Життєві історії

– Мамо, я виходжу заміж! Мені Сергій пропозицію зробив, – вигукнула Віра, повернувшись додому. – Це чудово. Але коли ж ти нас познайомиш? – Ліля глянула на доньку. – За тиждень, я покличу його на бабусин ювілей! – пояснила дівчина. У суботу вся родина зібралася за столом. – А ось і ми! – Віра тримала за руку симпатичного хлопця. – Це мій наречений, Сергій! – Приємно познайомитись, я…, – почав представлятися Сергій, але не встиг. – Геть звідси! Пішов геть! – Ліля схопилася з місця і кинулася до зятя. – Мамо, ти чого? Що сталося? – Віра здивовано дивилася на матір, не розуміючи, що відбувається

Лілія неспішно йшла порожнім коридором. Сьогодні їй довелося затриматися на роботі майже на дві години, але почуття глибокого задоволення від виконаної роботи компенсувало всі незручності.

Цей проект був важким. Клієнт попався … Як би пом’якше сказати? Не зовсім адекватний? Сьогодні йому одне подавай, завтра інше. У співробітників нерви починали здавати від одного його прізвища! Але сьогодні це офіційно закінчилося і всі отримають дуже солідну премію до зарплати.

– Ліля, ви досі тут? Адже так пізно!

Ну звичайно! Хто ж це міг бути, як не Сергій. І що цьому хлопцеві від неї треба? Адже вона за нього старша років так на двадцять! А він усе кругами ходить, натяки робить, залицятися намагається.

– Як бачиш, вже йду, – жінка чергово посміхнулася. Головне, не сказати нічого зайвого, раптом зрозуміє неправильно.

– Давайте я вас підвезу? Адже ваша машина зламалася, так?

– Дякую за пропозицію, але я вже викликала таксі, – Ліля спробувала пройти повз хлопця, але той швидко перегородив їй дорогу.

– Це небезпечно! – насупив брівки Сергій. – Ви ж не знаєте, хто за кермом? Може,негідник  якийсь!

– Я користуюся послугами цієї компанії вже кілька років і чудово знаю водія, який на мене чекає, – як маленькому, пояснювала хлопцю Ліля. – І до речі, некрасиво щоб людина чекала, тож я піду, добре?

І, акуратно обійшовши засмученого хлопця, поспішила до виходу. Якби він тільки не був сином головного бухгалтера! Давно б уже в якусь філію відправили!

А так доводилося акуратно обходити всі гострі кути, щоб, з одного боку, не дати хлопцеві надію на можливі стосунки, а з іншого – не образити грубою відмовою. А для Сергія будь-яка відмова буде грубою, так вже виховали!

**********************

Корпоратив із нагоди тридцятирічного ювілею компанії проходив у дорогому ресторані. І треба було такому статися, що саме цього дня у Сергія знесло всі гальма.

Може, занадто багато ігристого зробило свою справу. А може, просто зірки так зійшлися, але Сергій, спустошивши для хоробрості черговий келих, трохи погойдуючись, підійшов до Лілі.

– Я все вирішив – за місяць наше весілля. Житимемо в мене, ти підеш з роботи і чекатимеш мене вдома! – заявив нахабно він і поліз із поцілунками.

Жінці дивом вдалося вивернутися. Почервонівши від обурення, вона, не соромлячись у виразах, висловила Сергію все, що вона про нього думає. Про те, що його залицяння постійно ставили її в незручне становище і їй доводилося терпіти глузування колег. Під кінець вона взагалі заявила, що готова звільнитися.

– Мене дістало, що я не можу відшити молодика, що зазнався, тільки тому, що його мама займає високу посаду! Думаєте, я зі своїм досвідом іншої роботи не знайду? Та мені пара пропозицій на місяць стабільно приходить!

– Не треба йти, – похмуро заявила Оксана Вікторівна, яка поспішила підійти, за сумісництвом мама Сергія. – За сина я перепрошую, не думала, що до такого дійде. Завтра ж відправлю його в іншу філію.

– Досить за мене вирішувати! – невиразно вигукнув хлопець. – Я не хочу у філію! І відмови я не зазнаю! Чуєш, Ліля? Я поквитаюся!

– Він занадто перебрав, – підібгала губи Оксана, киваючи охоронцю, щоб бешкетника відвели. – Ще раз вибачте.

**********************

– Мамо, я закохалася! – Зі щасливою усмішкою і сяючими від захоплення очима, Віра плюхнулася на диван. – Він такий чудовий! Уважний, добрий…

– І як звати цього ідеального чоловіка? – Ліля була рада за дочку.

– Сергій! – Замріяно простягла дівчина, не помітивши, як здригнулася мама, почувши це ім’я. – Він класний! Мені всі подружки заздрять!

– І коли я з ним познайомлюсь? – запитально підвела жінка. Зазвичай вона не лізла в особисте життя дочки, але тут було якось прикро, що її подружки знають, а рідна мати ні.

