Життєві історії

Показує: 411 - 420 з 1 186 РЕЗУЛЬТАТІВ
Життєві історії

– Ми розлучимося, якщо ти таке зробиш! – вигукнув Павло. – Та будь ласка! – відповіла Катя. Скориставшись відпусткою, вона купила квиток у рідні краї. Не прощаючись і не повідомляючи свого коханого чоловіка, вона вирушила на вокзал. Розмістившись на нижній полиці, Катя зручніше прилаштувала подушку і одягла навушники. Посадка у вагон ішла повним ходом. Прямо за дверями купе застиг стукіт каблуків. – У нас двадцять і двадцять один? – гукнув жіночий голос. – Так! Іди далі! – відповів їй чоловічий баритон. Катя сподівалася, що в її купе підсядуть якомога пізніше. Але тут двері відкрилися і вона спохмурніла від побаченого

поновлено
Життєві історії

– Ми розлучимося, якщо ти таке зробиш! – вигукнув Павло. – Та будь ласка! – відповіла Катя. Скориставшись відпусткою, вона купила квиток у рідні краї. Не прощаючись і не повідомляючи свого коханого чоловіка, вона вирушила на вокзал. Розмістившись на нижній полиці, Катя зручніше прилаштувала подушку і одягла навушники. Посадка у вагон ішла повним ходом. Прямо за дверями купе застиг стукіт каблуків. – У нас двадцять і двадцять один? – гукнув жіночий голос. – Так! Іди далі! – відповів їй чоловічий баритон. Катя сподівалася, що в її купе підсядуть якомога пізніше. Але тут двері відкрилися і вона спохмурніла від побаченого

поновлено

Вони розлучилися через дитину. Катя не хотіла народжувати. – Ми розлучимося, якщо ти таке зробиш, – сказав Павло. – Та будь ласка! Скориставшись відпусткою, Катя …

Читати
Життєві історії

Марія повернулася з роботи пізніше, ніж звичайно. З порога вона звернула увагу на те, що у квартирі щось відбувається. А потім, побачила пальто та чоботи у коридорі, які були їй дуже знайомі. – О, Марія повернулася! – мило посміхаючись невістці, видала Віра Михайлівна, вийшовши в коридор. – Нарешті! Скільки можна працювати? – І вам доброго вечора! –  відповіла Марія. – А я тобі приготувала сюрприз, – несподівано заявила свекруха. – Сюрприз? Який ще сюрприз? – запитала Марія. – Зайди у вітальню, сама все побачиш! – якось підозріло додала свекруха. Марія насторожено підійшла до дверей вітальні, відкрила їх і… остовпіла від побаченого

Марія повернулася сьогодні з роботи пізніше, ніж звичайно. Настрій був гірший нікуди. Начальниця на роботі постаралася, влаштувала всім розгони наприкінці року, навіть не подивилася на …

Читати
Життєві історії

Євген Петрович, Андрій і Стас сиділи на кухні. Раптом вони побачили у себе на подвірʼї якогось мужика. Він рубав дрова… – Добре працює! – оцінив роботу мужика Стас. – Ага, із завзяттям! – підтвердив Євген Петрович. – Я в молодості теж так міг! – Хто це, цікаво, такий? – поцікавився Андрій. Чоловіки відійшли від вікна і повернулися за стіл. – Треба йому заплатити, – сказав Андрій. – А ще домовитися, щоб паркан полагодив! – кивнув Євген Петрович. – І дах ще треба поремонтувати, – додав Стас. Але тут відчинилися двері, і на кухню зайшов… Той самий мужик! Він витер рукою піт і сказав таке, що всі побіліли від почутого

– Мужики, питання серйозне! – сказав Андрій. – І його треба вирішувати! – Бог в поміч! – відповів Євген Петрович і сьорбнув з чашки чай. …

Читати
Життєві історії

Тетяна прийшла на роботу радісна. – Таню, що це ти, аж світишся? – запитала одна з колег. – У мене є привід для радості, – усміхнулася жінка. – І що це за привід? Поділишся? – поставила питання інша колега. – Я скоро стану мамою! – вигукнула Тетяна. Колеги одразу кинулися вітати майбутню маму. Останньою, підійшла її колега Алла. Алла була вся в сльозах. – Таня пробач, я не знала! Якби знала, я б ніколи, ти пробач і нічого не питай, – приголомшила вона Тетяну. – Алло, за що я маю тебе вибачати? – Тетяна здивовано дивилася на подруг, не розуміючи, що відбуваєтся

Ось вже й молодшу доньку вони видають заміж. Старшу видали три роки тому. Тетяна Андріївна дивилася на наречену, нового зятя, а сама себе згадувала… Із …

Читати
Життєві історії

Дмитро повернувся додому далеко за північ. У його орендованій квартирі було тихо. Дружина і діти вже спали. Він стомлено сів на кухонний стілець і дістав телефон. Двадцять три пропущені від матері, десять від батька… І одне повідомлення від сестри Сніжани: «Нам треба поговорити. Будь ласка…» Сімʼя зібралася через два дні в новій квартирі сестри. Усі сиділи за великим столом. На ньому стояв тільки чайник і бабусині пиріжки. – Я… – почала Сніжана, нервово смикаючи руками серветку. – Я хочу вибачитися. Перед тобою, Дмитрику. І твоєю родиною. Дмитро підняв здивований погляд. Він не розумів, що відбувається

