й Сергій і пішов у коридор. Він відкрив двері й застиг від здивування
– В Ганнусю нашу закохався чи що? – Борис усміхнувся, помітивши, що новенький Сергій, не зводить очей з Ганни, яка працювала з ними в одному …
Оля була у відрядженні. Вона гуляла по місту, коли натрапила на якусь крамничку. Жінка зайшла і з цікавістю розглядала різні речі, які там продавалися. – Доброго дня, чим можу допомогти?! – раптом з комірчини вийшов сивий чоловік. – Здрастуйте, – привіталася Оля. – Та не знаю… Просто гуляла от і зайшла до вас. Раптом щось сподобається. – Може, ви шукаєте оце? – сказав чоловік і зняв з полиці важку чорну коробку. Він поставив її на стіл поруч з касою. – Що це? – здивовано запитала Оля. – Річ, яка давно чекає того, кому вона дійсно потрібна, – сказав чоловік і відкрив кришку. Ольга зазирнула всередину й ахнула від побаченого
Оля неспішно йшла незнайомими вулицями і з цікавістю дивилася на всі боки. У це маленьке містечко вона приїхала вперше і була дуже рада, що має …
Ганна повернулася додому з роботи. Зайшовши в квартиру, жінка застала звичну картину. Віктор лежав на дивані, та дивився телевізор. Поруч з чоловіком, на столику, були розставлені брудні чашки та тарілки. – Ти весь день так провів? Не міг прибрати? – запитала в чоловіка Ганна. – А в мене для цього дружина є, – розсміявся Віктор. Ганна важко зітхнула, зібрала брудний посуд і вийшла на кухню. Поставивши тарілки в раковину, Ганна помітила телефон Віктора, який стояв на зарядці. На екрані миготіли якісь повідомлення. Ганна тихенько взяла телефон, відкрила одне з повідомлень і остовпіла від побаченого
– Листування в телефоні не доказ! – вигукнув до Ганни Віктор. – А називати мене хатньою робітницею, по-твоєму, нормально? – обурилася вона. – Сам тепер …
Андрій зібрався піти до своєї коханки Софії. Він сказав дружині, що їде з другом на риболовлю і тепер сидів на лавці біля сусіднього будинку з рибальськими снастями і в рибальському одязі. Це так дбайливо постаралася його вбрати кохана дружина… Андрій глянув на себе, зітхнув, дістав телефон і написав повідомлення: «Пробач, Софійко, сьогодні не вийде. Сімейні обставини…» Коханка відповіла купою ображених смайликів. – Так, треба йти додому! – подумав Андрій. – Поясню Марині, що риболовля відмінилася… Чоловік прийшов додому, зайшов у квартиру й застиг від несподіванки
Марина дивилася на те, як метушиться Андрій і тихо посміхалася, хитаючи головою. У її карих очах виблискувала мудрість прожитих років… Ну, так, усміхалася – а …
Олена поверталася додому з роботи. Жінка підійшла до свого підʼїзду, де на лавці сиділи місцеві бабусі. Олена привіталася із сусідками і постаралася якнайшвидше пройти повз них, щоб уникнути непотрібних розпитувань. – Доброго дня, Оленко! Яка ти красуня сьогодні, втім як завжди, – заголосила тітка Зіна. – І вам, доброго дня! Дякую, – усміхнулася Олена. – Ну як артистка! Їй-богу! – говорила інша бабуся. – Ви, вибачте, я сьогодні трохи поспішаю, – сказала Олена, щоб швидше закінчити розмову і попрямувала до дверей підʼїзду. Раптом, за спиною вона почула перешіптування бабусь. Олена прислухалася до їхньої розмови і заціпеніла від почутого
Теплого літнього вечора на лавці біля під’їзду багатоповерхового будинку сиділи дві колоритні жіночки, своєрідне «довідкове бюро» місцевого масштабу. Вони завжди виходили «подихати свіжим повітрям», коли …
Олена прокинулася рано, намагаючись не шуміти, щоб не розбудити чоловіка, вона зісковзнула з ліжка. До початку робочого дня залишалося більше години, але їй треба було прийти раніше. Жінка швидко прийняла душ, одяглася, зробила легкий макіяж. Вже біля дверей вона згадала про ключі від машини. Залишила їх на тумбочці у спальні. Олена тихенько розвернулася, намагаючись не цокати підборами по паркету. І тут до неї долинув приглушений голос свекрухи з кухні. Ніна Петрівна розмовляла з кимось по телефону. Олена мимоволі прислухалася до розмови і остовпіла від почутого
Олена лежала, дивлячись в стелю, і думала, як непомітно все змінилося. Здавалося б, три роки шлюбу – не такий великий термін. Вони були щасливі, коли …
Андрій з Вікою вирішили одружитися. Свою квартиру молодятам віддала бабуся Андрія. За місяць, що залишився до весілля, Віка вирішила зробити там ремонт. Приїхали вантажники, щоб вивезти старі меблі. Вони не стали морочитися і розібрали старий диван. Все одно на викид! Вантажники взялися за задню стінку дивану і тут щось дзенькнуло і покотилося по підлозі. Щось маленьке й блискуче викотилося з-під дивану прямо до ніг Андрія… То була невелика золота сережка з маленьким білим камінчиком. – Чия це? – запитала Віка, підійшовши до Андрія. Чоловік аж стрепенувся від несподіванки. Він точно знав чия вона
Вантажники не стали морочитися і розібрали старий диван – все одно на викид. Вони орудували цвяхосмиком. Боковини вже стояли біля стіни. Вантажники взялися за задню …
Славко занедужав. Його поклали в лікарню. Він дуже переживав за своє невелике кафе. Але бабуся Катя щодня відвідувала його в лікарні і заспокоювала внука. – Справи в кафе йдуть добре, – казала вона. – Мʼясце для відвідувачів готує дід Михайло. Наша Наталка подає обіди, вечері й сніданки. Все встигає! – Ой, точно справляєтеся? – питав Славко. – Точно, любий, спи, відпочивай, і видужуй! – казала бабуся. – Лікарі кажуть, що все буде гаразд, могло бути й гірше. Бабуся пішла. Славко заснув… Прокинувся він аж вранці. Хлопець відкрив очі і застиг від побаченого
Славко ріс у селі в бабусі Каті і діда Михайла без батька. Мати його в молодості, так би мовити, «в подолі принесла». Довго Михайло соромився …