Наталка та Марина хоч і були рідними сестрами, але дружби між ними ніколи не було, навіть у дитинстві. Наталя була старша за сестру на 3 роки. Дівчаткам було нудно один з одним. Коли Наталя була вже підлітком і йшла надвір погуляти з друзями, їхня мама завжди просила, щоб вона з собою на прогулянку брала молодшу сестру.
– Візьми з собою Маринку, тобі ж не важко, – наказувала мама. Наталка переживала, що молодша сестра потім все розповість матері, як вона з подругами обговорює хто із хлопців найсимпатичніший у школі.
З роками спілкування між сестрами зовсім припинилося. Наталка рано одружилася, народила двох дітей, а Марина так і жила з мамою. Мати наполягала, щоб вона йшла працювати, але Марині хотілося відкрити власну справу чи заробляти в інтернеті, щоб ні від кого не залежати.
Мати лише руками розводила. – Де ти там у своєму інтернеті заробиш? Тільки зір псуватимеш. Ти постійно сидиш вдома біля комп’ютера. За це тобі гроші платити точно не будуть – бурчала вона.
Марина не слухала її. Вона закінчила курси комп’ютерного дизайну. Замовлення були. Вона намагалася виконати все з максимальною якістю, адже від цього залежало її подальше просування. Мама Марини під час зустрічі з подругами лише скаржилася на молодшу дочку.
– Ой, що вам сказати, сидить удома за комп’ютером. Не можу випровадити її на справжню роботу. Я пропонувала їй влаштуватися на підприємство, де сестра працює. Там якраз зараз не вистачає людей, то Маринка заявила, що за такі гроші працювати не буде. А там і відпустку і лікарняне оплачують. Ось про що думає ця молодь?
Але, мабуть, Марина заробляла достатньо. Вона сама сплачувала свої витрати, а також комуналку за квартиру. Через 2 роки Марина вийшла заміж та переїхала до чоловіка. З Наталкою вони зустрічалися лише на спільних святах у мами вдома. Наталку дратувало те, що сестра більше заробляє, а сама сидить удома. Щось тут нечисто, постійно говорила вона матері, а та згідно кивала у відповідь.
А Марина не розуміла, як можна 5 днів на тиждень ходити на нелюбиму роботу, отримувати невелику зарплату і скаржитися всім і на всіх. При цьому Наталка в сім’ї вважалася розумницею та красунею, а Марина невдахою.
– У мене б уже дах поїхав, якби я жила як сестра, – ділилася Марина зі своїм чоловіком.
Через 5 років не стало їхньої матері, і перед сестрами постало питання спадщини. Велика двокімнатна квартира та дача. Обговорити справи Наталка вирішила одразу після поминок.
– Значить, такий розклад. Ми з чоловіком вважаємо, що нам дістанеться квартира, а тобі залишається дача. Я вважаю, що так буде справедливо. Адже в мене двоє дітей, а в тебе – ні, ось ти й займайся дачею.
Марина промовчала. Розділ спадщини був не рівним, але вона обмірковувала одну ідею. Дача – це була лише одна назва. На ділянці стояв старенький одноповерховий будиночок без опалення. Наталя дуже здивувалася, коли Марина одразу погодилася на її пропозицію.
Вона навіть приготувалася до сварки, бо й сама розуміла, що двокімнатна квартира коштує набагато більше. Згода сестри Наталку спантеличила, але потім вона сама себе запевнила, що Марині і не потрібно нічого, дітей у неї немає. Треба скоріше оформити всі папери, думала Наталя, поки сестра не зрозуміла ціни.
У вихідні Марина із чоловіком поїхали на цю дачу.
– Дивись, яка ділянка, місце чудове. Знаєш, яку ідею я обмірковую – давай тут будинок собі збудуємо. Я дізналася, тут котеджне селище планується. За кілька років навіть така ділянка коштуватиме як дві квартири. Якщо надалі ми не житимемо тут, то продамо свій будинок за хорошу ціну.
Чоловік погодився.
