Віра йшла зимовим парком і насолоджувалася красою навколо! Вона ніби була у своїй стихії, адже одна з небагатьох своїх подруг любила зиму, іній на деревах, …
Віра гуляла в парку зі своїм коханим Ігорем. Чоловік ішов поруч із задумливим виглядом. Віра відчувала напругу і в його мовчанні, і в тому, як він дивився собі під ноги. – У тебе щось трапилося, Ігорю? – запитала дівчина, трохи додавши кроку, щоб встигати за ним. Він промовчав, тільки знизав плечима, а потім раптом зупинився і повернув Віру до себе обличчям. Ігор взяв її за плечі й сказав: – Віро, я маю сказати тобі дещо дуже важливе… Давай розлучимося… Віра застигла від почутого. – Чому?! Що раптом змінилося?! – тільки й сказала вона
