Життєві історії

Марина прокинулася рано, приготувала сніданок, нагодувала дітей. – Так, треба прання поставити, – вирішила жінка. Марина пройшлася по кімнатах, зібрала речі дітей, свої речі та речі чоловіка. Вона підійшла до пральної машини і почала завантажувати речі. Перед завантаженням, Марина перевіряла кишені в одязі. Раптом, в штанах чоловіка, Марина знайшла якісь зімʼяті аркуші паперу. – А це ще що? – здивувалася вона. Жінка сама й не знає чому, але щось підказало їй, що треба звернути увагу на цю знахідку.Марина акуратно розгорнула їх, переглянула і…ахнула від побаченого

«Подумаєш, зрадив…»

Ця думка нескінченно крутилася в голові Олексія, доки він їхав до своїх батьків.

«Та нікуди вона не дінеться! Кому вона потрібна з двома дітьми? Ще й виглядає старше за мене, хоча ми ровесники! Чоловіки у моєму віці на розхват! А жінки нікому не потрібні, ще й із причепом».

Олексій усміхнувся. Так, саме так. Ну, позлиться, посвариться, а все одно вибачить. А куди їй подітися?

Все трапилося сьогодні. Точніше, почалося куди раніше, а ось кульмінація відбулася рано вранці.

Олексій взагалі завжди вважав, що чоловіки за своєю природою є полігамними, і нічого з цим не зробиш. Але полігамію треба тримати в таємниці, адже жінкам це складно прийняти.

Зраджувати Олексій почав після народження другої дитини. Старшій доньці було чотири, коли народився Матвій, їхній синочок. Взагалі це Олексій наполягав на другій дитині. Мовляв, потрібний син, спадкоємець! Щоправда, що він має успадкувати, Олексій не знав. Заводів, пароплавів він не мав, грошей на рахунках теж. Лише квартира в іпотеку та старенька мазда. Мабуть, це й мав успадкувати Матвій.

Взагалі Олексій засмутився, коли на УЗД під час першої вагітності дізнався, що буде дівчинка.

– Я хотів хлопчика, – бубонів він. – А що я з дівчинкою робитиму? Всі ці бантики та сережки не для мене.

– Олексій, ну тут не вгадаєш, – засмучено говорила Марина. Їй було все одно, хто народиться, головне, щоб здоровим. – Та й не дарма кажуть, коли в тебе народжується син, ти стаєш батьком, а коли дочка – татусем.

– Це ти взагалі до чого? – роздратовано спитав він.

– До того, що зазвичай дівчатка тягнуться до тата, а татусі нескінченно люблять своїх принцес. І ти сам скоро це зрозумієш.

Олексій так і не зрозумів. Звичайно, він любив Оленку, свою доньку, але з нею йому було нудно. От якби хлопчик…

Тому, як Олені виповнилося два, він почав наполягати на другій дитині. Вже тоді він дивився на інших жінок, але якось зупиняв себе. Мовляв, це через те, що сина у нього нема, нецікаво йому вдома. Та й дружина втомлена, себе запустила. Хоч би нафарбувалась, зачіску зробила…

Ось він і думав, що з народженням хлопчика все неодмінно зміниться.

Але Марина погодилася на другу дитину, лише коли Олена пішла до садка. І коли вони дізналися, що буде хлопчик, Олексій дуже зрадів.

– Нарешті! Я так переживав, що буде дівчинка, я б себе чоловіком перестав відчувати.

Марина лише зітхала. Їй це все було незрозуміло.

Взагалі, їхнє сімейне життя виявилося не таким вже й чудовим, яким Марина собі його уявляла. Коли Олексій захотів дитину, вона раділа. Мовляв, він так хоче велику родину, ладен стати батьком. Але все це було лише на словах.

З Оленкою Олексій майже не допомагав. Все звалював на те, що він не знає, як поводитися з дівчатами. По дому теж нічого не робив, адже він працює, гроші заробляє, а раз Марина весь час вдома, то може сама займатися всім. Про те, що на ній ще й дитина, Олексій якось забував. Або не вважав, що це важко, ніби мамі за умовчанням повинний легко даватися декрет.

І Марина навіть не розуміла, навіщо вона погодилася на другу дитину. Напевно, бо Олексій діставав, як настирлива муха. Та й є у жінках така слабкість – вірити у диво. Ось і Марина думала про те, що після народження сина щось зміниться.

Але дива, звісно, ​​не сталося. Та й Олексій невдовзі зрозумів, що річ не в статті дитини. Йому, в принципі, не цікаво з малечею.

