– Ну як я виглядаю? – Запитала Ангеліна у чоловіка, кружляючи перед дзеркалом.
– Ти божественно прекрасна, моя радість, – відповів Сергій. – Втім, як завжди. Навіть страшно таку красу з дому випускати. Раптом украдуть.
– Скажеш теж… Вкрадуть, – засміялася Ангеліна.
– Ні, я цілком серйозно. Ти дуже гарна. Дивлюся на тебе і сам собі заздрю.
– Гаразд, мені час виходити, таксі вже ось-ось під’їде … Не сумуй тут без мене, – сказала жінка і поцілувала чоловіка.
– Буду сумувати, – зітхнув Сергій і скорчив кумедне обличчя, ніби ось-ось розплачеться.
– Не сміш мене, – знову засміялася Ангеліна, швидко накинула пальто, схопила сумочку і вибігла з квартири.
Сергій глянув у вікно, дочекався моменту, коли дружина сіла у таксі, і як тільки машина почала від’їжджати, схопив свій мобільник.
– Настя, це я! Ну все, моя благовірна вирушила на корпоратив, години чотири її точно не буде. Тож я весь твій… Де зустрінемося?
– У мене сьогодні не вийде, – відповіла коханка. – Сестра з села приїхала, з чоловіком та дитиною. Нагрянули без попередження, уявляєш? Доведеться тепер із ними восьме березня відзначати…
– Так, проблема… І що робити? Я дуже скучив, ми з тобою вже два тижні не бачилися, – засмутився чоловік.
– То давай я до тебе приїду, – запропонувала Настя. – Твоєї ж все одно немає вдома, ти сам сказав, що години через чотири тільки повернеться. Я давно хотіла подивитися, як ти живеш.
– У мене? – розгубився Сергій. – Настя, не знаю… Це якось ризиковано…
– Хто не ризикує, той не п’є ігристого! А на мене так ніякого ризику. Твоя дружина зателефонує, коли повертатиметься додому?
– Звісно, вона завжди так робить…
– Ну ось, чого переживати… Я в будь-якому разі встигну вчасно зникнути… Так що я викликаю таксі?
– Не знаю, – продовжував сумніватися Сергій.
– Слухай, чого ти переживаєш? Парфумами я користуватись не буду, обіцяю. Волосся у мене, як і у твоєї дружини довге і темне… Ми з нею навіть помадою користуємося одного відтінку… Але я можу й губи не фарбувати сьогодні, щоб точно ніяких слідів ніде не залишити… Чи ти не скучив за мною? Так і скажи…
– Звичайно ж, скучив… Добре, бери таксі та приїжджай, – погодився Сергій.
Одним із його правил було не приводити коханок до себе додому за відсутності дружини, але ж у будь-якому правилі є винятки, чи не так? І чоловік вирішив, що справді нічого страшного не трапиться, якщо Настя приїде зараз до нього, і вони чудово проведуть час разом.
Свою дружину Ангеліну він за п’ять років спільного життя чудово встиг вивчити і тому не сумнівався, що вона обов’язково зателефонує, коли втомиться танцювати на корпоративі і захоче додому… Отже, Настя має рацію, жодного ризику…
А побачитися з Настею дуже хотілося… Ангеліна, звичайно, чудова… І гарна, і господиня хороша, і поговорити з нею є про що… Але бути весь час з однією жінкою він не може… Так уже влаштований… Може, потім, ближче до старості він стане розсудливим і стане вірним чоловіком…
Але до старості ще далеко, йому лише тридцять… А тому – вперед! Підкорювати нові вершини… У справжнього самця, до якого Сергій зараховував себе, має бути багато жінок…
Думаючи про майбутню зустріч з Настею, Сергій мрійливо посміхнувся … Настя – просто диво … Вона відразу сказала, що не збирається претендувати на його руку і серце, тому що заміжжя в її плани не входить … Надивилася на свою старшу сестру, яка в першому шлюбі намаялася з чоловіком.
– Так що розслабся, забирати тебе від дружини я не маю наміру, – сказала Настя Сергію, коли вони вперше опинилися в ліжку…
– Це тішить, – усміхнувся чоловік. – Тому що Ангеліна як дружина мене повністю влаштовує, і щось міняти у своєму житті я не хочу…
Його стосунки з Настею тривали вже півроку, зустрічалися вони у Насті вдома, дівчина винаймала невелику квартирку і жила сама. Одне засмучувало Сергія, не вдавалося бачитися з коханкою так часто, як хотілося.
