Тамара Степанівна все своє життя присвятила сім’ї: чоловікові й дітям. Сім’я була забезпечена, нічого не потребувала. Жінка сиділа вдома і, як часто казав її чоловік, …
Рита з Вадимом вирішили одружитися. Все було б добре, але керувати підготовкою до весілля взялися мати й сестра нареченого. – Що, синку, кращого не було?! – якось почула Рита, як мати казала Вадиму. – Втомишся ти ще з цією Ритою! Ой, гаразд… Не піде з цією, ми тобі нову знайдемо. Кращу в сто разів! За пару днів до свята мати й сестра Вадима вирішили привезти Риті нову весільну сукню. Її вибір не відповідав їхнім смакам. – Що то за нічнушка? – почала майбутня свекруха. – І в ній вона до гостей піде? Розмов не оберемося! Рита послухала все це і в день весілля зробила несподіване
– Вадиме, це наше весілля, і воно пройде так, як ми хочемо! Я не збираюся танцювати під дудку твоєї рідні! – Рита вкотре намагалася пояснити …
Ліда прийшла у гості до свого нареченого Олега. – Привіт, кохана, – зустрів її в коридорі Олег. – Я радий тебе бачити. – Я теж, – дівчина потяглася, щоб обійняти хлопця, але той відсторонився. – Тут сумка з речами, там всередині знайдеш все необхідне, – несподівано сказав чоловік. – З якими речами? Що я маю там знайти? – Ліда незрозуміло подивилася на сумку. – Ти все зрозумієш. У мене термінові справи! Я побіг, – додав Олег і вийшов з квартири. Раптом, з кімнати почулися дивні звуки. – А це ще що? – здивувалася дівчина. Ліда зайшла у вітальню і заціпеніла від побаченої картини
– Ну, візьми ж слухавку! Та що ж це таке? – Ліда ходила з кімнати до кімнати, постійно намагаючись додзвонитися до свого хлопця, Олега. За …
Ірина бігала по квартирі, не знаходячи собі місця. Декілька хвилин тому на її телефон подзвонили, і повідомили, що з її чоловіком трапилася біда, коли він повертався на машині додому. – Боже, хоч би все обійшлося, – крутилася в голові Ірини лиш одна думка. Жінка швидко зібрала сумку, одягнулася, взяла документи Миколи, і вже хотіла було їхати до чоловіка. Раптом, Іра почула, як відкрилися вхідні двері. – Мама, прийшла? – подумала вона. Ірина швидко кинулася в коридор…і заціпеніла на місці, від побаченої картини
– Миколо, грошей зовсім не вистачає. Микола відволікся від телефону і незрозумілим поглядом глянув на свою дружину. – Та нормально все, що ти переживаєш… – …
Тамара приїхала до своєї матері в село. – Мамо, привіт! Це я! – гукнула вона, зайшовши в будинок. – Привіт, доню! – зраділа Валентина. – А я ось вирішила приїхати, навести в тебе порядок, трохи прибрати, – пояснила донька. Валентина пригостила доньку чаєм, і Тамара, трохи відпочивши, взялася за прибирання. Швидко навівши порядок на кухні, Тамара вирушила прибрати в кімнаті матері. Раптом, на журнальному столику, який стояв біля ліжка Валентини, Тамара помітила якусь папку. – А це ще що таке? – подумала вона. Тамара взяла папку, заглянула всередину і…ахнула від побаченого
– Старість – не радість, молодість – не життя, – сміялась Валентина. – Я залишу вам квартиру, а ви останні роки пригляньте за мною. Домовились? …
Віктор повернувся додому з відрядження. Чоловік зайшов в квартиру із шикарним букетом в руках. – Кохана, я вдома! – гукнув він до дружини. В коридор вийшла Ірина. – Привіт, а я вечерю готую, – сказала сумно жінка. – Це тобі! – Віктор вручив дружині букет. – Дякую, – байдуже сказала Ірина. Раптом, Віктор помітив, що Ірина якось дивно поводиться. – Ірино, щось сталося? Ти якась не така, – запитав він. – Все гаразд, – відповіла Ірина, розвернулася і пішла на кухню. – Ірино, я ж все бачу, – сказав їй вслід чоловік. Але Віктор навіть уявити не міг, що приховує від нього його дружина
