Оксана готувалася до знайомства з батьками свого коханого Андрія. Познайомилися вони із Андрієм на дні народження спільного друга. Андрій запропонував проводити Оксану додому, а потім зайшов до неї на чашку чаю. Так і почалися їхні стосунки.
Оксана мала сина Олега від першого шлюбу, але наявність дитини не відштовхнула Андрія. Навпаки, він сказав, що завжди мріяв про велику родину з купою дітей.
– Я дуже люблю дітей. Ось одружимося, ти народиш мені ще дочку чи сина. А може, у нас буде ще двійня! – з натхненням планував Андрій. – Олега я любитиму як рідного.
– Андрію, я рада, що в тебе такий настрій і ти не відсторонився, дізнавшись, що в мене є син. З колишнім чоловіком наше спілкування зведене до мінімуму. Він став сильно гульбанити, тож ми й розлучилися. Я не витримую таких людей. Але варто віддати йому належне, аліменти він перераховує регулярно. Тут він виявився порядним.
– О, це чудово! Гроші зайвими не бувають! – пожвавішав Андрій. – Ти, наскільки я зрозумів, добре заробляєш. Я теж маю роботу і якийсь заробіток, так що жити будемо добре. Плюс квартира в тебе хороша, велика та затишна.
Андрія не бентежила перспектива жити в квартирі Оксани. На даний момент свого житла він не мав і жив з батьками. Усі чотири місяці, що минули з дня знайомства Оксани та Андрія, молодик жив у своєї обраниці.
Із Олегом, сином Оксани, проблем не було. Хлопчик навчався у шостому класі. Спокійний і врівноважений, до Андрія він скоріше ставився байдуже. Та й той не дуже намагався брати участь у житті хлопчика. Зводивши Олега одного разу на футбол, Андрій вважав свою місію налагодити контакт із підлітком виконаною.
Андрій весь цей час оплачував рахунки за комунальні послуги у квартирі Оксани. Іноді він купував продукти додому. Кілька разів запрошував Оксану до кафе. Влітку вони втрьох планували поїхати на море. В Оксани якраз у цей час має бути відпустка і їй належали значні відпускні.
Про свою сім’ю Андрій розповідав дуже мало. Оксана знала лише те, що мати Андрія, Ніна Віталіївна, працювала у відділі кадрів на заводі, а батько там же слюсарем. Сестра Андрія, Світлана, була одружена і мала маленьку дочку.
Батьки Оксани жили далеко, в іншому місті, тож бачилися вони рідко. У цьому місті Оксана опинилася через чоловіка. Коли вони побралися, то переїхали сюди. Тут народився Олег. Потім, коли колишній чоловік Оксани почав гульбанити, вона вирішила розлучитися.
Повертатися до своїх батьків Оксана не стала, тому що на той момент вже добре влаштувалася на новому місці, мала високооплачувану роботу та мала гарних подруг. Батьки допомогли їй купити квартиру і вона почала налагоджувати життя із сином.
Все було добре, синок підростав і радував маму успіхами, але Оксані все ж таки було самотньо. Їй не вистачало чоловічого плеча, і тут їй попався Андрій. Він не гульбанив, що було дуже важливо для Оксани, був гарний, стрункий і постійно говорив їй приємні слова.
Ось Оксана закохалася. Сама ж Оксана не була худорлявою, але це її зовсім не псувало. Маючи пишний бюст і шикарні стегна, вона примудрилася зберегти досить струнку, при її комплекції, талію. Щоб підкреслити свою красу, Оксана завжди носила жіночні сукні, які вигідно підкреслюють її пікантні форми
– Андрію, думаю мені вже час познайомитися з твоїми батьками. Ми з тобою невдовзі збираємося одружитися, а з ними досі не знайомі.
– Добре, я покличу їх на найближчі вихідні. – відповів Андрій. – Тільки врахуй, що мама дуже вибаглива в їжі. Придумай щось незвичайне.
Нарешті настав довгоочікуваний день знайомства. Оксана з легким хвилюванням чекала на гостей і оглядала багато накритий стіл. Апетитне м’ясо, різноманітні салати та закуски, овочеві та фруктові нарізки. У холодильнику свого часу чекав дивовижний медовик, який Оксана спекла з такої нагоди. Начебто все добре, можна і гостей зустрічати!
Андрій з’їздив по батьків на машині Оксани, оскільки свого транспорту він не мав. Нарешті вони прибули. Мама Андрія, Ніна Віталіївна, була худенькою жінкою під 60 років. На голові у неї були рідкі кучері. Очі та брови були дуже сильно підведені. Сестра, Світлана, була як дві краплі води схожа на свою матір, тільки була молодша. Батька не було, бо він не зміг підмінитись на роботі.
– Так ось ти яка, Оксано. – піднявши брову і підібгавши губи, промовила Ніна Віталіївна. – Ну, привіт. Ану, подивимося, як ви тут з Андрієм живете… Ну так непогано, місця багато. Тільки ось шпалери якісь… Як би сказати, нудні чи що. Хоч би малюнок який був на них… Ну та гаразд. То що тут у вас ще?
– Це вітальня, це кімната мого сина, а це наша спальня, – здивувалася такій поведінці Оксана, але вона, як хороша господиня, намагалася посміхатися. – Може, пройдемо за стіл?
