– Мамо, у мене до тебе є розмова. – Який насторожуючий початок. – Ірина з тривогою подивилася на сина. Симпатичний, розумний. Завжди був слухняним хлопчиком, …
Євген повернувся додому пізно. – Ти де був? – Марина вже зустрічала чоловіка у коридорі. – Я на тебе три години чекаю! – Що за розпитування? – засміявся чоловік. – На роботі затримали… – А про мене ти подумав?! – вигукнула Марина. – Подзвонити, чи написати що складно? – Маринко, що не так? – запитав Євген. – Що сталося? – Що не так? – ахнула дружина. – Ти ще питаєш?! Ти мене три роки обманював і зараз просто питаєш, що не так?! – У сенсі? Не зрозумів, – Євген пішов за дружиною. Марина зайшла в кімнату. На дивані у вітальні сидів хлопчик. Побачивши Євгена, він скочив і вигукнув: – Тату, тату! Євген застиг від несподіванки
Марина з Євгеном познайомилися на зупинці. Євгена тільки-но покинула дівчина, і він з трояндою прийшов на зупинку і подарувала квітку першій зустрічній, якою і виявилася …
Ірина повернулася додому. – Мамо, я вдома, – як завжди гукнула з коридору дівчина. – У школі все гаразд, у салоні теж, я забігала. Мамо, ти де? В коридор вийшла Тетяна, виглядала вона дуже схвильовано. – Мамо, щось сталося? – захвилювалася Ірина. – Так! Тобто ні, – якось дивно відповіла жінка. – Ірино, у нас гості! – Гості? Які ще гості? – здивувалася дівчина. – Зайди на кухню, сама все побачиш, – важко зітхнула Тетяна. Дівчина швидко роззулася, зняла пальто і вирушила на кухню. Ірина відкрила двері на кухню, заглянула всередину і застигла від побаченого
– Мама Таня, я прийшла. У салоні все добре, взяли двох новеньких дівчат, одна з них замінить Катю. Мені вони сподобалися обидві. Розширимося трохи? Ще …
Віра запекла ароматну курочку і чекала на чоловіка з роботи. Відкрилися вхідні двері, додому повернувся Павло. – Привіт! Вечеря вже готова, – усміхнулася Віра, вийшовши в коридор. – Чудово, я швидко в душ і будемо вечеряти, – якось підозріло відповів Павло. Віра повернулася на кухню, почала ставити вечерю на стіл. Через декілька хвилин на кухню зайшов Павло, в руках у нього була дорожня сумка. – Ти куди зібрався? – здивувалася Віра. – Кохана… Я тобі за все вдячний! Але я йду від тебе! – заявив чоловік. – Як йдеш? Чому? – Віра здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається
Віра дуже любила Павла. Він був сенсом її життя. Одружені вони були два роки, і всі два роки Віра захоплювалася своїм чоловіком. Гарний, розумний, цілеспрямований. …
Тетяні Петрівні подзвонив син. – Це дуже важлива для мене людина, мамо! – сказав він. – Я хочу, щоб ти познайомилася з моєю майбутньою дружиною! – Звичайно, синку, – Тетяна Петрівна намагалася говорити спокійно. – Я чекатиму вас. Поклавши слухавку, жінка кілька хвилин сиділа нерухомо. Вона задумалася про минуле… Її спогади зупинили дзвінки у двері – два короткі і один довгий. Так дзвонив тільки Андрій. Серце аж стрепенулося, коли Тетяна Петрівна відкривала двері. Син виглядав чудово – високий, підтягнутий, у світлому костюмі, широкоплечий. Жінка мимоволі замилувалася. Тетяна Петрівна глянула хто з ним і ледь назад не відскочила від побаченого
– Це дуже важлива для мене людина, мамо! Я хочу, щоб ти познайомилася з моєю майбутньою дружиною! – голос Андрія в слухавці звучав із тією …
