Життєві історії

Соня готувала обід, коли відкрилися вхідні двері. Її син Сергійко повернувся додому. Сьогодні хлопчик цілий день гостював у батька. – Привіт! Ну, як відпочили? – запитала мати. Сергій нічого не відповів, він мовчки пройшов повз матір, сів за стіл. – Сину, щось сталося? – захвилювалася Соня, помітивши, що Сергійко дуже засмучиний. – Сталося! Ця татова, нова дружина… Вона дещо зробила…, – тихо сказав хлопчик. – Що зробила? – Соня ледве стримувала хвилювання. Сергій з хвилину помовчав, збираючись з думками, а потім наважився і все розповів матері. Соня вислухала сина і застигла від почутого

Сергійко увійшов до своєї квартири, кинув рюкзак на підлогу, скинув черевики, та так, що один полетів кудись у бік кухні. А потім зняв куртку і жбурнув її на взуття.

– Це що таке відбувається? – запитала мама, виходячи до свого сина. – Я прибираю, а ти мені тут роботи додаєш.

– Нічого! – буркнув Сергій. Щоправда, взуття поставив рівно, а куртку почепив.

– Що сталося? – зітхнула мама.

– Мене тато зі школи підвіз.

– Ну, і добре…

– А ще він сказав, що в нього з’явилася дівчина! Мамо, це ж жах!

Соня зітхнула. Так, їхньому синові доводиться непросто. І винні в цьому дорослі, які не змогли зберегти шлюб або не подумали заздалегідь про те, що вони не пара один одному.

– І чому ти так засмутився? – запитала мама Сергія.

– Як, чому? Це означає, що ви з татом не зійдетесь! Він матиме іншу жінку! Невже тебе це не засмучує?

Соня не сказала б, що її це засмучує. Трохи зачіпає, трохи злить. Але було б дивно, якби вона взагалі нічого не відчувала. Все ж таки вони з Ігорем були майже десять років у шлюбі. Як не крути, не чужі люди.

Але Соня вже прийняла ситуацію. Вони розійшлися, разом вже не будуть. Ну, вони не підходять один одному! У них різні погляди на життя, на виховання дитини, на те, якою має бути сім’я! Та на все! Як вони протрималися стільки років? Ну спочатку закоханість, яка стирає всі недоліки твоєї половинки. Потім вагітність, під час якої Ігор поводився дуже гідно. Розумів, що Соні й так непросто.

Потім маленька дитина, і всі проблеми звалюються на втому і новий порядок у їхньому житті. Багато пар кажуть, що в перший рік малюка дуже важко подружжю зберігати мир в сім’ї. Ну а далі… Звичка, чи що. Але після чергової сварки вони зрозуміли, що звички настав час міняти. І, що дивно, розійшлися доволі мирно.

Сергійко залишився з мамою, Ігор на квартиру навіть не претендував, сказав, що житло залишається синові. Аліменти платить справно, з дитиною бачиться. Та навіть їхні стосунки з Сонею стали кращими. Коли їй потрібна чоловіча допомога Ігор ніколи не відмовляє. Ось нещодавно її машина заглохла посеред дороги. І Соня за звичкою зателефонувала колишньому чоловікові. І він приїхав, і все вирішив.

Напевно, завдяки тому, що вони змогли зберегти нейтралітет, намагалися добре спілкуватися заради сина, Соня і змогла відпустити Ігоря, хоч це й нелогічно. Просто вона побачила, що їм порізно краще, ніж разом. І, отже, їхнє рішення було правильним.

Про те, що в Ігоря з’явилася інша Соня знала вже кілька тижнів. Саме коли Ігор приїхав допомогти з машиною, він усе розповів. Під час того, як казав, переживав дивитися колишній дружині у вічі, ніби йому було соромно. І те, що він не хвалиться тим, що його життя триває, а каже все так, немов дозволу питає, Соню підкупило.

– Гарна хоч дівчина? – лише спитала вона.

– А хто ж знає? – засміявся Ігор. – Здається гарною, а далі подивимося. Ми, от, з тобою обидва непогані, а разом бути не змогли. Тож тут невідомо. Тільки… – Чоловік зам’явся і винувато подивився на Соню. – Ти Сергію поки не кажи. Я сам хочу.

– Звісно. Це твоя справа. Головне, скажи м’якше. Хоч і минув рік після розлучення, а він і досі переживає.

Але чи то Ігорю не вдалося сказати пом’якше, чи Сергій переживав сильніше, ніж їм здавалося, але реакція його була однозначною. Йому ця інформація не сподобалася.

