Історії жінок

Ліда помила посуд і зібралась було мити підлогу, як у двері подзвонили. Жінка вийшла в коридор. У коридорі стояв чоловік зі своєю мамою. – Щось сталося? Ти чому так рано? – запитала вона. – Так, ось мама каже, що у тебе у квартирі коханець. Вона мені зателефонувала і наполегливо просила приїхати, – пояснив чоловік. – Ха-ха-ха, коханець, – засміялася Ліда. – А ми зараз перевіримо, – сказав чоловік. Зайшов у кімнату і попрямував до шафи. – Не відчиняй, прошу тебе! – тільки й вигукнула Ліда. Чоловік здивовано дивився на дружину, нічого не розуміючи

Цього дня у Ліди був вихідний, вона з ранку шукала подарунок чоловікові на день народження. Ліда знала, що у чоловіка закінчуються парфуми, їх і обирала. Звичайно, хотілося вибрати такі, які б сподобалися чоловікові. Але, крім цього, нюхати і їй. Тому треба вибрати такий парфум, щоб подобався і їй. Переглянула багато флаконів і нарешті обрала. Купила пакувальний папір в іншому відділі та пішла додому.

Вдома не втрималася і бризнула парфумом в повітря, запах — очманіти! Думала, нічого страшного, чоловік повернеться надвечір, вона встигне провітрити кімнату.

У двері подзвонили, Ліда сховала флакон у шафу і пішла відчиняти. На порозі стояла свекруха.

– Ти вже купила подарунок чоловікові? Хотіла запропонувати тобі разом купити щось дорожче. Може свитер якийсь чи сорочку. Можна й черевики, але їх таки міряти треба. А може, все одразу купимо? – заторохтіла свекруха.

– Я вже купила, – чомусь розгубилася Ліда.

– Шкода. Тоді давай чаю поп’ємо.

На обличчі у Лідії виявилося невдоволення. Вона мала інші плани. А якщо свекруха прийшла, вона засидеться до вечора і буде розмовляти, повчати і повчати. Розкаже про всіх своїх родичів, сусідів і навіть про тих людей, хто повз її будинок пройшли. А ще перевірить кожен куточок квартири.

Свекруха пройшла в кімнату, Ліда, взявши її під руку, запропонувала випити чаю на кухні. Свекруха підозріло повела носом і вискочила з квартири. Навіть Ліда розгубилася: Що це з нею?

Ну, пішла та пішла.

Ліда вирішила пообідати. Потім помила посуд та підлогу на кухні. І лише потім почала упаковувати подарунок.

Тільки дістала коробку, як вхідні двері відчинилися — чоловік прийшов. Ліда сховала коробку та упаковку назад у шафу. І з схвильованими очима, наче її застали за чимось непристойним, вискочила назустріч чоловікові.

У коридорі стояв чоловік зі своєю мамою. У Ліди виникло почуття хвилювання.

– Щось сталося? – Запитала вона.

– Так, ось мама каже, що у тебе у квартирі коханець. Вона мені зателефонувала і наполегливо просила приїхати. Сама в під’їзді чатувала, щоб ти його не встигла випровадити, – пояснив чоловік.

– Ха-ха-ха, коханець, – засміялася Ліда.

– А ми зараз перевіримо, – сказав чоловік. Зайшов у кімнату і попрямував до шафи.

– Не відчиняй, – вигукнула Ліда.

– Все говорить про те, що у шафі коханець. Прямо як у анекдоті, – чоловік серйозно подивився на дружину.

Свекруха єхидно посміхалася. Лідія благала біля чоловіка:

– Ну, будь ласка не відкривай!

Чоловік знову, розтягуючи слова, заговорив:

– Все-е-е говори-и-и-ть пр-о-о те-е, що в ша-а-афі…. Парфуми до мого дня народження.

Ліда засмутилася, але найбільше засмутилася свекруха.

Чоловік дивився на них і сміявся.

Вам також має сподобатись...

Було 31 грудня. Ірина сиділа на роботі перед монітором, а перед нею красувався аркуш з меню для святкового столу. Вона перевіряла, чи нічого не забула купити для салатів і закусок, коли задзвенів її телефон. – Стасик! – радісно подумала вона про свого коханого і взяла слухавку. Але на неї чекало велике розчарування… – Іриночко, вибач мені, кохана! – сказав Станіслав. – Бабуся заслабла… Я повернуся як тільки зможу, обіцяю! Усі плани на свято вдвох були зіпсовані. З цими невеселими думками Ірина приїхала додому. Вона викликала ліфт. Двері безшумно відкрилися, й Ірина ахнула від побаченого

Ольга поралася біля плити на кухні, коли почула, як рипнула хвіртка у дворі. – Кого це ще там принесло? – невдоволено подумала вона. – Справ у мене купа, ніколи мені ляси точити! Двері в хату різко відчинилися. Ольга обернулася й ахнула! Вона побачила Олену, односельчанку, яка жила на сусідній вулиці. Олена стояла й грізно дивилася на Ольгу. Вона явно збиралася сваритися… – Ти чого до мого Федька лізеш?! – раптом почала вона. – Що-о-о?! – здивувалась Ольга. – Та нащо мені Федько твій здався? Мужиків нема, чи що? Ольга дивилась на Олену й не розуміла, що відбувається

У Лариси не стало чоловіка Олега. Вона була вдома, як раптом у двері наполегливо подзвонили. – Вже йду, – пробурмотіла Лариса і пішла відкривати. На порозі стояла її мати, а поряд із нею якась незнайома жінка… Незнайомка уважно глянула на Ларису і раптом, усміхнувшись, сказала до матері Лариси: – Вам нічого переживати, у вашої дочки все чудово! – Чудово?! Вона он як змарніла, практично не виходить з дому. Що в неї може бути хорошого? – Її дитина, – незворушно продовжила жінка. – Що?! Хто? Яка дитина? – мати Лариси оторопіла від несподіванки

У Надії Петрівни не стало чоловіка Сергія. Жінка взяла телефон і набрала номер сина Віктора. – Алло, Вітя… – тихо сказала вона в слухавку. – Приїжджай швидше. Тата не стало… – Мамо, я зараз зайнятий, у мене справи! – раптом сказав син. – Подзвони Світлані. – Синку, тата не стало! – ахнула Надія Петрівна. – Невже ти не можеш відмовитися від роботи? – Не вигадуй! – роздратовано сказав син. – Я вчора з ним розмовляв. Мамо, справді, подзвони Світлані. Вона краще з усім впорається. А я як тільки звільнюся, то зразу підʼїду… Син поклав слухавку. Надія Петрівна не вірила своїм вухам