Христина була дуже гарною. Вона була з тих дівчат, які легко можуть спокусити.
Вона була молода, досить розумна і не надто переймалася моральними принципами. Вважала, що від життя треба брати лише найкраще, що, власне, й робила.
І незрозуміло як вона примудрилася завагітніти від того, кого точно не хотіла б бачити у ролі чоловіка та батька своїх дітей.
Христина знала, що вона зв’яже долю тільки із забезпеченою людиною, яка її повністю утримуватиме. А з Віктором, від якого вона і завагітніла, вона просто розважалася. Він був спортивний, гарний собою, але не надто розумним, та й грошей у нього не було. А ще в нього гуляв вітер у голові, і він точно не міг стати справжнім батьком.
Христина дивилася на дві смужки та думала. Може, вона й не надто хороша людина, але робити процедуру вона не збиралася. Однак і пов’язувати свою долю з тим, хто не зможе їй нічого дати, до її планів теж не входило.
Треба було щось вигадати. Якось викрутитися із цієї ситуації. Про вагітність вона нікому не говорила, за своє життя вона усвідомила, що якщо таємницю знають двоє, незабаром дізнаються й інші. А поки що все це треба було зберігати в таємниці.
Півночі Христина прокрутилася в ліжку, вирішуючи, що їй робити. І рішення прийшло зовсім несподівано, хоч, здавалося, воно було на поверхні. Треба просто знайти гідну людину, на яку можна буде записати цю дитину.
Чи це було неправильно? Можливо. Але Христині було однаково. Так вона зможе добре влаштуватися у житті, її дитина житиме у добрих умовах, а цей чоловік стане щасливим батьком. І ніколи не дізнається, що дитина не від неї. Так що всі в плюсі.
Залишилося обрати цього «щасливчика». Христина вже знала хто це може бути, але до останнього сподівалася, що знайде інший варіант. Але ж ні.
На роботі її доглядав шеф. Точніше, як доглядав, просто кадрив її. Було видно, що людина не знає, як поводитися з протилежною статтю.
Христина його ігнорувала. Він був на п’ятнадцять років неї старший, не надто привабливий, із зайвими кілограмами. Зате він був досить забезпечений, на добрій посаді і явно розумний.
Христина знала, що він вільний. Він навіть жодного разу одружений не було, хоча з огляду на те, що він навіть не вміє фліртувати, це й не дивно.
Так, не про такого чоловіка вона мріяла. Все ж таки їй хотілося, щоб у людині було все прекрасно. І зовнішність, і розум, і гаманець. Але, певне, так буває рідко. А часу у Христини немає.
Вже наступного дня вона перейшла у наступ. Посміялася над жартами шефа, кілька разів усміхнулася призовно.
І чоловік наважився, запросив її на побачення. Власне, після цього побачення Христина залишилася в нього на ніч.
Їхній роман набирав обертів. І хоч Христині Дмитро й не подобався, вона закрила очі на його недоліки. Знала, що це все правильно, що так вона та її дитина будуть щасливими.
А через півмісяця вона заявилася до нього зі сльозами на очах і з тестом з двома смужками.
– Я не знаю, як це сталося, – театрально плакала вона, – Діма, я, правда, нічого такого не планувала.
Але Дмитро, хоч і був великим начальником, якимось чином зумів зберегти наївність та довірливість. Тому він ні на мить не сумнівався, що дитина його.
Навпаки, зрадів. Сказав, що йому вже давно настав час заводити дітей, і що він дуже щасливий. І що любить Христину і готовий взяти її за дружину.
– Ми так мало разом, – продовжувала грати комедію дівчина. – Ти не вважаєш, що це може бути помилкою?
– Я ж давно намагаюся з тобою будувати стосунки, ти мені одразу сподобалася, як я тебе побачив. І я впевнений, що сама доля нас звела разом.
Христина мало не засміялася. Ну, звісно, доля. Але про це знати Дімі не треба було.
Вони призначили дату весілля. Хотіли одружитися, поки животика не було видно. Христина розуміла, що за термінами не сходиться момент зачаття, але це вона продумала. Просто скаже Дімі, що дитина з’явилася раніше за термін, адже так буває.
А Дмитро був дуже щасливий. Відбулося те, про що він мріяв. Дівчина його мрії виходить за нього заміж і носить його дитину. Хіба не в цьому щастя?
І у всій цій продуманій Христиною історії була лише одна вада – мати Дмитра.
Їй одразу не сподобалася майбутня невістка. Можливо, вона була мудріша за сина і бачила Христину наскрізь. Але дівчина вирішила, що вона не буде на заваді. Все ж таки чоловіки часто обирають дружин, а не матерів у конфліктах. А як переманити Діму на свій бік, вона знала.
Після весілля вони всім розповіли про вагітність. І всі пораділи, окрім свекрухи. Христина навіть серйозно почала переживати, що вона щось запідозрила, але вирішила, що розбиратиметься з цим пізніше.
Народила Христина вчасно. Щоправда, Діма та всі інші думали, що на місяць раніше. Але ні в кого не виникло запитань, адже так буває. А до спеціалістів Христина завжди ходила одна, говорила Дімі, що їй так комфортніше.
У них народився син, якого назвали Павлом. Христина навіть і не думала, що вона здатна на такі почуття, але вона й справді відразу полюбила свою дитину. І була певна, що все зробила правильно. Вона й надалі захищатиме його і робитиме все необхідне, щоб її хлопчик був щасливий.
Коли дитині був місяць, родичі прийшли подивитися на дитину. Всі розчулювалися, але Христина стежила за свекрухою. І не дарма.
