Ігор, будь ласка, забери мене звідси. Віра вже вкотре просила чоловіка, щоб він відвіз її з маленькою донькою додому. – Тобі треба щось вирішити з …
У Миколи не стало його коханої дружини Світлани. Чоловік дуже горював за нею… Минуло два тижні. На роботі Микола покликав до себе багаторічну помічницю Ліду. – Слухай, я місця собі не знаходжу, – сказав він. – Ти живеш одна. Як ти рятуєшся від самотності? – Є один простий вихід, – сказала Ліда. – Можеш пожити у мене. Я приготую тобі окрему кімнату. Микола промовчав… Ліда готувала вечерю, коли у двері подзвонили. На порозі стояв Микола. Він зайшов, і розгублено сів на пуфик. Ліда дістала домашні капці. Микола глянув на них і очі округлив від здивування
Лідію Павлівну поважали на роботі, але й не розуміли. Все життя сидіти секретаркою при кабінеті начальника? І це маючи дві вищі освіти? – Та вона …
Зіна цілий день крутилася на кухні. Аякже ж?! Завтра у Зіни ювілей. Приїде донька з сімʼєю, прийдуть родичі, друзі. Зіна якраз крутила голубці, коли з роботи повернувся Павло, чоловік підійшов до дружини із загадковим виглядом. – Зіна, ось, вітаю тебе з ювілеєм! Подарую сьогодні, а то завтра в метушні забуду, – несподівано сказав чоловік. Павло дістав з кишені невелику коробочку і підніс її дружині. – Павло, що це? – здивувалася Зіна. – А ти відкрий і сама все зрозумієш. Зіна швидко помила руки, взяла коробочку з рук чоловіка, відкрила її і застигла від побаченого
Наближався ювілей Зінаїди Семенівни – шістдесят п’ять років. Чоловік Павло знав, що його дружина ніколи не мала коштовностей, бо в сім’ї було все для дочки …
Світлана допомагала свекрусі розвішувати білизну. Діти бігали поряд. Дочекавшись, коли вони відійдуть, Світлана звернулася до Антоніни Іванівни. – Скажіть, – сказала вона. – Ви не любите мене, так? Антоніна Іванівна здивовано закліпала очима: – Не люблю? З чого ти взяла? – У вас немає бажання бачити мене. Але ви з ввічливості кажете, що це не так. Я права? – Світлана уважно подивилася на свекруху. Антоніна Іванівна поставила тазик із білизною на землю. І Світлана відчула: свекруха думає про щось, наважується на щось. І раптом свекруха зробила те, чого Світлана навіть уявити собі не могла
Світлана витерла останню тарілку, поставила її в шафу і втомлено опустилася на стілець. – Домила! Кухня сяяла чистотою. З прочиненого вікна в кімнату тягнуло морозцем. …
Віра з колегою по роботі обідали у кафе. – Ти помітила, як наша Лариса Федорівна на тебе дивиться? – запитала подруга про начальницю. – Помітила. Мені навіть ніяково якось, – відповіла Віра. – Може, вона закохалася в тебе? – засміялася подруга. – Не вигадуй! – не зрозуміла жарту Віра. Але це помітили й інші співробітники, тому Віра вирішила розібратися в ситуації, прийшла до начальниці і запитала: – Чому до мене особливе ставлення? Лариса Федорівна встала і зачинила двері на ключ. – Віра, ти мене не памʼятаєш? – запитала Лариса. – Ви про що? – Віра здивовано дивилася на начальницю, не розуміючи, що відбувається
Вірі зателефонувала подруга: – Слухай, Віро, ти ж хотіла поміняти роботу? У нас вакансія у відділі є. Але тільки я не буду за тебе просити. …
