– Привіт! А я сюрпризом приїхала!
Ой ні, тільки не це – мати на порозі! Ну, просила ж Ліда її не приїжджати. Значить, завтра точно все піде не так, як заплановано.
– Ну й сюрприз! – Ліда намагалася усміхнутися, але хотілося заплакати. – Заходь, давай. Чому не попередила?
– Так сюрприз же ж!
…Ще добу тому була між ними розмова:
– Лідо, ти виходиш заміж, і як це так – я твоя мама не маю приїхати на весілля?
– Мамо, воно у нас буде молодіжним, не таке, як ти собі це уявляєш. Ніякої фати, білої сукні й тамади. Навіть батьки Сергійка не приїдуть. У нас потім буде відпустка, зробимо подорож по родичах, ну що тут такого?
– Ти взагалі, чи що? Я тебе народила, ростила, виховувала, дала освіту, а зараз ти виходиш заміж, і я в головний день твого життя маю сидіти вдома?! Невже моя єдина дочка не хоче мене бачити в цей день?
– Ти все не так зрозуміла! У нас буде молодіжне весілля, мамо! Ну, там будуть такі нюанси, які ти не зрозумієш. Мамо, ну все вже вирішено – ми відзначаємо день весілля з друзями, а потім уже їдемо по батьках – і до тебе, і до мами і тата Сергія. Давай тільки не ображатися, гаразд?
Але мама все ж таки приїхала. Сюрприз такий.
– Гаразд, мамо, давай так – ми сходимо з тобою на розпис, а потім ви можете посидіти з тіткою Валентиною, я тебе познайомлю, це наша сусідка, хороша жінка. А ми з’їздимо з друзями на природу, відгуляємо весілля, а потім увечері з вами відзначимо, гаразд? Ну, я ж не знала, що ти приїдеш.
Мама стиснула губи і закліпала очима – ось-ось заплаче.
– Я можу зараз розвернутися й поїхати. Не для цього я сюрприз робила, щоб сидіти з якоюсь там тіткою Валентиною.
– Мамо, ну куди ж ти тепер поїдеш? – зітхнула Ліда. – Залишайся вже.
Увечері з роботи прийшов Сергій, познайомився із тещею. Начебто один одному сподобалися. А ще заходила сусідка, умовляла маму залишитися з нею, мовляв – нехай молодь погуляє, але мама обурилася.
– А чого це я з вами сидітиму? Я не до вас приїхала, а до дочки на весілля!
Лягли спати – завтра розпис. Ліда не могла заснути, весь час крутилася, Сергій був спокійний.
– Сергію, я ніяк не очікувала що мама приїде. Що тепер робити? Вона дуже старомодна, не так усе зрозуміє.
– Що робити? Стільчик складаний для неї треба взяти, ось що робити!
– Вічно ти зі своїми жартами! Завтра почнеться, ось побачиш.
Вранці вони вирушили і ЗАГС. Вже від початку виникли мамині претензії:
– Сергію, ти що не купив нареченій квіти? Як це розуміти? І чому ти в шортах? Яка безсоромність! А ти, Лідо, як одягнена? Що це за бриджі із футболкою?
– Мамо, ось я так і знала! Не хочемо ми всього цього антуражу, ми просто йдемо на реєстрацію. Причому – пішки, тут дві зупинки йти. Хочеш із нами? Ну ходімо, хоч це необов’язково – просто розпишемося і печатки до паспортів поставимо. І не треба мені ніякі квіти.
Сходили, розписалися, мама весь час бурчала, що це неправильно, не так вона уявляла весілля дочки. А Сергій, мабуть, жадібний, що на квітах заощадив.
– Мамо, у нас була така домовленість, що без жодних букетів. Квітів ще багато буде на цьому весіллі, бо воно буде у гавайському стилі.
– В якому? – обурилася мама. – А в українському не можна було його зробити?
– Це наш вибір! Ще раз тебе хочу запитати – чи не хочеш ти залишитися з тіткою Валентиною?
– Ні! – рішуче відповіла мама.
– Тоді нічому не дивуйся і не обурюйся.
…До обіду під’їхала по молодят машина, де ззаду були причеплені металеві банки.
– Це що за нововведення? Чому сміття ззаду?
– Мамо, це такий жарт. Може, не поїдеш з нами?
– Ні, поїду!
Приїхали до озера. Наречених зустрічала зі свистом група молоді – дівчата в купальниках та саморобних гавайських спідничках, хлопці – у шортах та з квітковими намистами на шиї з яскравого паперу. На галявині біля берега накриті скатертини, просто на землі – легкі закуски і фрукти. Стаканчики для напоїв із соломинками та парасольками.
– Це що? Весільний стіл? А гаряче буде?
– Так, скоро нагріємо гриль і будуть реберця.
– Це щось неймовірне! Реберця!
Усі присутні розсілися на галявині, тільки мама сиділа на складному стільчику, що було зовсім незручно. Їй у паперову тарілку накладалися закуски, але вона до них майже не торкалася. Підняла кілька разів келих із апельсиновим соком за молодих, а потім взяла свій стільчик і демонстративно віднесла його ближче до берега – посидіти, погрітися на сонечку, але не брати участь «у цій вакханалії» – як вона сказала Ліді трохи пізніше.
Молодь розслабилася – до цього було якось ніяково веселитися перед строгою мамою. Музика була під стиль весілля, усі танцювали. Мама іноді гнівно поглядала на гостей, фиркала і стискала губи. Почалася гра, коли треба прогнувшись пройти під поперечиною. Це зовсім обурило маму:
– Негайно викличте мені таксі! – галасувала вона до Ліди з Сергієм. – Я не можу дивитися на таку безсоромність, коли повзають через палицю. Невідомо чим закінчиться це, прости Господи, весілля, якщо ви вже до такого дійшли! Сергію, я в тобі розчарована! Я не так виховувала свою дочку!
– Мамо, це була моя ідея, щоб зробити весілля у гавайському стилі!
– Тоді й у тобі я розчарована! Докотилася до ручки! Машину мені швидко!
Мама поїхала. Весілля тривало до пізнього вечора, було всім дуже весело. А коли приїхали додому, мати вже зібрала речі.
– Їду завтра вранці, і не треба мене зупиняти. Я вже купила квитки. Поїхала на таксі одразу на вокзал і там купила, а ще хотіла на кілька днів залишитися!
Але як побачила це ваше «весілля», то зрозуміла – тут мені робити нічого!
Дівчата в купальниках і якихось кудлатих спідницях трясуться у танці – фу!
Хлопці сором втратили, намиста на себе поначіпляли – де це бачено?!
А ця ваша розвага – під палицею повзати, сором свій показувати… У мене слів немає!
Ну, немає слів, тоді й не треба. Попереджали ж, що не треба їхати їй на весілля – не сподобається.
– Невже не можна було зробити все гарно, традиційно – віночки на голові, народна музика?
Мамі нічого не довести. На ранок її провели й поїхали знову на галявину до озера – відзначати другий день.
А у відпустку потім з’їздили тільки до батьків Сергія. Мама вже побувала на «найгіршому весіллі в житті». На її думку…