– Якось не схожий він ні на кого, – промовила вона. – І в кого такий світлий? Ви з Дімою темненькі.
– У мого батька, – обманула Христина. Насправді вона не знала свого батька, а з матір’ю вже років із п’ять не спілкувалася. Її мама вела не найправедніший спосіб життя, і Христина вирішила, що не хоче мати з нею нічого спільного. А всім цікавим говорила, що мати живе в іншій країні і приїхати не може.
– Ясно, – відповіла свекруха. – Що ж, я дуже за вас рада.
– Дякую, Наталю Костянтинівно.
Жінки посміхнулися, але обидві знали, що посмішки фальшиві. Свекруха так і не довіряла невістці, а невістка думала про те, як би посварити чоловіка з мамою. Щоб та не втручалася у їхнє життя.
Але Наталія Костянтинівна особливо і не лізла, і Христина розслабилася. Діма дуже любив сина, навіть не здогадуючись, що він не його.
Христина жила, як у казці. Чоловік виявився дуже дбайливим, грошей на дружину не шкодував. А коли дитині виповнилося півроку, він найняв няню на допомогу Христині. Щоб вона могла вранці виспатися, щоб сходити кудись розвіятися.
Христина ж звикла до чоловіка. Ні, вона його все так і не любила, але вважала, що в цьому і немає особливої необхідності. Але вона була йому вдячна, вона його поважала та цінувала. Цього було достатньо.
І все в них було чудово. Павлик ріс, Діма не міг натішитися, Христина раділа, що все так вдало склалося. І що вона змогла здійснити свій план, і тепер вони із сином не знають турбот.
Але даремно Христина розслабилася. Свекруха так само їй не довіряла. І перед днем народження Павлика, коли йому мав виповнитися рік, вона прийшла в гості. Під приводом побачити онука, а заразом уточнити, що подарувати йому на рік.
– Та в нього все є, Наталю Костянтинівно, – знизала Христина плечима.
– Я ж бабуся, я не можу прийти без подарунка.
– Можете щось із речей купити.
– Ой, Христино, а можеш дати щось у приклад? А то я в цих розмірах плутаюсь, а тут прийду в магазин із річчю, там і приміряю все.
Взагалі, Христина хотіла якнайшвидше позбутися свекрухи, тому вирішила дати їй все, що необхідно. Вона пішла в дитячу, щоб дістати якийсь комбінезон. А Наталія Костянтинівна тим часом ватяною паличкою взяла у онука зразок. А коли йшла, потягла зубну щітку сина. Напевно, той не думатиме, куди вона поділася.
Власне, так і сталося. Діма спитав у Христини, чи не бачила вона його щітку, а отримавши негативну відповідь просто купив нову. Мало, може, Павлик якось примудрився стягнути.
На дні народження було багато людей. Друзі сім’ї, родичі. Усі приготували подарунки, усі хотіли привітати маленького іменинника. І лише у Наталії Костянтинівни був заготовлений особливий подарунок, який вона планувала зробити наприкінці вечора.
І коли Павлик почав вередувати, бо втомився, Наталя Костянтинівна встала, бажаючи сказати тост.
Вона привітала Павлика з днем народження, а потім дістала конверт.
Спочатку Христина не зрозуміла, що це таке. А коли до неї дійшло…
Її мозок, який зазвичай генерував ідеї, зараз просто вимкнувся. Вона знала, що це кінець.
А ось Діма так і не зрозумів, що хоче сказати його матір, доки вона не озвучила результати тесту.
– Я відразу зрозуміла, що дитина не твоя. Просто вона вирішила його на тебе почепити, щоб ти їх утримував. І я тобі про це говорила, а ти не вірив. Але я мала рацію.
Христина взяла Павлика та поїхала з ресторану, де вони були. А слідом поїхав і чоловік.
А вдома вже виникла сварка. Діма репетував, нехтуючи тим, що Павлик намагається заснути.
– Як ти могла? Я тобі вірив!
– А що тебе не влаштовує? – спокійно запитала Христина. – Ти хотів мене – одержав. Хотів сина – одержав. То яка різниця, від кого я завагітніла?
Христина сподівалася, що Діма заспокоїться та прийме ситуацію. Що простить її, бо дуже любить. Але незважаючи на те, що він і справді Христину любив, пробачити таке він не міг. І вже наступного дня виставив Христину та Павлика з дому.
Так, він прив’язався до хлопчика, але виховувати чужу дитину не збирався. Вирішив, що згодом усі ці почуття пройдуть, і він зможе почати все з чистого аркуша з іншою, більш щирою та правдивою дівчиною.
Христина повернулася до своєї квартири. Благо Діма залишив їй усі ті гроші, що були на карті, і дозволив забрати всі її речі та речі дитини.
І все-таки, їй було не впоратися. Доведеться звертатися до рідного батька.
Вона зателефонувала до Віктора і повідомила, що їм треба поговорити. А потім здивувала його тим, що має дитину. І якщо треба буде, вона через суд доведе, що то його син.
Але Віктор і не проти був. Зробив тест, а потім почав брати участь у житті Павла.
І так, його допомога разюче відрізнялася від тієї, що надавав Діма Христині. Як у вихованні, так і у фінансах. Сильно прийшло обмежитися у витратах і поміняти свій спосіб життя. І все ж навіть ця допомога зараз була потрібна, принаймні поки Христина не працює.
А далі хто знає, що буде. Може, у неї вийде одружити на собі когось багатшого. А поки що такий не знайшовся, і Віктор зійде. Все ж, який не який, але батько.
