Життєві історії

– Таня, не відволікаю? – у слухавці почувся трохи схвильований голос Ліди. – Лідо, все гаразд? – Таня захвилювалася. – Все добре. Але тобі варто мене привітати. У Галини Ігорівни я тепер теж погана невістка, – промовила Ліда і розсміялася в слухавку. – А ти за що? – здивувалася Таня, адже Галина Ігорівна обожнювала другу невістку. – Що там у вас сталося? – Ой Таню, навіть не знаю, чи таке можна розповідати, – раптом сказала Ліда. – А ти спробуй, – наполягла Тетяна. І Ліда все їй розповіла. Таня вислухала Ліду і застигла від почутого

-Таня, не відволікаю? – у слухавці почувся трохи схвильований голос Ліди.

-Лідо, все гаразд? – Таня захвилювалася.

-Все добре. Але тобі варто мене привітати. У Галини Ігорівни я тепер теж погана невістка. – промовила Ліда і розсміялася в слухавку.

-А Ти за що? – здивувалася Таня, адже Галина Ігорівна обожнювала другу невістку.

-За те, що не правильна мачуха. – І Ліда засміялася знову.

-Що там у вас сталося? – здивувалася Таня.

Таня, перша дружина Олега. Вони прожили у шлюбі всього п’ять років і розлучилися коли їхньому синові Сашкові було три роки. Розлучилися мирно, спокійно за взаємним розумінням, бо їхній шлюб не пройшов перевірку часом. Олег дуже активно допомагав колишній дружині у вихованні сина. Передавав на сина добрі аліменти, забирав із садка, якщо Таня затримувалася на роботі чи залишав у себе на вихідні. Благо жили в одному районі.

Коли Олег почав зустрічатися з Лідою, то відразу позначив свою позицію, і вона це прийняла. Порозумілася з Сашком і він іноді ночував у квартирі батька. Коли Ліда з Олегом побралися Сашку було п’ять. Братик у Сашка з’явився, коли йому було шість. І батько так само продовжував виконувати свої обов’язки. Навіть Ліда до певної міри підключилася до цього. Коли Сашко пішов до школи Михайлику, був вже рік і Ліда підлаштувала свій графік так, щоб зустрічати пасинка зі школи і доводити його до дому. І це всіх влаштовувало. А головне всі були раді, що Сашко дуже добре реагував на молодшого братика. Не було ревнощів, образи, заздрості. Є мама, є тато і є тітка Ліда з братиком.

Навіть батьки Тані всіма руками та ногами підтримували таке спілкування між їхньою дочкою та новою родиною колишнього зятя та передавали невеликі презенти на свята для братика їхнього онука.

Єдиною незадоволеною людиною у цій сімейній ідилії була Галина Ігорівна, мати Олега. Вона одразу не злюбила Таню невідомо за що. Імовірно материнські ревнощі. І всіма силами лізла в шлюб молодих і навіть собі приписувала як перемогу розлучення сина та невістки.

Нову дружину сина мало не обожнювала тільки тому, що сподівалася, що син нарешті забуде дорогу у бік колишньої дружини та сина. А виявилося все навпаки. Дві невістки порозумілися. Нова невістка потоваришувала з пасинком. І на думку свекрухи, це було неправильно. Син мав забути про першу сім’ю та присвятити себе новій.

Вона читала нотації Ліді, що вона не повинна дозволяти чоловікові стільки часу проводити із сином. Коли з’явився Михайлик, говорила синові з невісткою, що весь свій час батько повинен присвячувати немовляті, а не зі старшим сином ходити гуляти. І все в такому дусі.

У відповідь усі з нею погоджувалися, але робили по-своєму. Та й сенс? Сашко нормально реагує на братика та допомагає у міру своїх дитячих сил.

А ця сварка сталася під час новорічних канікул. Сашко приїхав до тата на два дні, бо Таню друзі покликали на дачу. Батько увечері привіз сина до себе додому. Уранці вони поїхали на новорічну ялинку. Після ялинки зайшли до кафе з’їсти чогось смачного.

Вже біля під’їзду Олега перехопив сусід і попросив допомоги. Машина не завелася, а у свята знайти когось хто б допоміг складно, а викликати службу допомоги вийде у велику копійчину. А йому терміново на дачу треба.

Олег відвів сина додому, двома словами пояснив ситуацію і побіг виручати сусіда. І судячи з усього може з ким заговорився чи ще що, але буквально через десять хвилин після того, як Олег пішов, прийшла свекруха. Внуків побачити. Вона ж знала, що Сашко у тата на пару днів.

Ліда залишила хлопчиків у кімнаті і пішла зустрічати не звану гостю, бо та з’явилася без попередження.

-Уявляєш Таня, заходимо ми до кімнати. Сидять Сашко з Михайликом на підлозі. Михайлик жує печиво, а Сашко твій вафлю. І каже він моєму Михайлику: давай братику, ти любитимеш печива, а я вафлі. Я їх дуже люблю і мені буде шкода ними з тобою ділитися.

