Тетяна всю ніч не могла заснути. Вона крутилася, думала, переживала.
Поруч міцно спав чоловік Олексій. Робив він це гамірно, його хропіння лунало на всю квартиру…
– Ото б мені так! Викинути всі проблеми з голови і вимкнутись, – думала безсонною ніччю Тетяна, із заздрістю поглядаючи на чоловіка. – Спить як немовля і нічого не знає. Ох, що буде… Що ж буде…
Заснути не виходило, як бідна жінка не намагалася. Тетяна і овець рахувала, що неслухняним стадом юрмилися на уявному зеленому лужку, й дихання контролювала, як радили на одному сайті. Все було без толку. Сон вперто до неї не йшов.
У результаті вона встала на роботу з важкою головою, що гула, як дзвін.
З дзеркала у ванній на Тетяну дивилася незнайома змучена жіночка, під очима були темні кола, а обличчя – неприємного землянистого кольору.
– Ну, і довго ти ще будеш так? Може, пора вже? Розповіла б і легше одразу стало. Ну? – пошепки запитала Тетяна у тієї, що була в дзеркалі.
Незнайомка з важким після безсонної ночі обличчям тільки й похитала головою. Як про таке розкажеш, та ще й чоловікові! Ох, і заплуталася вона!
Сьогодні вперше за десять років їхнього подружнього життя Тетяна відмовила чоловікові в любощах.
Сказала, що всю ніч не спала, тому зараз погано почувається. Олексій здивувався, хмикнув і з невдоволеним обличчям пішов на кухню готувати сніданок.
Тетяна розуміла, що з нею відбувається те, чого не повинно бути. І тому сімейне життя, його благополуччя і навіть спокійне щасливе майбутнє висіло на волосинці.
– Що з тобою відбувається останнім часом? Ти не занедужала? – строго запитав Олексій за сніданком, бачачи, як Тетяна длубається ложкою в каші і нічого не їсть.
– Ні, все гаразд. Так, трохи нездужаю. Це від безсоння, мабуть. Треба купити щось заспокійливе і для сну чогось. Увечері зайду в аптеку, – пообіцяла вона чоловікові. – Все нормально, не зважай. На роботі проблеми просто…
– Ти давай не сумуй, у нас відпустка скоро. Сама ж розумієш, сили потрібні будуть в подорожі. Ти до речі квитки вже купила? – поцікавився Олексій, з апетитом наминаючи булку з маслом та сиром.
– Квитки? – розгубилася Тетяна.
Серце її при цьому тьохнуло.
«Боже, я зовсім забула про квитки! – майнула думка. – Що ж робити? А раптом уже пізно? І всі квитки викуплено? І якби тільки в цьому була проблема. Що робити? Що робити?
– Ну то що?
– Га? – розгублено запитала дружина.
– Квитки! Купила? Ти мене слухаєш? У літній сезон завжди є проблеми з квитками. Ти не тягни, сьогодні ж займися цим питанням, – розпорядився Олексій. – А то пообіцяли доньці поїздку на море, а самі нічого для цього не робимо. Та й взагалі – струснися якось. Досить літати у хмарах.
Він встав з-за столу і попрямував у коридор, щоб вирушити на роботу.
Чоловік завжди йшов раніше за них із донькою, працював за містом на великому виробничому підприємстві і добирався туди більше години.
Тетяна ж працювала неподалік від будинку, на роботу ходила пішки, попередньо провівши до школи дев’ятирічну дочку.
– Мамо, ти вже готова? – вивела її з важких роздумів Марійка.
– Так, готова. Зараз виходитимемо. А ти вже поснідала? Я навіть не помітила! – здивувалася Тетяна.
Вона накинула свій робочий костюм. Вибрала легкий шифоновий шарф ніжно-персикового кольору, який завжди освіжав її вигляд. Виходячи, глянула у дзеркало у коридорі.
– Ой, ну взагалі вже! – невдоволено сказала жінка, переконавшись у тому, що легкий макіяж і ніжний шифон ситуацію зі змученим обличчям ніяк не врятували.
Увечері, коли вся родина сиділа за столом на кухні, на телефоні Тетяни пролунав гучний і наполегливий дзвінок. Вона побіліла і кинулася в кімнату, де лежав телефон.
– Та що ти? Сядь, поїж спокійно. Встигнеш ще поговорити. Напевно, знову твої подруги дзвонять. На роботі не наговорилися, – спокійно відреагував чоловік.
– Алло! Так, зрозуміла. Ні, зараз говорити не можу, вибач… Потім передзвоню і все обговоримо… – нервово сказала Тетяна й повернулася до столу.
– Ну хто там? – поцікавився чоловік, побачивши біле, як полотно, обличчя дружини. – Та що відбувається?! Ти можеш пояснити?!
