Життєві історії

Ніна повернулася додому, зайшла у вітальню і побачила там свого чоловіка. – Коханий, щось сталося? Чому ти не на роботі? – пролепетала вона. Михайло не відповідав. – Ти так і мовчатимеш? Поясни мені, що відбувається, та на тобі обличчя нема, – почала було хвилюватися дружина. – Мені здається, що пояснення потрібні не від мене, а від тебе! – буркнув чоловік. – В сенсі? – не зрозуміла жінка. Михайло так само мовчки кивнув поглядом на журнальний столик. На ньому лежав планшет. Ніна взяла планшет, глянула на екран і…ахнула від побаченого

– Коханий, щось сталося? Чому ти не на роботі? – пролепетала Ніна, побачивши чоловіка, що сидить на дивані. Чоловік був явно невдоволений, сидів із похмурим обличчям, раз у раз хмурив брови. – Ти так і мовчатимеш?

Михайло так само мовчки кивнув на журнальний столик. На ньому сиротливо лежав планшет, на екрані якого було відкрито сторінку відомого сайту знайомств.

Ніна миттєво змінилася на обличчі. Звідки чоловік дізнався про її витівки? Так, вона зареєструвалася на цьому сайті, і так, вона виклала пару відвертих фотографій, але обличчя-то не видно! І ім’я інше!

А може, вона дарма переживає? Михайло просто не зможе довести, що з чоловіками спілкувалася саме вона! Завжди можна сказати, що твоє фото поцупили і підставили під чужу анкету. Остаточно заспокоївшись, Ніна вирішила розіграти наївну дівчинку.

– І що я маю тут побачити? Я тебе не розумію! – Дівчина взяла в руки планшет і стала уважно розглядати сторінку, ніби бачила їх вперше. – Стривай, ти сидиш на таких сайтах? Та як ти можеш! Ти ж одружена людина! Я тебе чимось не влаштовую?

– Припини, – твердо сказав чоловік, криво посміхаючись. – Я чудово знаю, що це твоя сторінка. І що ведеш її ти. І всі повідомлення я прочитав, так що це я маю питати – чого тобі в житті не вистачає? Ти працюєш у затишному офісі, велику частину дня просиджуючи в інтернеті. Грошей я на тебе не шкодую, тієї суми, яку ти за день витрачаєш у салонах краси, іншій родині вистачило б на місяць життя. Я постійно дарую тобі подарунки, ми ходимо ресторанами та театрами… Так що тебе не влаштовує?

– Я не знаю, хто веде цю сторінку! – вигукнула дівчина, переконуючи Михайла скривитися. – Я це бачу вперше! І твої підозри мене ображають!

– Ніна, ти прив’язала до сайту свою карту, – похитав головою чоловік. – Точніше мою. Ту, яку я тобі дав. Ти ж розумієш, що я будь-якої миті можу подивитися витрати?

– Але … Це не правда …

Ніна розгубилася. Невже вона переплутала карти? І її зарплатна та виділена їй чоловіком були з одного банку. Як вона могла так помилитись? І що тепер робити?

Ні, чоловікові вона ніколи не зраджувала! Просто їй не вистачало чоловічої уваги! Михайло був серйозно зайнятий, він вирішив розширити бізнес і тепер на роботі просто пропадав! Іноді міг навіть ночувати не прийти. Спочатку Ніна навіть переживала, чи це не відмовка. Раптом чоловік знайшов когось краще? Але раптові приїзди в офіс, несподівані дзвінки, обережні розпитування співробітників цю версію спростовували. Михайло справді працював і працював на знос.

Гаразд би це тривало тиждень чи два… Та навіть місяць Ніна б пережила! Але минуло вже три! Вона завжди одна, подружок до ладу немає, вона з усіма посварилася, переживала, як би вони не почали будувати очі її чоловікові. Ніна почала сумувати.

На сайт знайомств вона натрапила зовсім випадково. Колись давно, коли вона навчалася на першому курсі інституту, Ніна просто заради цікавості там зареєструвалася. Кілька місяців активно спілкувалася, потім почалася сесія, стало не до цього, а там і Михайло на горизонті з’явився. Необхідність у сайті відпала сама собою.

Але ж анкета залишилася! І одного особливо сумного вечора, Ніна вирішила відновити спілкування з незнайомцями. Навіть не так! Вона вивела його на новий рівень.

Ніну обсипали компліментами, надсилали подарунки (до речі, недешеве задоволення на цьому сайті), просили про зустрічі. З кимось дівчина швидко завершувала розмову, а з кимось спілкувалася тижнями.

Але ж це все невинно! Тільки слова, не більше! За що на неї так злитися? Зрештою, Михайло сам винен, що покинув її одну…

Все це Ніна повідомила чоловіку, причому виразів не вибирала. Дівчина наполягала, що провина повністю лежить на ньому, що це через його поведінку Ніні довелося шукати втіху на боці. Вона багато чого ще говорила, але Михайло рішення не змінив – розлучення. Довіряти дружині він більше не міг.