А якщо робити це занадто часто, підозри рано чи пізно з’являться… Навіть у такої адекватної жінки, як Ангеліна, яка звикла довіряти чоловікові і не переживає надмірною підозрілістю і ревнощами… Тому краще не випробовувати долю і виявляти обережність…
Але сьогодні бажання побачитися з Настею перемогло обережність, і вже за двадцять хвилин після їхньої телефонної розмови коханка була у квартирі Сергія…
***
Ось вже третій повільний танець Ангеліна танцювала з Андрієм. Молодий чоловік з’явився в їхній компанії місяць тому, і Ангеліна здогадувалася, що подобається йому… Нічого зайвого Андрій собі не дозволяв, він знав, що Ангеліна одружена… Але сьогодні на корпоративі в ресторані він не втримався і запросив Ангеліну на танець… А потім ще й ще…
Нічого поганого в тому, щоб потанцювати з колегою, не було… Під час танцю вони майже не розмовляли, так, обмінялися кількома фразами ні про що… І все ж таки в якийсь момент Ангеліна відчула незручність… А раптом Андрій сподівається на щось? Раптом вона дала йому привід для надії, погодившись потанцювати. Напевно, якщо він знову запросить, треба відмовити, вирішила Ангеліна.
– Можна тебе на пару слів? – до Ангеліни підійшла Лариса, її колега.
– Звичайно, – кивнула Ангеліна, хоч і не розуміла, що Ларисі від неї треба. Подругами вони не були, спілкувалися виключно за робочими моментами.
– Давай вийдемо, тут гамірно, – сказала Лариса.
Жінки вийшли із зали, де гуркотіла музика і відійшли убік, де було не надто галасливо і можна було поговорити.
– Ангеліно, скажи, тобі чоловіка мало, так? – Запитала Лариса, яка, як помітила Ангеліна, вже встигла випити багато келихів ігристого.
– Ти це про що? – Не зрозуміла Ангеліна.
– Про кого, – поправила її колега. – Я про Андрія… Ти навіщо з ним фліртуєш? Ти ж одружена. А я дівчина самотня, і Андрій мені дуже подобається… Я сподівалася на сьогоднішній вечір… А ти мені все псуєш…
– Я? Ларисо, ти чого? Андрій мені не потрібний. Я буду рада, якщо у вас з ним складеться.
– То навіщо ти з ним танцюєш? Вже третій танець поспіль!
– Тому що він мене запрошує…
– Ангеліно, я тебе дуже прошу, не заважай мені, гаразд? Мені патологічно не щастить із чоловіками… Я не знаю, що зі мною не так…
Сказавши це, Лариса розплакалася.
– Ларисо, та ти чого? – Почала заспокоювати колегу Ангеліна. – Все з тобою так. Ти гарна, розумна… Просто ще не зустріла своєї людини…
– Мені вже тридцять два! – плакала Лариса. – І в мене жодного разу не було нормальних стосунків! Мене всі кидають… Або одружені клеяться… А я хочу простого жіночого щастя! Розумієш? Чоловік, діточок… Ось прийшов до нас Андрій, і я одразу зрозуміла, що це моя людина! А тут ти… У тебе ж чоловік… А я одна…
– Ларисо, заспокойся, будь ласка. Обіцяю, що більше не танцюватиму з Андрієм, відмовлю йому. Вибач, я не знала, що він тобі подобається.
– Дуже подобається…
– Я зрозуміла. Іди в туалет, приведи себе в порядок, у тебе туш потекла.
Поговоривши з Ларисою, Ангеліна повернулася до зали, і раптом зрозуміла, що вже не хоче тут залишатися… Настрій зовсім не той… Та й Андрій сидить і не зводить з неї очей… І чому так буває? Чому саме вона сподобалася цьому чоловікові? А не Лариса, яка незаміжня і яка мріє про знаки уваги з боку Андрія…
Ангеліна шепнула своїй колезі та близькій подрузі Вірі, що в неї стала важка голова і тому вона поїде додому.
– Та ти що? – Здивувалася Віра. – Найцікавіше ще попереду, скоро ігри та конкурси розпочнуться… Повеселимося від душі. Давай я до адміністратора підійду, запитаю, чи є щось від головного дискомфорту.
– Не треба, мені просто потрібно додому і прилягти, – відповіла Ангеліна, взяла сумочку і попрямувала до гардеробу.
Накинувши пальто, вона замовила таксі і вийшла надвір, вирішивши подихати свіжим повітрям.
– Ангеліна! – До жінки підійшов Андрій. – Ти вже йдеш?
– Слідкуєш за мною чи що? – невдоволено спитала вона.
– Ні, вибач, просто побачив, що ти до гардеробу пішла… Ти через мене йдеш?
– З чого це ти взяв?
– Не знаю… Вибач, якщо я дозволив собі зайве… Я розумію, що ти заміжня і у мене немає шансів. Але й поробити з собою нічого не можу. Ти мені подобаєшся, Ангеліно. Але я обіцяю впоратися з цим. Принаймні, набридати тобі точно не буду… Повертайся. Попереду цікава програма, ти зовсім мало тут побула… А якщо я тобі дуже неприємний, я можу сам піти…
– Андрію, ти мені не неприємний. Ти гарний і симпатичний… Але так, я одружена і люблю чоловіка. А ось вже й моє таксі… До речі, зверни увагу на Ларису…
– До чого тут вона… – розгублено сказав чоловік, дивлячись як Ангеліна сідає у таксі…
У будь-якому правилі є винятки. І сьогодні Ангеліна вперше за п’ять років сімейного життя не зателефонувала Сергію і не сказала, що вже повертається додому.
