Життєві історії

– Як це ти продав квартиру? – дуже тихо запитала Олена у свого чоловіка. – Я не розчула, чи що? – Це моя спадщина, що хочу, те й роблю! – сказав Сергій, милуючись фотографією машини. – Зате дивись, яка красуня! Нам усі сусіди заздрити будуть! – Ми живемо у крихітній двокімнатній квартирці вчотирьох! – жінка ледь стримувалася. – До нас постійно приїжджає ночувати твоя мама, наче у неї свого житла немає! І ти мені кажеш, що продав хорошу трикімнатну квартиру заради машини? – Не лізь не в свою справу! – заявив Сергій. Олена спокійно вимкнула плиту і вийшла з кухні. Нехай сам собі вечерю готує. А потім вона зробила несподіване

– Як це ти продав квартиру? – дуже тихо поцікавилася Олена у чоловіка. – Я не розчула, чи що?

– Це моя спадщина, що хочу, те й роблю! – сказав Сергій, милуючись фотографією машини. – Зате дивись, яка красуня! Нам усі сусіди заздрити будуть!

– Ми живемо у крихітній двокімнатній квартирці вчотирьох, – жінка ледь тримала себе в руках! – До нас постійно, три-чотири рази на тиждень приїжджає ночувати твоя мама, начебто у неї свого житла немає! І ти мені кажеш, що продав хорошу трикімнатну квартиру заради покупки машини? Яку тобі навіть поставити не буде де?

– Не лізь не в свою справу!

Олена спокійно вимкнула плиту і вийшла з кухні. Нехай чоловік сам вечерю собі готує, а вона з дітьми відвідає батьків. Жінці треба було комусь поплакатися, поговорити з кимось і отримати слушну пораду.

Так більше не може продовжуватися! Звичайно, її можуть назвати меркантильною, але Олена просто незлюбила чоловіка за втрачену нагоду. Вони могли переїхати в кращі умови, де у дітей була б своя кімната і їм не доводилося б спати в залі на кріслах–ліжках.

Чому Сергій не хоче подумати про сім’ю? Чому вирішив спустити всю спадщину на недолугу забаганку? Така дорога машина… Та її ще стягнуть першого ж дня, враховуючи нехороший район і відсутність гаража! А скільки коштуватиме ремонт?

Олена намагалася поговорити зі свекрухою, просила, щоб та вплинула на сина. Але у відповідь отримала півгодинну лекцію у найєхидніших висловлюваннях. Суть її зводилася до одного – нема чого зазіхати на чужі гроші. Захоче Сергійко – прогуляє всю суму, і ніхто йому нічого сказати не посміє.

Жінку це не влаштувало. Чому вона працює з ранку до вечора, намагаючись забезпечити гідне майбутнє дітям (ще й відкладати примудряючись, зрозуміло, в таємниці від чоловіка, на розширення квартири), а її дорогий чоловік спускає величезну суму незрозуміло на що? Йому що подобається жити в такій тісноті?

Та навіть якщо його все влаштовує в житло, що більше нема на що гроші витратити? Он, у молодшого купа недуг, процедури коштують дорого, а крім того, лікарі радять хоча б раз на рік їздити в санаторій. У старшого цього року іспити, йому не завадило б найняти репетитора, щоб точно набрати необхідні бали.

Але Сергійка це не хвилює, хлопчик Сергій хоче нову машинку! Все життя, бачите, про таку мріяв!

Мати Олену ні осуджувати, ні відмовляти не стала.

– Хочеш розлучитися? Розлучайся. Я давно казала, що твій чоловік тягне вашу родину на дно, – похитала головою літня пані. – Заробляє майже втричі менше за тебе, роботу міняти не збирається, а апетит росте! Спочатку він купує собі дорогий комп’ютер, ні щоб дітям! Потім мотоцикл, який щасливо в ремонті стоїть. Тепер готовий витратити всі гроші на дорогу іграшку.

– Та я взагалі не розумію, навіщо йому така машина! – сплеснула руками Олена.

– Роби так, як серце каже. Хлопчики зрозуміють.

І Олена справді подала на розлучення із поділом майна. Квартира (та сама крихітна двокімнатна) була куплена в шлюбі, а гроші жінці зараз точно не завадять. Як Сергій викручуватиметься – їй все одно.

О скільки сварок вислухала жінка від уже колишнього чоловіка. І сім’ю вона руйнує, і мрію розбиває і взагалі поводиться вкрай непорядно. А потім раптово переказав їй всю суму відразу, з холодною припискою “більше нічого не отримаєш».