*********************

Ніні довелося перебратися назад до батьківської квартири. Після двоповерхового будинку двокімнатна квартирка здавалася кімнаткою. Та в неї коридор був більший, ніж уся квартира!

Батьки теж були не в захваті від вчинку доньки. Коли Ніна одружилася, вона повністю обірвала всі контакти з сім’єю, і жодного разу не допомогла. Тому зараз їй було поставлено досить жорстку умову – дівчина має знайти собі житло за місяць. Довше ніхто її присутності не хоче.

Втім, Ніна і сама не збиралася залишатися в цій квартирці. Вона була налаштована повернути чоловіка, і навіть вигадала план.

Михайло любив дітей і просто мріяв про сина. На жаль, за всі вісім років спільного життя їм так і не вдалося завести дитину. Подружжя неодноразово обстежувалося, причому в різних клініках, але результат був один – вони здорові, немає жодних перешкод. На цьому Ніна й вирішила зіграти.

Коротке повідомлення поки що чоловіку з двох слів – я вагітна. Фотографія тесту з двома смужками мала налаштувати чоловіка на потрібний лад. Ну і що, що вона була завантажена з Інтернету? Наче Михайло перевіряти полізе… Робити йому більше нема чого.

А ось він взяв і поліз. Аж надто своєчасною виявилася новина. Але поспішати і розкривати обман він не став, натомість він потягнув Ніну на огляд, причому на прийом пішов разом з нею, користуючись тим, що вони поки що одружені. Просто про всяк випадок, щоб дівчина, не змогла домовитися з спеціалістом.

Результат? Звичайно, негативний. І це ще більше розлютило Михайла. Тиснути на таке! Адже в таємниці він все ж таки сподівався, що це виявиться правдою. І якщо спочатку він хотів подарувати Ніні квартиру (шлюбний договір було укладено на дуже жорстких для дівчини умовах, після розлучення вона не отримувала нічого), то тепер бажання допомогти відпало.

Адже Михайло навіть думав пробачити недолугу дружину! Те, що у події є і його вина, чоловік не заперечував. А тепер він хоче лише одного – ніколи більше її не бачити.

Вам також має сподобатись...

Віра готувала вечерю. З хвилини на хвилину з роботи має повернутися чоловік. І коли пролунав дзвінок у двері, Віра поспішила відкривати. На порозі стояла незнайома жінка. – Ви дружина Вадима? – звернулася до господарки квартири вона. – Так, – кивнула головою Віра. – Вероніка, – представилася незнайомка. – Взагалі я розраховувала поговорити з вашим чоловіком. – Його поки немає, але ви проходите, він повинен зараз підійти, – сказала Віра. – А можна дізнатися, що вас пов’язує з моїм чоловіком. І Вероніка все розповіла. Віра вислухала її і аж ахнула від почутого

Ігор повернувся додому пізно. Сьонодні він їздив до своєї матері. Ганна зауважила, що з Ігорем щось не так. Він мовчки зняв куртку, повільно пройшов на кухню і сів за стіл, обхопивши голову руками. – Щось сталося? – обережно спитала Ганна. Ігор підняв на неї важкий погляд,  і похитав головою. – Щось з твоєю мамою? – захвилювалася дружина. – Ні, – тихо додав чоловіка. – А що ж тоді? Говори, я ж хвилююся, – наполягла дружина. – Мама… Вона… Дещо сказала, – Ігор на секунду замовк, зібрався з духом і все розпровів дружині. Ганна вислухала чоловіка і…ахнула від почутого

Валентина помила посуд, і стала чекати чоловіка з роботи. У двері подзвонили. На порозі стояла свекруха. Вона була трохи розгублена. – Щось сталося, Ганно Романівно? На вас немає обличчя, – запитала Валя у свекрухи. – Можна я пройду, – тихо промовила Ганна Романівна. – Ой, звісно. Я просто розгубилася. Роздягайтесь, я вам каву наллю. А може ви їсти хочете, у мене все готове. Тільки Олег затримується, – прощебетала невістка. – Валя, Олег не прийде! – раптом сказала свекруха. – Що ви таке кажете? Як не прийде? Чому? – Валентина здивовано дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається

Ганна Геннадіївна якраз приготувала вечерю, коли відкрилися вхідні двері. – Сину, ти? Мий руки та йди на кухню, вечеря готова! — гукнула Ганна Геннадіївна, не виходячи до коридору. – Іду, мамо… – долинув із коридору голос сина.  Ганна Геннадіївна жили із сином удвох. Гості у їхній квартирі – велика рідкість. Жінка, як завжди, накрила стіл на двох, поставила чайник на плиту. – Максиме, ну ти де? — Ганна Геннадіївна вийшла в коридор і застигла. Син був не один. Мати глянула на несподівану гостю і аж ахнула від побаченого