Життєві історії

Ліда з Сергієм готувалися до весілля. Святкувати вирішили по-молодіжному – погуляють самі, а потім вже з родичами. Та раптом на порозі зʼявився мати Ліди. – Привіт! – радісно привіталась жінка. – А я сюрпризом до вас приїхала! – Ну й сюрприз! – Ліда намагалася усміхнутися, але їй хотілося плакати. – Ну заходь, давай. Чому ж ти не попередила? – Так сюрприз же ж! – ахнула мати. – Гаразд, мамо, давай так – ми сходимо з тобою на розпис, а потім ви можете посидіти з сусідкою – тіткою Валентиною. Вранці вони вирушили у ЗАГС. Вже з самого початку почалися проблеми

– Привіт! А я сюрпризом приїхала!

Ой ні, тільки не це – мати на порозі! Ну, просила ж Ліда її не приїжджати. Значить, завтра точно все піде не так, як заплановано.

– Ну й сюрприз! – Ліда намагалася усміхнутися, але хотілося заплакати. – Заходь, давай. Чому не попередила?

– Так сюрприз же ж!

…Ще добу тому була між ними розмова:

– Лідо, ти виходиш заміж, і як це так – я твоя мама не маю приїхати на весілля?

– Мамо, воно у нас буде молодіжним, не таке, як ти собі це уявляєш. Ніякої фати, білої сукні й тамади. Навіть батьки Сергійка не приїдуть. У нас потім буде відпустка, зробимо подорож по родичах, ну що тут такого?

– Ти взагалі, чи що? Я тебе народила, ростила, виховувала, дала освіту, а зараз ти виходиш заміж, і я в головний день твого життя маю сидіти вдома?! Невже моя єдина дочка не хоче мене бачити в цей день?

– Ти все не так зрозуміла! У нас буде молодіжне весілля, мамо! Ну, там будуть такі нюанси, які ти не зрозумієш. Мамо, ну все вже вирішено – ми відзначаємо день весілля з друзями, а потім уже їдемо по батьках – і до тебе, і до мами і тата Сергія. Давай тільки не ображатися, гаразд?

Але мама все ж таки приїхала. Сюрприз такий.

– Гаразд, мамо, давай так – ми сходимо з тобою на розпис, а потім ви можете посидіти з тіткою Валентиною, я тебе познайомлю, це наша сусідка, хороша жінка. А ми з’їздимо з друзями на природу, відгуляємо весілля, а потім увечері з вами відзначимо, гаразд? Ну, я ж не знала, що ти приїдеш.

Мама стиснула губи і закліпала очима – ось-ось заплаче.

– Я можу зараз розвернутися й поїхати. Не для цього я сюрприз робила, щоб сидіти з якоюсь там тіткою Валентиною.

– Мамо, ну куди ж ти тепер поїдеш? – зітхнула Ліда. – Залишайся вже.

Увечері з роботи прийшов Сергій, познайомився із тещею. Начебто один одному сподобалися. А ще заходила сусідка, умовляла маму залишитися з нею, мовляв – нехай молодь погуляє, але мама обурилася.

– А чого це я з вами сидітиму? Я не до вас приїхала, а до дочки на весілля!

Лягли спати – завтра розпис. Ліда не могла заснути, весь час крутилася, Сергій був спокійний.

– Сергію, я ніяк не очікувала що мама приїде. Що тепер робити? Вона дуже старомодна, не так усе зрозуміє.

– Що робити? Стільчик складаний для неї треба взяти, ось що робити!

– Вічно ти зі своїми жартами! Завтра почнеться, ось побачиш.

Вранці вони вирушили і ЗАГС. Вже від початку виникли мамині претензії:

– Сергію, ти що не купив нареченій квіти? Як це розуміти? І чому ти в шортах? Яка безсоромність! А ти, Лідо, як одягнена? Що це за бриджі із футболкою?

– Мамо, ось я так і знала! Не хочемо ми всього цього антуражу, ми просто йдемо на реєстрацію. Причому – пішки, тут дві зупинки йти. Хочеш із нами? Ну ходімо, хоч це необов’язково – просто розпишемося і печатки до паспортів поставимо. І не треба мені ніякі квіти.

Сходили, розписалися, мама весь час бурчала, що це неправильно, не так вона уявляла весілля дочки. А Сергій, мабуть, жадібний, що на квітах заощадив.

– Мамо, у нас була така домовленість, що без жодних букетів. Квітів ще багато буде на цьому весіллі, бо воно буде у гавайському стилі.

– В якому? – обурилася мама. – А в українському не можна було його зробити?

– Це наш вибір! Ще раз тебе хочу запитати – чи не хочеш ти залишитися з тіткою Валентиною?

– Ні! – рішуче відповіла мама.

– Тоді нічому не дивуйся і не обурюйся.

…До обіду під’їхала по молодят машина, де ззаду були причеплені металеві банки.

– Це що за нововведення? Чому сміття ззаду?

– Мамо, це такий жарт. Може, не поїдеш з нами?

– Ні, поїду!

