Тетяна Вікторівна мала двох синів. Обидва розумні, красиві, любили маму. Звичайно, їй було складно відпустити їх у доросле життя, але як інакше.
Старший, Максим, вступив до університету. Занурився з головою у навчання, мріючи досягти успіхів. Він завжди був цілеспрямованим, будував великі плани на життя.
Молодший, Олег, був більш приземлений. Незважаючи на те, що навчався він добре, все ж таки після дев’ятого класу пішов у коледж. Вирішив, що хоче робити ремонт машин. Але він і в дитинстві любив розбирати іграшки, потім їх лагодити. Загалом робота руками йому була ближче.
Мама погоджувалася із вибором синів. Це ж їхній життєвий шлях і лише їм вирішувати, як бути. Хоч вона і давала поради, все ж таки не наполягала на тому, щоб її слухали.
Так і з особистим життям. Звісно, Тетяні Вікторівні дуже хотілося, щоб її невістки були дівчатами господарськими, добрими, щоб її хлопчиків дбали не гірше, ніж вона дбала про них. Але знову ж таки, для себе Тетяна Вікторівна вирішила, що прийме будь-який їхній вибір.
І старший Максим не підкачав. Після закінчення університету він познайомив маму зі своєю дівчиною Оленою. Олена, як тільки увійшла до будинку, одразу спитала, чим допомогти. Клопотала разом із мамою свого хлопця. Запитувала рецепти страв, хвалила їжу та житло Тетяни Вікторівни. Та й потім питала її порад, говорила, як любить чистоту і прагне того, щоб Максимові з нею було затишно. Розповідала, як хоче велику родину, багато дітей. Мовляв, Максим буде таким добрим татом, що гріх не народжувати.
Загалом, Олена дуже сподобалася Тетяні Вікторівні. Саме про таку невістку вона мріяла, тому всіляко натякала синові, щоб не надумав її втратити. Та й із весіллям не затягував, нема чого жити без штампу в паспорті.
Олег же не поспішав знайти свою суджену. І хоч Тетяна Вікторівна часом казала йому, що так і буде вічно вибирати і всіх хороших дівчат розберуть, Олег лише, сміючись, відмахувався.
– Та встигну ще, куди поспішати? Потрібно вибирати ту, з якою все життя захочеться прожити.
Максим та Олена побралися. І Олена навіть уже встигла завагітніти. А Олег все ще був самотній, наче навіть насолоджувався цим.
А тут, несподівано, коли Олена народила, Олег запитав брата, чи може він на виписку взяти свою дівчину.
Усі були здивовані. Він нічого не говорив про те, що з кимось зустрічається. Звісно, брат дозволив. Всім було цікаво подивитися на цю таємничу незнайомку.
Дівчина Олега, Настя, була не такою веселою, як Олена. Скоріше вона була досить серйозною. Своєї допомоги не запропонувала, коли накривали стіл. Потім, коли вона похвалила якусь страву, Тетяна Вікторівна пожвавилася і запропонувала рецепт.
– Не варто, – відповіла вона. – Я не надто люблю готувати. Ми з Олегом частіше замовляємо їжу.
Тетяні Вікторівні навіть важко було це чути. Як жінка може не готувати? Це що, її син тепер харчуватиметься напівфабрикатами?
А потім ще з’ясувалося, що і прибирати Настя не надто любить. Точніше, всі обов’язки з Олегом розділили порівну.
– А що таке? – знизувала Настя плечима. – Я теж працюю і теж втомлююся. Чому я все маю сама робити?
Тетяна Вікторівна не вважала, що чоловік взагалі не повинен торкатися домашніх справ. Але те, що він робить усе разом зі своєю жінкою, це їй не подобалося. Гаразд там, попросити раз на тиждень посуд помити. Але щодня чимось навантажувати… Все ж таки, не чоловіча це справа.
Загалом, Настя не подобалася Тетяні Вікторівні. І вона сподівалася, що недовго за таких умов протримається її синок. Але все виявилося зовсім інакше: вже за півроку Олег зробив Насті пропозицію.
– Подумай, синку, – відмовляла його мама. – Настя – дівчина непогана. Але якою вона буде господаркою? А потім підуть дітки, і їх на тебе спихне?
– Ну, чому спихне, – знизав Олег плечима. – Я й сам можу допомагати. Ми одне одного любимо, і в усьому допомагаємо.
Відбулося друге весілля. Тетяна Вікторівна лише важко зітхала. Нічого не вдієш, сина лише шкода. Та й Олена теж її підготувала. Качала головою, стверджуючи, що жінка такою не має бути.
– Ну, що це за сім’я, коли дружина не готує вечерю для чоловіка? Я завжди Максима зустрічаю гарячою стравою і не уявляю, що може бути інакше. Але, з іншого боку, Тетяно Вікторівно, не хвилюйтеся. Сам Олег піде від неї, ось точно вам говорю. Ніхто з такою господаркою не уживеться!
Але час минав, а Олег не втікав. Більше того, здавалося, справді був щасливим. А тут і Настя завагітніла, і він став ще щасливішим.
Коли вона народила, Олег взяв відпустку на місяць.
– Треба з малечею допомагати, – казав він. – Настя і так змучилася, все ж таки пологи непрості були. Та й спеціалісти кажуть, що їй зараз краще не перенапружуватися. Так що, по можливості, я буду з малюком, даючи своїй коханій відпочити.