І дружина стала ще більш втомленою, адже тепер на ній було дві дитини. Олексій все також не допомагав, проте постійно щось просив. Висунув претензії до чистоти, до зовнішнього вигляду Марини. Хоча сам навіть не хотів і півгодини посидіти з дітьми, щоб Марина могла спокійно розслабитись у ванні.

Все більше до жінки приходило розуміння, що чоловік із Олексія поганий. Та й тато не дуже. Але розлучатися вона не наважувалася, адже загалом усе гаразд. Багато хто так живе.

Потрібен був якийсь для цього поштовх. Має статися щось, щоб Марина зважилася діяти.

І, дякую Олексію, який цей поштовх надав.

Вперше він зрадив, коли Матвієві ще й трьох місяців не було. Виявилося, що дві дитини вдома – та ще радість. Олексій повертався з роботи і тут же хмурився. Оленка висла на ньому, Марина чогось від нього хотіла, Матвій плакав постійно.

І ось одного разу замість того щоб вирушити додому,  він вирушив у кафе. Хотілося розслабитись. Там він і познайомився з однією жінкою, з якою згодом провів півночі.

Марині сказав, що зустрів друзів, і вони трохи загуляли. Але Марина в той момент була настільки безсила, що навіть і не подумала про те, що чоловік може обманювати.

Якийсь час Олексій зустрічався з тією жінкою, але потім вони розійшлися. Майже рік він був вірний Марині, але потім йому набридло бути зразковим чоловіком, і він знову загуляв.

Оскільки дружина жодного разу не сумнівалася в його чесності, він нахабнів. Не переживав, що його викриютьи. Отож і поплатився.

Сьогодні вранці Марина закидувала брудну білизну в пральну машину, вивернула кишені чоловіка, а там чек за номер в готелі. І ще один за вечерю у ресторані. Олексій навіть не спромігся позбутися доказів.

Звісно, виникла сварка. Олексій ще спав, коли Марина виявила компромат на нього. І спросоння не вигадав гідного виправдання. І Марина все зрозуміла.

Спочатку, звичайно, він відмовлявся, але потім зізнався. Мовляв, так, каюся, зрадив. Але це ти у всьому винна. Удома безлад, ти мене не приваблюєш, і, взагалі, за чоловіком теж доглядати треба, а не лише дітям усю увагу приділяти.

Марина його виставила. А Олексій сказав, що якщо вона його виганяє, тепер іпотеку платитиме сама. І він ні копійки більше не дасть, ніж мають бути аліменти.

А тепер, коли він їхав до батьків, то подумав, що не впорається Марина. Та й кому вона потрібна? Він, напевно, на розхват буде.

Спочатку думав поткнутися до коханки, але в тієї теж чоловік. І вона сказала, що сьогодні не зустрінеться з ним. Довелося їхати до батьків.

Звісно, ​​якийсь час Марина проплакала. Все ж таки зрада – це важко. Хоч і досить очікувано від Олексія.

А потім, коли сльози скінчилися, вона раптом зрозуміла, що то знак. Давно треба було розлучитися, і ось він – привід.

До останнього Олексій не вірив, що Марина подасть на розлучення. І коли йому прийшло повідомлення, він одразу зателефонував дружині і почав сваритися. Мовляв, вона не має права, вона залишиться сама, їй не впоратися з двома дітьми, а він, на зло, допомагати не стане.

– Власне, я так і жила весь час, – спокійно відповіла Марина. – Начебто ти до цього сильно допомагав.

– Але ж тепер і грошей у тебе не буде! Чим за іпотеку платитимеш, га? Ти ж не працюєш, уже багато років на моїй шиї сидиш.

Марина думала про це. Добре, що вона мала якісь накопичення. А ще на попередній роботі їй пропонували віддалення, поки Матвій у садок не піде. Вона все думала, погоджуватися чи ні, бо син досить активний, і важко буде з ним працювати. А тепер зрозуміла, що погоджуватись треба.

Розлучилися вони швидко. Олексій не претендував на дітей..

Він думав ще й частину квартири відсудити, все ж таки більшу частину іпотеки платив він. Але його зупинив той факт, що друзі та батьки засудять. А Олексій не любив критики. Якби не діти, він би, звісно, ​​половину забрав. А так довелося залишити все дружині. Щоправда, і борг із іпотеки він теж залишив їй.

Олексій усе чекав, коли Марина зрозуміє, що вчинила неправильно. Коли прийде до нього на колінах, проситиме його повернутися. Адже їй не впоратися. І робота, і діти. А Олексій вперто не допомагав, навіть із дітьми через це не бачився.