Приїхали до озера. Наречених зустрічала зі свистом група молоді – дівчата в купальниках та саморобних гавайських спідничках, хлопці – у шортах та з квітковими намистами на шиї з яскравого паперу. На галявині біля берега накриті скатертини, просто на землі – легкі закуски і фрукти. Стаканчики для напоїв із соломинками та парасольками.

– Це що? Весільний стіл? А гаряче буде?

– Так, скоро нагріємо гриль і будуть реберця.

– Це щось неймовірне! Реберця!

Усі присутні розсілися на галявині, тільки мама сиділа на складному стільчику, що було зовсім незручно. Їй у паперову тарілку накладалися закуски, але вона до них майже не торкалася. Підняла кілька разів келих із апельсиновим соком за молодих, а потім взяла свій стільчик і демонстративно віднесла його ближче до берега – посидіти, погрітися на сонечку, але не брати участь «у цій вакханалії» – як вона сказала Ліді трохи пізніше.

Молодь розслабилася – до цього було якось ніяково веселитися перед строгою мамою. Музика була під стиль весілля, усі танцювали. Мама іноді гнівно поглядала на гостей, фиркала і стискала губи. Почалася гра, коли треба прогнувшись пройти під поперечиною. Це зовсім обурило маму:

– Негайно викличте мені таксі! – галасувала вона до Ліди з Сергієм. – Я не можу дивитися на таку безсоромність, коли повзають через палицю. Невідомо чим закінчиться це, прости Господи, весілля, якщо ви вже до такого дійшли! Сергію, я в тобі розчарована! Я не так виховувала свою дочку!

– Мамо, це була моя ідея, щоб зробити весілля у гавайському стилі!

– Тоді й у тобі я розчарована! Докотилася до ручки! Машину мені швидко!

Мама поїхала. Весілля тривало до пізнього вечора, було всім дуже весело. А коли приїхали додому, мати вже зібрала речі.

– Їду завтра вранці, і не треба мене зупиняти. Я вже купила квитки. Поїхала на таксі одразу на вокзал і там купила, а ще хотіла на кілька днів залишитися!

Але як побачила це ваше «весілля», то зрозуміла – тут мені робити нічого!

Дівчата в купальниках і якихось кудлатих спідницях трясуться у танці – фу!

Хлопці сором втратили, намиста на себе поначіпляли – де це бачено?!

А ця ваша розвага – під палицею повзати, сором свій показувати… У мене слів немає!

Ну, немає слів, тоді й не треба. Попереджали ж, що не треба їхати їй на весілля – не сподобається.

– Невже не можна було зробити все гарно, традиційно – віночки на голові, народна музика?

Мамі нічого не довести. На ранок її провели й поїхали знову на галявину до озера – відзначати другий день.

А у відпустку потім з’їздили тільки до батьків Сергія. Мама вже побувала на «найгіршому весіллі в житті». На її думку…

Вам також має сподобатись...

Марина з Русланом вирішили збудувати хату. Батьки Марини не допомагали. – Краще б квартиру купили! – казали вони. – Навіщо вам це все треба? Не розумієте ви, молодь, куди гроші витрачати! – Це наші гроші, – казали молоді. – Куди хочемо, туди й витрачаємо! Перед будівництвом, коли було розчищено ділянку, приїхав брат Марини: – Навіщо вам це будівництво? Продавайте ділянку і купіть у мене батьківську хату. – Тобі батьки будинок віддали, а ти нам його продаси?! – тільки й сплеснув руками Руслан. А коли він закінчив будівництво, то всі ахнули від побаченого

Марина сиділа перед дзеркалом і робити собі макіяж, як раптом пролунав телефонний дзвінок. Номер був жінці не знайомий, тому це трохи напружило її. Вона неохоче відповіла на дзвінок. – Я мама Віри! – серйозним голосом повідомила незнайомка. – Ви не туди потрапили, – коротко відповіла Марина, збираючись закінчити виклик. – Зачекайте! Ви ж дружина Андрія? – здивувала наступним питанням жінка. – Так, – розгублено відповіла Марина. – Із моїм чоловіком щось сталося? – Ні. Але ви повинні дещо дізнатися про свого чоловіка! – несподівано сказала співрозмовниця і все розповіла Марині. Марина вислухала її і застигла від почутого

Ангеліна виставила свого чоловіка Сергія з речами за двері. Дізнавшись про це, її подруга Марія дуже здивувалася. Але пізніше Марія дізналася, що зробила вона так, тільки тому, що зустріла іншого чоловіка! А сказати прямо про це Сергію не наважилася. – Ангеліна ми купимо квартиру на двадцятому поверсі у хмарочосі! У найдорожчому і наймоднішому районі міста! – щоразу говорив їй її новий супутник Андрій. І Ангеліна вирішила діяти

Леонід поспішав на роботу, запізнюючись вже на сорок хвилин. Сьогодні на нього чекає дві співбесіди. Чоловік вже підходив до офісу, як раптом побачив претендентку на місце у його магазині. Леонід застиг на місці побачивши її. – Проходьте, – поважно промовив він. – Сідайте. Чому до нас…Ганно Романівно? – неохоче запитав Леонід, зазирнув в анкету і застиг від здивувавння. – Цього неможе бути, – тільки й промовив він