Життєві історії

Зоряна Львівна поїхала в санаторій. Вона була жінка строга, викладала в інституті. Зоряна Львівна так звикла носити костюми і строгі зачіски, що навіть у сарафані виглядала строго! Але її сусідки за столиком в санаторії були такі жваві, що незабаром завели її з ними у перукарню. Вмовили перефарбувати волосся і модно постригтися. – Зоряно, а ти виявляється молодша, аніж спочатку здавалася! – здивувалися її нові подруги. На ранок Зоряна Львівна пішла приймати ванни. Після ванн у неї був масаж. Її збентежило, що його робить чоловік, але хороший настрій переміг… А ввечері жінка пішла на дискотеку й оторопіла від того, кого там зустріла

Остап прийшов з роботи додому. – Остапе, в чому справа, ти вчора хіба не зустрічався з Настею?! – одразу строго запитала Зоряна Львівна у сина. …

Життєві історії

У Софії задзвенів телефон. Дзвонила її сестра Олександра. – Треба, щоб ти приїхала, – сказала вона. – На твого батька подають заяву. – Яку заяву? – не зрозуміла Софія. – Приїдь, – тільки й сказала сестра. Довелося їхати. З вокзалу Софія одразу попрямувала до сестри. – Що з батьком? – запитала вона. – Ти можеш нормально пояснити? – Знаєш же ж, який він має характер, – сказала Олександра. – Поїхали, сама побачиш… Вони поїхали до батька. До батька Софії батька, бо ж батька Олександри давно не стало… – Дочко! – зрадів батько, і Софія здивувалася. Він вітав не її, а Олександру! Вони увімкнули світло й ахнули від побаченого

Сестра зателефонувала у вівторок, після обіду. – Треба, щоб ти приїхала. На твого батька подають у суд. Востаннє з сестрою вона спілкувалася на поминках матері. …

Життєві історії

Настя вирішила знайти своє перше кохання – свого Сашка. Жінка зібралася й поїхала у його місто. Адресу вона мала. Настя швидко знайшла обшарпану девʼятиповерхівку, піднялася на сьомий поверх і подзвонила у дзвінок. Двері відкрив хлопчик років шести. – Тітко, вам кого? – здивовано запитав він. Настя застигла, а до дверей підійшла якась молода жінка в короткому вишневому домашньому халатику. – Здрастуйте, – привіталась вона. – Ви до кого? – Я… – забурмотіла Настя. – Я до Олександра Леонідовича. Запала довга пауза. – Ви трохи спізнилися, – якимось дивним голосом озвалася жінка. – Як це спізнилася? – здивовано запитала Настя. І раптом вона побіліла від несподіваної здогадки

Анастасія прокинулася, коли поїзд уже прибував. Всю дорогу вона проспала. – Ну й навіщо я поїхала у це місто? Навіщо сколихнула все, що давно пішло …

Життєві історії

Аліна з Михайлом одружилися. Молоді були дуже щасливі. Настя була рада за свою подружку і заздрила їй, що Аліна такого мужика собі відхопила. А одного разу Аліна раптом розплакалася й зізналася: – Настю, я вагітна. Настя побіліла від почутого. До цього моменту вона ще сподівалася, що можливо Аліна й Михайло розійдуться. – Вітаю, – сказала вона. Аліна схлипнула і раптом сказала несподіване: – Дитина не від Михайла… – Що-о-о?! – вигукнула Настя. – Як це?! А від кого ж тоді?! Аліна відвела погляд. – Від твого колишнього – Віктора? – запитала Настя. Аліна кивнула головою. – Але… Як?! Навіщо?! – Настя не розуміла, що це робиться

Зберігати таємницю подруги було дуже важко. Особливо тому, що розкривши цю таємницю, Настя могла розлучити подругу з чоловіком. Раніше Настя не розуміла, що таке «справжнє» …

Життєві історії

Михайло сів поряд з дружиною Ганною. Жінка роздивлялася старий фотоальбом. – Не думав, що в тебе стільки дитячих фото є! – сказав Михайло. – Бабуся любила фотографувати, – сказала Ганна. – Кожне свято, кожен вихідний… Михайло дивився на фото дітей на гойдалці. Серед них легко можна було впізнати Ганну. – А це хто? – Сергій раптом вказав на хлопця, який стояв поряд із Ганною. – Той самий Сергій, про якого ти розповідала? Ганна застигла, вдивляючись в обличчя друга дитинства. – Так, це Сергій, – сказала вона. – Ми дружили з п’яти років. – Почекай, – раптом сказав Михайло. – А чому наш син схожий на твого друга дитинства?! Ганна оторопіла від несподіванки

– Не думав, що в тебе стільки дитячих знімків збереглося, – Михайло сів поряд, з цікавістю роздивляючись шматочки минулого своєї дружини. Сонячне світло падало на …