5-30 ранку. Ще темно. Вітер завиває за вікном. У квартирі тихо. Сім’я ще спить. Спить старша сімнадцятирічна Іринка, мамина помічниця та модниця. Сплять хлопці у своїй хлопчачій кімнаті.
Старший із них – Сергій, у свої 14 років уже юний комп’ютерний геній, і пустотливі, невгамовні першокласники–близнюки Сашко та Мишко. Поруч із Лілею спить чоловік.
Брови у Павла зсунуті, між ними пролягла складка, обличчя напружене. Мабуть, і уві сні вирішує якісь проблеми.
Лілія обережно провела пальцями по лобі чоловіка, складка розгладилася, вираз обличчя змінився став спокійним, умиротвореним.
Його долоня спіймала Ліліну руку, і він приклав її до щоки.
Нещодавно Павло став менеджером вищої ланки великої будівельної компанії. Але його натруджені руки видавали в ньому людину з важким трудовим досвідом.
Після інституту він починав працювати виконробом на будівництві. Потім з другом вони займалися вантажоперевезеннями будівельних матеріалів, причому спочатку самі сиділи за кермом фури.
Пізніше почали наймати водіїв. Справа розвивалася, згодом їхня фірма увійшла до складу компанії, де зараз Павло обіймав серйозну посаду.
Він був цілеспрямованим, вимогливим до себе та інших, часом навіть суворим. Все, чого досяг Павло завдяки праці та своїм якостям, робилося не заради амбіцій, а насамперед для сім’ї, якій він був безмежно відданий.
Лілія у всьому підтримувала чоловіка, була його надійним тилом та душею дружньої родини.
Коли на початковому етапі фірмі Павла потрібен був бухгалтер, але не було можливості найняти сторонню людину, з викладача математики Лілія Андріївна перетворилася на бухгалтерку, обліковницю та секретарку.
Вона була для Павла і дружиною, і другом, і однодумцем. Павло цінував дружину, був ніжним чоловіком, люблячим батьком, але, як голова сім’ї був строгим і вимогливим.
Лілія прокидається за кілька хвилин до дзвінка будильника, без вихідних, відпусток та свят. Адже у дружини та матері великої родини не буває вихідних.
Треба приготувати сніданок, зібрати всіх на роботу і до школи, продумати, які зробити покупки, запланувати на вечір домашні справи і вчасно встигнути на роботу.
До професії вчителя вона не повернулася, але домогосподаркою не стала, продовжувала працювати бухгалтеркою.
Ранок, як завжди, проходив весело і метушливо.
– Мамо, Іринка знову застрягла у ванній на пів години. Скажи їй, хай виходить.
– Синку скажи сам, у мене каша вариться.
– Я сказав, вона мене облила водою.
– Іро, навіщо ти Сергія облила? – гукнула Лілія з кухні. Голос доньки:
– Ой, ой! Ябеда! Не облила, а трохи побризкала.
– Мамо, ми шкарпетки не можемо знайти, – це вже близнюки.
– Ви коли свої речі прибиратимете на місце, – голос батька, і тут же ж продовження: – Мати, не бачила, куди я папку вчора поклав?
Хлопці бігають по квартирі з реготом і галасують:
– Ма-ама! Барон наші шкарпетки поцупив!
До них приєдналася Іра:
– І мої колготки! Мамо, є нові колготки?
– Зараз подивлюсь.
– Лілечко, то що з моєю папкою? Я запізнююся.
Ліля:
– Швидко всі за стіл! Сама всім все знайду! Сідайте снідати!
Першим прибіг лабрадор Барон, і статечно прийшла кішка Муся.
– Ліля, скільки разів просив годувати тварин або до дітей, або після, – сказав Павло, – зараз буде не сніданок, а циркова вистава.
– Не встигла сьогодні. Тоді мені треба вставати не в 5-30, а в 4, або зовсім не лягати.