– Іра, я завтра у відрядження, як завжди на три дні, – повідомив Віктор. – Не сумуй тут без мене, я швидко. Віктор мав таку …
Марина прокинулася рано, приготувала сніданок, нагодувала дітей. – Так, треба прання поставити, – вирішила жінка. Марина пройшлася по кімнатах, зібрала речі дітей, свої речі та речі чоловіка. Вона підійшла до пральної машини і почала завантажувати речі. Перед завантаженням, Марина перевіряла кишені в одязі. Раптом, в штанах чоловіка, Марина знайшла якісь зімʼяті аркуші паперу. – А це ще що? – здивувалася вона. Жінка сама й не знає чому, але щось підказало їй, що треба звернути увагу на цю знахідку.Марина акуратно розгорнула їх, переглянула і…ахнула від побаченого
«Подумаєш, зрадив…» Ця думка нескінченно крутилася в голові Олексія, доки він їхав до своїх батьків. «Та нікуди вона не дінеться! Кому вона потрібна з двома …
Олег був на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила його мати. – Олег! Терміново додому! І Марині дзвони, нехай теж їде! Біда! – сказала Ольга Віталіївна. – Мамо, що сталося? – запереживав чоловік. – Вдома розповім! Швидше! – додала мати і закінчила виклик. Олег вибіг з кабінету і кинувся додому, по дорозі набрав до дружини і попросив також їхати додому. Через півгодину чоловік влетів у квартиру. – Мамо, що сталося? – запитав він. Ольга Віталіївна стояла в коридорі і тримала в руках якийсь зошит. – Ось! Сам помилуйся, – сказала жінка. Олег взяв зошит, відкрив його і…заціпенів від прочитаного
– Де вона? Та же ж вона? – Марина втретє нервово перебирала чашки у кухонній шафі. Вони тихо брязкали під її пальцями. – Я точно …
В Ігоря не стало діда. Тітка Валя, сестра покійного, схлипувала у слухавку: – Ось так, Ігорчику. Вчора ще гриби закривав, а сьогодні вранці – все. Серце. Поминки післязавтра… Ігор приїхав на поминки з дружиною Катею. У дідовій хаті нічого не змінилося. Ті ж самі старі фотографії на стінах, той самий запах груш і чомусь полину, той самий скрип підлоги. Тільки самого діда вже немає… Тітка Валя метушилася, пропонувала всім чай. Катя намагалася допомогти з приготуванням, але її чемно випроваджували. А вночі Ігор не міг заснути. Все ходив по хаті. У кутку стояв старий сервант. Ігор відкрив його і застиг від побаченого
Старий годинник зупинився рівно в той момент, коли Ігор дізнався про те, що не стало його дідуся. Він навіть не одразу зрозумів, що сталося – …
Тетяна опинилася в лікарні. Жінка розплющила очі і довго не могла зрозуміти, де це вона? – Тетяно Андріївно, ви мене чуєте?! – гукнув її лікар. – Все обійшлося. Вам пощастило – добре відбулися. Ми за вами поспостерігаємо, і скоро випишемо! Лікар підвівся і зібрався йти. Тетяна глянула на нього і його обличчя раптом здалося їй дуже знайомим… – Звідки я вас знаю? – прошепотіла вона. Той зупинився і посміхнувся. – А я вже подумав, що ви… – почав лікар. – Що ти давно мене забула і не впізнаєш ніколи. Тетяна вдивлялася в нього, але ніяк не могла згадати. Де ж вона його бачила?! І тут раптом Тетяну осяяло
Вона розплющила очі і довго не могла зрозуміти, де це вона? Стеля була біла, ні тріщини, ні цятки, нема за що оку зачепитися. Ледь вона …