– Миколо, грошей зовсім не вистачає.
Микола відволікся від телефону і незрозумілим поглядом глянув на свою дружину.
– Та нормально все, що ти переживаєш…
– Нормально? Якщо, я в кредитку знову влізла, щоб заплатити за комуналку. А ми ще про дитину замислюємось! Яка дитина, коли себе годувати не можемо?
– Ну, а що мені зробити? – буркнув він. – Час зараз такий, все дорого!
– Миколо, – Іра сіла навпроти нього, намагаючись достукатися до чоловіка, – я весь день працюю, а вечорами ще вдома манікюр дівчаткам роблю. Може, й тобі варто підшукати другу роботу?
Микола спохмурнів. Такий варіант його не влаштовував.
Взагалі він працював в офісі з дев’яти до шести, особливо не напружуючись. І серіал встигне подивитись, і в ігри на телефоні пограти. Випити кави разів п’ять і з чоловіками побалакати. Так йому подобалося працювати, і щось міняти він не хотів. Знав, що на іншій роботі доведеться працювати.
Так, грошей платили небагато, та й гаразд. Іра просто, як завжди, переживає на рівному місці. Та й не просив він її манікюром займатися, сама чомусь вирішила. Вона колись давно відучилася, і як стало погано з грошима, згадала свої навички. З кредитки купила все необхідне, і ось тільки недавно в плюс пішла.
Взагалі Микола був із тих людей, кому завжди і всього було достатньо. Він не мріяв мандрувати, не хотів кудись виходити з дому. Не розумів, навіщо ходити в кіно та в кафе, якщо й вдома можна подивитися телевізор та повечеряти. Одяг новий купував рідко, ремонт у квартирі його і старий влаштовував. І він не розумів претензій дружини. Нехай менше витрачає, тоді й грошей вистачатиме. Про що він їй, власне, й повідомив.
– Та коли мені ще працювати? Треба просто трохи обмежитися. Ось навіщо ти купила нові штани?
– Як, навіщо? – навіть здивувалася Іра. – У мене лише одні, як мені на роботу ходити?
– Увечері випрала і на батарею. Висохнуть до ранку.
– Миколо! – Розсердилася дружина. – Це ж не життя, а виживання виходить. Знаєш що? У нас є машина, ти її дуже сильно хотів. Ось іди і працюй у таксі!
Справді, машина – це єдине, чого хотів Микола. Записано її було на Іру, бо частину грошей дав тесть, решту взяли в кредит. Але цій покупці Микола дуже тішився. І навіть незважаючи на те, що його робота була в пішій доступності, їздив він все одно на машині. Так він відчував свою перевагу.
Хоча, про яку перевагу може йтися, якщо машина була досить старою? Але Миколі було байдуже, його мрія була виконана.
І ось зараз Іра його мрію проти нього ж налаштовує.
– Та який там заробіток у цьому таксі? Весь вечір прокатаюсь, а отримаю тисячу, може, трохи більше.
– А тобі це копійки? Якщо ти навіть половину місяця тільки працюватимеш, то вже ми спокійно сплатимо за комунальні послуги, ще й на їжу залишиться. Загалом або змінюй роботу, або підробляй. Інакше будеш цілий місяць самі макарони та гречку їсти.
Поїсти Микола любив, і перспектива втратити смачну їжу, яку готувала Іра, йому не сподобалася.
Але працювати додатково не хотілося. І ось тому, у понеділок на роботі, він скаржився чоловікам, що дружина його дошкуляє.
– Все їй мало! – казав він. – Я працюю, цілими днями, і вічно вона незадоволена!
– Та всі вони такі, – підтакнув Дмитро. – Моя теж постійно: то одне, то інше! Сукні, поїздки, манікюри… Я без неї вже був мільйонером.
Усі засміялися. А Микола радів, що його підтримали.
– А я працював би в таксі, – промовив Роман. – Мені й справді грошей не вистачає. Та ось машини немає. А брати в оренду дуже дорого.
– Слухай, а що, якщо нам з тобою обʼєднатися? – запитав Микола. – Я тобі даватиму вечорами машину, а своїй говоритиму, що сам катаюся. А ти мені будеш якусь суму віддавати. П’ятсот гривень , наприклад?
У результаті зійшлися від чотириста гривень до пʼятсот гривень, залежно від заробітку Романа. А у вихідні, якщо на цілий день бере Роман машину, то вісімсот гривень.
Миколу це влаштовувало, адже Іра явно не знає, який відсоток віддається, та й скільки взагалі таксі коштує. А Микола говоритиме, що мало клієнтів. Вона й повірить.
– Тільки ось де мені бути, поки ти таксуватимеш? – задумався Микола.
– Так, а що думати? Сиди в мене, дивись телевізор.
– Ну й чудово, – усміхнувся Микола. – А якщо дуже довго вирішиш поїздити, я додому пішки піду, а вранці ти мені приженеш машину.
На тому й вирішили. Увечері Микола гордо повідомив, що влаштовується в таксі, щоб Іра його більше не діставала.