Хоча це було його виправдання, чому він не бачить дітей. Типу, що це для того, щоб поквитатися з колишньою. Але насправді йому і не хотілося з ними бачитися. Вони ж малі, з ними не цікаво. Та й стомлюють дуже.

Але Марина не виправдала надій Олексій. Не збиралася йти до нього, не збиралася благати.

Дивно, але вона впоралася. Аліменти йшли на діточок та їжу. Тих грошей, які вона отримувала, цілком вистачало на оплату іпотеки та інші невеликі потреби.

У три роки Матвій пішов у садок, а Марина повноцінно вийшла на роботу. І ось тут вона розцвіла. Почала вбиратися, фарбуватися, скинула зайві кілограми, бо багато рухалася.

Олексій стежив за нею у соцмережах. І сердився. І чому вона такою не була з ним? Може, він і не зраджував би.

А ще чомусь виявилося, що він також не настільки затребуваний. Минуло досить багато часу після розлучення, а він також був один. Навіть коханка його покинула, коли він розлучився. Почала переживати, як би Олексій необдуманих рішень не наробив.

І зовсім розлютився Олексій, коли побачив фото своєї колишньої з якимсь чоловіком. Він навіть подумав, що вона навмисне це зробила, щоб позлити його. Адже ніхто не зазіхає на жінку з двома дітьми.

Але Марина не робила нічого спеціально. Вона вже забула про колишнього чоловіка, як про страшний сон. Просто вона зустріла чудового чоловіка, який до її дітей ставився набагато краще ніж рідний батько. І життя у Марини налагодилося. І вона змогла все це пережити. І навіть думала, чому раніше не наважилася.

Адже чоловік має бути опорою та підтримкою. А якщо від нього більше проблем, ніж користі, то без нього життя виявляється простіше.

Вам також має сподобатись...

Катя вже збиралася йти спати. Раптом задзвонив її телефон. – Хто це так пізно? – жінка здивовано глянула на екран. – Юрко? Чого це раптом? Юрко з Катею працювали разом. – Алло, – відповіла Катя. – Катрусю, не спиш? – запитав Юрко. – Та ні поки що… – відповіла вона. – Ти вже вибач, – продовжив той. – Просто згадав тебе… Ти теж розлучена, одна живеш? – З донькою, – сказала Катя. – Так, я знаю, – пробурмотів Юрко. – Та я не про це. Я в сенсі, ти без чоловіка? – Юрко, ти погуляв, чи що? – запитала жінка. – Ні, – сказав Юрій. – Може, тобі треба щось? – Що саме? – Катя не розуміла, що він хоче

Лариса поверталася з роботи додому, зайшла в магазин купила продуктів. – Так, треба ще Галині Федорівні хліба купити, – згадала жінка про сусідку. Лариса швидко справилася з покупками і вирушила до Галини Федорівни. Старенька сиділа сумна, дивилася у вікно, як раптом сказала: – Не стане мене скоро, Ларисо. – Не вигадуйте! Ви ще до ста доживете! – спробувала Лариса відволікти її від поганих думок. – Слухай мене! Хочу я тобі зробити один подарунок. Простецький, але ти бережи його як зіницю ока! – несподівано сказала сусідка і простягла якийсь пакуночок. Лариса відкрила його, роздивилася і застигла від здивування

Віра збирала речі у сумки, щось наспівуючи собі під ніс. Пролунав телефонний дзвінок. – Привіт кохана, як ти там? – запитав Іван. – Привіт. Сьогодні мене виписали. Якраз хотіла тобі дзвонити, щоб ти приїхав, забрав мене додому, – повідомила Віра радісну звістку. – Вибач, не вийде. Мене в рейс відправляють, – сумно промовив Іван. – Викличи таксі. – Добре, – погодилася дружина. – Ну все, буду вдома подзвоню. Віра швидко зібралася, викликала таксі і за годину вже була біля своєї квартири. Жінка відкрила двері своїм ключем, зайшла в коридор і застигла від побаченого

Віра обідала в кафе, коли до її столика підійшла її подруга Наталка. – О, привіт! Дуже добре, що я тебе зустріла, – радісно прощебетала Віра. – Ти чому така радісна? – здивувалася Наталка. – Та так, настрій хороший, – усміхнулася Віра. – І зараз я й тобі підніму настрій! У мене для тебе є сюрприз! – Сюрприз? Який ще сюрприз? – не зрозуміла Наталка. Віра покопалася у своїй сумочці і за секунду дістала з неї якийсь конверт, простягла його подрузі. – Це і є мій сюрприз! – весело додала Віра. Наталка взяла конверт, відкрила його і заціпеніла від побаченого