Від аліментів, до речі, Олена відмовилася, дітей вона на ноги поставить сама, особливо тепер, коли з витрат зникне необхідність утримувати “синочка” з його любовʼю до комп’ютерних ігор і щотижневими посиденьками з друзями в кафе.

Хлопчики напрочуд спокійно сприйняли новину про розлучення батьків. Увагою батько їх не балував, зате постійно дорікав надмірними витратами на їх виховання. Загалом, сумувати за батьком вони не будуть.

Олена у розлученні розцвіла. Більше ніхто не читав нотацій, не вимагав обіду із трьох страв, не витрачав гроші на дрібнички. Жінка повністю змінила гардероб, підстриглася, і, на загальну думку, стала виглядати років на десять молодшою за свій вік.

Вона змогла взяти в кредит чудову квартиру, неподалік своїх батьків, сплатила синові репетиторів (він без проблем вступив до обраного вузу), всерйоз зайнялася лікуванням молодшого.

А ще за якийсь час познайомилася з дуже цікавим чоловіком. Загалом життя своє Олена налагодила.

…А ось сказати те саме про Сергія було не можна. Квартиру він за рішенням суду продав та виплатив колишній дружині половину. На суму, що залишилася, він зміг придбати лише невеликий будиночок на околиці міста. І це при тому, що у нього була справжня купа грошей, яку він все ж таки витратив на бажаний автомобіль.

А на своїй мрії він встиг покататися рівно два дні – втрапив в пригоду. Сам особливо нічого, та ось тільки ремонт був у велику суму… Майже половина вартості.

І ось сидить він один, ні сім’ї, ні грошей, ні машини…

А сам же ж у всьому винен…

Вам також має сподобатись...

Марина чекала на чоловіка з роботи. На годиннику була третя ночі. Телефон Олега не відповідав. – Що ж сталося? – хвилювалася не на жарт жінка, сидячи на кухні. Відкрилися вхідні двері. – Ну, і де ти був? – Марина вибігла в коридор. – Попередити не можна було?! – Вибач, затримався на роботі, а телефон розрядився, – сказав Олег, зняв куртку і кинув її на крісло. – Давай завтра поговоримо, я втомився! Чоловік одразу пішов у спальню. Жінка взяла куртку Олега, щоб почепити її на вішалку. Марина, мимоволі, засунула руку у кишеню куртки чоловіка і… заціпеніла від несподіваної знахідки

– Мамо, ти вдома?! – вигукнула Люба у слухавку. В Тетяни аж стрепенулося серце. – Вдома… – відповіла вона. – А ти чого це, Любочко, така? – Яка? – спитала дочка. – Сердита… – пояснила мати. – Звичайна я, мамо! – вигукнула Люба. – Коротше кажучи, я зараз до тебе прийду! – Навіщо? – здивувалася мати. – Коли прийду, дізнаєшся! – заявила дочка. Люба жила в сусідньому будинку, тож за п’ять хвилин зʼявилася до матері з якимось пакетом. З нього вона почала діставати і ставити на кухонний стіл літрові банки з чимось незрозумілим. Вона дістала їх три штуки. – Ось! – блискаючи очима, видихнула дочка. Тетяна застигла, не розуміючи, що відбувається.

Людмилу відпустили з роботи на три години раніше. Але додому повертатись зовсім не хотілося. – Зараз прийду додому, і знову Зінаїда Павлівна діставатиме мене своїми причіпками, – думала жінка по дорозі додому. За роздумами жінка не помітила, як дісталася своєї квартири. Людмила відкрила двері своїм ключем, зайшла в коридор. Раптом з кухні долинули голоси. Зінаїда Павлівна щось активно обговорювала з сином. Людмилі стало цікаво, що ж так завзято пояснює свекруха Віктору. Вона тихенько причаїлася в коридорі, прислухалася до розмови і аж рота відкрила від почутого

Ілля солодко спав, як раптом, посеред ночі, пролунав телефонний дзвінок. Чоловік різко підскочив у ліжку та взяв телефон, щоб відповісти. Хто дзвонив, він навіть не глянув. – Алло, хто це? – ще сонним голосом запитав він. – Ілля… Викликай швидку, Катрусі зле. Віра допоможе. Будьте щасливі, – почув він тихий голос у слухавці. – Хто це? Алло! Алло! – перепитав чоловік, але у слухавці пролунали короткі гудки. – Хтось так жартує? – здивовано подумав Ілля, але згадав, що вже десь чув цей голос. – Цього не може бути! – вигукнув Ілля і застиг від несподіванки