– Ну як справи? Народжувати не збираєшся? «І ця туди ж. Змовилися вони, чи що?» – Олена похмуро глянула на подругу. – Та гаразд, гаразд. …
Вероніка поставила чашку з кавою. Її пальці, прикрашені каблучками – подарунками чоловіка Ігоря за двадцять років шлюбу, злегка тремтіли. Через вікно ресторану відкривався вигляд на вечірнє місто, але вона нічого не помічала. Вероніка дивилася тільки на один столика в протилежному кінці зали. – Який збіг! – подумала вона, спостерігаючи, як її Ігор… Ніжно погладжує руку молодої брюнетки! – Який же ж дивовижний збіг… Офіціант підійшов до столика Вероніки. – Бажаєте ще щось? – запитав він. – Так! – Вероніка підняла очі. – Принесіть, будь ласка, рахунок он того столика. Я хочу зробити подарунок. – Вибачте, що? – офіціант не розумів, що відбувається
Вероніка повільно поставила чашку з кавою. Її пальці, прикрашені каблучками – подарунками чоловіка за двадцять років шлюбу, злегка тремтіли. Через величезне панорамне вікно ресторану відкривався …
– Дякую, Віро, що так нам допомагаєш, – Ганна Василівна дивилася на дочку. – Тільки, я ніяк не зрозумію: коли ти все встигаєш? У вас же у самих дача, за нею теж догляд потрібен! Віра зітхнувши, відповіла: – Немає у нас ніякої дачі, мамо. Три роки вже. – Як? Невже продали? – ахнула Ганна Василівна. – Та ні, – дочка сумно посміхнулася. – А що ж тоді? – не розуміла Ганна Василівна. – Ой мамо, ти не уявляєш, що сталося? – сумно промовила Віра, зібралася з думками і все виклала матері. Ганна Василівна вислухала доньку і остовпіла від почутого
– Дякую, Віро, що так нам допомагаєш, – Ганна Василівна з любов’ю дивилася на дочку, – Тільки, знаєш, я ніяк не зрозумію: коли ти все …
Оксана з сином приїхали в гості до матері на дачу. Дача зустріла їх яскравим сонцем та співом птахів. Лідія Сергіївна вийшла назустріч, взяла онука на руки. – Як я рада вас бачити! – сказала жінка. Потім, пообідали з дороги, випили чаю. Ближче вечора, Оксана вирішила прилягти, поки є можливість. Сина вона залишила на бабусю, а сама втомлено залізла під ковдру. Тільки-но Оксана закрила очі, як раптом у будинку пролунали дитячі голоси. Чужі дитячі голоси. То був не її син Миколка. Оксана різко розплющила очі, підвелася, вийшла в коридор і…ахнула від побаченого
– Оксано, ну що ти в чотирьох стінах сидиш? – у голосі Лідії Сергіївни звучав легкий докір. – Приїжджай до нас на дачу, тут свіже …
У Тані не стало матері. Її батько залишився один у своєму будинку. Чоловік дуже сумував за дружиною. Таня ж часто відвідувала його. Так минуло два роки. Таню, яка вкотре приїхала провідати батька, біля хвіртки зустрів… Великий пес! На ґанок зразу вийшов батько. – Це що за диво, тату?! – здивувалася жінка. – Звідки?! – Красюки переїхали в місто от мені й віддали, – відповів батько. – Гарна собачка, слухняна… Таня помітила, що батько нарешті трохи підбадьорився. Два роки переживань нарешті закінчилися – йому було про кого піклуватися… Минув час. Таня знову приїхала до батька. Вона глянула на нього й ахнула від побаченого
Коли Таня закінчила навчання, батьки нарешті здійснили свою мрію й купили будиночок біля озера. Теплий, затишний, комфортний. Він був зовсім недалеко від їхнього містечка, хвилин …
