У багатодітній сім’ї є, звичайно, і плюси, але й мінусів вистачає, особливо якщо ти в сім’ї старша дитина.
Світлана була в сім’ї старшою дочкою, крім неї, ще два брати та дві сестри. Вона й няньчилась з ними, відколи сама ще в садок у старшу групу ходила.
От і мріяла швидше вийти заміж і піти з дому, з цієї трикімнатної квартири, де в одній із кімнат жила вона з двома маленькими сестричками, в іншій жили два брати, а в третій батьки.
Від матері вона тільки чула, що треба щось зробити. Мати завжди була завантажена. Світлана і не пам’ятала, щоб вони з матір’ю про щось серйозне поговорили. Вона, якось погарячкувавши, так і сказала матері, що мріє швидше вийти заміж, на що мати відповіла:
«Ось поживеш зі свекрухою, подивишся, як у чужих жити»…
…І ось Світлана вийшла заміж. Чоловік її, Валерій, теж не з багатої сім’ї, у нього навіть батька не було, жив зі своєю матір’ю у двокімнатній квартирі. Ось і привів туди молоду дружину, після реєстрації та невеликого застілля. Кімнати роздільні, краса!
Медовий місяць, вірніше, тиждень пройшов на дачі біля озера, куди їх відправив тесть.
З понеділка почалося сімейне життя. Чоловік зі свекрухою, Раїсою Сергіївною, пішли на роботу, а вона залишилася сама в квартирі, яка мала стати її домом. Світлана працювала в магазині.
Прокинулася вранці і почала намічати план на сьогоднішній день:
«Зараз вмиюся, поп’ю чай, потім наведу порядок у квартирі і почну готувати обід. Коли ввечері Валерій та свекруха повернуться з роботи все має бути перероблено».
Після того вона попила чай, вимила посуд, дістала з морозильника курку, розморожувати. А ось далі… У їхній квартирі завжди був безлад, адже не дарма кажуть, що «наводити лад у квартирі, де маленькі діти, все одно що прибирати сніг під час снігопаду». У квартирі у Раїси Сергіївни, на думку Світлани, порядок був ідеальний.
Вона зайнялася обідом. Світлана тут готувала обід вперше, і він мав бути святковим. Готувати вона вміла непогано, і у свої двадцять років вважала себе гарною господинею, вдома часто готувала на всіх.
Приготувала шарлотку. Курку в духовці запекла. Виклала на тацю з картоплею. Нарізала огірки й помідори. Заварила чай, зробила канапки з ковбасою й сиром.
Побачивши такий стіл, Валерій гордо посміхнувся.
“Яка у мене дружина хороша!”
Свекруха теж усміхнулася, але потім чомусь важко зітхнула.
«Всі продукти витратила, – подумала вона. – Добре, якщо цього тижня зарплату дадуть.
…Повернулася Раїса Сергіївна наступного дня з роботи. Невістка на роботі, син теж ще не повернувся. Зазирнула в холодильник – порожньо.
«Я б до зарплати протрималася. А якщо наша красуня-невістка так шикарно готуватиме щодня, від зарплати до зарплати житимемо. Треба картоплі посмажити. Добре хоч восени овочі дешевші».
Стала вона лад у квартирі наводити. Порядок вона любила. Раптом знову прихопило живіт:
«Що це таке? Треба в поліклініку сходити. Вже місяць як турбує. З весіллям все часу не було».
Випила пігулку і зайнялася прибиранням.
Світлана їла смажену картоплю, з огірками та помідорами. Звичайно, від такої їжі вона була не в захваті. І тут їй на прийшла цікава думка спала:
«А вчорашню курку можна ж було і на два дні розтягнути. До Валерія зарплати ще кілька днів і Раїса Сергіївна на тому ж підприємстві працює, а мені на картку гроші тільки наступного тижня прийдуть. Треба на осінь собі якусь курточку купити і Валерію – теж».
Поїла прибрала за собою. Подивилася в холодильнику:
«Так, а що ж ми з вечірнім чаєм питимемо?»
Кинулася до своєї кімнати. Чоловік сидів за комп’ютером:
– Валерію, ходімо погуляємо!
– Ходімо!