– Все нормально, не хвилюйся. Це Галя, вирішила попліткувати. Давно ми з нею не балакали, ось вона й подзвонила, маючи на увазі свою давню подругу, відповіла дружина. – Я їй сказала, що зараз не час. Потім передзвоню.
Олексій уважно глянув на дружину, він навіть їсти перестав, намагаючись зрозуміти, що не так. І якщо це Галина, як каже Тетяна, то чому вона така схвильована? Чи не якийсь чоловік їй дзвонив?
Олексій ніколи не був ревнивим, але саме зараз в нього промайнула неприємна думка, що Тетяна може від нього щось приховувати. І це цілком могло бути пов’язане з іншим чоловіком.
Поки дружина прибирала зі столу і мила посуд після вечері, чоловік зробив одну дивну річ, чого ніколи раніше собі не дозволяв. Він узяв телефон дружини, вирішивши все таки перевірити, від кого був останній дзвінок.
Дивно, але розмова, яка відбулася п’ятнадцять хвилин тому, справді була з подругою, яка була підписана, як «Галя».
– Ти квитки купила? – знову запитав Олексій, повернувшись до дружини на кухню.
– Так, – збрехала не дуже впевнено Тетяна, сподіваючись, що сьогодні-завтра її проблеми вирішаться, і вона зможе придбати квитки.
Олексій після вечері ліг за звичкою на диван перед телевізором і задрімав. Дочка сіла вчити уроки. І Тетяна вирішила, що можна спокійно поговорити по телефону.
– Алло, Галю, ну ти зовсім вже! Навіщо ти мені зараз дзвониш, коли Олексій вдома? Я розумію, що ти знайшла нам гроші. Але як я йому пояснюватиму, про що ми з тобою говоримо? – майже пошепки спілкувалася з подругою Тетяна.
– Слухай, Тетянко, ну пора уже все йому сказати, ти не думаєш? Мені здається, що ти тільки гірше сама собі робиш, відтягуючи цей момент, – міркувала Галина.
– Я не знаю, як чоловік це сприйме. Мені шкода його, він такий емоційний, – відповідала Тетяна подрузі. – А раптом він одразу на розлучення подасть?
– А себе? Себе тобі не шкода? Стільки часу ховатися, приховувати все від нього. Сьогодні ж поговори. І про розлучення не думай. Нісенітниці це все. Все, давай. Бувай!
Олексій, який тільки прикинувся, що спить зараз дуже намагався почути те, про що дружина говорила по телефону.
Але до нього тільки долетіли кілька слів та уривки фраз: «як чоловік сприйме», «шкода його» та «розлучення».
«Розлучення? – здивувався він. – Яке розлучення? Вона що, зібралася розлучатися зі мною? Значить, недаремно я її підозрюю. І не дарма вона така дивна та задумлива в останні дні. Вночі не спить, відмовляється від подружнього обовʼязку. Он воно, значить, що! Зібралася від мене до іншого йти!»
Олексій намагався лежати із заплющеними очима, але всередині в нього кипів вулкан ревнощів. Думки гарячково кружляли у голові, не даючи чоловікові спокійно проаналізувати ситуацію.
«Зараз піду і спитаю в неї, до кого вона зібралася йти! Нехай мені все каже. Зрадниця! – подумав Олексій, але одразу сам себе зупинив. – А якщо вона стане все заперечувати? І нічого мені не скаже? І продовжить таємно зустрічатись з тим, з іншим? Бо ж зуміла вона зашифрувати дзвінки. Он написала, що це її подруга. А може, там зовсім і не подруга, не Галя ніяка, а якийсь Петро?!»
Олексій розгубився. У тому, що дружина щось приховує, тепер уже не було жодних сумнівів.
«Простежу за нею завтра. Так, так і зроблю. Вистежу голубків, застану їх удвох. Тоді вже точно не відвертиться! – подумав засмучений Олексій.
Він справді засмутився. Лежав і відчував, як часто тріпоче його серце.
Чоловіку стало лячно. Те, що відкрилося йому зараз із усіма подробицями, означало лише одне – кінець його щасливого та спокійного сімейного життя.
Прийняти це одразу було дуже важко. Та й неможливо, що тут говорити!
Їм із дружиною доведеться розлучитися. А Марійка, дочка? Що буде з нею? І чи зможе він бачитися з улюбленою донечкою – ще велике питання. І цю квартиру, яку Олексій так любив, доведеться продавати. І машину також. Все доведеться ділити. Життя шкереберть…
Він різко встав. В очах потемніло.
– Що з тобою, ти весь мокрий? Та й блідий! – злякано запитала Тетяна, глянувши на чоловіка. – Тобі недобре, чи що? Не мовчи, скажи щось!
Так, йому було недобре, чоло спітніло, а в грудях і животі з’явилася одночасно дивна порожнеча.
– Зараз! Швидку викличу! – хапаючись за телефон, сказала Тетяна. – Почекай трошки, вже дзвоню!
