– Ну ти можеш нарешті мені виразно пояснити, що відбувається? Те, що на тебе щось чи хтось тиснуть, я зрозуміла. Тепер уточни! – попросила чоловіка Олена.
– Атмосфера на мене тисне! – відповів Сергій.
– Так вона й має тиснути! Як казав класик!
Дружина викладала до декрету українську мову та літературу у старших класах і була дуже начитаною людиною, яка постійно демонструвала свою ерудицію.
І якщо раніше Сергій дуже пишався своєю Оленкою, то сьогодні все це викликало у чоловіка лише глухе роздратування.
«Ну, і навіщо ти постійно показуєш мені свою начитаність? – невдоволено думав чоловік. – Ти вже довела, що набагато ерудованіша за мене! Так, я згоден! Навіщо тоді… постійно мені це тикати в обличчя?».
А такі розмови стали відбуватися у сім’ї дуже часто.
І сталося це після заяви Сергія про те, що він хоче переїхати до іншого міста.
– У сенсі – переїхати? – здивувалася Олена. – І з чого б це раптом?
– Так! – ухильно відповів чоловік. – Просто тут мені все набридло!
– Що – все й одразу?
– Так!
– Тобто, вчора все було супер і просто чудово, а сьогодні набридло? Звільнили, чи що? Чи посварився з кимось? Розповідай!
– Нічого не сталося!
– Значить, через те, що тобі щось спало на думку, ми повинні збиратися з насидженого місця і їхати туди, не знаю, куди? Правильно я розумію?
– Ну чому, не знаю, куди? Ми можемо підібрати собі щось пристойне.
– Так у нас вже є це пристойне! Гарна квартира в іпотеку в чудовому районі, а в тебе – непогана робота. Поліклініка, школа та дитячий садок для Сашка – все поруч. І навіщо, питається, міняти шило на мило?
Все було правильно: крити Сергію не було чим!
Тому, він тимчасово заткнувся, щоб піднабратися сил і нових аргументів – здаватися чоловік не збирався.
Вони були одружені вже п’ять років. І у них все було нормально, як у добре налагодженому механізмі.
Сергій працював та закривав усі потреби родини.
Олена поки сиділа в декреті із сином і займалася господарством: смачні страви готувала, затишок створювала, прасувала сорочки.
Незабаром, коли сину виповниться три роки, було вирішено його віддати до дитячого садка, а Оленці вийти на роботу до школи: вона перебувала у кроковій доступності.
Чого ще бажати? Вони вже говорили про купівлю дачі, коли чоловік раптово заговорив про переїзд до іншого міста: мовляв, тут на мене все тисне!
І тоді Олена пожартувала про стовп повітря.
– Не смішно! Я маю на увазі, що не тисне повітря, а обстановка! І, під словом тисне, я маю на увазі гнітить!
– Виходить, тебе гнітить ситуація? Я вірно розумію?
– Так, правильно!
– Тобто, довгий час тебе нічого не гнітило, а тепер гнітить? Значить, таки щось сталося? Так?
– Не так!
– Але таких рішень з нічого не буває! То як – відмовлятимемося чи зізнаватимемося?
То була важка розмова: зрозуміти одне одного було неможливо.
До того ж чоловік несподівано вперся, як то кажуть, рогом:
– Хочу переїхати!
– Хочеш – переїдь! Якщо вже так хочеться, переїдь!
– Я один не хочу – тільки з вами! Ви моя сім’я!
Так тривало майже два місяці.
І жінка на той час майже здалася:
– Гаразд, давай переїдемо!
Тому що все виявилося під загрозою: любов, спокій душі, добрі стосунки та міцна родина – все стало руйнуватися, як падаючі кісточки доміно.
Вдома встановилася погана атмосфера.
Так, вже й Олена почала це розуміти.
Але цій ситуації посприяв виключно Сергій, який упирається: хто ж ще?
Все відбувалося, як жартома: коли у тебе на руках гарні карти, життя пропонує зіграти в шахи.
І щоб зберегти хоч щось, Олена погодилася на переїзд.
Хоча розуміла, що, можливо, краще буде розлучитися. Тому що за цей час від колишніх стосунків залишилися якісь шматки.
А потім все пояснилося!
Як там говориться – а скринька просто відкрилася. І причина була дуже поширена, на яку Олена ніколи б не подумала.
І, одного чудового дня, ця причина з’явилася на порозі їхнього будинку!
– Я хочу повідомити, що я вагітна від Вашого чоловіка! Ну, що робитимемо? Самі його мені віддасте чи зі сварками?
Просто нашкодив чоловік – а це було ясно з його вигляду – вирішив змінити паролі, переїхавши до іншого міста.
