Христина після закінчення інституту вирішила не повертатися в райцентр, де жили її батьки. Перспектив там не було. Крім того, вона не втрачала надії, що її …
Марія стояла біля вікна. Вона вдивлялася у поля, що тяглися до самого горизонту. Її коханий Андрій дрімав у кріслі. Поряд з ним стояла чашка чаю, який вже охолов. Марія дивилася на чоловіка і відчувала, як щось тихо йде. Життя – чи, може, просто час… – Андрію, ти б випив чаю, – тихо сказала жінка. Андрій розплющив очі, посміхнувся. Він знав, що від цього чаю нічого не зміниться, що час уже не можна повернути назад. – Марійко, та навіщо цей чай? Ти ж знаєш. Все вже знаєш, – його голос звучав м’яко. Марія зітхнула. Вона знала, що буде далі
Марія стояла біля вікна, вдивляючись у далекі поля, що тяглися до самого горизонту. Легкий вітерець дув у бік будинку, приносячи із собою запах осені – …
Тетяна повернулася додому від своєї матері. Жінка нікого не стала попереджати про свій приїзд. До повернення чоловіка з роботи у квартирі прибрала, вечерю приготувала. – О, а ти вже повернулася? – здивувався Юрій, коли повернувся з роботи. – Так, – коротко відповіла дружина і продовжила займатися домашніми справами. Раптом у двері подзвонили. Тетяна пішла відкривати і побачила на порозі свою сусідку Наталю. – Ой, а ти вже повернулася? – сусідка явно не була готова зустріти Тетяну. – Так. А ти чому прийшла? – поцікавилася жінка. Але Тетяна навіть уявити не могла, чому сусідка вирішила завітати до їхньої квартири
– Мені доведеться найближчий місяць пожити у матері, – казала Тетяна чоловікові. – Ти ж розумієш, що їй після процедури буде потрібна допомога. – Гаразд, …
Вікторія думала, що Роман буде хорошим чоловіком. Він працював, не гуляв. Те, що ніколи не вів розмов про майбутнє, то Вікторія теж вважала плюсом. – Не фантазер, – думала вона. Роман уже був якось одружений. Про причину розлучення ніколи не розповідав. Вікторія рахувала, що це добре. Не говорить про людей значить погано… Роман переїхав до неї. Якось Вікторія занедужала. Перший день чоловік просто не заходив у кімнату дружини. А наступного дня влаштував сварку: – Ти лежиш, а вдома поїсти нема чого! Як я можу сина в такі умови привезти? Вікторія аж поперхнулася від почутого
Вікторія нервово робила в квартирі генеральне прибирання. Хотілося змити будь-яку присутність чоловіка в квартирі, навіть хотілося змінити шпалери. Ось як любила чоловіка шалено, так зараз …
Жанна повернулася додому з роботи. Ігор, як завжди, дивився телевізор. – Що приготувати на вечерю? – запитала вона, присівши поряд. – Я б вареників з’їв, – усміхнувся чоловік. – Ну тоді будуть вареники, – відповіла Жанна. Раптом Ігор помітив, що в дружини дуже хороший настрій. – А чим це ти так задоволена? – запитав він. – Просто настрій хороший, – відповіла Жанна. – Дивно. Зазвичай ти приходиш з роботи роздратована, – Ігор підозріло подивився на дружину. – Сьогодні просто дещо сталося, – якось загадково додала Жанна. – Цікаво що? – запитав чоловік. Але Ігор навіть уявити не міг, яка причина хорошого настрою його дружини
Діти носилися по квартирі, перетворюючи спокійний вечір на хаос. Жанна намагалася не звертати на них уваги, але це було практично нереально. – Давайте тихіше! – …
