Життєві історії

Марина прибирала в будинку, коли у двері постукали. На порозі стояла її сестра. – Привіт, пригостиш чаєм? Розмова є, – одразу сказала Наталка. – Привіт. Звісно, проходь, – запросила сестра. Марина швидко накрила стіл, і сіли з Наталкою пити чай. – Я ось навіщо приїхала, – почала та. – Ти коли мені борг віддаси? – Який борг? Я не позичала у тебе нічого? – здивувалася Марина. – Так, не позичала. Але ти винна мені кругленьку суму! Знаєш за що? – Наталка єхидно подивилася на сестру. – За що? – запитала Марина. І Наталка все розповіла їй. Марина вислухала сестру і застигла від почутого

Наталка та Марина хоч і були рідними сестрами, але дружби між ними ніколи не було, навіть у дитинстві. Наталя була старша за сестру на 3 роки. Дівчаткам було нудно один з одним. Коли Наталя була вже підлітком і йшла надвір погуляти з друзями, їхня мама завжди просила, щоб вона з собою на прогулянку брала молодшу сестру.

– Візьми з собою Маринку, тобі ж не важко, – наказувала мама. Наталка переживала, що молодша сестра потім все розповість матері, як вона з подругами обговорює хто із хлопців найсимпатичніший у школі.

З роками спілкування між сестрами зовсім припинилося. Наталка рано одружилася, народила двох дітей, а Марина так і жила з мамою. Мати наполягала, щоб вона йшла працювати, але Марині хотілося відкрити власну справу чи заробляти в інтернеті, щоб ні від кого не залежати.

Мати лише руками розводила. – Де ти там у своєму інтернеті заробиш? Тільки зір псуватимеш. Ти постійно сидиш вдома біля комп’ютера. За це тобі гроші платити точно не будуть – бурчала вона.

Марина не слухала її. Вона закінчила курси комп’ютерного дизайну. Замовлення були. Вона намагалася виконати все з максимальною якістю, адже від цього залежало її подальше просування. Мама Марини під час зустрічі з подругами лише скаржилася на молодшу дочку. 

– Ой, що вам сказати, сидить удома за комп’ютером. Не можу випровадити її на справжню роботу. Я пропонувала їй влаштуватися на підприємство, де сестра працює. Там якраз зараз не вистачає людей, то Маринка заявила, що за такі гроші працювати не буде. А там і відпустку і лікарняне оплачують. Ось про що думає ця молодь?

Але, мабуть, Марина заробляла достатньо. Вона сама сплачувала свої витрати, а також комуналку за квартиру. Через 2 роки Марина вийшла заміж та переїхала до чоловіка. З Наталкою вони зустрічалися лише на спільних святах у мами вдома. Наталку дратувало те, що сестра більше заробляє, а сама сидить удома. Щось тут нечисто, постійно говорила вона матері, а та згідно кивала у відповідь.

А Марина не розуміла, як можна 5 днів на тиждень ходити на нелюбиму роботу, отримувати невелику зарплату і скаржитися всім і на всіх. При цьому Наталка в сім’ї вважалася розумницею та красунею, а Марина невдахою. 

– У мене б уже дах поїхав, якби я жила як сестра, – ділилася Марина зі своїм чоловіком.

Через 5 років не стало їхньої матері, і перед сестрами постало питання спадщини. Велика двокімнатна квартира та дача. Обговорити справи Наталка вирішила одразу після поминок. 

– Значить, такий розклад. Ми з чоловіком вважаємо, що нам дістанеться квартира, а тобі залишається дача. Я вважаю, що так буде справедливо. Адже в мене двоє дітей, а в тебе – ні, ось ти й займайся дачею.

Марина промовчала. Розділ спадщини був не рівним, але вона обмірковувала одну ідею. Дача – це була лише одна назва. На ділянці стояв старенький одноповерховий будиночок без опалення. Наталя дуже здивувалася, коли Марина одразу погодилася на її пропозицію.

