…У житті Дмитра було два шлюби. Перший – студентський, наївний, який подарував йому сина. І другий, усвідомлений, у якому народилося дві дочки. З першою дружиною …
До Андрія приїхали в гості родичі. Він якраз переїхав у нову квартиру. Пізніше приїхала і його рідна сестра Марина. – Не вір їм! – одразу сказала вона братові. – Марино, ти чого? – здивувався Андрій. – Це ж наші родичі! – Знаю я, хто це, – продовжувала шепотіти Марина. – Тому й кажу – не вір! Вони вже казали, як любили наших батьків? А про бабусю Олену Сергіївну розповідали? – Ага, – кивнув Андрій. – Навіть фотографії привезли! Два альбоми! – Ну звісно, – сказала сестра. – Ось, я привезла листа, який нам написала бабуся. Марина витягла з сумки кілька аркушів. Андрій прочитав листа й застиг. – І це все правда?! – тільки й запитав він
– Не вір їм! – сказала Марина братові, коли вивела його на кухню. – Марино, ти чого? – здивувався Андрій. – Це ж наші бабусі …
Ліда їхала в село до свого коханого Віктора. Вона зупинилася біля знайомих воріт. Загавкав собачка. Ліда підняла дротяне кільце на хвіртці і зайшла на подвірʼя. – Рекс, тихо! – сказала вона песику. Той одразу її впізнав і замахав хвостом. На ґанок вийшла господиня – тітка Зоя. – Здрастуйте, – сказала Ліда. – Вибачте, що так пізно. А мій Віктор де? – Спить, – відповіла тітка Зоя. – Зазвичай він так рано не лягає, – здивувалася Ліда. – Так на свіжому повітрі ж… – сказала тітка. – Ходімо, я тобі постелю. Ліда хотіла сказати, що ляже з Віктором, але передумала. А вранці Ліда прокинулася, вийшла на двір пошукати Віктора, і застигла від несподіванки
До колишнього чоловіка йти не хотілося, але виходу не було. Якщо з Віктором щось трапиться, Ліда цього не витримає. Вони познайомились на танцях. Ліда, сумувала, …
– Та ні, це якась нісенітниця, – подумала Іра. Вона дивилася на повідомлення у своєму телефоні від невідомої жінки і не знала, що й думати! Раптом надійшло ще одне повідомлення. «Прошу вас, передайте вашому чоловікові, що я йду до юристів щодо дитини, бо він заблокував мій номер…» – писала незнайомка. – Денисе! – гукнула Іра з кухні. – Денисе! Вона скочила на ноги і кинулася до свого чоловіка. Ну, звісно, він сидів у своїх навушниках і грав в якусь гру на компʼютері. Як завжди! – Денисе, що це все означає?! – Іра підсунула йому під ніс повідомлення від незнайомки. Денис застиг від здивування
– Та ні, це якась нісенітниця, – подумала Іра. Вона дивилася на повідомлення у своєму телефоні від невідомої жінки і не знала, що й думати! …
Світлана зайшла в будинок до свекрухи. – Мамо, я вам сиру принесла! Домашній, від Ніни Степанівни! – гукнула вона з коридору. – Дякую, Світлано. Поклади в холодильник, – відгукнулася Ганна Петрівна. Світлана, брязкаючи підборами, пройшла на кухню. Раптом, її погляд миттєво помітив краєчок паперу, який виглядав з-під скаретини на кухонному столі. – Що це там, мамо? Документи якісь? – зацікавилася Світлана. – Та, старі квитанції розбираю, – сказала свекруха. – А чому ховаєте? – невістка рішуче потягла за листок. – Дайте я гляну! Світлана пробігла очима по тексту і застигла від прочитаного
Ганна Петрівна всоте перечитувала чернетку заповіту, акуратно виведену її тремтячою рукою. Вісімдесят шість років – вік серйозний, жінка вирішила, що настав час подумати про те, …
