У житті за все треба платити, багато хто не вірить у закон бумерангу, але він існує. Ганна в цьому впевнена, сама вона добра і чуйна, …
Життєві історії
Марина готувала на кухні пиріг. Її чоловік Ігор був у відрядженні. Раптом почувся звук ключа у дверях. На порозі стояв Ігор! Він глянув на диван і так і застиг в коридорі від побаченого з сумкою в руках… Там лежав якийсь мужик і спокійно собі переглядав газету! – А мама моя була права! – вигукнув Ігор. – Не встиг чоловік за поріг, а ти вже мужика додому привела. І ще одяг мій дала! – Ти чого рознервувався? – раптом сказав мужик з дивана. – Ти що?! Не впізнаєш?! Ігор не розумів, що відбувається
Марина проводжала чоловіка у відрядження, і передчувала, яким насиченим буде її життя весь цей тиждень. Ні, вона дуже любила чоловіка, але було в неї одне …
Степан вирішив зайти додому, забрати осінню куртку. Хлопець відкрив двері своїм ключем. – Мамо, ти вдома? — спитав Степан з коридору, почувши якісь шарудіння в її кімнаті. – Привіт, а ти що? Повернувся? – мама вискочила до сина. – За курткою прийшов, де моя синя, така зі смужками, – запитав Степан, як раптом згадав. – Вона ж у твоїй шафі. Степан пройшов коридором до кімнати матері, відкрив двері і застиг на місці. Хлопець обернувся і глянув на матір. Вона стояла схвильована, немов школярка на іспиті. – Мамо, це що таке? – здивовано вигукнув Степан, нічого не розуміючи
– Я переїжджаю до батька, з ним краще, – спокійно сказав син. Ольга застигла. – Як до батька? Чому? Чому краще? – вона підвищувала голос, …
Михайло повертався додому. Чоловік відкрив квартиру своїм ключем, зайшов в коридор. – Кохана, я вдома! – одразу гукнув він. – Я такий голодний! Є щось перекусити? У відповідь була тиша. – Дивно, невже пішла кудись? – подумав чоловік, роззувся і пройшовся по квартирі. Олени ніде не було. Михайло набрав номер дружини – телефон не відповідав. – Та що ж це таке! – захвилювався він. Чоловік зайшов на кухню, щоб випити води, як раптом на кухонному столі він помітив якусь записку. Михайло прочитав її, і застиг від прочитаного
Михайла покинула дружина, про це він дізнався, коли повернувся додому з нічної зміни. Речей Олени немає, на столі записка: – Михайло, не можу більше тобе …
Наталя Дмитрівна якраз пекла пиріжки, коли пролунав дзвінок у двері. Нашвидкуруч обтрусивши від муки руки, жінка поспішила відкривати. – Христино, чого не попередила. Хоча саме вчасно, зараз чай питимемо з пиріжками. Як знала, твоїх улюблених спекла, – зраділа Наталя, коли на порозі побачила свою доньку. – Та ніколи нам чаї розпивати, – Христина, не роззуваючись, так і тупцювала на порозі. – Я взагалі у справі. – Що вже сталося? – захвилювалася Наталя Дмитрівна. – Мамо, тільки вислухай мене спокійно, – тихо сказала Христина і все розповіла матері. Наталя Дмитрівна вислухала доньку і застигла від почутого
Дзвінок у двері пролунав несподівано. Наталя Дмитрівна якраз пекла пиріжки. Нашвидкуруч обтрусивши від муки руки, поспішила відкривати. – Христино, чого не попередила. Хоча саме вчасно, …
