Христина після закінчення інституту вирішила не повертатися в райцентр, де жили її батьки.
Перспектив там не було. Крім того, вона не втрачала надії, що її коханий Олексій таки розгляне в ній хорошу кандидатуру собі в дружини.
Вона була закохана у хлопця з другого курсу, а той тільки час від часу приділяв їй увагу.
Одружитися він планував з іншою дівчиною – багатою.
– Не витрачай на нього час, – казала Христині подруга. – Ти ж бачиш, що він просто використовує тебе, коли йому треба.
Ніколи Олексій на тобі не одружиться.
– Я люблю його, й на все готова для нього. Може, він передумає.
Подруга Аліса тільки осуджуюче хитала головою і продовжувала витягувати Христину на різні заходи у спробах познайомити її з хорошим хлопцем.
Періодично дівчина зустрічалася з чоловіками, але ніхто з них не міг замінити їй Олексія.
Це нерозділене кохання закінчилося через чотири роки, коли Христина дізналася, що та найбагатша спадкоємиця, з якою Олексій одружився, народила йому близнюків.
Дівчина нарешті усвідомила, що ніякого майбутнього в неї з Олексієм немає, і настав час всерйоз перемикатися на іншого чоловіка.
Підходяща кандидатура була в неї на роботі.
30-річний Сергій нещодавно влаштувався до них комірником і одразу став приділяти Христині увагу.
– Та нічого особливого в ньому немає, – розповідала дівчина подрузі. – Ну, симпатичний, плечі широкі, веселий…
– Що тобі тоді не подобається? Він що, одружений? – одразу почала питати Аліса.
– Розлучений. Є п’ятирічний син. Живуть в іншому місті.
– Так? А чого розлучився?
– Говорить, що не зійшлися характерами.
– Ну-ну.
Сергій та Христина стали зустрічатися. Все банально: квіти, цукерки, кафе.
Кавалер все частіше напрошувався в гості до коханої з ночівлею.
Він з другом винаймав кімнату в гуртожитку, а дівчина жила в квартирі, яку придбали для неї батьки та дідусь.
За кілька місяців Сергій зовсім переїхав до Христини.
– Ну як сімейне життя? Давай, розказуй! – питала по телефону Аліса, яка поїхала на стажування в інше місто.
– Та що казати? Нормально живемо. Гуляти, щоправда, тепер ходимо рідко. Здебільшого, вдома фільми дивимося, їсти разом готуємо, – розповідала Христина.
– А за чий рахунок бенкет? Хто продукти, наприклад, купує?
– Ми складається із зарплати. У Сергія свої витрати є, але він гроші мені все одно дає.
– То які ж у нього витрати? – делікатністю Аліса не відрізнялася і питання завжди ставила прямі.
– У нього є син. Він не лише офіційно аліменти платить, але й так купує, що потрібно. А знаєш, скільки дітям треба? – зітхала Христина.
– І тебе це влаштовує?
– А що вдієш? Діти – це святе. Ти ж знаєш, що сама дитину дуже хочу.
Якщо Сергій про свого сина так дбає, то батьком і нашому малюкові буде хорошим.
– А він тебе вже заміж покликав?
– Поки що ні. Каже, що треба з колишньою дружиною вирішити питання. Та, знаєш, яка вона?
Не платила комуналку цілий рік, і тепер Сергію довелося їй усю свою зарплату за місяць віддати, щоб вона із сином на вулиці не опинилася. Уявляєш?
– Ледь-ледь. Але зрозуміло, що тобі з ними нудно не буде, підтримала подругу Аліса.
Протягом наступних пів року Сергій кілька разів із сумом розповідав Христині, що колишня дружина вимагає від нього гроші то на дитячий садок, то на велосипед синові, то на ремонт у кімнаті дитини.
Загалом навіть на спільний відпочинок їм не вдавалося назбирати, не те що на весілля, про яке Сергій періодично заговорював.
А тут у місто повернулася Аліса й покликала подругу в гості.
– Слухай, сестра моя двоюрідна зібралася до мене в гості. Ти ж не проти, якщо вона з нами побуде? – спитала вона у Христини.
– Ні, звісно. Я теж з Вікою знайома – вона хороша, – з радістю погодилася Христина.
Дівчата зібралися в кафе, спочатку обмінялися новинами про себе, а потім перейшли на знайомих.
– Уявляєте, у мене подружка Іринка вийшла заміж за якогось… Встигла навіть хлопця народити, перш ніж зрозуміла, що чоловік її зраджував їй.
– І що тепер збирається робити? – зацікавилася Аліса. – А то у нас он Христина заміж збирається. Може, її досвід стане в нагоді.
– Дякувати Богу, розлучилися вони рік тому. Тож тепер інша вистава відбувається.
Цей Сергій поїхав у інше місто – наче гроші заробляти, а сам спочатку взагалі аліменти не платив – Іринці довелося в суд подавати і його шукати.
Тепер надсилає строго суму аліментів, та ще й свариться, що багато з нього беруть.
Він, бачте, знову сім’ю створювати зібрався, і майбутня дружина прагне подарунків.
Іринка вже про інші витрати на дитину і не говорить – сама на роботу вийшла – вистачає їм із сином.
Аліса якось дивно подивилася на подругу. Віка теж замовкла і раптом запитала у Христини ім’я її співмешканця. Та назвала. Усі троє подумали, мабуть, одне й те саме.