– Де це бачено?! – обурювалася Олена, коли вони зі свекрухою знову обговорювали сім’ю другого сина. – Щоб мати відпочивала, а батько з дитиною займався? Я, коли Рома народився, ночами не спала! І жодного разу не попросила Максима підмінити мене! Я ж мати!
Тетяна Вікторівна знову зітхала. З одного боку, вона була горда своїм сином. Сама згадувала, як було важко після пологів, а чоловік вже покійний і не думав допомагати. З іншого… Ну, шкода ж синочка! Знову він втомлюватиметься!
Минав час. Тетяна Вікторівна, начебто, і звикла до Насті. І навіть часом ображалася, коли Олена починала говорити про те, яка вона хороша дружина, і все робить для свого чоловіка, а Настя поводиться неправильно.
Можливо, така модель сім’ї була незвична для Тетяни Вікторівни, але Олег щасливий.
І в якийсь момент життя розставило все на свої місця.
Якось, коли брати зустрілися, вони раптом вирішили створити спільний бізнес. У Максима був досвід керівника, а ось у Олега був досвід роботи руками. І, подумавши, вони вирішили, що можна спробувати щось своє відкрити.
Олега дружина підтримала.
– Давай. Тільки ризики підрахуйте. Якщо щось потрібне, я допоможу.
А ось Олена була категорично проти.
– У тебе стабільна робота! На що ми житимемо, якщо ви все втратите?!
– Але ж ти вже можеш вийти на роботу. Син же в садок пішов, – промовив Максим.
– А як я буду це з прибиранням, готуванням та доглядом за сином поєднувати? Ну ні, я відразу попереджаю, що від мене допомоги не чекай!
Все ж таки вони ризикнули. І на перших парах здавалося, що ризик не виправдали. Клієнтів було замало, працювали в мінус. І коли всі зібралися за столом, Олена завела свою пісню.
– Вигадали нісенітницю, а ми тепер без грошей сидимо!
– А чому ти не вийдеш на роботу? – невинно спитала Настя.
– І як ти собі це уявляєш? Рома постійно нездужає, хто мені лікарняні даватиме?!
– Зараз у половині фірм є можливість працювати віддалено під час лікарняних. Не бачу проблеми. У нас доньці рік, і я вже працюю. Так, буває непросто, але Олег допомагає. Коли він повертається з роботи, то сидить із донькою, а я доробляю все, що не встигла.
Олена лише засміялася.
– Легко тобі казати! Адже ти не готуєш і не прибираєш! А я звикла бути гарною господаркою!
– Ну, по-перше, – також спокійно продовжила Настя, – ми з Олегом кожні вихідні разом прибираємо. А їжу можна замовити. Хоч я сама готую іноді, а іноді чоловік це робить. А, по-друге, може тобі варто бути не гарною господаркою, а доброю дружиною? І підтримати свого чоловіка у розвитку?
Яка ж сварка виникла. У результаті, Олена, зібрала сина і поїхала, сказавши і Максимові збиратися.
– Вибачте, – сказала Настя, звертаючись до свекрухи. – Не варто було цього говорити. Просто я така рада, що Олег слідує за мрією, хочу йому в цьому допомагати, а без брата йому не впоратися. А Олена не може трохи піднапружитися, щоби все склалося.
– Не вибачайся, – усміхнулася Тетяна Вікторівна. – Все ти правильно сказала. Не важливо, яка ти господарка, якщо чоловік у тобі підтримки не відчуває. Та й для дружини важливо знати, що її чоловік завжди їй допоможе. Ви з Олегом молодці, хоч я цього раніше й не розуміла. А Олена – тільки говорити може. Вихваляється тим, як у неї вдома чисто, а за фактом, просто нічого більше вона і не може дати Максиму.
Настя посміхнулася. Це був перший раз, коли свекруха стала на її бік.
Зрештою, справи налагодилися. Бізнес став приносити прибуток, брати були щасливі. Та ось тільки у Максима з Оленою не склалося, розлучилися вони. Як потім зізнався Максим, дістала його дружина. То грошей мало, то він на вечерю запізнився, то не ті рукавички синові вдягнув. Стільки претензій на рівному місці.
– І дістала мене вже ця стерильна чистота. Начебто їй більше й зайнятися нічим. Я їй фільм увечері пропоную подивитися, а вона відмовляється. Мовляв, прибрати після вечері треба. Я їй пропоную до бабусі онука у вихідні відвезти, вона не віддає. Окрім будинку та сина нічого не бачить і ніщо її не цікавить. Навіть я. Адже я пропонував допомогу, але вона відмовлялася. Мовляв, поважати себе не стане, якщо в її будинку чоловік буде жіночими справами займатися.
Олег лише співчував. Але в нього все було інакше. І він знав, що секрет щастя у балансі. Якщо хтось викладається сьогодні на десять відсотків, то інший має викластись на дев’яносто. Якщо комусь потрібна підтримка, інший має її надати. А якщо комусь сумно, треба розвеселити.
І коли все перебуває в рівновазі, то і життя прекрасне. Адже знаєш, що якщо день не вдався, твоя дружина зробить усе можливе, щоб ти знову став щасливим.