***
– Хороше у вас з жінкою гніздечко, – сказала Настя, лежачи з Сергієм обійнявшись у подружньому ліжку… – Затишно так, зі смаком…
– Так, це все Ангеліна, вона тут все облаштовувала…
– Як ми таки схожі з нею… І зовні, і смаки у нас однакові… У цьому щось є, ти не знаходиш?
– Ти це про що, Настя? – напружився Сергій.
– Ой, та розслабся ти, – засміялася Настя. – Давай краще не будемо гаяти часу, ми з тобою два тижні не бачилися і невідомо, коли наступного разу перетнемося…
– Ось це я підтримую!
– А увімкни музичку, – попросила Настя… – Мою улюблену… Ну ти знаєш, твоїй дружині така сама подобається…
Ангеліна відчинила двері своїм ключем і тихенько увійшла до квартири… Музика грає в спальні… Дивно, з чого це Сергій вирішив послухати те, що йому не особливо подобається… У Ангеліни з чоловіком були різні музичні уподобання… І тут погляд жінки впав на червоні чобітки… Чиї це чоботи?
Неприємна здогад пронизала Ангеліну, вона швидко скинула взуття і увірвалася в спальню… У найцікавіший момент…
У мильних операх за цим зазвичай слідує фраза: «Кохана, це не те, що ти подумала…», але в нашій історії все було інакше…
– Приєднуйся! – вигукнула Настя, побачивши Ангеліну, і розсміялася істеричним сміхом.
Сергій же навіщось накрився з головою ковдрою, ніби це могло хоч якось урятувати його становище.
Ангеліна вийшла зі спальні і одразу ж зателефонувала мамі:
– Привіт, мамо. Можна я до вас зараз приїду?
– Звичайно, приїдь, могла б і не питати, – відповіла Марина Олександрівна.
Жінка одразу зрозуміла, що щось сталося, але ставити зайвих питань не стала. Дочка приїде, і сама розповість те, що вважатиме за потрібне розповісти.
Ангеліна знову замовила таксі і покинула квартиру, навіть жодних речей із собою не взяла, бо для цього їй довелося б знову увійти до спальні, а їй найменше хотілося бачити невірного чоловіка та його зухвалу дівчину…
Як тільки за Ангеліною зачинилися двері, Сергій вибрався з-під ковдри… Чоловік був розгублений і не знав, що тепер робити…
– Схоже, твоя дружина пішла, – знову розреготалася Настя.
– Замовкни, – гаркнув на неї Сергій. – Навіщо ти тільки приперлася? Адже було в мене правило не водити сюди нікого.
– Тобто це я винна??
– Іди…
– Що?
– Я кажу – йди…
– А навіщо мені йти? Пішла твоя дружина, і навряд чи повернеться. Так що я можу й залишитися… Ні, правда, чим я гірший? Я теж вродлива, молода… А хочеш, я тобі діток народжую? Щось твоя дружина за п’ять років не народила тобі нікого, проблеми, напевно…
– Це не твоя справа! І взагалі, що ти несеш? Ти ж завжди стверджувала, що заміжжя та діти – це не для тебе…
– Та мало що я стверджувала. Все тече, змінюється. І тепер я також хочу сім’ю. Я навіть рада, що твоя дружина нас застукала… Тепер можна не ховатися і жити разом…
– Забирайся! – вигукнув Сергій. – Я не збираюся жити з тобою, ти мені не потрібна … На таких як ти не одружуються!
– Ах ось воно що! – Наталя схопилася з ліжка і почала одягатися. – Який ти негідник. Сподіваюся, що твоя дружина ніколи не пробачить тебе…
Невдовзі Сергій лишився сам. Він спробував додзвонитися до Ангеліни, хотів спробувати вимолити в неї прощення, але дружина не відповідала на його дзвінки, а потім зовсім відключила телефон.
Через два місяці Ангеліна та Сергій розлучилися. Чоловік до останнього сподівався, що дружина простить його, але вона не хотіла більше жити з людиною, яка зрадила її …
Ангеліна довго приходила в себе після того, що трапилося, і навіть у якийсь момент вирішила, що краще бути однією, ніж знову вийти заміж і пережити зраду… І все ж майже через рік після розлучення вона прийняла залицяння Андрія, який весь цей час був поруч і терпляче чекав…
Зараз Андрій та Ангеліна вже кілька років разом і виховують двох дітей, вони дуже щасливі, і про своє перше заміжжя Ангеліна намагається не згадувати… А на корпоративи вони з Андрієм більше не ходять, воліючи проводити час вдома з дітьми та один з одним.