– Почекай, я ще спальню вашу не дивилася, – Ніна Віталіївна безцеремонно пройшла до кімнати. Озирнувшись, вона також знайшла до чого причепитися. – Андрію, ну що це таке? Невже не можна тут все упорядкувати? Адже ти теж тут живеш, значить майже господар.
– Мамо, мене все влаштовує. – відповів Андрій.
– Ти повноправний мешканець, тож не хвилюйся висловлювати свою думку. Навіть якщо ця квартира належить Оксані. – почала роздавати поради синові жінка. – Оксано, це ж від першого чоловіка в тебе квартира?
– Ні, її купили мої батьки.
– Так, зрозуміло. Ну гаразд, йдемо за стіл. Подивимося, що ти наготувала.
Гості зайняли свої місця за столом. Оксана покликала Олега, який весь цей час був у своїй кімнаті та грав у комп’ютерну гру. Олег вийшов у вітальню, привітався з усіма, але від обіду відмовився і повернувся до кімнати.
– Дивний він у тебе. Худенький такий і апетиту зовсім нема. Нездужає чи що?
– З ним все гаразд. Давайте піднімемо ігристе за знайомство. Андрій, відкрий пляшку, будь ласка, – перевела розмову на іншу тему Оксана.
– Ігристе? – здивувалася Ніна Віталіївна та Світлана майже в голос. – А міцнішого чогось немає? Ну гаразд. Давайте те, що є. Оксано, якісь салати у тебе дивні… Я мабуть не ризикуватиму і поїм краще м’ясо. Воно виглядає ще більш-менш.
– Вирішуйте самі, їжте, що хочете, – Оксана намагалася триматися спокійно, але обурення вже зашкалювало. – У холодильнику ще є торт, я сама його спекла.
– Правда? – здивувалася мама Андрія. – Зараз це рідкість. Жінки мало печуть самі. Хоча, дивлячись на твою фігуру, я не дивуюсь. Гаразд, неси свій торт. І кетчуп із майонезом не забудь. А то не буду я м’ясо просто так їсти. Треба його у щось вмочити.
Оксана пішла на кухню. Взяла з холодильника кетчуп, поставила чайник і почала діставати з шафи десертні тарілки для подачі торта. Те, що вона почула в цей момент з вітальні шокувало її.
– Сину, у тебе очі взагалі є? Вона ж ледве у двері заходить і до того ж із дитиною! Для чого вона тобі? – заголосила Ніна Вітальєнва.
– Мамо, все нормально. Мені ні її дитина, ні її фігура абсолютно не заважає. Зате мені зручно з її квартири до роботи діставатися. І живу тут рахуй безкоштовно! А там, дивишся, пощастить і знайду собі когось симпатичніше і ближче до роботи.
– А, ну тоді все нормально. Бо я вже розхвилювалася. Швидше б ти знайшов собі нормальну дівчину і одружився. А ця нехай радіє, що ти взагалі подивився в її бік.
Оксана була пригнічена тим, що вона почула. Вона ж наївно вважала, що в них із Андрієм кохання, а йому просто зручно жити в неї. Ось негідник! Вона увійшла до вітальні і мама Андрія запитала, чи потрібна їй допомога на кухні.
– О, так, мені потрібна допомога, тільки не на кухні. Допоможіть мені будь ласка очистити мою квартиру від негідників! Так-так, ви не дочули. Зараз швидко всі втрьох підвелися і кроком руш на вихід. Андрію, а тобі завдання: за дві хвилини зібрати свої речі і щоб я тебе більше тут не бачила!
– Оксаночко, але що сталося? Що на тебе найшло? – намагалася зберігати спокій Ніна Віталіївна.
– Я може й не ідеальних форм, але з прекрасно все чую. Усі на вихід! Я більше не повторюватиму! – Оксана була налаштована рішуче. – Я не дозволю вам ображати мене чи мою дитину!
– Ну і будь ласка! – чмихнула роздратована Ніна Віталіївна. – Кому ти потрібна така?!
– Це нехай вас не хвилює. Андрію, у тебе залишилася хвилина!
– А нічого, що я за комуналку заплатив вже до кінця місяця, тож можу ще десять днів у тебе жити! – заявив Андрій.
– Добре. Тоді я тобі зараз ще виставлю рахунок за їжу, одяг та користування моєю машиною! Зможеш сплатити?
– Ну ти і жадібна… – закотив очі Андрій. – Гаразд, піду я, піду. Але хоч би дякую мені сказати, що я жив з тобою весь цей час.
Артем майже закінчував збирати речі, а Оксана стояла і чекала, поки весь цей концерт закінчиться. Але свекруха, що так і не відбулася, видала їй черговий “шедевр”:
– Оксано, ну хоч тортика з собою поклади. Куди тобі стільки? Адже тобі потрібно зайве скидати! – сказала мама Андрія.
– О, щодо цього не хвилюйтеся. Я зараз запрошу своїх подруг і ми з ними відсвяткуємо порятунок від вашого синочка. Прощайте! – Оксана із задоволенням зачинила двері за Андрієм та його родичами.
Оксані було прикро витратити свій час на такого негідника як Андрій, але все ж вона не стала сумувати, адже негативний досвід це теж досвід. Надалі вона буде розумнішою та обережнішою у виборі супутника життя.
