Оля зайшла в батьківську квартиру і одразу відчула запах.
Олю ніхто не зустрів, значить мами вдома немає. Вона зняла пальто, вимила руки і одразу попрямувала у кімнату до батька.
У його кімнаті запах був ще сильніший, і на коротку мить у Олі серце стрепенулося від жалю. Але вона знала, що тато не любить, коли його шкодують, тому одразу взяла себе в руки.
– Татусю, привіт! – сказала Оля.
– О, привіт, моя люба! А я й не чув, як ти зайшла.
Оля поцілувала батька в зморшкувату щоку, згадуючи, як ще рік тому в нього жодної зморшки не було. Та й важив він кілограмів на двадцять більше. А зараз такий худенький…
– А де мама?
– Мама? Вийшла кудись, мені не сказала.
– Зрозуміло…
Оля старалася, щоб батько не помітив невдоволення на її обличчі, але він надто добре знав свою дочку.
– Ну, що ти на неї сердишся? Олечко, твоя мама не зобов’язана зі мною цілий день сидіти.
– Але вона може тебе хоча б попереджати, коли йде, – роздратовано відповіла донька.
– Вона не зобов’язана, – повторив він.
Оля зітхнула.
– Що ти сьогодні їв?
– Мене Наталя нагодувала вівсянкою.
– Тільки сніданок, значить…
– Люба, я не голодний. До того ж, у мене на тумбочці є печиво й вода. Якщо що, можу перекусити.
– Гаразд, тату, – не стала розвивати Оля цю тему. – Давай-но, поміняємо тобі ліжко, покупаємо тебе і погодуємо. А то часу в мене небагато. І я з тобою заразом поїм.
Батько кивнув, все ще бентежачись. Хоча минув майже рік, як він зліг, але досі не міг змиритися з тим, що його дочка його миє, міняє білизну, виносить туалет. Для нього, як для справжнього чоловіка, це було неприємно.
Біда з батьком сталася майже рік тому. Він повертався додому і йому назустріч вилетіла автівка.
Досі лікарі кажуть, що це диво, що він живий. Але після того він тільки лежав. На щастя, батько міг сам їсти, користуватися пультом від телевізора і тримати книгу в руках.
Мама Олі вийшла заміж за її тата, коли була зовсім молоденькою.
Оля підозрювала, що мама ніколи особливо тата і не любила, просто знайшла собі чудовий варіант, щоб добре жити.
Тато Олі був із хорошої родини, він був на десять років старший за маму, і до моменту їхнього знайомства обіймав хорошу посаду на одному з заводів. У нього була квартира, машина, гроші, коротше завидний наречений.
А мама Олі була простакуватою. Приїхала з села вступати на навчання, і не вступила. Влаштувалася працювати, а потім знайшла батька Оли.
Все своє життя вона жила, як у Христа за пазухою. Ні дня не працювала після весілля, ні в чому собі не відмовляла.
Навіть Ольгою більше тато займався, який свою дочку дуже любив. Майже всі кращі спогади Олі з дитинства були пов’язані з татом. Як вони разом їздили на природу, як він навчав її плавати, як водив на атракціони.
Звісно, мама її теж любила, але Олі завжди здавалося, що насамперед мама любить себе.
І ось коли з татом трапилося лихо, мама й проявила весь свій характер.
Вона влаштовувала сварки, шкодувала себе. На пропозицію Олі найняти доглядальницю, мама відмовилася, пояснюючи це тим, що вона й сама може подбати про свого чоловіка. Але Оля думала, що їй просто шкода витрачати на це гроші.
А дбала вона про батька погано. Могла забути його погодувати, могла піти кудись на весь день. А вже про те, щоб тато не лежав у брудній постілі, й розмови не було.
Оля сварилася з мамою, але та завжди у відповідь сварилася. Мовляв, побула б ти на моєму місці.
Але насправді Оля й була. Вона поговорила з начальником, і той дозволив їй вдень на дві години йти з роботи. Звичайно, доводилося потім затримуватись, але для Олі це було не так важко. Проте цей час вона проводила з татом, намагаючись хоч якось полегшити йому долю.
Але він ніколи не скаржився. Ще й всіляко захищав свою дружину, відчуваючи сором перед нею. Що він таким безпорадним став.
А Оля злилася. Мама з радістю приймала безкоштовну допомогу доньки, а на доглядальницю грошей давати не хотіла. До того ж, з батьківських грошей. Мама жодної копійки з них не заробила.
Зате із задоволенням їх витрачала притому не на свого чоловіка. Звісно, Оля не вважала, що треба цілими днями сидіти біля ліжка тата, але щонайменше треба проявляти турботу й повагу. Як усі ці роки проявляв він.