– Яно, завтра у мами день народження. Ми запрошені, – сказав за вечерею Сашко. – Ну, тоді треба зʼїздити купити подарунок, – відповіла дружина. Після вечері Яна з Сашком зʼїздили у торговий центр та вибрали для Уляни Станіславівни подарунок. Наступного дня за святковим столом зібралася вся родина чоловіка Яни. Гості вручили подарунки, сіли за стіл. – Сашко, дякую тобі за подарунок, – несподівано звернулася до сина Уляна Станіславівна. – Будь ласка, – відповів чоловік. – У мене тобі теж є подарунок, – підозріло сказала свекруха і простягла Сашку конверт. – Що це?! – Сашко відкрив конверт, заглянув всередину і застиг від побаченого
– Завтра у мами день народження, доведеться з’їздити та привітати, – безпристрасно вимовив Олександр. – А твій тато там також буде? – з надією запитала …
Миколі подзвонила сестра з села. Звідти він поїхав ще в молодості. Сестра сказала, що будинок, у якому Микола народився, вона продає. Якщо, мовляв, хоче він щось на згадку забрати, то хай терміново приїжджає! – Чудово! – зраділа дружина Миколи Настя. – Їдь, Микольцю, на батьківщину. Ти мусиш попрощатися з будинком, де пройшло дитинство. На могилки рідних сходиш… Зранку Микола поїхав у село, а через день, примчав назад з якоюсь великою сумкою в руках. Микола поліз у сумку, і дістав незрозумілу загорнуту в тканину річ. Чоловік розгорнув тканину й Олена ахнула від несподіванки
Після виходу на пенсію, Микола помітно засумував. Раніше важка робота його бадьорила – а працював він на екскаваторі, у спеку й мороз йому завжди доводилося …
Андрій був чоловіком не бідним. Жив він сам, тож вирішив найняти хатню робітницю. Ганна виявилася хорошою працівницею. З роботою справлялася на всі сто! І вікна сяяли чистотою, і сантехніка, і на кухні ідеальний порядок, не кажучи вже про кімнати. – Нічого собі! – сказала кохана Андрія Наталя. – Тепер і побут не важкий з такою помічницею. Правда, Андрію? – До чого це вона? – подумав чоловік, але розпитувати не став. Його турбувало інше – звідки він знав цю жінку? Звідки знав Ганну?! А якось вранці Андрій прокинувся і аж сів на ліжку від несподіваної здогадки
Андрій поспішав на роботу. Повністю готовий на вихід, він узяв свій шкіряний дипломат, вийшов у коридор і тут побачив пакет зі сміттям. Учора він прибирав, …
Людмила перестилала постіль, коли пролунав телефонний дзвінок. – Це Людмила? – почула Люда незнайомий жіночий голос, коли відповіла на дзвінок. – Людмила. А ви хто? – відповіла жінка. – Це Віра, дружина вашого колишнього чоловіка, – почула вона у відповідь. – І що вам потрібно? – поцікавилася Люда. – Мені дуже треба побачитися з вами, Людмило, і поговорити, – тихо сказала Віра. – Дуже прошу. Будь ласка, давайте зустрінемося та поговоримо. – Добре, завтра о 6-й вечора я чекатиму в кафе, поруч із ЦУМом, – погодилася Люда і закінчила виклик. Але жінка навіть уявити не могла, навіщо нова дружина чоловіка призначила їй зустріч
– Це Людмила? – Почула Люда незнайомий жіночий голос, коли відповіла на дзвінок. – Людмила. З ким я розмовляю? – відповіла жінка. – Це Віра, …
Тетяна з Миколою одружилися. Молоді переїхали жити до батьків Миколи. Там жив його брат Борис з дружиною Оленою… Усі домашні справи повністю робила Тетяна. Олена народила. Тепер Тетяна ще й доглядала дитину. – Нічого, Тетянко, – казав Микола. – Ми народимо – нам теж допоможуть… Пройшов рік. Микола заговорив із батьками про малюка. – Тетяна вагітна? – запитала мати. – Та ні… – пробурмотів Микола. – Ну і добре! – раптом сказала мати. – Вам треба зачекати. І всі зарплати віддасте в сім’ю. – Як всі?! – ахнув син. Микола дивився на матір і не розумів, чи вона жартує, чи ні
– Миколо, де ми житимемо після весілля?! – запитала Тетяна свого нареченого. – Я чула, як ти говорив з мамою по телефону. Я хочу жити …