Олег був впевнений, що дружина йому зраджує. В останні тижні Ганна поверталася пізно, ховала телефон, весело посміхалася, листуючись з кимось, а коли помічала чоловіка, прибирала смартфон і надавала собі байдужого вигляду.
«Може, це відбувалося й раніше, але я не помічав через роботу та справи», – вирішив Олег.
Два місяці тому його скоротили, а нова посада ніяк не знаходилася, тож тепер мав багато часу, щоб придивитися до дружини.
– Чому ти пізно повернулася? – з підробленою байдужістю запитав він одного разу дружину, коли та прийшла на дві години пізніше.
– На роботі завалили звітами, нам із колегами довелося доробляти, – як ні в чому не бувало відповіла дружина.
Олег дивився на телевізор, хоча не розумів, що відбувається на екрані. Почуття хвилювання не давало спокою. Олег зустрів у магазині колегу дружини, і та обмовилася, що вони пішли з роботи разом із Ганною.
«Виходить, дружина мене обманює! Невже правда зраджує? Не може бути, ми прожили разом двадцять п’ять років, виростили та видали заміж доньку, пережили три переїзди та десяток ремонтів… Таке не проміняєш на лівого чоловіка».
– Мій телефон розрядився, дай свій, зателефоную доньці, – попросив він, щоб остаточно переконатися у своїй версії.
Ганна швидко сховала телефон у кишеню халата.
– Вже пізно, Марія напевно спить, заряди телефон і зателефонуй вранці.
«Раніше вона легко давала свій телефон, навіть листування читати дозволяла», – подумав Олег з сумом. – «Була не була, спитаю прямо, може, від несподіванки дружина скаже правду».
– Ти мені зраджуєш? – Запитав він якомога суворіше.
Ганна виглядала ображеною.
«Прикидається?» – Засумнівався Олег.
– Ти що таке говориш?! Звісно, ні! Хіба я давала привід так думати?
Олег схопився на ноги.
– Приводів повно! Ти не даєш телефону і обманула, що затрималася на роботі, хоча твоя колега Ніна сказала, ви пішли разом.
– Телефон не даю, бо там робоча інформація, у нас стало суворо із безпекою. З офісу я правда вийшла з Ніною, але щоб купити перекусити, а потім повернулася.
Олег забарився, бо аргументи виглядали переконливими, а Ганна продовжила:
– Твої підозри образливі. Я багато працюю, щоб наші доходи залишилися на колишньому рівні, а ти пред’являєш мені такі претензії! Знаєш, сьогодні я посплю на дивані!
Дружина пішла, залишивши Олега з почуттям провини. Ганна не любила сваритися, роздільний сон був найстрашнішим покаранням у її арсеналі, і це означало, що чоловік її дуже образив.
Олег усю ніч прокрутився в спорожнілому ліжку і майже переконав себе, що його підозри безпідставні.
“Подумаєш, збіглося кілька фактів, це нічого не означає”, – подумав він.
Вранці Олег вибачився перед дружиною, Ганна поцілувала його, і в сім’ї, здавалося, запанував спокій. Але повернувшись до дружини, щоб спитати її про щось, Олег помітив, як вона поспішно кладе телефон екраном донизу, а на її обличчі — максимально безневинний вираз.
***
Олег посміювався з чоловіків, які влаштовують стеження за своїми дружинами.
– Це ж наскільки невпевненим та закомплексованим треба бути, щоб так чіплятися за людину! – казав він, а Ганна згідно кивала.
Тепер Олег сам став одним із таких чоловіків. Він спробував перевірити телефон Ганни, але вона поставила пароль. І Олег навіть вирішив простежити за дружиною.
«Нічого підозрілого не виявлю, заспокоюся і забуду про це», – втішав він себе, ховаючись у машині біля офісу.
Ганна випурхнула з роботи, одягнена у свою найкращу сукню, нафарбована по-вечірньому. У Олега стало хвилююче на душі від краси дружини та пережиття, бо такий зовнішній вигляд міг призначатись тільки для чоловіка.
