– Ну, де ти був? – Марина стояла біля дверей кухні, її руки тремтіли, але не від хвилювання. Вона була надто зла, щоб стримувати себе. …
Анатолій повертався додому з роботи. – Алло, Наталко, нам у магазині щось треба чи ні? – запитав він, набравши номер дружини. – Нам нічого вже не треба. Іди додому…, – якось дивно відповіла Наталя. Анатолій закінчив виклик і пішов в сторону свого будинку. Через хвилин десять, чоловік зайшов у квартиру і застиг… В порозі на нього чекали дві сумки, а в коридорі стояла розгнівана Наталка. – Як це розуміти? – здивувався Толік. – Геть! Вимітайся геть з цієї квартири! – вигукнула дружина. – Наталю, що сталося? – Анатолій здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається
І як би вона не намагалася стримувати себе, з її очей знову покотилися сльози. Наталя всерйоз думала про те, що сьогодні найгірший день у її …
Євген сидів за компʼютером і уважно друкував оголошення. «Шукаю жінку з села, як мінімум на десять років старшу. Хоча б із трьома дітьми і бажано від різних чоловіків! Погані звички – обов’язкові. З безглуздим характером, з матеріальними проблемами, а ще краще з боргами. Стрункі, розумні, освічені – повз! Про себе – забезпечений, освічений, сорок два роки, без дітей та матеріальних проблем, житло є!» Євген ще раз перечитав своє оголошення. – Так, те, що треба! – подумав він. – Я приведу в дім наречену, як і просила моя матуся! А далі сталося несподіване
Євген сидів за компʼютером і уважно друкував оголошення. «Шукаю жінку з села, як мінімум на десять років старшу, хоча б із трьома дітьми, бажано від …
– Ви нашого нового заступника бачили? Красень! – Марина прийшла з наради в натхненному настрої. – Одягнений гарно, парфуми дорогі. – І машина непогана, – додала Таня. – А ще він неодружений, і начебто жодного разу не був одружений! – Ох, яка інтрига! Мужик вільний у жіночому колективі з’явився, – скептично зауважила Яна. У кабінеті запала тиша… За годину зайшов шеф із новим заступником. – Знайомтеся – це Вадим Петрович, – сказав він. – Моя нова права рука. Новенький глянув на жінок у кабінеті і раптом аж засяяв від побаченого. – Очам своїм не вірю! – тільки й вигукнув він
– Ви нового заступника бачили? Красень! – Марина прийшла з наради в натхненному настрої. – Одягнений гарно, парфуми дорогі. – І машина непогана, – додала …
Юля помітила, що її чоловік Дмитро почав дивно поводитися, а сьогодні взагалі, сказав, що залишиться у батьківській квартирі. Юля вирішила поїхати, і у всьому розібратися. – Знайшла мене? – Дмитро похмуро посміхнувся, як тільки Юля увійшла у кімнату. Потім відвернувся і додав: – І взагалі, я тобі… зрадив. – Що? – здивувалася Юля. – Ти б не зміг! – Не зміг…, – додав Дмитро. – Але дещо я від тебе приховав… – Ти про що? – не зрозуміла Юля. – Юля, вислухай мене спокійно, – якось загадково сказав Дмитро, зібрався з духом і відкрив дружині свою таємницю. Юля вислухала чоловіка і ахнула від почутого
Юля була розгублена. Вона вже спати лягла, а Діми все нема. Останній місяць він взагалі дуже дивний. Після роботи кудись заїжджає, коли додому приходить – …
Микола вибирав дружині подарунок в ювелірному магазині. Раптом поряд з його вухом пролунав тріумфуючий жіночий вигук: – Ну що, Микольцю, попався?! Ось, нарешті, я тебе й знайшла. Значить, он ти який став! Микола застиг. Він відвів погляд від золотих виробів, і зиркнув в той бік, звідки лунав голос. Поруч із ним стояла незнайома жінка бальзаківського віку, і уважно дивилася на нього. – Здрастуйте, – ледь чутно сказав Микола. – Вибачте, але… Звідки ви знаєте моє ім’я? – Я звідки знаю? – незнайомка широко посміхнулася. – А ти придивись уважніше, Микольцю. Невже й справді не впізнаєш? – Ні… – він похитав головою. Микола не розумів, що відбувається