– Сергію, – мама підійшла до хлопчика і посміхнулася, – ми з твоїм татом тепер вільні люди. І в нас можуть з’являтись нові друзі, захоплення, другі половинки. Це нормально.

– Але я хочу, щоб ви були разом… – насупився він.

– Разом у нас не виходить. Це неправильно, псувати життя одне одному. Так буває, головне, зберегти добрі стосунки. А у нас із твоїм татом хороші стосунки, і я за нього рада.

– А я ні.

Сергійко пішов у свою кімнату, не забувши гримнути дверима. Соня ж знесилена сіла на банкетку, думаючи, чи зрозуміє їх колись Сергій. Але як би там не було, вони зробили правильно. Краще вже, коли мама і тато у розлученні, але ти живеш спокійно, ніж жити всім разом, постійно сваритися, не розуміючи один одного.

Сергій, начебто, заспокоївся, прийняв той факт, що тато тепер із кимось зустрічається. Але коли він запропонував познайомити Сергія зі своєю подругою, той уперся.

– Це колись у будь-якому випадку станеться, – сказав тато, – але якщо ти не готовий, то давай іншим разом.

І в цей момент Сергію спала на думку чудова ідея: якщо він зможе посварити тата з його жінкою, то, ймовірно, тато повернеться до мами. Бо зрозуміє, що вона гарна.

– Ні, тату, давай цього разу.

Сергій ще не знав, як він це зробить. Але точно щось придумає. Тато його любить і вірить йому, тому повірить навіть у обман Сергія.

Обманювати хлопчик не хотів, але вмовив себе, що це все для спільного блага. Мама з татом просто не розуміють, що хочуть бути разом. Вони впираються, але Сергій їм допоможе. Вони йому ще дякувати стануть.

Тата подруга Сергію відразу не сподобалася. Так, симпатична, так, усміхається йому і намагається потоваришувати. Але Сергій бачив у ній лише розлучницю, тому не міг бути об’єктивним.

Першого дня Сергій нічого не став робити. Він зрозумів, що це буде підозріло, тож вирішив почекати якийсь час.

І ось йому видався шанс. Сергій цього дня був у тата, а йому треба було кудись від’їхати. Хлопчик залишився вдома з Людою, тією самою батьковою подругою.

Вона сказала йому сідати за уроки, бо Сергій сам розповідав, що завтра у них збиратиму зошити. І ось у цей момент йому спало на думку, що можна зробити.

Йому не сподобалося, що стороння людина ним командує. Можна поскаржитися татові. А потім він подумав, що можна ще й прикрасити історію.

І коли тато повернувся додому, а Люда поїхала до себе, він розповів батькові неймовірну історію. Мовляв, Люда не давала йому обідати, поки він не зробить уроків, а коли Сергій сказав, що подзвонить татові, вона на нього насварила. Сказала, що зробить так, що його ноги більше в будинку не буде, а тато взагалі забуде про його існування.

– Не може бути, – промимрив Ігор.

– Може! Ти мені не віриш?

– Вірю, звісно…

Ігор відвіз сина додому, а сам поїхав розбиратися зі своєю дівчиною.

Сергій же повернувся задоволеним.

– Як минуло? – запитала Соня.

– Все добре.

– Ти потоваришував із Людою? – запитала мама, бачачи, як її дитина щаслива.

– Ой, ні. Вона погана!

Він переказав усе мамі, а потім додав:

– Тепер тато зрозуміє, що ти найкращий на світі.

Коли Сергій тільки почав розповідати, в душі Соні піднялося невдоволення. Але що довше він говорив, продовжуючи посміхатися, то більше Соня сумнівалася в правдивості цієї розповіді. А коли він додав останню фразу…

– Сергію, скажи мені чесно, ти обманув?

– Що? – хлопчик почервонів.

– Адже цього не було, га?

Сергій опустив очі, але продовжував обманювати.

– Було! Ти що, мені не віриш?

– Я твоя мама, і чудово знаю, коли ти обманюєш. Говори, швидко, правду! І якщо ти зараз знову будеш обманювати, мені потім буде важко тобі вірити.

– Я не обманув! Я трохи прикрасив… Вона, правда, просила мене робити уроки!

– А обідати давала? Говорила погані речі про те, що твій тато перестане тебе любити?

– Ні, – зізнався хлопчик, але тут же додав, – але вона погана, а ти гарна! Я просто хотів, щоб тато її покинув і повернувся до тебе.

Соня похитала головою, а потім зателефонувала колишньому чоловікові. Той саме в цей момент з’ясовував стосунки з Людою. Та йому присягалася, що нічого такого не було, але він стверджував, що його син не обманув би.

– Ось, його мама дзвонить! Явно теж обурена. Так, Соня…

Соня йому все розповіла. Що Сергій просто хотів звести їх разом, тому все вигадав.

– Дякую, – сказав Ігор, перш ніж почати вибачатися перед Людою.

Сергій все чекав, коли батьки його насварять . Він знав, що вони можуть прийняти все, крім обману. Його вони нелюбили.

І коли тато приїхав, і Сергія викликали на розмову, він навіть захвилювався. Цікаво, як сильно йому дістанеться?

Але йому не дісталося. Мама та тато довго пояснювали йому, що вони вже не будуть разом. І що навіть якщо вони не знайдуть другої половини, вони не зійдуться. Тому що їм разом погано.

Але вони обоє люблять Сергія, і незалежно від того, що відбуватиметься у їхньому житті, він буде на першому місці. Завжди.

– А ще тобі треба щось зробити, – підсумував тато. – Ти знаєш, що за свої вчинки слід відповідати. Ти образив людину просто так, наговорив про Люду поганого. Тому тобі варто вибачитися.

Сергій лише кивнув. Йому не хотілося приймати те, що кажуть мама з татом, але сьогодні він їм повірив. Повірив, що вони вже ніколи не зійдуться, і настав час приймати те життя, в якому вони більше не чоловік і дружина. Але все ще залишаються його мамою та татом.

Перед Людою Сергій вибачився. Але вона сказала, що не ображається, що розуміє його почуття. І Люда почала трохи подобатися хлопчику.

Минуло ще трохи часу, перш ніж Сергій прийняв реальність такою, якою вона є. І навіть зрозумів, чому мама та тато розлучилися. Раніше вони часто сварилися, а тепер, коли бачаться, посміхаються один одному.

І прийшло розуміння, що не всі люди щасливі коли вони разом. Але кожному потрібне щастя, і не варто їм заважати його знайти.

Вам також має сподобатись...

Галина з чоловіком Миколою забрали до себе з села її стареньку матір. – Мамо, ти хоч їла? – запитала Галина в матері, коли прийшла з роботи. – Та хіба це їжа?! – почала скаржитися старенька. – Ось у селі в мене їжа була! Картопельки наварю, огірочки солоні відкрию, сальце… А Микола твій, жадібний дуже! – Матусю, ну лікар же сказав тобі, що не можна багато чого! – сказала вона. Ірина Вікторівна ще більше насупилася і пішла у свою кімнату… А вночі Галина з Миколою прокинулися від якогось гуркоту. Вони вибігли в коридор, і ахнули від побаченого

Зіна з чоловіком сиділи на терасі, пили чай та насолоджувалися тишею. Раптом пролунав телефонний дзвінок. – Привіт, Зіна. Це Дмитро! Завтра приїдемо до тебе в гості. Зустрічай, – почула жінка незнайомий голос. – Який ще Дмитро? – перепитала Зіна. – Брат твій. Не впізнала чи що? Одним словом чекай нас завтра! – пояснив співрозмовник і закінчив виклик. – Хто дзвонив? – одразу запитав чоловік. – Брат мій. Дмитро, – здивовано відповіла Зіна чоловіку. – У тебе, що є брат? – витріщив очі чоловік. – В тому то й справа, що немає! – Зіна здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Павло зі Світланою вирішили одружитися. Молоді зі своїми батьками домовилися зібратися й обговорити майбутнє весілля. Всі розташувалися за столом у будинку Миколи, батька нареченого. Все ніби йшло добре, але Миколі не давало спокою одне питання… Запитувати прямо йому було незручно, тож чоловік чекав, поки батьки Світлани самі все скажуть… – А я так і не почув, який посаг у нареченої? – раптом не витримав Микола. Запала незручна тиша… – Щось я не зрозуміла, – здивувалася мати Світлани, Валентина. – Ти про що це, Миколо? Вона дивилася на майбутніх сватів, і не розуміла, що відбувається

Ірина повернулася додому з роботи. Жінка повечеряла з чоловіком, вимила посуд. – Я в душ, і одразу у ліжко, – сказала вона до Павла. – Дуже сьогодні втомилася… Ірина вирушила в душ, змити втому дня. Включила теплу воду та розслабилася. Закінчивши, закуталася в м’який рушник і пішла до спальні. Але тут почула з кухні голос Павла. Він розмовляв із кимось по телефону. Ірина хотіла увійти, але не наважилася. Чоловік схвильовано говорив. Іра прислухалася до розмови чоловіка і застигла від почутого