– Як ти можеш так вчиняти?! – обурений голос Дмитра луною рознісся просторою кухнею нової квартири, відбиваючись від порожніх стін і нещодавно поклеєних шпалер. – …

Читати
Життєві історії

Світлана поверталася додому. Жінка піднялася на свій поверх. Хотіла було вставити ключ у замкову щілину, але він ніяк не хотів залазити. – Невже, Ігор вдома? – здивувалася Світлана і почала стукати у двері. – Та не стукай, краще тобі туди не заходити, – із сусідньої квартири вийшла тітка Зіна. – Це ще чому? – здивувалася Світлана. – Жінка у нього там, причому я бачу її тут не вперше, – повідомила сусідка. – Я навіть фото її зробила! Тітка Зіна, дістала свій телефон, відкрила на ньому фото і показала його сусідці. Світлана глянула на фото і очам своїм не повірила

ключ вставляти, а він не лізе. Ігор вдома? Чому тоді на дзвінки не відповідає? Спить? Жінка почала стукати у двері. – Та не стукай, краще …

Читати
Життєві історії

Ганна йшла до своєї машини. Вона не помітила якогось чоловіка, який поспішав їй назустріч. Раптом вона послизнулася і мало не опинилася на снігу. Але міцні руки підхопили її. Ганна глянула на того чоловіка, який їй допоміг і ахнула від несподіванки. Вона дивилася в такі знайомі очі і не могла повірити, що це правда! – Мене, що не стало? – запитала Ганна напівпошепки. – Ну, що ви! – посміхнувся чоловік. – Ви просто послизнулися, а я вас підтримав. Його голос був неймовірно знайомий. Такий голос був тільки в одній людини… – З вами все добре? – запитав чоловік. Ганна не могла повірити, що все це реально

поновлено

– Ганно, їдь скоріше до замовника! Треба терміново відвезти документи! Можеш взяти мою машину, – сказала начальниця і дала ключі та цілий стос документів. Перед …

Читати
Життєві історії

Ганна затрималася на роботі допізна. Кав’ярня була вже закрита. Раптом у двері постукали. Ганна визирнула. За дверима стояв чоловік. – Вибачте, ми вже закриті, – сказала Ганна. – Я шукаю пекаря цієї кондитерської, – гукнув гість. – Я пекар. Але ми вже закриті, – сказала Ганна. –  Це не може чекати. Ми можемо поговорити? – додав гість. Ганна впустила відвідувача. – У мене траплялася незвичайна історія, – усміхнувся відвідувач. – Майже як у кіно! – Яка ще історія? – не зрозуміла жінка. – Ви створили справжнє диво, – загадково сказав чоловік, зібрався з думками, і все розповів Ганні. Ганна вислухала його і ахунла від почутого 

поновлено

– Дочко, ну як ти там житимеш? У місті? Одна? – говорила в слухавку Віра Іванівна. – Ну що ти вигадала, Ганно! – Мамо, ну …

Читати
Життєві історії

Марина тільки-но прокинулася, як у двері подзвони. На порозі стояла свекруха, з двома важкими пакетами у руках. – Доброго ранку, – привіталася Марина, відкривши двері. – Ви ж мали ближче обіду приїхати. – Я тут подумала, чого чекати обіду! –  радісно оголосила свекруха. Валентина Петрівна пройшла на кухню, поставила пакети біля столу. – А дівчатка ще сплять? – поцікавилася вона у невістки. – Вже ні, – відповіла Марина. – Чудово! Піду привітаюся, – усміхнулася свекруха і вийшла з кухні. Марині стало цікаво, що свекруха принесла у цих пакетах. Марина підійшла ближче, заглянула всередину і ахнула від побаченого

Марина стояла біля вікна, розглядаючи сніг. Перший сніг цього грудня. М’які пластівці поволі опускалися на землю, вкриваючи сірий асфальт білим покривалом. Іншим разом вона б …

Читати
Життєві історії

Марина стояла біля свого вагона, коли побачила знайому фігурку. Маленька жіночка в акуратному, але явно старому пальто повільно йшла вздовж поїзда, тягнучи за собою потерту картату сумку на коліщатках. – Тітонько Віро! – неголосно гукнула Марина, спускаючись сходками. Бабуся обернулася: – Мариночко, голубонько! А я йду, виглядаю, думаю, може не твоя сьогодні зміна… – Для Андрійка передача? – Марина вже знала відповідь. – Так, доню, – сказала старенька. – Грибочки маслюки, сама готувала, як він любить. І варення – його улюблене з дитинства… Напарниця Марини – Світлана, ніяково переступала з ноги на ногу, не знаючи, як реагувати на це все. Вона ще не знала всієї правди

поновлено

Вогкий осінній вечір огортав перон сірим серпанком. Марина стояла біля свого вагона, коли побачила знайому фігурку. Маленька, сухенька жіночка в акуратному, але явно старому пальто …

Читати