Дружина дуже зраділа. Так, заробіток не такий і великий, якщо тільки вечорами та у вихідні їздити, але гроші потрібні, тож її і це влаштовувало.
Наступного ж вечора Микола поїхав до друга. Віддав йому машину, а сам сів дивитись футбол.
Роман пропрацював три години, а повернувшись, віддав належну частину Миколі. І той, приїхавши додому, кинув гроші дружині на стіл.
– Перший заробіток.
Іра зітхнула. Понад три години таксував і всього чотириста гривень. Теж гроші, але чоловіка було трохи шкода. За такі копійки працює.
Але, з іншого боку, Іра теж за манікюр сьогодні отримала лише сімсот гривень, лише одна клієнтка була. А разом вже непогано виходить, хоч буде на що завтра купити продукти.
Цілий місяць Микола прикидався таксистом. А Іра навіть не здогадувалася, що чоловік міг би приносити набагато більше, якби справді працював, а не просиджував штани перед телевізором.
І невідомо, розкрилося б усе чи ні, якби не трагічний випадок.
Іра закінчила з клієнткою і саме готувала вечерю. Микола сказав, що не знає, в скільки повернеться. Вона ним навіть пишалася: майже щодня працює!
А тут дзвінок. Дзвонили співробітники страхової, мовляв, її машина потрапила у страховий випадок, власницю знайшли по базі. Чоловіка, який був за кермом, забрала швидка. Документів його не знайшли.
Іра похолола. Господи, Микола…
Вона зібралася їхати в палату. Поки метушилася, бігаючи по хаті і шукаючи бодай якісь документи, все сварила себе. Адже це вона наполягла на тому, щоб Микола пішов працювати! Адже це вона все нила, що грошей не вистачає! А тепер він бореться за життя, і невідомо, чи побачаться вони ще раз. Чи зможе вона з ним поговорити?
Іра вже встигла одягнутися, як раптом двері відчинилися.
– Привіт, я повернувся! Втомився, дуже. Клієнти сьогодні всі якісь дивні. Що у нас на вечерю?
Іра дивилася на свого чоловіка і думала, чи все це їй сниться. Через кілька секунд Іра прийшла в себе і кинулася на шию своєму чоловікові.
– Ти живий? Господи!
– Звісно, живий. А ти що, кудись зібралася?
– Уявляєш, мені подзвонили, сказали, що ти в палаті, що все погано!
– Та ні, все нормально.
Микола не відразу зрозумів, що то з його другом трапилася біда. На його ж машині. І доки він усвідомлював, Іра продовжила:
– Помилка, чи що?
– Ну, так, напевно, – проковтнувши, промовив Микола.
Але Іра вже зауважила, що щось не те. І замість того, щоб заспокоїти свою дружину, Микола захвилювався.
– А де машина? – запитала Іра.
– Та біля дому, а що? – промовив чоловік. Хоча чудово розумів, що все розкриється, але хотів відстрочити це. А може щось і придумати.
– Ходімо, подивимося, – сухо сказала дружина.
– Я не зрозумію, ти що, не рада, що я живий-здоровий?
– Рада. Але хочу побачити свою машину.
Микола зітхнув. Доведеться розповісти правду.
– Гаразд, я дав її Роману. Напевно, це він у палаті. Потрібно з’їздити, дізнатися, що з ним.
– Навіщо ти йому дав машину?
– Ну, для роботи.
До Іри все дійшло. І те, чому заробляв Микола мало, хоч працював достатньо. І те, чому її лінивий чоловік став так багато трудитися.
– Ну ти й негідник, – сказала вона. – Та ти ж не працював, ти здавав мою машину в оренду!
– І що? Гроші приносив? Приносив.
– Ти мав зі мною все обговорити!
– Так, звичайно! Тобі тоді й цього було мало, відправила б мене працювати! А я не хочу! Я й так утомлююся! І мені грошей вистачає.
Іра не стала зараз влаштовувати сварку. Треба було з’ясувати, що з другом чоловіка та що з машиною.
З Ромою, на щастя, все обійшлося, хоч і відновлювався він довго. А ось машину в брухт.
Микола не збирався брати на себе відповідальність. Мовляв, він робив, що міг. І таке могло статися з кожним. І нехай Іра скаже дякую, що у тій машині був не він.
Але Ірина вважала, що це зрада. Чоловік обманював її, не хотів навіть трохи напружитись, щоб допомогти фінансово. І, на жаль, Іра усвідомила, що з такою людиною не варто зводити сім’ю. Адже вона працювала на двох роботах, готувала їжу, прибирала. А Микола навіть трохи не захотів допомогти.
Вона б пережила цю кризу, якби було заради чогось. Але Іра ще тоді, коли вони їхали в палату, усвідомила, що чоловік не зміниться. І їй доведеться самій усе тягнути. А вона цього не хоче.
Вони розлучилися незабаром. Як казав Микола, це сталося через жадібність Іри. А Іра вважала, що винний у всьому її чоловік, який навіть не намагається бути дорослим та відповідальним. Ще й обманював її, дивлячись прямо в очі.