– За тиждень, я покличу його на бабусин ювілей і одразу з усіма познайомлю! У нас все серйозно, навіть про весілля вже розмова була!

– Чекаю з нетерпінням.

*********************

У суботу у заміському будинку зібралися усі родичі. Гостей виявилося більше тридцяти і це лише найближчі. Віра запізнювалася, але надіслала повідомлення, щоби починали без них.

І ось уся родина за столом. Веселий сміх і гучні розмови було чути навіть за межами великої ділянки.

– А ось і ми! – Віра тримала за руку симпатичного хлопця, в якому Ліля впізнала Сергія, сина бухгалтера. – Це мій наречений, Сергій.

А хлопець із задоволеною усмішкою дивився прямо в очі Лілі. О, він пам’ятав ту відмову на корпоративі і заприсягся поквитатися! А тут так вдало підвернулась Віра. Раз не вийшло одружитися, то стане зятем!

– Приємно познайомитись, я…

– Геть звідси! – Ліля схопилася зі свого місця. – Миколо, вистав його подалі, та провчи гарненько! Це ж треба, вирішив мені через єдину дочку поквитатися!

– Мамо … – тихо простягнула дівчина, переводячи безпорадний погляд з нареченого на маму.

– Цей той самий юнак, який осоромився на корпоративі! Оксана ж обіцяла тебе приструнити!

– Той самий… Та ну? Сергію, ти що. Серйозно залицявся до моєї мами? Та ще на очах у всього колективу?

– Ти розповіла? Та, як ти…

Першим засміявся брат Лілі.

– Так, племінниця, ну й жениха ти собі обрала! Бачив я те відео!

Його сміх підхопили решта гостей. Ту феєричну сцену бачили всі, зокрема й Віра. А коли до неї дійшло, що хлопець із відео і її хлопець одна особа, розсміялася і вона.

Почервонілий від повторного сорому Сергій різко розвернувся і майже втік із ділянки. Його план провалився і стало ще гірше! Колективний сміх ще довго стоятиме у нього у вухах.

– Не хвилюйся, Віро, ми тобі іншого нареченого знайдемо, – підтримав дівчину дядько, і знову всі дружно розсміялися.

Вам також має сподобатись...

Олег повернувся додому і одразу кинувся на кухню, де чаювали його мама та його наречена Віра. – Олеже, сідай з нами пити чай. Віра таке печиво спекла, – Вероніка Михайлівна лагідно подивилась на сина. Олег мовчав. – Сину, щось сталося? – захвилювалася мама, помітивши, що син дуже схвильований. – Ти спеціально це зробила? – раптом вигукнув Олег, дивлячись на Віру. – Що зробила? – не зрозуміла Віра. – А ти мабуть все знала, і підтримувала її! – Олег перевів погляд на маму. – Олеже, я не розумію тебе, ти про що? –  Вероніка Михайлівна здивовано дивилася на сина, не розуміючи, що відбувається

Ігор повернувся додому пізно. Сьонодні він їздив до своєї матері. Ганна зауважила, що з Ігорем щось не так. Він мовчки зняв куртку, повільно пройшов на кухню і сів за стіл, обхопивши голову руками. – Щось сталося? – обережно спитала Ганна. Ігор підняв на неї важкий погляд,  і похитав головою. – Щось з твоєю мамою? – захвилювалася дружина. – Ні, – тихо додав чоловіка. – А що ж тоді? Говори, я ж хвилююся, – наполягла дружина. – Мама… Вона… Дещо сказала, – Ігор на секунду замовк, зібрався з духом і все розпровів дружині. Ганна вислухала чоловіка і…ахнула від почутого

Микола запідозрив дружину у зраді. Він дуже переживав і все жалівся своєму другу Андрію… Невдовзі у Миколи був день народження. Чоловік з самого ранку виглядав дуже засмученим. – Тільки уяви! – сказав він Андрію, коли вони збиралися їхати на дачу святкувати. – Моя Олена вирядилася зранку, зробила зачіску і… Кудись пішла! Навіть не привітала мене! Та ще й отаке видала – стала біля дверей, вся така гарна, і повітряний поцілунок мені надіслала! – Заспокойся, – сказав Андрій. – Потерпи, час усе розставить на свої місця. До дачі Микола під’їжджав і зовсім сумним… Аж раптом він підвів очі і ахнув від побаченого

Зоя на кухні готувала вечерю, коли з роботи повернувся чоловік. – Зараз будем вечеряти, – з усмішкою сказала дружина, коли Сергій зайшов на кухню. – Я не голодний, – буркнув він і пішов у спальню. – Дивно, що це з ним? – подумала Зоя і рушила слідом. Жінка зайшла у спальню і застигла – Сергій збирав свої речі. – Ти куди? – запитала Зоя у чоловіка. – Я йду від тебе! – коротко відповів він. – Як йду? Чому? – не зрозуміла жінка. – Ти сама знаєш чому, – сухо сказав чоловік. – Поясни, я не розумію! –  Зоя здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи