Все сталося не так, як Микола задумував. Перед новим роком він роздобув костюм Миколая, купив золоту каблучку, коробку цукерок і вивчив вітальний вірш із любовним …
Андрій ніяк не міг заснути. Він усе думав, як допомогти своїй подрузі Тані. – От би Миколай і справді існував, – думав Андрій. – Тоді Таня могла б попросити в нього те, що їй треба. І він би їй подарував… Андрій задумався і раптом аж підскочив на ліжку від несподіваної здогадки! Йому хотілося просто зараз побігти і розбудити маму. Але було вже за північ, тож він вирішив дочекатися ранку… Зранку мати з батьком обоє були ще вдома. Всі сіли снідати. – Мамо, тату, мені треба вам в дечому зізнатися! – раптом заявив Андрій. Батьки перезирнулися і застигли від здивування
Андрійко давно вже знав, що Миколая не існує. Він уже ж не маленький – десять років виповнилося! Але крім того, що він був дорослим, Андрійко …
Олена приготувала вечерю, і вирішила відвідати свого нареченого. Євген працював в кафе, барменом. Жінка швидко зібралася, і хотіла було влаштувати чоловіку сюрприз. Через півгодини Олена зайшла у кафе, в якому працював Євген. Раптом, вона помітила, що за барною стійкою сидить якась жінка, і про щось мило розмовляє з Євгеном. – А це ще що таке? – здивувалася вона. Олена сіла за столик, який був неподалік барної стійки, прислухалася до розмови Євгена та незнайомки і… заціпеніла від почутого
— Євгене, я не зрозумію, а чому твоя мама каже, що ми до неї не зможемо потрапити на ювілей? Ми все вирішили, з роботи відпросилися. …
Олена приготувала вечерю, і покликала чоловіка до столу. Павло зайшов на кухню, сів за стіл. Чоловік взяв виделку, спробував страву. – Цю тушковану картоплю неможливо їсти! – обурився Павло. – Тобі завжди подобалося, як я готую тушковану картоплю, – зауважила Олена. – Що з нею раптом стало не так? Чоловік сердито глянув на неї і засопів. – Занадто рідка, – пробурчав він у тарілку. – Давай докладу більше картоплі? Буде нормально, – запропонувала Олена. – Ні! – рішуче промовив він. – Нам краще взагалі розлучитися! – Розлучитися? Як розлучитися? Через тушковану картоплю? – Олена здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається
– Цю тушковану картоплю неможливо їсти! – обурився Павло, невдоволено кидаючи ложку. – Мама готує її набагато краще! – Тобі завжди подобалося, як я готую …
Катя з Олегом приїхали на новий рік у гості до друзів. Вони зайшли в квартиру з пакетами продуктів у руках. Друзів вдома не було – вони пішли в магазин. – Слухай, я ікру в машині забула, – сказала Катя. – Давай я збігаю? – запропонував Олег. – Не треба, я сама! – Катя вже прямувала до виходу. – Заодно подзвоню до Маринки, дізнаюся, де вони там. А ти поки що салати розклади… Залишившись на самоті Олег почав розкладати їжу й задумався… Від роздумів його відволік звук дверей у ванну. На порозі кухні з’явився незнайомий чоловік у домашніх штанях і футболці. Побачивши Олега, він застиг, як укопаний
– Олежику, ну куди ти тут став?! – Катя дивилася на кучугури навколо їхньої припаркованої машини. – Ми ж потім не виїдемо звідси! – А …
Тридцять першого грудня у двері Надії подзвонили. Вона, вже ошатна і з легким макіяжем на обличчі, відкрила двері. На порозі в темно-синьому костюмі, білій сорочці й краватці стояв її сусід Володимир. Він мав повезти Надію в ресторан! Свято вийшло на славу! Ніколи Надя не відчувала себе так легко і вільно. Вони поверталися додому нічним містом щасливі і втомлені. – Дякую вам за цей дивовижний вечір! – прощаючись з Володимиром біля своїх дверей, з усмішкою сказала Надія. – Свято і справді вийшло чарівним! – Я дуже радий, що зумів вас порадувати! – сказав той. Але Надія не знала, що на неї чекає ще один сюрприз