Людмила готувала святковий стіл до свого ювілею. Зрозумівши, що вона не встигає, вона викликала на допомогу свою подругу. – Ось надумалося ж тобі святкувати, – засудила її Віра. – Зараз прийнято або у ресторані справляти, або взагалі не справляти. – Ну, вибачте, у мене немає грошей не ресторан, а святкувати обов’язково треба! – підозріло сказала іменинниця. – Навіщо? – здивувалася подруга. – Свекруха повинна зробити мені шикарний подарунок, – усміхнулася Людмила. – І який це подарунок? – здивувалася жінка. Людмила нахилилася до подруги і щось прошепотіла їй на вушко. Віра вислухала її і аж рота відкрила від почутого
Людмила задоволено посміхалася, слухаючи розмови свекрухи з родичами про те, що кожній невістці вона дарує на тридцять років золотий браслет із рубінами. – Ми Юлі …
Зоя познайомилася з Миколою. Коли привела його додому представити батькам, усі були здивовані. Кавалер виявився, м’яко кажучи, не дуже гарний… – Ну-ну, – сказав тато після його відходу. – З лиця води не пити, – додала бабуся. – Задоволені? – поцікавилась Зоя. – А нам що? Ти маєш бути задоволена! – сказала мама. І Зоя переїхала до Миколи. В них усе було гаразд. А потім дещо сталося… Якось Зоя приїхала в свій гараж забрати деякі інструменти. Ще здалеку вона побачила, що двері в гараж відкриті і там стоїть її машина. Зоя підійшла ближче. В машині явно хтось був! Вона придивилася і раптом тихенько розсміялася від побаченого
Головне бути живим, а решту можна змінювати. Які мудрі слова! І ось тепер це саме змінювання треба було випробувати на собі красуні й розумниці Зої, …
Федір приїхав до Світлани по своїх дітей, які дружили з її донькою. – Бачу мої хлопці зовсім до вас перебралися! – посміхнувся Федір. – А де ж їм бути?! Заходьте на вечерю, – запросила Світлана. – У нас млинці з різними начинками. Всі разом готували! Федір з’їв кілька млинців і похвалив ті, що з сиром. – Ці готувала я, – усміхнулася Світлана. – Незручно якось, – засоромився Федір. – Ще й мене годуєте. Зате я вам пакет вареників привіз! Світлана відкрила морозилку і поклала пакет. Жінка обернулася до Федора і раптом… Побачила сльози в його очах! – Що таке?! – охнула вона. Світлана не розуміла, що відбувається
Федір жив із своєю дружиною Галиною на околиці невеликого містечка. Близьких рідних у них було небагато – тільки мати Федора, Галя ж була сиротою. Коли …
Наталя сиділа на кухні, коли додому повернувся чоловік. – Привіт, вечеряти будеш? – запитала вона, як тільки Віктор зʼявився на кухні. – Не відмовлюся, – усміхнувся він. Наталка швидко поставила розігрівати голубці. – Вітя, завтра до нас прийде гостя! – раптом заявила дружина. – І хто ж це? – спитав Віктор. – А ось завтра й побачиш. Нехай буде сюрприз, – якось підозріло додала жінка. – Ну гаразд, сюрпризи я люблю, – усміхнувся чоловік. Але Віктор навіть уявити не міг, який «сюрприз» приготувала йому дружина
Наталя та Віктор були одружені чотири роки і виховували синочка Мирона, якому скоро мало виповнитися три роки. А їхня історія кохання почалася ще в школі. …
Поліна йшла по вулиці й посміхалася своїм думкам. Дівчині спала на думку одна ідея і вона уявляла, як її можна буде реалізувати. – Я зможу допомагати знедоленим, коли все зроблю! – думала Поліна. Замислившись, дівчина випадково зашпорталася, і раптом хтось її підтримав. Поліна обернулася, щоб сказати спасибі. Біля неї стояв якийсь молодий хлопець. Він широко посміхався і підтримував Поліну за лікоть. – Мене звуть Микола і мені приємно, що я допоміг такій гарній дівчині! – сказав молодик. – А вас як звуть! – Мене Поліна, а ви…? – дівчина глянула на хлопця й не повірила своїм очам! Вона його знала
– А ви набагато добріші за всіх інших тут, дякую вам величезне, люба, – голос бабусі було ледь чути. Вона дивилася на Поліну світлим вдячним …