Чоловік виглядав не дуже. Зрозуміло, що з ним відбувалося щось недобре, і йому терміново потрібна була допомога лікарів.
Лікар сказав, що в Олексія серце і тиск.
– Чого ж ви чоловіка не бережете? – спитав з докором, як здалася Тетяні, літній лікар. – Чоловіки такі немічні, стресів бояться, з ними пом’якше треба.
– Та бережу я… Дуже бережу, – розгублено відповіла Тетяна.
Чоловіка забрали в стаціонар. І наступну ніч жінка знову не спала. Але тепер до її основної проблеми додалися ще й переживання за здоров’я чоловіка.
Наступного дня, коли, відпросившись з роботи, Тетяна побігла до чоловіка в лікарню, там на неї чекав дуже холодний прийом.
Як відром холодної води облив її чоловік поглядом.
– Бачиш, до чого мене довели твої пригоди на стороні, – приголомшив її Олексій. – Ох, Тетяно, а я так вірив тобі!
– Ти про що? Про які пригоди, я не зрозумію? – здивувалася та.
– Та про такі! Ти думаєш, я не чув, як ти про розлучення говорила вчора? Все чув і тепер розумію, чому тобі законний чоловік раптом не любий. І чому ти така задумлива останнім часом? Про залицяльника свого думаєш? Могла б одразу сказати, що покохала іншого. Не ходила б колами!
– Якого іншого? Ти про що, Олексію? – розгубилася Тетяна.
Вона не розуміла, що відбувається.
– Краще одразу мені все скажи. Сама. Що в тебе відбувається у житті? Адже щось відбувається? – наполягав Олексій, лежачи на лікарняному ліжку.
– Так, відбувається… Але це не те, про що ти подумав… Я тобі не зраджувала, – сказала Тетяна, нервово оглядаючи сусідів чоловіка по палаті.
– Тоді що? Говори, годі вже! І так дотягла, далі нікуди. Он до чого мене довела!
– Олексію, ну зараз не найкращий час і місце. Раптом ти знову засмутишся? – Тетяна подивилася на чоловіка з жалем.
– Я готовий, кажи. Якщо це не зрада, то все інше я сприйму стійко. Обіцяю тобі!
– Ну гаразд… Справа в тому, що я… Переказала пройдисвітам усі наші гроші, які ми збирали на відпочинок, – опустивши очі, сказала дружина.
– Та ти що! Як же ти могла, Тетяно?! Ти ж сама мені скільки разів казала, що треба бути обережним і ні з ким чужим по телефону не розмовляти?! – щиро здивувався Олексій.
– Ну отак… Я навіть сама не зрозуміла, як це сталося. А потім, коли прийшла до тями і усвідомила, що наробила, то не могла витримати. І тобі боялася говорити про це.
– Та як ти могла таке приховувати? Ну дай мені відповідь! Гроші позичала у всіх, шифрувалася, щось вигадувала. І довго ти збиралася так жити? – обурювався чоловік.
– Я не знаю…
– Не знає вона… Ну, а що ти там про розлучення говорила вчора з Галею? – ще не вірячи в те, що все не так вже й погано, запитав чоловік.
– Та ось про це й переживала. Думаю, як дізнаєшся правду, так і виставиш мене… Ти гроші заробляєш, а я їх роздаю. Ось яка дружина хороша! А у Галі я попросила в борг. Думала, потихеньку з нею якось розрахуватися. От і не хотіла при тобі з нею розмовляти. Зрозумів тепер?
– Зрозумів. Ти мене своїми таємницями мало не довела. Одразу треба було мені все розповісти того ж дня, а не ховатися.
– Лячно, Олексію! Як сказати, коли такі гроші по вітру пустила? Протринькала гроші, на які ми збиралися на море з’їздити!
Тетяна витерла сльозу. Вона в цей момент відчула полегшення. Давно треба було чоловікові розповісти, і не переживала б стільки часу.
– Гаразд, буде тобі урок. Гроші – діло наживне. Головне – це здоров’я. Тільки надалі будь розумнішою, Тетяно. А квитки все таки купи. Донька чекає подорож на море. Ми ж не можемо її обманути.
– Куплю, куплю, мені Галя гроші сьогодні переказала. У борг дала, надовго. Сказала, як зможеш, то віддаси. Тож є на що тепер купити.
– Ну гаразд. Я теж вийду ось із лікарні й попрошу у мужиків в борг на поїздку. Не відмовлять, у нас усі хороші в колективі, – примирливо сказав чоловік. – Ну, підійди ближче, я тебе хоч обійму, нерозумна ти моя. Довела чоловіка до лікарні. І сама он вся змарніла від переживань…
– Так, більше такого не повториться, обіцяю тобі! – пригортаючись до чоловіка, з полегшенням і радістю сказала Тетяна.
