Ранок у будинку Мельників починався як завжди – із запаху кави, і приглушених закидів. – Михайле, ти знову залишив каву на плиті! – Віра скривилася, …
Віра повернулася додому. Жінка відкрила квартиру своїм ключем, пройшла на кухню, ввімкнула світло. – Михайле? Ти чому в темряві сидиш? – здивувалася вона, побачивши чоловіка. Михайло не відповідав. – Коханий, щось сталося? – захвилювалася вона, помітивши, схвильоване обличчя чоловік. – Коли? – тихо спитав він. – Що, коли? – перепитала дружина. – Коли, ти збиралася розповісти мені правду?! – рішуче заявив Михайло. – Яку правду? – Віра підійшла до чоловіка і сіла поряд. – Що Олег та Оля, не мої діти, – викарбував Михайло. – Коханий, що ти таке говориш?! Звідки у тебе взагалі такі думки?! – Віра здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається
