Життєві історії

Показує: 211 - 220 з 1 186 РЕЗУЛЬТАТІВ
Життєві історії

Світлана зайшла в будинок до свекрухи. – Мамо, я вам сиру принесла! Домашній, від Ніни Степанівни! – гукнула вона з коридору. – Дякую, Світлано. Поклади в холодильник, – відгукнулася Ганна Петрівна. Світлана, брязкаючи підборами, пройшла на кухню. Раптом, її погляд миттєво помітив краєчок паперу, який виглядав з-під скаретини на кухонному столі. – Що це там, мамо? Документи якісь? – зацікавилася Світлана. – Та, старі квитанції розбираю, – сказала свекруха. – А чому ховаєте? – невістка рішуче потягла за листок. – Дайте я гляну! Світлана пробігла очима по тексту і застигла від прочитаного

поновлено
Життєві історії

Світлана зайшла в будинок до свекрухи. – Мамо, я вам сиру принесла! Домашній, від Ніни Степанівни! – гукнула вона з коридору. – Дякую, Світлано. Поклади в холодильник, – відгукнулася Ганна Петрівна. Світлана, брязкаючи підборами, пройшла на кухню. Раптом, її погляд миттєво помітив краєчок паперу, який виглядав з-під скаретини на кухонному столі. – Що це там, мамо? Документи якісь? – зацікавилася Світлана. – Та, старі квитанції розбираю, – сказала свекруха. – А чому ховаєте? – невістка рішуче потягла за листок. – Дайте я гляну! Світлана пробігла очима по тексту і застигла від прочитаного

поновлено

Ганна Петрівна всоте перечитувала чернетку заповіту, акуратно виведену її тремтячою рукою. Вісімдесят шість років – вік серйозний, жінка вирішила, що настав час подумати про те, …

Читати
Життєві історії

Олена зайшла в кафе, як раптом за одним із столиків побачила свою колишню однокласницю Ганну. – Привіт, Олено! Скільки років ми не бачились! Ну, як ти? – зраділа Ганна, коли Олена підійшла до її столика. – Нормально! – відповіла Олена і сіла за столик подруги. – Працюю, заміж вийшла. Подруги довго розмовляли про життя. – А хочеш, я тобі щось скажу? Відкрию таємницю, які стосується тебе! – несподівано запитала Олена. –   Цікаво, і що ж це за таємниця, – Ганна уважно подивилася на подругу. – Тоді слухай, – єхидно додала Олена, і все розповіла подрузі. Ганна вислухала її і…ахнула від почутого

Вересневий день. Небо затягло сірими хмарами, дощ ще не почався, але ось-ось почнеться. «Парасольку не взяла», – подумала Олена. Вона перевірила кишені старої сірої куртки, …

Читати
Життєві історії

– Сергій? Та не може бути! – раптом вигукнув чоловік за сусіднім столиком. Кілька людей в кафе аж озирнулися. – Сашко! – вигукнув у відповідь Сергій. Він встав, щоб привітатися з давнім приятелем. – Невже ти не був у цьому місті жодного разу після навчання? – запитав друга Сашко. – П’ятнадцять років минуло! – Та якось не вийшло, – сказав Сергій. Вони згадали спільних друзів. – Ну, а що там Віка, з якою я зустрічався? – запитав Сергій. – Про неї щось знаєш? Але Сашко раптом опустив очі, покликав офіціанта і замовив біленької. Сергій відчув щось недобре… – Віки більше немає, – сказав Сашко. Сергій побілів від почутого

поновлено

Кінець зими радував якимось приємним передчуттям того, що ось зовсім скоро, ще трохи, і все зміниться і в настрої, і в житті. Так у Сергія …

Читати
Життєві історії

Дарина відвезла доньку до свекрухи, і хотіла було їхати у справах, як раптом її зупинила свекруха. – Дарино, зачекай! Нам потрібно поговорити, – сказала вона. – Я вас слухаю, – усміхнулася Дарина. Свекруха відвела невістку вбік, щоб ніхто не почув, і суворо промовила: – Як ти могла? Ми ж тебе так добре прийняли…. – Ви про що? – здивувалася Дарина. – Не прикидайся! Сергій мені все розповів! І про твій роман! І про те що донька йому не рідна! – уїдливо сказала свекруха. – Про який роман? В сенсі донька не рідна? – Дарина здивовано дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається

поновлено

Дарина вважала себе щасливою жінкою. У неї був лагідний і люблячий чоловік, мила донька Настя семи років, цікава робота та будинок – повна чаша. Заздрісна …

Читати
Життєві історії

– Даремно я сюди приїхав! – подумав Микола, але ноги вже ступили на асфальт на сільській зупинці. – Тут я! – гукнули йому. – Не впізнав?! Миколу вже зустрічали… – Тебе візьми ще не впізнай… – буркнув Микола. – Мамо, ну що за рожева зачіска?! Микола хотів сказати ще щось, але вирішив не сваритися з матірʼю. – Ти чого, Микольцю?! Ходімо! – мама взяла його під лікоть. І вони пішли геть від зупинки. – Добре, що ти приїхав, – сказала мама. – Я скучила. Та й новин хороших багато. А в тебе що там новенького? – Пішла від мене Світлана, – раптом сказав Микола. Мати застигла від почутого