Вона навіть приготувалася до сварки, бо й сама розуміла, що двокімнатна квартира коштує набагато більше. Згода сестри Наталку спантеличила, але потім вона сама себе запевнила, що Марині і не потрібно нічого, дітей у неї немає. Треба скоріше оформити всі папери, думала Наталя, поки сестра не зрозуміла ціни.

У вихідні Марина із чоловіком поїхали на цю дачу. 

– Дивись, яка ділянка, місце чудове. Знаєш, яку ідею я обмірковую – давай тут будинок собі збудуємо. Я дізналася, тут котеджне селище планується. За кілька років навіть така ділянка коштуватиме як дві квартири. Якщо надалі ми не житимемо тут, то продамо свій будинок за хорошу ціну.

Чоловік погодився.

– Я сама розроблю проект будинку, саме такий, який я хочу, – замріяно сказала Марина. За півроку всі папери у спадок були оформлені. Наталя до останнього переживала, що сестра передумає. Отримавши документи на руки, вона побігла, не сказавши і слова сестрі.

Марина з чоловіком розпочали будівництво свого будинку. Вони взяли кредит у банку, але воно того варте. Будинок вийшов як із обкладинки журналу. Марина була права, поруч почалося велике будівництво і ціни на ділянки в їхньому районі злетіли до небес. Було збудовано чудову дорогу від міста. Лише за півгодини можна було дістатися центру.

Якось увечері до Марини в будинок завітала її старша сестра.

– Привіт, пригостиш чаєм? Розмова є, – одразу сказала Наталка. Вона пильно оглядала будинок. – Я дивлюся від нашої дачі нічого не лишилося, такі хороми збудували. Але це навіть на краще, – незрозуміло до чого сказала вона.

Марина швидко накрила стіл у вітальні та запросила сестру. – Я ось навіщо приїхала, – почала та. – Я вважаю, що спадщина матері була поділена на шкоду моїм інтересом, треба все переділити.

– Не зрозуміла про що ти? – здивовано спитала Марина.

– А що тут незрозумілого? Мама залишила у спадок квартиру та дачу. Так? Мені дісталася квартира, тобі дача. Тепер ця ділянка коштує вдвічі дорожче, чим двокімнатна квартира. І не сперечайся, я дізнавалася. – Марина і не сперечалася, вона мовчала. – Це вартість порожньої ділянки, а такий будинок з ділянкою коштує ще дорожче.

– Якщо тобі зраджує пам’ять, то я нагадаю. Це ти так розподілила. Тобі квартира, мені дачу.

– Можливо, але це не має жодного значення. Треба було ділити порівну. Половину дачі та половину квартири кожної. Ми поділили неправильно, ось я й приїхала, щоби цю помилку виправити. Ми з тобою поїдемо до нотаріуса. Я тобі віддам половину квартири, а ти мені половину ділянки з будинком, – впевнено продовжувала Наталка.

Марина здивовано дивилася на сестру. Вона багато зустрічала людей з буйною фантазією, але рідна сестра перевершила всіх. – Взагалі всі документи у спадок вже давно підписані, – обережно сказала вона.

– Але є факти, які можуть розкритися пізніше і можна переглянути умови спадщини. Ділянка коштує дорожче за квартиру. Розділ несправедливий, – упиралася Наталка. – І я прийшла домовитися мирним шляхом, так би мовити по-родинному. Думаю, що суду можна буде уникнути, – натякнула вона.

Марина також дивилася на старшу сестру, не знаючи як реагувати. – Наталю, ти ж розумієш, що я не віддам тобі частину будинку тільки через те, що твоя жадібність раптом прокинулася. Нагадаю, що на момент поділу спадщини ділянка з будиночком коштувала набагато менше, ніж твоя квартира. У мене навіть десь збереглася оціночна вартість. Так що це тільки твої фантазії, – Марина намагалася пояснити сестрі всю абсурдність її прохання, але та відмовлялася щось розуміти.