– Я сама розроблю проект будинку, саме такий, який я хочу, – замріяно сказала Марина. За півроку всі папери у спадок були оформлені. Наталя до останнього переживала, що сестра передумає. Отримавши документи на руки, вона побігла, не сказавши і слова сестрі.
Марина з чоловіком розпочали будівництво свого будинку. Вони взяли кредит у банку, але воно того варте. Будинок вийшов як із обкладинки журналу. Марина була права, поруч почалося велике будівництво і ціни на ділянки в їхньому районі злетіли до небес. Було збудовано чудову дорогу від міста. Лише за півгодини можна було дістатися центру.
Якось увечері до Марини в будинок завітала її старша сестра.
– Привіт, пригостиш чаєм? Розмова є, – одразу сказала Наталка. Вона пильно оглядала будинок. – Я дивлюся від нашої дачі нічого не лишилося, такі хороми збудували. Але це навіть на краще, – незрозуміло до чого сказала вона.
Марина швидко накрила стіл у вітальні та запросила сестру. – Я ось навіщо приїхала, – почала та. – Я вважаю, що спадщина матері була поділена на шкоду моїм інтересом, треба все переділити.
– Не зрозуміла про що ти? – здивовано спитала Марина.
– А що тут незрозумілого? Мама залишила у спадок квартиру та дачу. Так? Мені дісталася квартира, тобі дача. Тепер ця ділянка коштує вдвічі дорожче, чим двокімнатна квартира. І не сперечайся, я дізнавалася. – Марина і не сперечалася, вона мовчала. – Це вартість порожньої ділянки, а такий будинок з ділянкою коштує ще дорожче.
– Якщо тобі зраджує пам’ять, то я нагадаю. Це ти так розподілила. Тобі квартира, мені дачу.
– Можливо, але це не має жодного значення. Треба було ділити порівну. Половину дачі та половину квартири кожної. Ми поділили неправильно, ось я й приїхала, щоби цю помилку виправити. Ми з тобою поїдемо до нотаріуса. Я тобі віддам половину квартири, а ти мені половину ділянки з будинком, – впевнено продовжувала Наталка.
Марина здивовано дивилася на сестру. Вона багато зустрічала людей з буйною фантазією, але рідна сестра перевершила всіх. – Взагалі всі документи у спадок вже давно підписані, – обережно сказала вона.
– Але є факти, які можуть розкритися пізніше і можна переглянути умови спадщини. Ділянка коштує дорожче за квартиру. Розділ несправедливий, – упиралася Наталка. – І я прийшла домовитися мирним шляхом, так би мовити по-родинному. Думаю, що суду можна буде уникнути, – натякнула вона.
Марина також дивилася на старшу сестру, не знаючи як реагувати. – Наталю, ти ж розумієш, що я не віддам тобі частину будинку тільки через те, що твоя жадібність раптом прокинулася. Нагадаю, що на момент поділу спадщини ділянка з будиночком коштувала набагато менше, ніж твоя квартира. У мене навіть десь збереглася оціночна вартість. Так що це тільки твої фантазії, – Марина намагалася пояснити сестрі всю абсурдність її прохання, але та відмовлялася щось розуміти.
Вона прийшла до сестри, щоби забрати половину будинку. – Тобі пощастило, що ділянка так швидко злетіла в ціні, і ти маєш зі мною поділитися. Ти чуєш, ти зобовʼязана, – вже на підвищених тонах казала Наталка. Їй здавалося, що молодша сестра сміється з неї. Здобула собі такий куш і не хоче ділитися! Адже вони обидві однакові спадкоємиці!
– Тобі дорогу на вихід показати чи сама дійдеш?
– Ось ти яка, виявляється. Не очікувала. Я в суд на тебе подам. Думаєш, не зможу? Запевняю тебе, ми з чоловіком уже все обговорили та підготувалися. Ти обібрала рідну сестру, я це всім розповім, – обурювалася Наталка. – Зустрінемось у суді.
Марина похитала головою. Нічого у Наталки не вийшло. Вона пробувала подати до суду, але їй швидко пояснили, що справа не підлягає перегляду. Пройшло 2 роки з того моменту, а Наталя так і продовжує скаржитися всім родичам на те, що її обібрала рідна сестра.