Ввічлива Олена дозволила їй увійти. А Сергій, який побачив на порозі свою коханку (справа відбувалася у вихідний), намагався натурально випхати даму назад: йди, звідки прийшла!
Але жінка виявилася наполеглива і, відпихнувши потенційного батька плічком, пройшла прямо у взутті на кухню.
Виявилося, що в неї справді були тривалі стосунки з Сергієм. І чоловік навіть їй щось там обіцяв!
«І коли встиг? – думала Олена. – Адже жодного разу не затримався! І ніколи нічим себе не виявив – ні тобі помади на комірі, ні запаху парфумів, ні чужого волосся!».
Тому те, що чоловік їй зраджує, жінка навіть припустити не могла: хіба чоловік, який подає сніданки в ліжко, здатний на таке?
І від виконання подружнього обов’язку він ніколи не ухилявся, ось що цікаво! Та й усі вихідні та свята – разом! І завжди – мила, кохана, сонечко, зайчик! Як це? Хтось може пояснити?
Але зрада, зважаючи на все, була: адже жодна нормальна жінка не припреться просто так у чужу родину качати права, обманювати про вагітність і намовляти на чужого чоловіка.
– Навіщо ти їй віриш? – намагався реабілітувати себе метушливий Сергій. – І що я міг їй обіцяти? Я ж уже одружений! Значить, вона обманює!
– Як це – я обманюю? – здивувалася коханка, що виявилася цілком собі симпатичною молодою жінкою. – А хто обіцяв розлучитися?
Ах, вона мене не розуміє, не те, що ти, люба! А у нас із тобою – спільність інтересів!
– Коли це я обіцяв розлучитися? – обурився “спільний” кавалер. – Що ти верзеш,?
Не слухай її, Оленка – вона марить!
– Ні, я не марю! А ти, …, обережніше зі своїми висловлюваннями! До того ж, у мене всі розмови записані.
І жінка увімкнула цікавий запис.
А там – освідчення в коханні, обіцянка тривалих стосунків і те, що називається сьогодні словом чмоки…!
– Ну, і де тут про весілля? – не здавався Сергій.
– А хіба тривалі стосунки не мають на увазі одруження? – здивувалася подруга чоловіка.
Олена без емоцій слухала цікаву полеміку.
В принципі, вона була вже не здивована: адже дивна поведінка Сергія мала якось пояснюватися.
Ось тільки на те, що він заведе коханку, жінка не подумала.
Все відбувалося, як уві сні.
І чомусь вона нічого не відчувала – ні хорошого, ні поганого. А «солодка парочка» увійшла у смак і на всю висувала взаємні претензії.
– А я вам не заважаю? – поцікавилася, нарешті, Олена і, звертаючись до жінки, додала:
– Можете забирати нашого чоловіка собі – дозволяю!
– Але ж я не хочу! – затявся «спільний» чоловік.
– А доведеться! – погрозливо промовила незнайомка.
– Так, йди – не доводь до гріха! – сказала Олена. – На розлучення подам сама.
– Але я не хочу розлучатися! – вигукнув чоловік.
– То втрьох ми жити не зможемо! – ласкаво промовила вагітна жінка. – Так що, не впирайся, котик!
Ось і Оленка наша дає добро на розлучення!
“Наша” Оленка мовчки кивнула: звичайно, даю!
– Ну, давай, Олено, збери йому щось із речей на перший час, і ми підемо!
Олена швидко закинула в сумку деякі речі, і вони пішли.
Причому, Сергій – дуже неохоче: мабуть, у Олени йому жилося краще.
Ну, що – розлучення та дівоче прізвище?
– Мамо, а навіщо тітка приходила? – на кухню вийшов трирічний Сашко, який уже почав ходити до дитячого садка. – Сваритися з татом?
Хлопчик ріс дуже тямущим. До того ж Олена з ним багато займалася.
І для свого віку він непогано розумів і досить чисто і зв’язно говорив. Шкода, що ростиме без батька…
«Якби ти знав, мій любий, навіщо приходила ця тітка! – подумала Олена. – Щоб народити тобі братика чи сестричку! І щоб у них був тато, а у нас – ні…»
Але, звичайно ж, цього не сказала: навіщо засмучувати дитину?
– Мамо, а ми не переїжджатимемо? – раптом спитав син.
– А ти що хочеш переїхати?
– Не хочу – у мене в садку – друзі!
– Отже, залишимося тут!
– А тато теж залишиться?
– А тато приходитиме до нас у гості! Згоден?
Син радісно кивнув і втік до кімнати: конструктор Лего не чекатиме!
Як же у дитинстві все просто! Якби й дорослі могли перемикатися по клацанню пальців.
А тітонька – не промах! Так, влип ти, Сергію. А не треба було шашні крутити там, де не треба! До речі, твоя мрія здійснилася: ти ж таки переїхав…