Він остаточно переконався в цьому, коли дружина привела його прямо до ресторану, в який вони колись ходили на побачення. Олег згадав приглушене м’яке освітлення, романтичну атмосферу, живу музику і йому стало зле.
Однак він переконав себе простежити до кінця, як дружина пурхає всередину, проходить до столика, за яким на неї чекає кілька людей. Одного з них, точніше одну, Олег навіть впізнав: Валентина, їхня сусідка та спільна знайома.
«Вона що тут робить?! Невже покриває шашні Ганни», – здивувався Олег.
У тому, що дружина йому зраджує, він практично не сумнівався. Залишалося вивести її на чисту воду.
***
Ганна повернулася додому, як завжди, пізно, радісна, ледве вловимо пахла чужим одеколоном. Вона обняла та поцілувала чоловіка, потім повела до кімнати. Олег м’яко відмовився від її ласок, навіть видавив привітну усмішку, хоча всередині все клекотіло: «З одного чоловіка одразу стрибає на іншого!»
Олег більше не підходив до Ганни з питаннями, вирішивши: «Все одно вигадає якусь переконливу історію на кшталт корпоративу чи суперважливої ділової зустрічі. Ні, якщо я хочу дізнатися правду, питати треба не її».
Він уже вирішив, що поговорить із Валентиною. Зі всіх подруг дружини Олег поважав її найбільше, і він знав, що теж подобається Валентині.
«Мабуть, навіть надто», – подумав Олег і поспішно відігнав спогад про делікатний випадок, який стався кілька років тому. – «Добре, зараз важливе тільки одне, я симпатичний Валентині, і, можливо, вона розкриє мені правду».
Валентина одразу погодилася на зустріч, у її голосі навіть прозвучала недоречна радість, яку Олег вважав за краще не помітити. Він довго ходив навкруги, розмовляв про погоду та інші дрібниці, не знаючи, як приступити до головного. Та так перенервував, що сказав як є:
– Я бачив вас з Ганною у ресторані, що ви там робили?
Валентина зам’ялася, опустилася і відповіла ухильно:
– Зустрічалися з деким.
– З ким це, розкажи. Тобто ти не зобов’язана, але… – Олег шумно видихнув. – Гаразд, зізнаюся, мені здається, що Ганна мені зраджує. Нісенітниця, звичайно, але позбутися цієї думки ніяк не можу.
Олег криво посміхнувся, показуючи, що сам сміється з себе і своїх переживань. Але усмішка застигла на губах від слів Валентини:
– Так і є, Ганна зустрічається із Сергієм.
Ім’я це Олег чудово знав. Сергій був колишнім однокурсником Ганни, пристрасно в неї закоханим, він навіть дружину вибрав, схожу на кохану. На початку шлюбу Олег занепокоївся, що цей красень-чоловік може відвести його наречену, але Ганна твердо заявила:
– Між мною і Сергієм нічого не буде, він мені немов брат.
Олег повірив дружині, заспокоївся.
«Виходить, даремно довірився, проклюнулися почуття, хай навіть через двадцять п’ять років».
Валентина накрила його руку, що похолола, і співчутливо заговорила:
– Не хотіла тобі говорити, щоб не було важко, але коли вже ти сам здогадався, мовчати не стану. Ганна сказала, що втомилася від тебе, що не бачить у тобі чоловіка, бо ти сидиш без роботи. А у Сергія зараз справи в гору пішли, відкриває нову філію, з дружиною якраз розлучився. Загалом вони кілька тижнів зустрічаються. А мене з собою беруть, щоб видимість пристойності дотриматись, начебто у них не побачення, а просто зустріч.
– А ти й рада свічку потримати? – розсердився Олег.
– Думала, якщо буду поруч, вправлю Ганні мізки, нагадаю, що вона втрачає. Але дивлюся на них зараз і розумію, що марно, твоя дружина глибоко загрузла в цьому адюльтері.