Надія вибирала собі вбрання і щось радісно наспівувала. Сусід Володимир дуже несподівано запросив її в ресторан! – Сукня має бути скромною і водночас шикарною. Так, …
Соня одягла свою найкращу сукню, зробила красиву зачіску, і вирушила до своєї сестри на день народження. Рівно в шостій годині вечора, Соня подзвонила у двері квартири сестри. – Вітаю тебе з днем народження! – вигукнула вона, як тільки Олена відкрила двері і вручила їй красивий конвертик. – Ой, дякую! – усміхнулася Олена. – Проходь! Тільки й на тебе чекаємо. Соня зайшла в коридор, роззулася, і попрямувала у вітальню, де мав бути накритий святковий стіл. Соня відкрила двері у вітальню і остовпіла від побаченого. Ось чого-чого, а такого вчинку від сестри вона аж ніяк не очікувала
– Соня, ти прийдеш до мене сьогодні? – А що? Свято якесь? – єхидно уточнила Соня. – Навіщо мені до тебе приходити? Олена закотила очі. …
Олена поливала квіти, коли у двері подзвонили. На порозі стояла незнайома жінка. – Доброго дня, вам кого? – одразу поцікавилася господиня. – А я до вас! Ви ж Олена, правильно? – відповіла незнайомка. – Так! – кивнула вона. – І що ж ви від мене хочете? – Можна я увійду, я маю вам дещо показати, – несподівано попросила гостя. – Ну, проходьте, – Олена пропустила жінку на кухню. Незнайомка одразу сіла за стіл, дістала свій телефон. – Цей запис все вам пояснить, – додала вона, ввімкнула на телефоні якийсь аудіозапис. Олена одразу впізнала голос свого чоловіка…Вона прослухала запис і… остовпіла від почутого
– Ну ти можеш нарешті мені виразно пояснити, що відбувається? Те, що на тебе щось чи хтось тиснуть, я зрозуміла. Тепер уточни! – попросила чоловіка …
Дмитро поспішав зробити ремонт. Він купив нові шпалери, і коли поклеїв їх, то кімната одразу змінилася. Його сусідка Дарина похитала головою. – А ти, Дмитре, рукастий! – сказала вона. – Сам таку роботу зробив. Я б нізащо не змогла… От молодчина! Давай сьогодні відзначимо твій ремонт?! Вона вийняла з духовки пиріг, і вони сіли пити чай. Вечір ще був не пізній, і Дмитро явно кудись поспішав… – Ти, цей, відклади шматочок мені, постав у холодильник, Дарино, – сказав він. – Дякую тобі велике! Дуже смачно! Дарина поставила пиріг у його холодильник і зажурилася. Вона вже здогадалося, куди йде Дмитро
Дмитро приїхав у місто, коли дісталася йому кімната у гуртожитку від бабусі. Батьки хлопця жили в селі, а Дмитру дали змогу влаштуватися працювати у місті, …
Марина розлучилася двадцять років тому. Зараз саме слово «шлюб» викликало у неї нервовість. Спогади про нескінченні сварки й контроль колишнього чоловіка досі діставали її. – Де ти була? Чому телефон не відповідає? – Марина щоразу згадувала його обличчя, коли йшлося про сімейне життя. – Я ж говорила, що в мене нарада… – вона зіщулювалася під його поглядом, почуваючи себе школяркою, яка нашкодила. – А може, ти зустрічалася з коханцем?! – раптом казав чоловік. – Я все про тебе знаю! Все! – Мариночко! – голос Олексія повернув її до реальності. – Що з тобою? Ти побіліла… Він не розумів, що відбувається
– Та що вони розуміють у наших стосунках! – Марина роздратовано відсунула чашку з кавою. – Ольга просто не може змиритись, що її мати здатна …