Життєві історії

Вікторія думала, що Роман буде хорошим чоловіком. Він працював, не гуляв. Те, що ніколи не вів розмов про майбутнє, то Вікторія теж вважала плюсом. – Не фантазер, – думала вона. Роман уже був якось одружений. Про причину розлучення ніколи не розповідав. Вікторія рахувала, що це добре. Не говорить про людей значить погано… Роман переїхав до неї. Якось Вікторія занедужала. Перший день чоловік просто не заходив у кімнату дружини. А наступного дня влаштував сварку: – Ти лежиш, а вдома поїсти нема чого! Як я можу сина в такі умови привезти? Вікторія аж поперхнулася від почутого

Вікторія нервово робила в квартирі генеральне прибирання.

Хотілося змити будь-яку присутність чоловіка в квартирі, навіть хотілося змінити шпалери.

Ось як любила чоловіка шалено, так зараз хотілося зтерти спогади про його присутність у цій квартирі.

Два роки тому здавалося, ось воно щастя. Зараз же ж Вікторія розуміє, що Роман і не любив її зовсім.

Йому просто було зручно з Вікторією. Дівчина з квартирою, любить його, обслуговує усі його бажання.

А він просто людина така: мовчазний, скромний і домашній. Все, що від нього можна почути:

– Їсти хочу. Де сорочка. Там посуд брудний.

І Вікторія підскакувала, готувала, прибирала, подавала. На запитання Вікторії, як пройшов день, чоловік завжди відповідав одне слово:

– Нормально.

Зараз вона думає:

– Де мої очі були? Мабуть, кохання застилало.

Не було й гарних залицянь.

Напевно, Вікторія сама вигадала те, що Роман буде хорошим чоловіком. Він працював, не гуляв, а те, що ніколи не підтримував розмов про майбутнє, то Вікторія це теж за плюс вважала.

– Не фантазер, – думала вона.

Роман уже був одного разу одружений. Про причину розлучення ніколи не розповідав.

Вікторія вважала, що це добре, не говорить про людей погано.

Роман мав сина, який жив з матір’ю в іншому місті. Він спілкувався із сином по телефону. Те, що чоловік не забував свого сина, також добре, вважала Вікторія. Загалом плюсів у Романі було багато.

Вікторія розраховувала на довге щасливе життя у шлюбі. Квартира їй дісталася у спадок. Ще до шлюбу Вікторія зробила ремонт. Просто заходь і живи. Загалом Роман так і вчинив, зайшов і жив. Усіх все влаштовувало.

Якось Вікторія занедужала. Перший день Роман просто не заходив до кімнати дружини, щоб не злягти теж. А другого дня влаштував сварку:

– Ти лежиш, а вдома поїсти нема чого! Посуд відучора немитий. Як я можу сина в такі умови привезти?

Вікторія аж поперхнулася і запитала:

– У сенсі, сина привезти? Ти мені про це не казав. Ми з тобою про це не домовлялися.

– Хіба ти не знала, що я маю сина? Про що я з тобою мав домовитися? Його мати вийшла заміж, переїжджає із чоловіком за кордон, передає опіку над сином мені. Що тут незрозуміло?

– А в мене ти запитав, чи я згодна на це?! – ахнула жінка.

– Я повинен був у тебе питати, як мені вчинити зі своїм сином? – нервував чоловік.

– Як мінімум, чи я згодна на те, що твій син житиме в моїй квартирі.

– Ти моя дружина, яку згоду ти вимагаєш?! Хіба мало того, що я зараз тобі сказав?!

І на цьому терпець Вікторії урвався.

Вона виставила чоловіка із квартири. А коли він вивіз свої речі, Вікторія розлючена робила у квартирі генеральне прибирання…

Вам також має сподобатись...

У Люди з Ігорем було весілля. Зіграти вирішили в селі у батьків нареченої. Вечоріло, почалися танці. Раптом Ігор помітив, що якийсь хлопець щось тихо говорить на вухо Люді. Та раптом спохмурніла, а потім кудись пішла… – Це ж Василько з Качкарівки, – сказав хтось із гостей. – Не до добра це все… Ігор скочив з-за столу. – Людо, Людо! – гукав він, оминаючи гостей, які танцювали. І тут він почув голос нареченої десь біля хвіртки… Ігор кинувся на звук. Він глянув, що ж там відбувається й оторопів від несподіванки

Ігор був на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила подруга його дружини Оля. – Привіт, треба поговорити. Давай зустрінемось, – одразу сказала Оля. – Привіт. Заходь до нас, там і поговоримо, – відповів чоловік. – Я не можу, – схлипнула Ольга. – Юля заборонила. – Заборонила? – здивувався чоловік. – То ти прийдеш? – ще раз запитала Оля. – Ти повинен дещо дізнатися! – Гаразд, зайду, – невдоволено кинув Ігор. Після роботи чоловік  приїхав до Ольги. – Розповідай, що у вас сталося? – з порога запитав він. – Юля, про все здогадалася, – тихо сказала Ольга. – Юля? Про що здогадалась? – Ігор здивовано дивився на Олю, нічого не розуміючи

Катя з чоловіком Євгеном вирішили якийсь час пожити в його батьків. Дівчина зазирнула в холодильник і взялася готувати вечерю. Продуктів у свекрухи було мало. Через сорок хвилин запіканка з макаронів і фаршу була готова. Щойно Катя дістала її з духовки, як пришов Євген і його батько. – А що це в нас пахне? – принюхався свекор. – Здрастуйте, Іване Петровичу, – вийшла з кухні Катя. – Я вечерю приготувала. – Привіт, Катерино, ну зараз оцінимо! Іринко, виходь! – гукнув він дружину. – Подивимося, чим нас нова господиня годуватиме, – Ірина Анатоліївна зайшла на кухню. Вона глянула на стіл і руками сплеснула від побаченого

Ніна Іванівна смажила на кухні картоплю, коли пролунав телефонний дзвінок. – Так, синку, слухаю! – сказала жінка, піднявши слухавку. – Мамо, привіт, – сказав Віктор і засопів, як у дитинстві, коли йому щось було дуже треба. – Слухай… Тут така річ… У мене проблеми!  – Що сталося? – захвилювалася мама. – Проблеми з дружиною! – рішуче заявив Віктор. – Галина зовсім дивна стала! – І що цього разу? – пробурмотіла Ніна Іванівна. – Не знаю навіть, як тобі про таке розповісти, – почав було Віктор, на хвилину зупинився, щоб зібратися з духом і все виклав матері. Ніна Іванівна вислухала сина і застигла від почутого