Ірина допомагала клієнту у виборі квітів, коли продзвенів дзвіночок, двері натягнулися на пружині і ніяк не поверталися на місце. Іра вибачилася та вийшла з холодильного …
Життєві історії
Олег вийшов з роботи, сів у свою машину. – О, якраз встигаю за Інною заїхати, – сказав він, глянувши на годинник і вирушив на роботу до своєї коханої Інни. Через півгодини чоловік вже стояв біля офісу Інни. Інна та її напарниця Віка вийшли з будівлі. Олег вже було хотів вийти до своєї коханої, як раптом від помітив, що до Інни та Віки підлетіла якась незнайомка і почала щось активно пояснювати, розмахуючи руками. Незнайомка вела свій монолог доволі гучно. Олег прислухався до слів цієї жінки і…остовпів від почутого
– Не треба нічого пояснювати! – Олег був в не собі від невдоволення. – Все і так ясно! – Що тобі ясно? Кажу ж, – …
Таїса прибігла додому після побачення з Андрієм, мати не спала, чекала на дочку. – Мамо, ти чому не спиш? – запитала Таїса. – Заснеш тут, коли тебе немає вдома, – відповіла жінка. – А ти чому сяєш, як нова копійка? – А ось! – Таїса показала руку, на якій красувалася обручка. – Андрій заміж покликав, а я погодилася! Раптом, дівчина помітила, що мати не рада цій новині. – Мамо, ти не рада? – запитала Таїса. – Я забороняю тобі виходити за нього! – несподівано заявила мати. – Але чому? Чим тобі не догодив Андрій? – Таїса здивовано дивилася на матір, не розуміючи, що відбувається
Пізно ввечері Таїса прибігла додому після побачення з Андрієм, мати не спала, чекала на дочку. Вона завжди хвилювалася, поки дочка не прийде додому, і Таїса …
Ганна Олексіївна вже збиралася лягати спати, як раптом у двері подзвонили. – А це ще хто? – здивувалася вона. На порозі стояла її донька Олена. – Доню, що сталося? – захвилювалася Ганна Олексіївна. – Я пішла від Михайла, – сказала Олена і зайшла в квартиру. – Як пішла? Чому? – здивувалася мама. – Ви ж так добре жили! – Мамо, ти багато чого не знаєш, – тихо сказала донька. – Ну, розповідай все, – рішуче заявила Ганна Олексіївна. – Я пішла від Михайла, тому що…, – почала Олена, хвилину помовчала, збираючись з думками і все розповіла матері. Ганна Олексіївна вислухала її і ахнула від почутого
Цінності в житті у всіх різні, і якщо одних влаштовує, що з ними трапляється, то інші прагнуть своє життя влаштувати якнайкраще і спокійніше. У молодості …
Тетяна Іванівна була вдома, коли у двері наполегливо подзвонили. Тетяна Іванівна відкрила двері. На порозі стояла її сусідка Людмила Петрівна. Та аж поперхнулася, побачивши господиню… З картонною короною на голові! – Щось хотіли? – запитала як нічого й не сталося Тетяна Іванівна. – Так, ти мене заливаєш! – сказала та. – У тебе з батареї вода, у мене вся стіна мокра. І ти що оце наділа? Сусідка вказала на корону. – Про що це ви? – здивувалася Тетяна Іванівна. – Та ось, корона! – вигукнула сусідка. – Про що ви, на мені немає жодної корони, – здивувалася хазяйка. Людмила Петрівна не могла нічого зрозуміти
У день переїзду Тетяна Іванівна побачила, що із сусідньої квартири вийшла жінка і несхвально спостерігає за вантажниками. – Здрастуйте, я ваша нова сусідка, – привітно …
Сергій вийшов із ванної, на ходу витираючи волосся рушником. – О, ти вже вдома? А я не чув, як ти прийшла, – сказав чоловік, зайшовши на кухню і побачивши свою дружину. – Так, я… нещодавно прийшла, – Марина спробувала посміхнутися, але губи не слухали. – Щось сталося? Ти якась дивна, – захвилювався Сергій. – Ні, все гаразд. Просто втомилася, – відмахнулася жінка. – Ти вечерятимеш? – Так, із задоволенням. Що сьогодні у нас? – усміхнувся він, сідаючи за стіл. Але Сергій навіть не здогадувався, що Марина поводиться так, тому що вона дізналася його найбільшу таємницю