Оля зробила все необхідне, потім швидко зігріла батькові їжу, поїла разом із ним, а потім поїхала. Мама на той час так і не повернулася…
…Наступного дня Оля знову приїхала до батьківського будинку. Тільки-но вона зупинилася біля під’їзду, як раптом помітила якийсь великий чорний джип.
Вона придивилася хто то приїхав і очі округлила від побаченого.
В джипі вона побачила… Свою матір!
Вона обіймалася з якимось чоловіком. І це були явно не дружні обійми.
Оля так злилася! Буквально за кілька метрів слабий батько, який терпляче чекає свою дружину. А та з іншим чоловіком!
Вона дочекалася, поки мама зайде в квартиру, а потім зайшла слідом.
При Олі мама намагалася здаватися дбайливішою дружиною. Тому, варто було її доньці зайти, як вона одразу вирушила в кімнату до тата, почала з ним награно лепетати, міняти йому постіль.
При батьку Оля нічого не говорила. Але варто їм було вийти з кімнати, як вона зажадала у матері відповідей.
Та спочатку пробувала якось виправдатися, а потім розізлилася.
– А що ти хотіла?! Я ще зовсім молода жінка, мені тільки п’ятдесят! Я не збираюся псувати своє життя! Твій батько вже ніколи не стане таким, як раніше, а прожити може ще дуже довго! А мені потрібне міцне чоловіче плече!
– Та як ти можеш, мамо?! – обурилася Оля. – Тато слабий, а ти крутиш роман на боці! Розлучайся тоді! Я найму тату доглядальницю, сама за ним доглядатиму, а ти гуляй, де хочеш!
– Зовсім вже?! – вигукнула мама. – Що люди скажуть? Що я слабого чоловіка покинула? І куди я піду? Чи ділитиму цю квартиру з твоїм батьком? Не лізь, це не твоя справа!
– Так, не моя. Але моя справа – дбати про тата!
– Я теж дбаю! Як можу!
Мама пішла в іншу кімнату, залишивши Олю одну. Вона не знала, що їй робити, як бути. Гаразд, роман… Нехай цього Оля не розуміє, але вона може це допустити. Але мама про тата зовсім не дбає, зате із задоволенням користується його житлом та грошима. І він лежить там, голодний, доки мама на побачення бігає.
Оля й сама була заміжня. І не могла уявити, щоб вона так вчинила зі своїм чоловіком. І не треба казати, що вона не була на маминому місці! Вона щодня їздить до батька, доглядає його. І все одно не розуміє свою матір.
Коли Оля приїхала наступного разу, мами знову не було вдома. А в тата навіть води під рукою не було!
– Та я сам винен. Забув сказати твоїй мамі, щоб вона мені попити залишила, – одразу ж почав він її виправдовувати.
– Тату, я тебе забираю. Я поговорила з чоловіком, ми виділимо тобі кімнату. Я найму доглядальницю.
– Що ти таке кажеш?! Ні, я не буду тягарем для власної дочки!
– Ти тягар для своєї недолугої дружини! А для мене ти ніколи не станеш тягарем.
– Олечко… – намагався заперечити батько. – Твоя мама не зобов’язана…
– Зобовʼязана, тату! – зі сльозами на очах, сказала дочка. – Ти все життя її утримував і дбав про неї! А вона так поводиться! Я хочу, щоб у тебе було нормальне життя, наскільки це можливо. І не хочу, щоб ти засмучувався через таке мамине ставлення. А ти засмучуєшся, я знаю. Тому поїдеш до мене. Мама не хотіла вдома в себе бачити доглядальницю, а я не проти.
Оля вмовила батька.
Коли її мати зрозуміла, що разом із чоловіком і його заощадження підуть, влаштувала сварку.
А Олі не потрібні були татові гроші, але, щоб на них розважалася мама, вона теж дозволити не могла.
І так житиме в своє задоволення в квартирі батька.
Тато Олі згодом він став підробляти онлайн, добре, була така можливість. І не в грошах було питання, просто Оля шукала для нього якийсь стимул до життя. І щоб він не почував себе безпорадним.
Дочка найняла йому доглядальницю, і з нею батько отримував гарний догляд.
Мама спочатку відвідувала свого чоловіка, але незабаром втомилася вдавати з себе люблячу дружину, і почала будувати своє щастя. А Оля теж більше не хотіла вдавати, що розуміє її, і припинила з нею всіляке спілкування.
Батько дочекався онуків. І навіть в такій ситуації, був їм чудовим дідусем.
І Оля знала, що як би не було важко, якщо ти любиш людину, ти зробиш усе можливе, щоб вона якомога довше була поруч.
А якщо ти просто користуєшся цією людиною, то втечеш від неї за першої ж проблеми.
Як це й зробила її мати…