– Діти, до чого ви довели маму, не підгодовуйте їх за столом, інакше влаштую і вам, і їм.
Зрештою, всі були зібрані.
Ліля, як завжди, встигла тільки причесатися, завезла дітей до школи, сама поїхала на роботу.
Після такого ранку тихий офіс, робота з цифрами та програмами здавалися раєм. Три дні на тиждень Лілія працювала вдома.
Здавалося б, великий плюс, але це лише на перший погляд. Адже тоді вважається, що мама вдома. Їй можна зателефонувати будь–коли, звернутися з проханням, не ходити гуляти з собакою.
Мама сама сходить у магазин і з уроками допоможе. Пару доручень підкине тато, як надійному помічнику, як раніше на колишній роботі.
Мама нікому не відмовить, тому що вона всіх любить, і це «сама найкраща мама на світі», як скажуть діти 8 березня і на день народження.
А свою роботу доведеться доробляти вночі, коли улюблена сім’я вгамується і бачитиме десятий сон.
Тільки вірний Барон ляже біля її ніг, і Муська примоститься на столі поруч із комп’ютером.
Так і йшло її щасливе життя звичною чергою та круговертю щоденних справ, великих і маленьких турбот.
Уроки, батьківські збори, нездужання дітей, робота, своя і Павла, радості, неприємності, батьки, які старіють, ветклініка, собака і кішка зі своїми проблемами, домашні рутинні справи, що забирають енергію не менше, аніж великі турботи – цей нескінченний калейдоскоп непомітно підточував життєві сили жінки.
Якось Лілія приїхала в офіс, сіла на своє робоче місце і замислилась. Колега, яка сиділа навпроти, запитала її, зазвичай життєрадісну і привітну, а сьогодні згаслу і небалакучу:
– Ліліє Андріївно, що з вами? Погано почуваєтеся?
– Навіть не знаю, Марійко. Я не маю сил. Нічого не хочу. Хочеться лягти і нічогоне робити…
Марія була на 10 років молодшою за Лілю, вважала її надійною старшою подругою, нерідко довіряла їй свої секрети і переживання.
Завжди отримувала мудру та вірну пораду, чи це був кулінарний рецепт, чи порада з виховання дитини, чи щодо сімейних стосунків. Марійка підсіла до Лілії:
– А ви точно не заслабли?
– Ні, Марійко, я просто втомилася.
– Ліліє Андріївно, я не здивована. Ви надто важку ношу взяли на себе. Ось ви мені завжди давали хороші поради, і вони мені допомагали. Але сьогодні я дам вам пораду.
Ви чудова мати, дружина, господиня, досвідчена бухгалтерка, ви дбаєте про всіх, але зовсім забули про себе. Ви повинні дбати про себе для своїх близьких.
Коли востаннє ви здавали аналізи, пройшли диспансеризацію? І за своєю зовнішністю необхідно стежити. Я впевнена, що вашому чоловікові та дітям буде тільки краще, якщо ви будете здоровою, бадьорою та красивою.
Ви вже вибачте, але по догляду за собою велике питання. Моя мама набагато вас старша, але виглядає свіжішою і доглянутішою.
– Так, Марійко, ти маєш рацію. Настав час щось зробити і для себе. Інакше надовго мене не вистачить. З усіх косметичних та гігієнічних процедур я встигаю лише нашвидкуруч вмитися та почистити зуби.
Я вже не говорю про те, коли останній раз я читала книгу, крім шкільних підручників, дивилася фільм. Колись у мене були цікаві захоплення.
Звичайно, успіхи дітей радують, дають почуття задоволення від того, що я роблю для них, у просуванні чоловіка, його досягнення теж є моя частка, і він це завжди підкреслює.
Але я не роблю нічого, що б поповнювало запас сил і енергії.
– Ну а я про що! Вам потрібно хоч раз на місяць, краще раз на два тижні, брати відгул. Я маю на увазі не лише роботу, а й відгул від усього.