Коли вийшли, вона завела серйозну розмову:
– Валерію, у нас нічого їсти і винна в цьому я.
– Не зрозумів.
– Я вчора всі продукти неекономно витратилася. Треба зараз купити десяток яєць та булку хліба. Я зараз і завтра зранку приготую грінки. У тебе гроші є?
– Ось, – дістав гроші. – Дві сотні і ще дрібні.
– Ходімо в магазин.
– Ходімо.
– Валерію, а твоя мама, здається слаба.
– Просто втомилася.
…Коли молодята пішли, Раїса Сергіївна зайшла на кухню. Торкнулася пальцем вимитої сковорідки:
«Добре миє. Молодець! Так на завтра нема чого. Цікаво, куди вони вийшли? Часу – дев’ята година».
Налила чай і стала, не поспішаючи, пити, раз у раз поглядаючи у вікно. Побачивши своїх з пакетом у руках, усміхнулася і пішла до своєї кімнати.
«Сьома вечора, а Валерій, щось не дзвонить. Вчора після роботи дзвонив», – вона дістала телефон і набрала номер.
– Валерію…
– Світлано, мама в лікарні, їй процедури роблять. У неї щось складне.
– Що ти одразу не подзвонив?
– Її подруги кажуть: вона наприкінці зміни за живіт взялася. Викликали швидку і її відвезли. Мені подзвонили, я одразу у лікарню.
– Незабаром приїду.
…Світлана приїхала, коли Раїсу Сергіївну привезли після процедур в палату. За допомогою сина вклали її на ліжко.
– Що з мамою?
– Все нормально, спить після процедур. Два-три дні вона не зможе вставати з ліжка, треба, щоб хтось із родичів був поруч. Бажано, хтось із жінок.
– Я залишусь, – твердо сказала Світлана.
Лікар з якоюсь недовірою подивився на молоду дівчину:
– А ви ким їй будете?
– Невістко, ми з Валерієм нещодавно побралися.
– Добре! Зараз ідіть додому. Візьміть собі халат, і вашій свекрусі халат і спідню білизну, і приходьте. Захопіть із собою рушник і вологі серветки.
Раїса Сергіївна прокинулася під ранок. Згадала, що з нею вчора сталося. Зрозуміла, що вона у лікарняній палаті. Дуже хотілося в туалет, вона з надією подивилася на двері, розуміючи, що самостійно підвестися не вдасться. Поруч із сусідкою по палаті сиділа жінка.
«А за мною і доглядати нема кому».
– Раїсо Сергіївно, з вами все гаразд? – Перед нею стояла невістка.
– Світлано?! – На обличчі з’явилася щаслива посмішка.
– Якщо щось треба, скажіть.
– Допоможи встати, – їй стало соромно за свою безпорадність. – Мені в туалет треба.
– Вам не можна вставати. Зараз вам допоможу.
Стало зовсім соромно перед молодою невісткою, але та зробила все, як треба.
– Дякую, Світлано!
Невістка покликала медсестру, та прийшла, зробила процедури, і Раїса Сергіївна знову заснула.
…Увечері прийшов син.
– Мамо, як ти?
– Добре! – на обличчі матері з’явилася посмішка.
– Нам зарплату переказали.
– Валерію, давай картку! – одразу попросила молода дружина. – Ти посидь з мамою, а йду додому, приготую поїсти.
– Світлано, може я сьогодні вночі з мамою побуду?
– Ні, Валерію!
Вона взяла картку й пішла.
– Сину, яка в тебе хороша дружина, – сказала щаслива мати.
Через три дні Раїса Сергіївна почала потихеньку вставати, а через десять днів її виписали з лікарні.
Син був на роботі, приїхала невістка, викликала таксі і привезла додому.
Вдома був порядок. Зварений смачний обід.
Раїса Сергіївна завжди заздрила подругам, які мали доньок. У неї не було, принаймні до останнього часу.
Світлана накрила на стіл:
– Сідайте! Вам після процедур треба добре харчуватися.
Раптом на очах свекрухи з’явилися сльозинки, вона пригорнулася до плеча невістки і заплакала.
– Дякую, тобі за все, доню! – тільки й сказала вона.
