Історії жінок

Ліда помила посуд і зібралась було мити підлогу, як у двері подзвонили. Жінка вийшла в коридор. У коридорі стояв чоловік зі своєю мамою. – Щось сталося? Ти чому так рано? – запитала вона. – Так, ось мама каже, що у тебе у квартирі коханець. Вона мені зателефонувала і наполегливо просила приїхати, – пояснив чоловік. – Ха-ха-ха, коханець, – засміялася Ліда. – А ми зараз перевіримо, – сказав чоловік. Зайшов у кімнату і попрямував до шафи. – Не відчиняй, прошу тебе! – тільки й вигукнула Ліда. Чоловік здивовано дивився на дружину, нічого не розуміючи

Цього дня у Ліди був вихідний, вона з ранку шукала подарунок чоловікові на день народження. Ліда знала, що у чоловіка закінчуються парфуми, їх і обирала. Звичайно, хотілося вибрати такі, які б сподобалися чоловікові. Але, крім цього, нюхати і їй. Тому треба вибрати такий парфум, щоб подобався і їй. Переглянула багато флаконів і нарешті обрала. Купила пакувальний папір в іншому відділі та пішла додому.

Вдома не втрималася і бризнула парфумом в повітря, запах — очманіти! Думала, нічого страшного, чоловік повернеться надвечір, вона встигне провітрити кімнату.

У двері подзвонили, Ліда сховала флакон у шафу і пішла відчиняти. На порозі стояла свекруха.

– Ти вже купила подарунок чоловікові? Хотіла запропонувати тобі разом купити щось дорожче. Може свитер якийсь чи сорочку. Можна й черевики, але їх таки міряти треба. А може, все одразу купимо? – заторохтіла свекруха.

– Я вже купила, – чомусь розгубилася Ліда.

– Шкода. Тоді давай чаю поп’ємо.

На обличчі у Лідії виявилося невдоволення. Вона мала інші плани. А якщо свекруха прийшла, вона засидеться до вечора і буде розмовляти, повчати і повчати. Розкаже про всіх своїх родичів, сусідів і навіть про тих людей, хто повз її будинок пройшли. А ще перевірить кожен куточок квартири.

Свекруха пройшла в кімнату, Ліда, взявши її під руку, запропонувала випити чаю на кухні. Свекруха підозріло повела носом і вискочила з квартири. Навіть Ліда розгубилася: Що це з нею?

Ну, пішла та пішла.

Ліда вирішила пообідати. Потім помила посуд та підлогу на кухні. І лише потім почала упаковувати подарунок.

Тільки дістала коробку, як вхідні двері відчинилися — чоловік прийшов. Ліда сховала коробку та упаковку назад у шафу. І з схвильованими очима, наче її застали за чимось непристойним, вискочила назустріч чоловікові.

У коридорі стояв чоловік зі своєю мамою. У Ліди виникло почуття хвилювання.

– Щось сталося? – Запитала вона.

– Так, ось мама каже, що у тебе у квартирі коханець. Вона мені зателефонувала і наполегливо просила приїхати. Сама в під’їзді чатувала, щоб ти його не встигла випровадити, – пояснив чоловік.

– Ха-ха-ха, коханець, – засміялася Ліда.

– А ми зараз перевіримо, – сказав чоловік. Зайшов у кімнату і попрямував до шафи.

– Не відчиняй, – вигукнула Ліда.

– Все говорить про те, що у шафі коханець. Прямо як у анекдоті, – чоловік серйозно подивився на дружину.

Свекруха єхидно посміхалася. Лідія благала біля чоловіка:

– Ну, будь ласка не відкривай!

Чоловік знову, розтягуючи слова, заговорив:

– Все-е-е говори-и-и-ть пр-о-о те-е, що в ша-а-афі…. Парфуми до мого дня народження.

Ліда засмутилася, але найбільше засмутилася свекруха.

Чоловік дивився на них і сміявся.

Вам також має сподобатись...

Ліля переїхала жити до свого коханого Миколи. У чоловіка був син від першого шлюбу – Артем. Він жив з матірʼю, але часом приходив до батька в гості. Сказати, що проблем не було зовсім, не можна! Якось Микола попросив Лілю приготувати їм із Артемом на вихідні щось смачненьке. Ліля зварила суп із фрикадельками, а також насмажила млинців. Увечері, коли мати вже забирала Артема додому, Ліля раптом почула, як хлопчик у коридорі щось їй говорить. І говорив він явно про Лілю! Жінка прислухалася й застигла від почутого

У квартирі Петра й Тамари пролунав несміливий дзвінок у двері. – Пізно для гостей, – буркнув глава сімейства. Тамара була зайнята вʼязанням. – Матусю, – звернулась вона до матері. – Відкрий, будь-ласка… Надія Вікторівна подріботіла до дверей. У коридорі почулися голоси, потім галас і якась метушня! Тамара облишила в’язання і кинулася до вхідних дверей. Петро – за нею. Надія Вікторівна сиділа на кушетці. Над нею схилився незнайомий молодик. Він стурбовано дивився на жінку. – Як ви?! – запитав незнайомець. – Тамаро, доню, це він! – сказала старенька, вказуючи на гостя. Тамара глянула на хлопця й оторопіла від несподіванки

– От гарний був би для тебе наречений, Катрусю, – дивлячись у вікно, сказала мати. – Перспективний хлопчик, розумний і в тебе он як закоханий! – Цей Микола?! – хмикнувши, запитала Катя. – Та ніколи в житті! Пройшло кілька років, а серйозних романів у Каті не виходило. Вона зовсім забула Миколу, але раптом він з’явився випадково у дворі, біля під’їзду. Катя, як побачила його, то так і ахнула

Тамара заслабла і її забрали в лікарню. Там вона пролежала цілих три тижні. За цей час її чоловік Федір жодного разу навіть не подзвонив! Тамар була дуже засмучена. Вона кожен день просилася додому, за доньку ще й переживала. І ось нарешті її виписали. Тамара сіла на автобус в село і поїхала додому. Вона вийшла на сільській зупинці і через пʼять хвилин вже заходила до своєї хати. – Федоре, доню, ви де?! – гукнула вона з порога. Раптом з хати вийшла якась жінка, а за нею її Федір. Тамара застигла від несподіванки