– Та не буває так… – здивовано сказала Аліса. – Хоча, світ тісний, кажуть.
– Але не настільки ж, – відгукнулася Христина.
– Слухай, а ти маєш фото твого Сергія? – запитала Віка.
Фото знайшлося. Його одразу відправили подрузі Віки.
Та підтвердила, що це її колишній чоловік!
Аліса повернулася до Віки:
– Навіть і думай про те, що Христина від нього щось вимагала. Вона зовсім не із цієї серії.
– Та я ж не знала, що це вона – наречена Сергія… Я здогадуюсь, що Христина у нас не з таких, – виправдовувалася Віка. – Вибач, Христино…
– Я одного не зрозумію, – задумливо сказала Аліса. – Тобі Сергій гроші не давав, синові теж… Куди ж він їх діває? Зарплата в нього непогана…
Христина мовчки знизала плечима. Для неї новини про коханого стали справжньою несподіванкою.
І справа була навіть не в грошах, а в тому, що чоловік брехав усім довкола!
– А давайте це з’ясуємо? – запропонувала Віка.
– Як? – запитала Аліса.
– Ми можемо влаштувати зустріч Сергія, Христини і Віки. І нехай він все пояснює.
– Думаєш, стане?
– Ой, ви ще не зрозуміли, що він боягузливий? – махнула рукою Віка. – Проти двох жінок він не попре.
Христина спочатку не хотіла брати участь у цьому. Вона мріяла лише про те, як би без сварок виставити Сергія зі своєї квартири, а потім уже напереживатися досхочу з приводу чергового невдалого вибору.
Але в результаті приятельки її вмовили.
Ірина мала приїхати у місто через день. Христина зателефонувала Сергію й призначила йому зустріч у кафе, пообіцявши сюрприз.
А поки, мовляв, вона його готує, поживе в Аліси. Чоловік трохи здивувався, але обіцяв прийти.
– О! Ти прямо таке місце вибрала.., – сказав Сергій, оглядаючи окрему кабінку в кафе, де на нього чекала Христина. – Ну, кажи, що за сюрприз?
– Ти присядь поки, – звернулася до нього дівчина.
– А чого на столі пусто? На мене чекала, щоб замовити? Так ти ж мої уподобання знаєш, – не зважаючи на настрій Христини, весело говорив Сергій.
– Не дуже добре я знаю твої уподобання, як з’ясувалося…
– У сенсі?
– Зараз все з’ясуємо. Принаймні я на це сподіваюся, – дівчина подивилася на годинник.
Ірина мала з’явитися з хвилини на хвилину.
– А ось і сюрприз! – сказала Христина.
Треба було бачити Сергієве обличчя, коли колишня дружина з’явилася в дверях кабінки…
Він аж побілів від побаченого.
– Ти що тут робиш?! – здивувався чоловік.
– Ось прийшла подивитися на тебе і твою наречену, – Ірина свою роль виконувала чітко. – Це ти на неї всі гроші витрачаєш, а синові відправляєш копійки?
– Е-е-е… З чого ти це взяла? – Сергій злякано переводив погляд із Ірини на Христину.
– А! У тебе ще є хтось? – не вгавала колишня дружина.
– Та яке тобі діло? – запитав чоловік. – Аліменти я тобі плачу! Ну, і все!
– Не мені, а своєму синові, – поправила його Ірина.
– Мені є діло, – почала Христина. – Ми збиралися з тобою сім’ю будувати, дитину народити. А, виявляється, ти обманщик, яких ще пошукати.
– То тобі тільки гроші від мене були потрібні?! А я думав, що ти любиш мене? – скочив співмешканець.
– Ти чудово розумієш, про що я говорю. Тобі все одно і на сина, і на наше майбутнє.
Хоч зараз будь чоловіком – розкрий нам свої плани, – сказала Христина.
– Ну, ти сама захотіла. Я граю у комп’ютерну гру. У ній багато чого купити треба і коштує все недешево, – почав свою розповідь Сергій.
Христина згадала, що співмешканець справді проводив багато часу за комп’ютером, який привіз із собою.
Але вона не надавала цьому особливого значення. Не гуляє ночами, не гульбанить – і добре.
– Та й сам комп’ютер я взяв у кредит. Не буду навіть говорити, скільки він коштує, – посміхнувся чоловік. – Ні, ти мені справді подобалася, – звернувся він до Христини. – Але бонус у вигляді безкоштовного житла, смачної їжі та чистого одягу мені отримати було дуже приємно.
– Прямо дивитися на тебе зараз не можу, – сказала Христина.
– То й не дивися. Сама хотіла правду знати.
– А тобі не соромно було в допомозі синові відмовляти? – включилася в розмову Ірина.
– Ой, та годі! Що він голодний, босий, чи що ходить? Не вигадуй.
Жінки перезирнулися.
– Ходімо? Поки я йому не влаштувала, – звернулася Ірина до подруги по нещастю.
– Так, і пошвидше, – погодилася Христина.
– За речами своїми через годину заїдеш. У під’їзді вони на тебе чекатимуть, – повернулася вона тепер уже до колишнього співмешканця.
– Я з тобою поїду! Там комп’ютер. Не дай Боже, що…
Але жінки вже попрямували до виходу, не слухаючи Сергія.
Христині дуже хотілося викинути той злощасний комп’ютер, але вона стрималася.
Чоловік забрав речі одразу і більше вона його не бачила…
Нового кохання Христина поки не шукає…