Микола вибирав дружині подарунок в ювелірному магазині, як раптом поряд з його вухом пролунав тріумфуючий жіночий вигук: – Ну що, Микольцю, попався?! Ось, нарешті, я …
До Федора з Лізою приїхали гості – його сестра з чоловіком і дітьми. Скільки просиділи гості і Федір за столом Ліза не знала. Прийнявши душ і обійнявши м’яку подушку, вона міцно заснула… Все ж таки напружена у неї робота! Зате платять добре. Вона не чула, як сварився Федір, побачивши двері в спальню зачиненими. Ліза не чула, як дорікала її чоловіку сестра Оксана… А ранок почався не з кави! Федір, прокинувся раніше за дружину. Він зайшов на кухню, а слідом зайшла й Оксана. – А що в нас на сніданок? – потягуючись, запитала сестра і раптом застигла від здивування
– Лізо, у п’ятницю до нас приїдуть моя сестра, з чоловіком та дітьми. – Увечері, за вечерею, повідомив дружині Федір. – Надовго? – спокійно поцікавилася …
Марина варила на кухні борщ, коли у двері подзвонили. На порозі стояла її свекруха. – Привіт. А я тут неподалік була, вирішила зайти, – одразу сказала жінка, як тільки Марина відкрила двері. – Доброго дня. Проходьте, – запросила її невістка. – Чай будете? – Буду, звичайно. Тільки давай у вітальні посидимо, – сказала Тетяна Василівна і пройшла у вітальню. Марина зробила чай і прийшла до свекрухи. – Марино, а я не просто так прийшла, – несподівано сказала свекруха і дістала з сумочки якусь паку. – Ось дивись! – Що це? – не зрозуміла Марина, взяла папку, відкрила її і застигла від побаченого
Марина стояла біля вікна, спостерігаючи, як останні промені вранішнього сонця забарвлюють стіни в теплі тони. Стара люстра, яку вони з бабусею колись вибирали, відкидала химерні …
Світлана повернулася додому з роботи. В коридорі її зустрів свекор. – Ну привіт, Світлано, – тон свекра не віщував нічого доброго. – Здрастуйте, – відповіла вона. – Світлано, нам треба серйозно поговорити, – свекор вказав поглядом на кухню. – Я вас слухаю, Степане Андрійовичу, – відповіла невістка, пройшла на кухню, сіла за стіл. – Світлано, я одного не розумію, невже тобі навіть не соромно?! – запитав чоловік. – За що мені має бути соромно? – не зрозуміла Світлана. – За ось це! – обурено вигукнув свекор, дістав свій телефон і поклав перед невісткою. Світлана взяла телефон, глянула на екран і…заціпеніла від побаченого
– Ну привіт, Світлано, – тон свекра не віщував нічого доброго. Молода жінка глибоко зітхнула. Не закотила очі лише тому, що виховання не дозволяло. А …
Віра лежала в палаті, дивлячись у стелю. Цього року вона опинилася на Новий рік у лікарні. У голові крутилися уривки давніх новорічних спогадів… Раптом у коридорі почулися кроки. – Напевно, медсестра робить обхід, – подумала Віра. Тихо дзенькнув телефон. Прийшло повідомлення: «Визирни в коридор»… Віра здивовано подивилася в телефон. У коридорі було тихо – ні кроків, ні голосів. Віра в капцях нечутно підійшла до дверей і визирнула в з палати. Вона зробила кілька обережних кроків і раптом застигла від побаченого
– І довго мені тут лежати? – Віра подивилася на медсестру, яка заповнювала картку. – Щонайменше тиждень, – відповіла та, не підводячи очей від паперів. …