Петро Захарович провів свого друзяку Олега й ліг спати після шашликів. Наступного дня він під’їхав до свого будинку машиною, і раптом побачив якусь незнайому молоду дівчину… Вийшовши з автівки, чоловік спитав: – Ви до мого сина Артема? Так він тут у селі не живе. В місто жити переїхав. – А я знаю, Петре Захаровичу, – раптом сказала ніжним голосом дівчина. – Я до вас прийшла. Моє ім’я Віра. – До мене? – здивувався чоловік. – Цікаво… Віра несподівано простягла йому якесь фото. – Хто це?! – здивовано запитав Петро, не розуміючи, що відбувається
Життя складне і часом несправедливе. Але іноді підносить такі сюрпризи, які наповнюють його новим змістом. Дають шанс виправити помилки минулого і зрозуміти цінності життя, стати …
Поліна повернулася додому раніше ніж зазвичай. Жінка припаркувала автомобіль біля свого будинку, дістала ключі, зайшла у під’їзд. В підʼїзді пахло свіжою випічкою. – Знову сусідка, тітка Зіна пече пироги, – усміхнулася Поліна. Жінка швидко піднялася на свій поверх, тихенько відчинила двері квартири і застигла. З кімнати долинали гучні голоси та сміх. Чоловічий сміх. – А це ще що таке? Григорій в цей час ще на роботі! – здивувалася жінка. – Невже хтось чужий пробрався?! Поліна навшпиньки підійшла до прочинених дверей кімнати, заглянула всередину і…застигла від побаченої картини
— Поліно, ти знову перекладаєш свої обов’язки на мене? — Григорій навіть не відволікся від екрана комп’ютера, продовжуючи клацати мишкою. — Григорій, це лише хвилин …
Віра Іванівна зібралася посмажити картоплі на вечерю. Жінка відкрила кухонну шафку, щоб взяти олію, але її там не було. – І де ж вона? Я ж тільки вчора цілу пляшку купила! – дивувалася жінка. Віра Іванівна обнишпорила всю кухню, але олії ніде не було. – Олено, ти не бачила, де олія? – запитала вона у невістки, зайшовши до неї в кімнату. – А я її викинула, – поплескала очима Олена. – Ви подивіться в холодильник, я багато чого викинула! – Як викинула? Навіщо? – Віра Іванівна здивовано дивилася на невістку, не розуміючи, що відбувається
Коли Михайло сказав батькам, що хоче познайомити їх зі своєю дівчиною, вони зраділи. Мама Віра Іванівна та тато Михайла Олег Ігорович були з тих, хто …
Ніка радісно побігла в свою кімнату і зібрала в сумку свої речі. Мати підвезла її до будинку батька, з яким вони були розлучені. Батьку дзвонити не стали. Біля його будинку Ніка вискочила з машини. – Бувай! – просто гукнула вона матері. Дівчина раділа – нарешті її мрія здійснилася! І життя тепер буде легким і спокійним… Батько вийшов з дверей і застиг від здивування, побачивши на порозі свою дочку. – Ніка?! – вигукнув він. – Що сталося?! Дівчина роззулася, зняла куртку і просто побігла собі в кімнату. Чоловік застиг від здивування, не розуміючи, що відбувається
Ніка вважала, що у розлученні її батьків винна мама. Це вона вічно похмура і буркотлива, все їй не так, вічно вона втомлена. Хоча тато теж …
Тітка Зіна дістала святкову сукню. Її сусід, дід Ігор, одягнув найкращий кожух. Він підішов до сусідської хвіртки і постукав до Зіни. – Ну що, сусідко, підемо гуляти?! – запитав він. – Стривай трохи, – відповіла Зіна. – Ти йди поки сам. Ось моїх закруток до столу візьми дві банки. Ігор забрав банки і пішов у місцеве кафе… Тітка Зіна востаннє подивилася в дзеркало і зібралася було йти, як раптом почула звук двигуна. – Миколка приїхав, внучик! – вигукнула вона і вибігла на ґанок. Біля воріт зупинилася машина. З неї вийшла молода жінка. – Це хто ще така? – прошепотіла Зіна. Вона придивилася уважніше і ахнула від несподіванки
Розставання з чоловіком було не таким вже й важким. Напевно тому, що вони про все заздалегідь домовилися. Відзначать разом Різдво, зустрінуть Новий рік та й …