Життя текло своєю чергою. Роки пролітали один за одним як вагони швидкого поїзда. Здавалося, ще вчора Галина, молода випускниця медінституту, з трепетом одягала білу сукню. …
Ліза часто відвідувала Ганну Петрівну – її знайому самотню стареньку. Вона привозила продукти, допомагала по господарству. Якось Ліза приїхала, а двері ніхто не відчиняє! Вона подзвонила на мобільний, але телефон було вимкнено. Ліза почала голосно стукати у двері, очікуючи найгірше. На шум вийшла сусідка. – Ви чого тут розшумілися? – підозріло запитала вона. – Я просто… Просто допомагаю самотній старенькій, – сказала Ліза. Сусідка раптом… Засміялася. – Це хто ж самотня?! – нарешті сказала жінка. – У неї ж син є, та й дочка теж. Ліза здивовано застигла. – Що?! А де вони? – вона не вірила в те, що почула
– Бабусю, не затримуйте чергу! Немає грошей – прибирайте щось зайве, – роздратовано сказала дівчина на касі. Бабуся в потертому пальті розгублено дивилася на невелику …
Надія Вікторівна поливала квіти на підвіконні, коли пролунав дзвінок у двері. Жінка відставила лійку й пішла в коридор. Вона глянула у вічко і радісно вигукнула: – Ой, Катруся прийшла! Жінка відкрила двері і в квартиру зайшла її дочка. – Привіт, мамо, – похмуро сказала вона. – Ходімо на кухню, є розмова. Вони сіли за стіл. – Ну і яка в тебе до мене розмова? – запитала Надія Вікторівна. – Мамо, коли ти звільнишся? – раптом спитала Катя. – Мені навіть перед чоловіком за тебе незручно! – І чим же ж я недогодила його величності зятю?! – ахнула мати. Вона здивовано дивилася на доньку, нічого не розуміючи
Надія Вікторівна поливала квіти на підвіконні, коли пролунав дзвінок у двері. Жінка відставила лійку й пішла в коридор. Вона глянула у вічко і радісно вигукнула: …
Михайло купив розкішний букет тюльпанів. – Ну ось, те що треба! – задоволено усміхнувся він, ще раз перевірив футляр з обручкою, і вийшов з магазину. До зустрічі з Дариною було ще години чотири, він їхав додому, треба переодягнутися, перед найважливішим рішенням у житті. Михайло вибудовував у своїй голові різні сцени їхньої сьогоднішньої зустрічі, уявляв, як робитиме їй пропозицію. – Нарешті вона стане моєю дружиною! – радісно роздумував він. Раптом, біля його припаркованої машини зупинилася дорога іномарка, з якої вийшла якась парочка. Михайло придивився до цієї парочки і остовпів від побаченого
Це зараз Михайло Григорович, успішний викладач університету, згадує свою молодість з усмішкою, а тоді в нього на душі було не так весело. Думав, що життя …
– Іване, ти бачив наших сусідів? – запитала Софія чоловіка. – Ну діда з бабцею? – Наче діда бачив, а що? – Іван лежав на дивані й дивився у телефоні, що замовити на вечерю. – Софійко, ти піцу будеш? Чи суші? – Нагетси й картоплю буду, – відповіла та. – Точно, і я! – погодився Іван. – А що ти про сусідів питаєш? – Та у батьків он живуть дід із бабою, – сказала дівчина. – Сварливі такі, що ого-го. – Та облиш, Софійко, – сказав Іван. – О, в двері дзвонять, нагетси приїхали! – зрадів Іван і пішов у коридор. Він відкрив двері й здивовано замовк. Це була явно не доставка їжі
– Іванку, а ти бачив, що під нами живуть старі? Ну дід із бабцею, бачив? – Наче діда бачив, і що? – Іван лежав після …