Антон прийшов додому, посмажив собі яєчню і закип’ятив чайник. Він вже сів за стіл повечеряти, коли раптом задзвонив його телефон. Антон глянув на екран і здивовано взяв слухавку. Дзвонив його колишній однокласник Юрко. – Привіт, Антоне! – привітався той. – Не зайнятий? – Та ні, – здивувався Антон. – А що таке? Щось сталося, чи що? Ми ж рідко зідзвонюємося. – Ой, Антоне, я навіть не знаю, як тобі і сказати! Це стосується твоєї сім’ї… – Та що ж там таке сталося?! – хлопець застиг з телефоном в руках, не розуміючи, що відбувається
Антон прийшов додому, посмажив собі яєчню і закип’ятив чайник. Він заварив чашечку чаю і вже сів за стіл повечеряти, коли раптом задзвонив його телефон. Антон …
Наталя Петрівна накрила стіл і почала чакати гостей. У двері подзвонил. – Ну нарешті! – зраділа жінка, побачивши на порозі сина Вадима з невісткою та синочком Андрійком. Всі сіли за стіл. – Сину, глянь на Андрійка, як він мружиться, ну копія тебе! – сказала Наталя, граючись з онуком. – Всі це помічають, – відповів Вадим. – А ще, Яно, дякую тобі за той договір, – раптом сказала свекруха. – Що за договір? Перший раз чую! – не зрозумів чоловік. – Та це наш з Яною секрет, – єхидно посміхнулася Наталя. Вадим здивовано дивився на маму та дружину, не розуміючи, що відбувається
– Наталя Петрівно, привіт. Це Яна, ваша майбутня невістка. Хочу зустрітись, поговорити. Коли і де вам буде зручно? Наталя Петрівна напружилася, особливо після слів – …
Настя закрутила роман з Анатолієм. Мова пішла вже про весілля. – Познайомила б ти мене зі своїм нареченим, – казала мама Насті. – Я б стіл накрила, смачненьке б щось приготувала. – Ага, мабуть оту шоколадну ковбаску, як раніше готували! – посміхнулась Настя. – У тебе ж он все яке старомодне навкруги… І все ж таки Настя розповіла Анатолію про мамине запрошення. – Але хочу тебе попередити, обстановка у нас там в квартирі дивна, – сказала вона нареченому. Анатолій застиг від здивування
Настя жила удвох із мамою в маленькій суміжній двокімнатній квартирці. Кімната Насті була дальньою, і щоб у неї потрапити, треба було проходити через мамину кімнату …
Марина з Русланом вирішили збудувати хату. Батьки Марини не допомагали. – Краще б квартиру купили! – казали вони. – Навіщо вам це все треба? Не розумієте ви, молодь, куди гроші витрачати! – Це наші гроші, – казали молоді. – Куди хочемо, туди й витрачаємо! Перед будівництвом, коли було розчищено ділянку, приїхав брат Марини: – Навіщо вам це будівництво? Продавайте ділянку і купіть у мене батьківську хату. – Тобі батьки будинок віддали, а ти нам його продаси?! – тільки й сплеснув руками Руслан. А коли він закінчив будівництво, то всі ахнули від побаченого
Руслану дістався дуже старий будинок діда у спадок. Точніше спадкоємцем був би його батько, але оскільки його вже давно не стало, то будинок перейшов сину. …
Вероніка поверталася додому з роботи. Раптом вона побачила машину свого чоловіка Ігоря. Машина стояла біля хати сусідки Валентини. Вероніки пішла до хати. Вона натиснула на ручку дверей. Двері були не зачинені… Вероніка глянула в хату. Її чоловік одягав сорочку, а поруч стояла в короткому рожевому халатику Валентина і голосно сміялася. – Ти що, Ігорю, не можеш сорочку застебнути?! – запитувала вона. – Ой не сміши мене. Зараз допоможу! Почувши за спиною скрип дверей, вони одночасно озирнулись. Посмішка злетіла з обличчя Валентини. Вероніка глянула на все це й оторопіла від побаченого
Ігор розумів, що доведеться жити йому з важким тягарем до кінця життя… Хоч ще й не старий, п’ятдесят один рік, начебто. Ще й не вік …