-Ну так, вафлі він любить найбільше з усіх солодощів на світі. – погодилася Таня.

-От. – підтвердила Ліда. – Він Михайлику печиво дав, бо я дозволила тільки їх. Сашко мені перед цим подарунок показав і запитав, що з нього можна братику дати, адже подарунок тільки йому дали, а братику ні і треба поділитися.

-А свекруха? – з пхвилюванням запитала Таня.

-А ця як почала сваритися, що Сашко заздрить, що йому шкода з братом ділитися. Сашко запереживав, Михайлик в сльози. Та я сама не знала, що сказати від несподіванки. Добре швидко прийшла в себе, взяла її за руку і відвела від дітей подалі. У цей момент Олег прийшов. Я йому і сказала, що якщо він хоче зберегти нормальну сім’ю, то його мати більше на поріг нашого будинку не ступе.

-А Олег? – уже напружено запитала Таня.

-Він розбиратися не став. Мамі всунув її речі та попросив на вихід. Про що вона там йому ще довго втирала, я не знаю. У мене там двоє схвильованих дітей. І ось заходжу в кімнату, а там Сашко твій Михайлика вже заспокоїв, гладить його по голові, обіймає каже, що він його любить і ділитиметься з ним навіть своїми улюбленими вафлями.

-Ого. – Тільки й змогла вимовити Таня.

-Олегу я все пояснила. Він зрозумів. Тож тепер я у свекрухи теж погана невістка. Ну і нехай. Її справа.

-Я тобою пишаюся. – з усмішкою промовила Таня. – Повернуся додому, побуду у вас трохи нянькою. Вам теж корисно кудись сходити і розвіятися.

-Добре, ти там відпочивай. А ми завтра поїдемо дивитись крижане місто.

На цьому жінки попрощалися.

Ні Таня, ні Ліда не зобов’язані любити чужих дітей, але саме від них та їхніх взаємин залежить і те, якими виростуть їхні діти та як вони спілкуватимуться між собою. Чи будуть це дві чужі людини або дві найближчі. А для батька обидва сини найулюбленіші.

Вам також має сподобатись...

Вероніка чистила картоплю на борщ, як раптом пролунав телефонний дзвінок. Номер був невідомий. – Алло, Вероніка! – почула вона в слухавці жіночий голос. – Це Ольга, дружина вашого колишнього чоловіка! – Що вам треба? – сухо запитала Вероніка. – Як вам не соромно? – заявила Ольга. – Ви про що? – не зрозуміла Вероніка. – Ви що, чоловіка завели собі? Тільки розвелася, і вже іншого знайшла! – пояснила Ольга. – А вам яке діло? – здивувалася вона. – А я вам поясню, яке діло, – не витримала Оля, і все їй розповіла. Вероніка вислухала її, і аж застигла з телефоном у руках від почутого

Ольга варила борщ, коли їй подзвонила її подруга. – Оля, привіт! Ми можемо зустрітися? – запитала Марія. – Сьогодні? Ми ж вчора бачилися у мого Сергія на день народженні, – здивувалася Оля. – Це терміново. Давай за годину у кафе, – додала Марія. Ольга доробила справи і вирушила у кафе. – До чого така терміновість? – запитала вона у подруги сідаючи за столик. – Не знаю, як це сказати, – почала Марія. – Вчора я випадкова почула розмову твого Сергія з друзями. – І? – поквапила подругу Оля. Марія важко видихнула і все розповіла подрузі. Ольга вислухала її і застигла від почутого

Галина повернулася додому пізно, зайшла на кухню, ввімкнула світло. – О, а ти чому в темряві сидиш? – здивувалася вона, побачивши свого чоловіка, який сидів за столом сперши голову об руки. – Я думаю, Галю, – тихо відповів Анатолій. – Щось сталося? – захвилювалася жінка. – Я більше не витримаю так жити, мені потрібно знати праву! – Анатолій підійшов до дружини. – Я планую зробити тест, і дізнатися чи наші внуки нам рідні чи ні! – А з чого ти взагалі взяв, що вони нам можуть бути не рідні?! – Галина здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Денис ремонтував машину клієнта, коли до нього підійшов менеджер автосервісу. – Денисе, зайди в офіс, там тебе клієнтка чекає, – повідомив він. Денис помив руки, і піднявся в один з кабінетів. Там на нього чекала жінка. – Доброго дня! – привіталася вона. – Мене звуть Катерина! І нам з вами треба обговорити одну проблему. – Проблему? Але я їх не маю, – усміхнувся Денис. – Маєте, просто ви про них поки що не знаєте, – Катерина дістала з своєї сумки ноутбук, відкрила його і ввімкнула на ньому якесь відео. Денис глянув не екран ноутбука і заціпенів від побаченого