Олена зайшла в кафе, як раптом за одним із столиків побачила свою колишню однокласницю Ганну. – Привіт, Олено! Скільки років ми не бачились! Ну, як ти? – зраділа Ганна, коли Олена підійшла до її столика. – Нормально! – відповіла Олена і сіла за столик подруги. – Працюю, заміж вийшла. Подруги довго розмовляли про життя. – А хочеш, я тобі щось скажу? Відкрию таємницю, які стосується тебе! – несподівано запитала Олена. – Цікаво, і що ж це за таємниця, – Ганна уважно подивилася на подругу. – Тоді слухай, – єхидно додала Олена, і все розповіла подрузі. Ганна вислухала її і…ахнула від почутого
Вересневий день. Небо затягло сірими хмарами, дощ ще не почався, але ось-ось почнеться. «Парасольку не взяла», – подумала Олена. Вона перевірила кишені старої сірої куртки, …
– Сергій? Та не може бути! – раптом вигукнув чоловік за сусіднім столиком. Кілька людей в кафе аж озирнулися. – Сашко! – вигукнув у відповідь Сергій. Він встав, щоб привітатися з давнім приятелем. – Невже ти не був у цьому місті жодного разу після навчання? – запитав друга Сашко. – П’ятнадцять років минуло! – Та якось не вийшло, – сказав Сергій. Вони згадали спільних друзів. – Ну, а що там Віка, з якою я зустрічався? – запитав Сергій. – Про неї щось знаєш? Але Сашко раптом опустив очі, покликав офіціанта і замовив біленької. Сергій відчув щось недобре… – Віки більше немає, – сказав Сашко. Сергій побілів від почутого
Кінець зими радував якимось приємним передчуттям того, що ось зовсім скоро, ще трохи, і все зміниться і в настрої, і в житті. Так у Сергія …
Дарина відвезла доньку до свекрухи, і хотіла було їхати у справах, як раптом її зупинила свекруха. – Дарино, зачекай! Нам потрібно поговорити, – сказала вона. – Я вас слухаю, – усміхнулася Дарина. Свекруха відвела невістку вбік, щоб ніхто не почув, і суворо промовила: – Як ти могла? Ми ж тебе так добре прийняли…. – Ви про що? – здивувалася Дарина. – Не прикидайся! Сергій мені все розповів! І про твій роман! І про те що донька йому не рідна! – уїдливо сказала свекруха. – Про який роман? В сенсі донька не рідна? – Дарина здивовано дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається
Дарина вважала себе щасливою жінкою. У неї був лагідний і люблячий чоловік, мила донька Настя семи років, цікава робота та будинок – повна чаша. Заздрісна …
– Даремно я сюди приїхав! – подумав Микола, але ноги вже ступили на асфальт на сільській зупинці. – Тут я! – гукнули йому. – Не впізнав?! Миколу вже зустрічали… – Тебе візьми ще не впізнай… – буркнув Микола. – Мамо, ну що за рожева зачіска?! Микола хотів сказати ще щось, але вирішив не сваритися з матірʼю. – Ти чого, Микольцю?! Ходімо! – мама взяла його під лікоть. І вони пішли геть від зупинки. – Добре, що ти приїхав, – сказала мама. – Я скучила. Та й новин хороших багато. А в тебе що там новенького? – Пішла від мене Світлана, – раптом сказав Микола. Мати застигла від почутого
– Даремно я сюди приїхав! – подумав Микола, але ноги вже ступили на потрісканий гарячий асфальт на сільській зупинці. – Тут я! – гукнули йому. …
Христина з мамою, після бабусиних поминок, повернулися додому. – Доню, чай будеш? – запитала у Христина мама. – Не відмовлюся, – сумно відповіла донька. Мама взялася робити чай, а Христина сумно дивилася у вікно. Раптом, пролунав дзвінок у двері. Христина відкрила, і побачила на порозі незнайомого чоловіка. – Доброго дня, я нотаріус! Ваша бабуся мала заповіт, – сказав чоловік. Христина запросила гостя на кухню. Нотаріус розклав на столі папери, потів взяв якись листок і оголосив заповіт бабусі. Родичі вислухали останню волю жінки і заціпеніли від почутого
Найчастіше в сім’ї більше розпещені молодші діти. До їх народження батьки стають вже спокійнішими, простіше переносять капризи та всякі дрібні неприємності, бо вже проходили це, …