Ганна помішувала ложечкою чай і задумливо дивилася у вікно… Десять років шлюбу з Ігорем. Чималий термін, щоб навчитися читати між рядків і відчувати фальш у голосі близьких. Ганна відставила чашку й пішла у спальню. Щось змінилося останнім часом у її сімʼї. Її чоловік Ігор став частіше затримуватися у своєї матері в гостях. Він повертався якийсь напружений, уникав дивитись Ганні в очі… Ганна відкрила шухляду письмового столу й застигла. Під купкою старих журналів лежала папка з документами, якої раніше там не було! А всередині… – Господи… – тільки й прошепотіла Ганна від побаченого
Весняне сонце заливало світлом простору кухню. Ганна повільно помішувала ложечкою чай, задумливо дивлячись у вікно на бруньки клена, які вже розпускалися. Десять років шлюбу – …
Олена варила борщ на обід, коли у двері подзвонили. Жінка швидко витерла руки об фартух, і пішла відкривати. – Мамо? Тату? Ви що тут робите? – здивувалася вона такому несподіваному візиту батьків. – Доню…Біда у нас… Нашого будинку не стало, – майже плачучи промовила Анастасія Вікторівна. – Можна, ми з мамою поживемо в тебе якийсь час? – додав батько. – Ні! Не можна, – несподівано завила донька. – Не після того, що ви зробили! – Доню, ти про що? Що ми зробили? – мати з батьком здивовано переглядалися між собою, не розуміючи, що відбувається
– Мамо, з днем народження! – широко посміхаючись, Олена поцілувала матір у щоку. – Вітаю вас, – перейняв естафету чоловік Олени. Він вручив величезний букет …
Ірина повернулася додому з магазину, і одразу взялася розкладати продукти в холодильник. Раптом у двері подзвонили. – Кого це принесло? – подумала Ірина, і пішла відкривати. На порозі стояла її колишня свекруха. – Лариса Степанівна? Що ви тут робите? – здивувалася несподіваному візиту Ірина. – Іро, знайдеш хвилинку? Поговорити треба, – тихо промовила свекруха. – Ну, проходьте, – невістка пропустила жінку в коридор. – Загалом, у мене до тебе є одна пропозиція! – одразу перейшла до справи свекруха, на хвилину зупинилася, зібралася з духом і виклала свою «пропозицію» невістці. Ірина вислухала колишню свекруху і аж розсміялася від почутого
Лариса Степанівна ледве піднімалася сходами до своєї квартири. Вона відчувала слабкість, а голова була важка від різних думок. – За що вони зі мною так? …
Баба Надя не встигла. Двері автобуса зачинилися і він від’їхав від зупинки. І тут же ж проїхався своїми колесами прямо по пакету з продуктами, який випав з рук літньої жінки… Все було зіпсоване – і хліб, і яблучка, і навіть курка. – Це що, автобус вже поїхав?! – Тетяна підбігла захекана на зупинку. Старенька мовчки кивнула. Вона розгублено дивилася на зіпсовані продукти. Потім перевела погляд на Таню. – От і я не встигла, дитинко… – сказала вона. – Василько мій хвилюватися тепер буде. Хотіла дві зупинки проїхати, щоб якнайшвидше додому повернутися, а он як вийшло… Таня глянула на зіпсовані продукти, подумала, і зробила несподіване
Бабуся не встигла – двері автобуса зачинилися і він плавно від’їхав від зупинки. І тут же ж проїхався своїми великими колесами просто по пакету з …
Алла вийшла з роботи і вирішила піти додому пішки. Погода буда тепла і жінці захотілося прогулятися. Алла задоволено вдихнула свіже повітря. Несподівано жінка помітила, що їй назустріч іде якийсь чоловік. – Що він на мене так дивиться? – подумала Алла. Раптом обличчя чоловіка змінилося… Він широко посміхнувся, дивлячись на Аллу! Її серце стрепенулося радісно і водночас тривожно. – Це ж він! – несподівано зрозуміла вона. – Це він! Жінка ще раз глянула на того чоловіка. Сумнівів не залишалося. Алла застигла на місці не вірячи власним очам
Алла вийшла з роботи й пішла додому пішки. Весна цього року була рання і досить тепла. Можна сказати, зими як такої не було. Спочатку випав …