Марина стояла біля вікна, задумливо спостерігаючи за падаючими пластівцями снігу. Тихий зимовий вечір. Затишна квартира. Все як завжди … Але щось невловимо змінилося. Вона відчула …
Іван ішов по вулиці, кутаючись у комір старого пальта. У голові роїлися невеселі думки. Минуле, здавалося, не відпускало його. Двадцять років тому він був зовсім іншою людиною. Тоді в ньому вирувало життя! Успішний чоловік, молодий батько двох гарненьких близнючок. Він мчав по життю, впевнений, що весь світ біля його ніг! Поруч із ним завжди була його дружина, Надія. Тендітна, з золотистим волоссям, вона була схожа на принцесу… І тут Іван побачив її, Надію! Вона йшла, злегка спираючись на руку високого сивого чоловіка. Пара зупинилася неподалік. І тут Іван впізнав цього чоловіка
Іван ішов по вулиці, кутаючись у комір старого пальта. Холодний вітер тріпав його сиве волосся. У голові, як настирливі мухи, роїлися невеселі думки. Минуле, здавалося, …
Андрій повернувся додому пізно. Зайшов в квартиру і здивувався, в коридорі стояла його валіза. – Галю, що це? – спитав він, знімаючи куртку. – Ти ще питаєш? – Галина ледве стримувалась, щоб влаштувати сварку. – Я дізналася твій “секрет”! – Не розумію, про що ти, – сказав Андрій, пройшовши на кухню. – Я вирішила поставити сьогодні прання, і коли перебирала речі, дещо знайшла в кишені твоїх штанів. Як ти поясниш ось це, – сказала Галина, і вказала поглядом на стіл. Андрій глянув на стіл і аж рота відкрив від побаченого
Життя текло своєю чергою. Роки пролітали один за одним як вагони швидкого поїзда. Здавалося, ще вчора Галина, молода випускниця медінституту, з трепетом одягала білу сукню. …
Ліза часто відвідувала Ганну Петрівну – її знайому самотню стареньку. Вона привозила продукти, допомагала по господарству. Якось Ліза приїхала, а двері ніхто не відчиняє! Вона подзвонила на мобільний, але телефон було вимкнено. Ліза почала голосно стукати у двері, очікуючи найгірше. На шум вийшла сусідка. – Ви чого тут розшумілися? – підозріло запитала вона. – Я просто… Просто допомагаю самотній старенькій, – сказала Ліза. Сусідка раптом… Засміялася. – Це хто ж самотня?! – нарешті сказала жінка. – У неї ж син є, та й дочка теж. Ліза здивовано застигла. – Що?! А де вони? – вона не вірила в те, що почула
– Бабусю, не затримуйте чергу! Немає грошей – прибирайте щось зайве, – роздратовано сказала дівчина на касі. Бабуся в потертому пальті розгублено дивилася на невелику …
Михайло купив розкішний букет тюльпанів. – Ну ось, те що треба! – задоволено усміхнувся він, ще раз перевірив футляр з обручкою, і вийшов з магазину. До зустрічі з Дариною було ще години чотири, він їхав додому, треба переодягнутися, перед найважливішим рішенням у житті. Михайло вибудовував у своїй голові різні сцени їхньої сьогоднішньої зустрічі, уявляв, як робитиме їй пропозицію. – Нарешті вона стане моєю дружиною! – радісно роздумував він. Раптом, біля його припаркованої машини зупинилася дорога іномарка, з якої вийшла якась парочка. Михайло придивився до цієї парочки і остовпів від побаченого
Це зараз Михайло Григорович, успішний викладач університету, згадує свою молодість з усмішкою, а тоді в нього на душі було не так весело. Думав, що життя …