Влаштувати день спа-процедур. Я думаю, матеріально ви можете собі це дозволити.
Давайте зробимо ось що. У мене є піврічний абонемент у салоні краси. Можете піти сьогодні, можете завтра.
Беріть відгул, мій абонемент, і вперед за красою та гарним настроєм.
– Марійко, я, мабуть, згодна, тільки сьогодні я піду просто відлежуватись. Трохи відпочину й попрацюю вдома.
А завтра у відгул. Зараз поговорю з начальством…
…Увечері Ліля заявила вдома, що її завтра не буде. Вона їде в одноденне відрядження.
Ліля розподілила обов’язки – хтось піде у магазин, хтось погуляє з собакою, хтось проконтролює близнюків.
Обід наступного дня вони приготували разом з Іринкою.
У спальні, вже перед сном чоловік з подивом подивився на Лілю.
– Кохана, давай, зізнавайся, що це ще за таке відрядження в тебе?! – запитав він. – Звідки воно взялося? Я поговорю з твоїм начальником, що це він таке ще вигадав…
– Не треба ні з ким розмовляти! – раптом зупинила його Ліля.
Павло застиг від здивування, дивлячись на дружину.
– Це я так вирішила, – продовжила жінка. – Я взяла відгул і завтра йду на весь день у салон краси на якісь обгортання, масаж, маски та щось там ще.
Павло злякався і кілька хвилин не міг вимовити жодного слова.
– А що з тобою сталося, Лілю? Ти ніколи не займалася цим.
– Павлику, я втомилася. Живу в якійсь гонці по вертикалі, і, здається, скоро знесилюся. Мені ще нема й сорока.
Для сучасних жінок це вік молодості та активності. А я почуваюся виснаженою і виглядаю відповідно.
Чоловік пильно глянув на неї, і якась здогадка осяяла його обличчя.
– Лілю, скажи чесно, з’явився хтось, для кого ти вважаєш свою зовнішність малопривабливою?
– Ти про що? – щиро не зрозуміла Ліля.
– Про чоловіка, для якого ти хотіла б виглядати краще та молодше. Для мене ти і так найкраща та найкрасивіша з жінок.
– Здебільшого це для того, щоб відключитись від турбот хоча б на кілька годин. Але чоловік також присутній.
Чоловік, для якого я найкраща, як мати, найкраща жінка на світі для більшості людей. І який, на мою думку, вже став забувати, що я жінка. Його жінка.
Я перестала бути для тебе цікавою людиною. Останнім часом ти не ділишся зі мною своїми думками, планами. І хочу повернути молодість собі та нашим стосункам.
Незабаром я стану і для дітей просто нянькою. Завтра у мене буде пробний сеанс, але, якщо сподобається, я відвідуватиму салон щомісяця.
Можливо, спробую заняття у фітнес-центрі. І розроблю культурну програму для всієї родини.
Для нас із тобою окремо від дітей, тому що ми мало часу проводимо разом, час для відпочинку, а не для домашніх справ.
– Так, мабуть, ти маєш рацію, – задумливо сказав Павло. – Перегони по вертикалі. Все життя проходить у цих перегонах…
Якщо ці спа або, як їх там, тобі потрібні, то я не проти. І діти нехай звикають бодай іноді обходитися без мами.
Ти в нашій родині цвях, на якому все тримається, треба берегти тебе. Вже якщо ти кажеш, що втомилася, значить межа досягнуть.
– Тобі і себе треба берегти.
Після відвідування салону наступного дня Лілія Андріївна розповідала своїй колезі:
– Марійко, дякую тобі за такий подарунок. Я почуваюся іншою людиною.
Я взяла абонемент у фітнес-центр собі і чоловікові, адже він теж мало відпочивав.
У неділю близнюків відправляємо до батьків, а зі старшими йдемо в кіно!
– Ви, Ліліє Андріївно, невиправні, – важко зітхнувши, сказала Марійка…