Валентина міцніше стиснула руку Олега, голос став чуттєвим та низьким:
– Я так тобі співчуваю. Пам’ятай, якщо що, я поряд і готова підтримати.
На Олега накотило відчуття дежавю. Кілька років тому вони з Ганною сильно посварилися, і Валентина втішала його такими самими словами, а потім поцілувала. Тоді приголомшений Олег відсторонив подругу і м’яко пояснив:
– Ти мене не так зрозуміла, я люблю Ганну і зраджувати не стану.
«А тепер варто б зрадити, раз Ганна так вчинила», – гірко подумав Олег, хоча розумів, що ні тоді, ні зараз не зважиться на такий брудний вчинок, йому це просто неприємно.
А ось розібратися зі зрадницею він був готовий.
***
Олег ледь дочекався повернення дружини та з порога накинувся зі звинуваченнями. Ганна схвильовано відсахнулася під таким натиском, а розібравши його слова, кинулася у відповідь:
– Що ти несеш, яка така зрада? Ми з Сергієм зустрічаємось як друзі!
– Тобто ти визнаєш, що ви зустрічаєтеся? Добре, одним обманом менше.
– Якщо хтось і обманює, то Валентина. Не зраджую я тобі, присягнуся чим завгодно, навіть здоров’ям дочки!
– Марію сюди не вплутуй, залиш хоч грам совісті.
Олег ступив назад, оглянув дружину з ніг до голови і зневажливо промовив:
– Я думав, ти особлива жінка, а ти як усі. Бідність настала – і перескочила до багатшого чоловіка?
– І ти навіть не даси мені порозумітися? – тихо спитала Ганна.
– Щоб ти згодувала мені черговий обман? Ні, це мені не потрібно. Хочу щоб ти негайно пішла.
Ганна змахнула сльози і подивилася чоловікові у вічі.
– Добре, я піду. Але знай, що це ти зруйнував нашу сім’ю, а не я.
***
Наступні пару днів Олег пам’ятав невиразно, без Ганни будинок спорожнів, ніби з нього пішло саме життя. Кілька разів приходила Валентина, приносила домашню їжу та намагалася зайти у квартиру, але Олег її не пустив.
Він вже почав сумніватися у своєму рішенні: «Може, я погарячкував, може варто було все з’ясувати як слід? А може, треба було пробачити Ганну? Подумаєш, зустрілися, адже нас пов’язує набагато більше, ніж їх із Сергієм».
Коли в дверях заскреготів ключ, Олега ніби підкинуло з крісла, він поспішив до коридору, але замість Ганни він побачив доньку. Вона подивилася на батька, зсунувши брови й узявшись у боки, і той мимоволі подумав із захопленням: «Як вона схожа на Ганну».
Наступного моменту його розчулення випарувалося, бо донька вигукнула:
– Що ти влаштував? Мама приїхала вся у сльозах і постійно плаче! З чого ти взагалі взяв, що мама зраджує? Вона на тебе майже молиться!
Олег навіть позадкував під її натиском:
– Мені так сказала очевидиця, вона точно знає про мамину зраду.
Марія примружилася:
– Хто саме? Випадково не Валентина?
За мовчанням батька вона зрозуміла, що вгадала, і посміхнулася:
– Ця тітка давно до тебе нерівно дихає, їй обманути недовго. Ти довірився і кому? Чому ти віриш їй більше, ніж жінці, з якою прожив понад двадцять років?
– Навіщо їй обманювати?
– Зараз розберемося.
Марія вихором вилетіла з квартири, Олег поспішив за нею і побачив, як дочка стукає у двері Валентини. Варто було відчинити, як дівчина рішуче протиснулася всередину.
– Що це ти наговорила батькові? – Накинулася Марія на сусідку. – Навіщо ти в шлюб моїх батьків і оббрехала чесну жінку?