Вона прийшла до сестри, щоби забрати половину будинку. – Тобі пощастило, що ділянка так швидко злетіла в ціні, і ти маєш зі мною поділитися. Ти чуєш, ти зобовʼязана, – вже на підвищених тонах казала Наталка. Їй здавалося, що молодша сестра сміється з неї. Здобула собі такий куш і не хоче ділитися! Адже вони обидві однакові спадкоємиці!

– Тобі дорогу на вихід показати чи сама дійдеш?

– Ось ти яка, виявляється. Не очікувала. Я в суд на тебе подам. Думаєш, не зможу? Запевняю тебе, ми з чоловіком уже все обговорили та підготувалися. Ти обібрала рідну сестру, я це всім розповім, – обурювалася Наталка. – Зустрінемось у суді.

Марина похитала головою. Нічого у Наталки не вийшло. Вона пробувала подати до суду, але їй швидко пояснили, що справа не підлягає перегляду. Пройшло 2 роки з того моменту, а Наталя так і продовжує скаржитися всім родичам на те, що її обібрала рідна сестра.

Вам також має сподобатись...

Віра готувала вечерю, коли пролунав телефонний дзвінок. Номер був не знайомий. – Слухаю! – сказала Віра, піднявши слухавку. – Привіт, Віро! – радісно вигукнула її сестра Оля. – Привіт, – без жодної радості відповіла сестра. – Потрібна твоя допомога…, – почала здалеку Оля. – Нічим не можу допомогти! – відразу повідомила Віра, не бажаючи слухати прохання. – Ти що, на мене чомусь образилася? – не зрозуміла Оля. – Ти ще питаєш? Після того, що ти зробила, я й знати тебе не хочу! – не витримала Віра. – Ти про що? Що я такого зробила? – здивовано запитала Оля, не розуміючи, що відбувається

Дмитро Юрійович вирішив після вечері почитати новини. – Батьку, у мене до вас з мамою є серйозна розмова, – раптом заявив його син Микола. – І вона – термінова! – Кохана, ходи сюди, наш син з нами серйозну бесіду вести збирається! – гукнув Дмитро Юрійович дружину, яка мила на кухні посуд. – Справа в тому, що в мене є дівчина, – почав Микола. – Моя Діана вагітна, тож скоро я стану батьком, а ви бабусею й дідусем! Весілля ми не святкуватимемо. Розпишемося й поїдемо у весільну подорож. А ви поїдете з квартири… Батьки перезирнулися, не розуміючи, що відбувається

Марина з мамою сиділи на кухні та пили чай. – А ми вчора запрошення на весілля роздали, – поділилася новиною донька. – Я й тобі принесла! Марина швидко покопалася в сумочці і дістала з неї красиву листівку. – Ось тримай! – вона передала її мамі. – Чекаємо тебе на нашому весіллі! Алла Петрівна взяла запрошення, покрутила його в руках а потім важко видихнула. – Марино! Я не прийду на ваше весілля! – раптом сказала мама. – Як не прийдеш? Чому? – Марина здивовано дивилася на маму, не розуміючи, що відбувається

Ганна з чоловіком вирішили відвідати доньку та зятя у місті. Взяли сільських гостинців і вирушили в дорогу. За декілька годин були на місці. Чоловік Ганни припаркував машину біля підʼїзду, взяв сумки з гостинцями і разом з дружиною піднялися до квартири дочки. Ганна постукала у двері, за хвилину донька їм відкрила. – Доню, що сталося? – одразу запитала Ганна, побачивши, що донька вся в сльозах. – Це через вас! – вигукнула дочка. – Від мене чоловік пішов, через вас! – Як через нас? А ми тут до чого? – Ганна здивовано дивилася на доньку, нічого не розуміючи