Катерина готувала на кухні вечерю, коли у двері подзвонили. – Доставка, – почула Катерина за дверима і відчинила їх нічого не підозрюючи. Вранці вона зробила замовлення в інтернет-магазині та чекала на свою покупку. Сходовий майданчик перед квартирою був заставлений коробками. Речі були всюди, коробки стояли одна на іншій вже вище за людський зріст. Катя розгубилася, почувши щось недобре. – Невже я щось наплутала і замовила вміст усього кошика в інтернет-магазині, а не чобітки та сукню, – захвилювалася вона. Раптом з поміж коробок визирнула якась постать. Катерина придивилася до неї і застигла від побаченого
– Доставка, – почула Катерина за дверима і відчинила їх нічого не підозрюючи. Вранці вона зробила замовлення в інтернет-магазині та чекала на свою покупку. Сходовий …
Ольга повернулася додому з роботи. Жінка зайшла на кухню і побачила свою доньку. Соня була сама не своя. – Доню, що сталося? – захвилювалася мама. – Сталося мамо, сталося, – схлипнула Соня. – Сьогодні до нас приходила якась тітка, і вона мені дещо сказала! – Що сказала? Ти про що? – не зрозуміла Ольга. Соня мовчала. – Доню, розповідай! – Ольга сіла навпроти доньки. – Вона розповіла мені таємницю, таємницю нашого батька, – раптом сказала дівчина, уважно подивилася на матір, і все їй розповіла. Ольга вислухала доньку і застигла від почутого
– Мамо, заспокойся, будь ласка! – слізно просила Соня. – Ти ж знаєш, що я тобі не мати! – вигукнула Ольга. – Але ж я …
Залишався тиждень до весілля Наталі й Андрія. Наталя йшла повз будинок нареченого, як раптом побачила, що в його вікні видно тьмяне світло і чути якісь голоси. Вона спершу хотіла постукати. Але раптом впізнала другий голос… Та це ж Валя, сусідка Андрія! Сусідка за ним давно бігала, відвести у Наталки намагалася. Андрій сміявся, що вона йому набридла, що йому, окрім Наталі, ніхто не потрібен. – Дивно, і що ця Валя в його кімнаті так пізно робить? – подумала Наталка. Вона взяла пеньок, стала на нього і зазирнула у вікно. Жінка аж очі вирячила від побаченого
Юрко тихо відкрив двері, побачив, що мама на кухні, і хотів так само тихенько прошмигнути в свою кімнату. Але вона почула і гукнула: – Юрко! …
Віра насмажила млинців і гукнула онуків до столу. Сьогодні її донька Ганна привезла Катрусю та Дениса трохи погостювати у бабусі. Малеча прибігла на поклик і кинулася уплітали млинці. – Дякую бабусю, – сказала Катруся пообідавши. – Ми підемо на гойдалці погойдаємося! Коли онуки доїли, Віра прибрала рештки зі столу. – Добре хоч внуки приїхали, не так сумно буде, – усміхнулася сама собі жінка. Віра вийшла з кухні і побачила, як діти гойдаються на гойдалці. Тільки-но хотіла до них підійти, як раптом почула розмову Дениса та Каті. Вона прислухалася до розмови і застигла від почутого
Теплий літній день повільно переходив у вечір. Віра сиділа на ганку дачі. Добре тут було, тихо. З міським шумом ніяк не зрівняється. Віра окинула поглядом …
Ніна Григорівна клопотала на кухні, коли пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла наречена сина. – Ганна? Я на тебе не чекала. Вибач, я не маю часу, щоб поговорити. Ти ж знаєш, що в нас сталося? – одразу промовила Ніна. – Так, звичайно, я знаю. Іван мені все розповів, – відповіла Ганна, проходячи в будинок під незадоволений погляд майбутньої свекрухи. – Тому я й тут. – Не розумію, – пробурмотіла Ніна. – Я прийшла вам дещо запропонувати, – раптом сказала Ганна, зробила паузу і висловила свою пропозицію свекрусі. Ніна Григорівна вислухала її і аж рота відкрила від почутого
– Наш хлопчик розумний, освічений! Юрист у великій фірмі! Господи, і знайшов собі не зрозумій кого! Ніна Григорівна капала собі краплі у склянку з водою, …