– А може, тобі час змиритися, що твоя мати зрадила вашу родину? – посміхнулася Валентина.
Олег спробував втрутитися, але жінки, що завелися, навіть не звернули на нього уваги, так запекло вони сперечалися, перекрикуючи одна одну.
Зрештою, у запалі сварки у Валентини вирвалося:
– Твоїм батькам давно треба розійтися. Олег взагалі мав одружитися зі мною, я познайомилася з ним перша, твоя мати його повела. Тож я просто підштовхнула їх до цього.
– Одружитися з тобою? Та ти мені ніколи не подобалася! – приголомшено відповів Олег.
Валентина подивилася на нього величезними очима, які вже сльозами наповнились.
– Навіщо ти обманюєш, хіба ти не відчував іскру, яка проскочила між нами?! – Вигукнула вона. – Я знаю, що тоді, кілька років тому, ти хотів піддатися почуттям і зрадити дружині, але не наважився, бо дочка була неповнолітньою. Тепер Марія доросла, вас із Ганною нічого не пов’язує. Тебе просто треба було підштовхнути, щоб ти нарешті розлучився з нею. Хіба можна мене за це звинувачувати?
– Що означає «підштовхнути»? – не зрозумів Олег.
Але раптом він зрозумів:
– То дружина мені не зраджувала? Ти обманула?
– Так, обманула, але заради нашого блага. І потім, напевно, твоя дружина перевела свою увагу на свого дружка, то вона з ним так здружилася, коли він розлучився. Тож я надала тобі послугу.
Валентина простягла до Олега руку, але той відсахнувся:
– Через свої нездорові фантазії ти мало не зруйнувала мій шлюб, так що не смій мене торкатися!
Він поспішно вийшов, а потім вислизнула Марія, від душі грюкнувши дверима.
– Який я не розумний, — покаянно промовив Олег, коли вони з донькою повернулися додому.
– Нарешті ти це зрозумів! – фиркнула Марія. – Ти тричі помилися: вирішив, що мама тобі зраджує, повірив нахабній тітці, а не дружині, не дав мамі порозумітися. Добре, що у вас розумна донька, яка готова врятувати батьківський шлюб.
– Стій, але якщо мама мені не зрадила, що означали її зустрічі з колишнім другом? – схаменувся Олег.
– Ти дізнався б про це, якби вислухав. Тепер ти можеш гадати про це вічно або поїхати до мами з каяттям і дізнатися все від неї. Що ти вибереш? Вибирай ретельніше, бо другого шансу не будеш.
– Другий варіант однозначно, – відповів Олег, не замислюючись.
***
Щоб помиритися із дружиною, Олегу довелося купити величезний букет її улюблених білих троянд.
– Я повівся як дуже не розумний чоловік, – покаявся він, вручаючи букет. – Не знаю, чому я повірив цій Валентині. Мабуть, місяці без роботи підкосили мою впевненість. Адже яка жінка терпітиме поруч дармоїда, якого доводиться тягнути на собі?
– Ти не дармоїд, тобі просто тимчасово не щастило, – пом’якшившись, усміхнулася Ганна. – Хоча твої звинувачення мене просто розчавили. Хочеш знати, чому я бачилася з Сергійком?
Олег кивнув.
– Сергій відкриває нову філію своєї фірми, і йому потрібен директор. Ти ідеально підходиш на цю посаду, і я вирішила відновити знайомство і привернути Сергія до тебе. Хотіла зробити тобі сюрприз, адже я знаю, як ти сумуєш за роботою, і вірю, що ти заслуговуєш на більше.
– То ти зробила це заради мене? Та я точно не розумний!
– Взагалі ви обидва, – втрутилася Марія. – Нехай це стане вам уроком!.
– Зате наші стосунки стануть ще міцнішими, – усміхнувся Олег. – Звичайно, щойно мама простить мене остаточно. І я готовий заслуговувати на її прощення скільки завгодно.