– Даремно я сюди приїхав! – подумав Микола, але ноги вже ступили на потрісканий гарячий асфальт на сільській зупинці. – Тут я! – гукнули йому. …

Читати
Життєві історії

Христина з мамою, після бабусиних поминок, повернулися додому. – Доню, чай будеш? – запитала у Христина мама. – Не відмовлюся, – сумно відповіла донька. Мама взялася робити чай, а Христина сумно дивилася у вікно. Раптом, пролунав дзвінок у двері. Христина відкрила, і побачила на порозі незнайомого чоловіка. – Доброго дня, я нотаріус! Ваша бабуся мала заповіт, – сказав чоловік. Христина запросила гостя на кухню. Нотаріус розклав на столі папери, потів взяв якись листок і оголосив заповіт бабусі. Родичі вислухали останню волю жінки і заціпеніли від почутого

Найчастіше в сім’ї більше розпещені молодші діти. До їх народження батьки стають вже спокійнішими, простіше переносять капризи та всякі дрібні неприємності, бо вже проходили це, …

Читати
Життєві історії

Світлана готувала вечерю, коли у двері подзвонили. Жінка відкрила двері і побачила на порозі незнайомого чоловіка. – Вибачте, а Андрій, вдома? – запитав незнайомець. – Андрія, зараз немає, – чесно відповіла Світлана. – А хто його турбує? – Я товариш, Андрія. Маю до нього справу, – пояснив гість. – Я передам йому, що ви заходили, – сказала Світлана. – Дякую, – сказав гість і додав. – Не думав, що в Андрія така гарна теща! – В сенсі, тещо? – усміхнулася Світлана. – Ну ви ж мама Каті? – запитав чоловік. – Так, – відповіла Сівтлана і раптом застигла, від несподіваної здогадки

– Сашко з роботи одружився вдруге, дружині двадцять три, – повідомив дружині Андрій. – Сашку під п’ятдесят, навіщо йому така молода? – здивувалася Світлана. – …

Читати
Життєві історії

Ліза з чоловіком і маленькою донечкою тимчасово жили в свекрухи. Вони робили тим часом у себе ремонт… Якось Ганна Леонідівна зайшла в кімнату, коли Ліза якраз перестала годувати доньку і обережно вкладала її в колиску. – Я поговорити з тобою хотіла, Лізочко! – заявила жінка. – Ну, давайте поговоримо! – усміхнулася дівчина. – Тобі на роботу пора виходити! – раптом сказала свекруха. – Досить уже сидіти на шиї мого сина! А внучечку, ти не переживай, я сама буду виховувати. Я звільнятимуся. Досить уже мені працювати. Ліза оторопіла. Вона не змогла сказати ані слова від такої заяви

Після весілля Ліза з Володимиром оселилися жити у його матері. У чоловіка власного житла не було, а квартиру Лізи вирішили потихеньку відремонтувати, щоб потім не …

Читати
Життєві історії

Ніна Федорівна смажила на кухні картоплю. Раптом, жінка почула що в сусідній кімнаті син та невістка сваряться. – Що у вас тут відбувається? – запитала жінка, зайшовши в кімнату молодих. – Та ось, Катя сукню купила, – з насмішкою сказав Михайло. – І? – не зрозуміла Ніна Федорівна. – В чому проблема? – В чому проблема? Ти зараз сама побачиш в чому проблема, – якось підозріло додав Михайло, підійшов до ліжка, взяв пакет в якому була сукна, і простягнув його матері. – На ось, подивись, що надумала твоя невістка! Ніна Федорівна взяла пакет, заглянула всередину і застигла від побаченого

– Михайле, мені вже набридло на всьому економити, – втомлено сказала Катя своєму чоловікові. – Начебто зарплати у нас непогані, але грошей постійно не вистачає. …

Читати
Життєві історії

Ліза готувала вечерю. Залишилось хвилин десять до приходу чоловіка. Раптом пролунав телефонний дзвінок із незнайомого номера. Ліза взяла слухавку. – Здрастуйте, – привіталися з нею – Ви Ліза? Олег Володимирович… Це ваш батько? Поминки післязавтра, адресу я вам надішлю… – Я знаю адресу, – тільки й сказала Ліза. Розгублена, вона стояла з телефоном в руці. З батьком вона розмовляла три дні тому. Він нічого не сказав про те, що занедужав… Двері відкрилися і зайшов її чоловік Дмитро. – Чого ти стоїш?! – раптом сказав він. – Ти все ще тут? Речі зібрала? – Які речі? – здивувалася Ліза. – Я тобі писав які! – сказав той. Ліза прочитала повідомлення й ахнула

поновлено

Ліза готувала вечерю. Залишилось хвилин десять до приходу чоловіка. Телефонний дзвінок із незнайомого номера пролунав разом із свистком чайника. Ліза не мала звички відповідати на …

Читати