Життєві історії

Марина прибирала в будинку, коли у двері постукали. На порозі стояла її сестра. – Привіт, пригостиш чаєм? Розмова є, – одразу сказала Наталка. – Привіт. Звісно, проходь, – запросила сестра. Марина швидко накрила стіл, і сіли з Наталкою пити чай. – Я ось навіщо приїхала, – почала та. – Ти коли мені борг віддаси? – Який борг? Я не позичала у тебе нічого? – здивувалася Марина. – Так, не позичала. Але ти винна мені кругленьку суму! Знаєш за що? – Наталка єхидно подивилася на сестру. – За що? – запитала Марина. І Наталка все розповіла їй. Марина вислухала сестру і застигла від почутого

Наталка та Марина хоч і були рідними сестрами, але дружби між ними ніколи не було, навіть у дитинстві. Наталя була старша за сестру на 3 роки. Дівчаткам було нудно один з одним. Коли Наталя була вже підлітком і йшла надвір погуляти з друзями, їхня мама завжди просила, щоб вона з собою на прогулянку брала молодшу сестру.

– Візьми з собою Маринку, тобі ж не важко, – наказувала мама. Наталка переживала, що молодша сестра потім все розповість матері, як вона з подругами обговорює хто із хлопців найсимпатичніший у школі.

З роками спілкування між сестрами зовсім припинилося. Наталка рано одружилася, народила двох дітей, а Марина так і жила з мамою. Мати наполягала, щоб вона йшла працювати, але Марині хотілося відкрити власну справу чи заробляти в інтернеті, щоб ні від кого не залежати.

Мати лише руками розводила. – Де ти там у своєму інтернеті заробиш? Тільки зір псуватимеш. Ти постійно сидиш вдома біля комп’ютера. За це тобі гроші платити точно не будуть – бурчала вона.

Марина не слухала її. Вона закінчила курси комп’ютерного дизайну. Замовлення були. Вона намагалася виконати все з максимальною якістю, адже від цього залежало її подальше просування. Мама Марини під час зустрічі з подругами лише скаржилася на молодшу дочку. 

– Ой, що вам сказати, сидить удома за комп’ютером. Не можу випровадити її на справжню роботу. Я пропонувала їй влаштуватися на підприємство, де сестра працює. Там якраз зараз не вистачає людей, то Маринка заявила, що за такі гроші працювати не буде. А там і відпустку і лікарняне оплачують. Ось про що думає ця молодь?

Але, мабуть, Марина заробляла достатньо. Вона сама сплачувала свої витрати, а також комуналку за квартиру. Через 2 роки Марина вийшла заміж та переїхала до чоловіка. З Наталкою вони зустрічалися лише на спільних святах у мами вдома. Наталку дратувало те, що сестра більше заробляє, а сама сидить удома. Щось тут нечисто, постійно говорила вона матері, а та згідно кивала у відповідь.

А Марина не розуміла, як можна 5 днів на тиждень ходити на нелюбиму роботу, отримувати невелику зарплату і скаржитися всім і на всіх. При цьому Наталка в сім’ї вважалася розумницею та красунею, а Марина невдахою. 

– У мене б уже дах поїхав, якби я жила як сестра, – ділилася Марина зі своїм чоловіком.

Через 5 років не стало їхньої матері, і перед сестрами постало питання спадщини. Велика двокімнатна квартира та дача. Обговорити справи Наталка вирішила одразу після поминок. 

– Значить, такий розклад. Ми з чоловіком вважаємо, що нам дістанеться квартира, а тобі залишається дача. Я вважаю, що так буде справедливо. Адже в мене двоє дітей, а в тебе – ні, ось ти й займайся дачею.

Марина промовчала. Розділ спадщини був не рівним, але вона обмірковувала одну ідею. Дача – це була лише одна назва. На ділянці стояв старенький одноповерховий будиночок без опалення. Наталя дуже здивувалася, коли Марина одразу погодилася на її пропозицію.

Вона навіть приготувалася до сварки, бо й сама розуміла, що двокімнатна квартира коштує набагато більше. Згода сестри Наталку спантеличила, але потім вона сама себе запевнила, що Марині і не потрібно нічого, дітей у неї немає. Треба скоріше оформити всі папери, думала Наталя, поки сестра не зрозуміла ціни.

У вихідні Марина із чоловіком поїхали на цю дачу. 

– Дивись, яка ділянка, місце чудове. Знаєш, яку ідею я обмірковую – давай тут будинок собі збудуємо. Я дізналася, тут котеджне селище планується. За кілька років навіть така ділянка коштуватиме як дві квартири. Якщо надалі ми не житимемо тут, то продамо свій будинок за хорошу ціну.

Чоловік погодився.

– Я сама розроблю проект будинку, саме такий, який я хочу, – замріяно сказала Марина. За півроку всі папери у спадок були оформлені. Наталя до останнього переживала, що сестра передумає. Отримавши документи на руки, вона побігла, не сказавши і слова сестрі.

Марина з чоловіком розпочали будівництво свого будинку. Вони взяли кредит у банку, але воно того варте. Будинок вийшов як із обкладинки журналу. Марина була права, поруч почалося велике будівництво і ціни на ділянки в їхньому районі злетіли до небес. Було збудовано чудову дорогу від міста. Лише за півгодини можна було дістатися центру.

Якось увечері до Марини в будинок завітала її старша сестра.

– Привіт, пригостиш чаєм? Розмова є, – одразу сказала Наталка. Вона пильно оглядала будинок. – Я дивлюся від нашої дачі нічого не лишилося, такі хороми збудували. Але це навіть на краще, – незрозуміло до чого сказала вона.

Марина швидко накрила стіл у вітальні та запросила сестру. – Я ось навіщо приїхала, – почала та. – Я вважаю, що спадщина матері була поділена на шкоду моїм інтересом, треба все переділити.

– Не зрозуміла про що ти? – здивовано спитала Марина.

– А що тут незрозумілого? Мама залишила у спадок квартиру та дачу. Так? Мені дісталася квартира, тобі дача. Тепер ця ділянка коштує вдвічі дорожче, чим двокімнатна квартира. І не сперечайся, я дізнавалася. – Марина і не сперечалася, вона мовчала. – Це вартість порожньої ділянки, а такий будинок з ділянкою коштує ще дорожче.

– Якщо тобі зраджує пам’ять, то я нагадаю. Це ти так розподілила. Тобі квартира, мені дачу.

– Можливо, але це не має жодного значення. Треба було ділити порівну. Половину дачі та половину квартири кожної. Ми поділили неправильно, ось я й приїхала, щоби цю помилку виправити. Ми з тобою поїдемо до нотаріуса. Я тобі віддам половину квартири, а ти мені половину ділянки з будинком, – впевнено продовжувала Наталка.

Марина здивовано дивилася на сестру. Вона багато зустрічала людей з буйною фантазією, але рідна сестра перевершила всіх. – Взагалі всі документи у спадок вже давно підписані, – обережно сказала вона.

– Але є факти, які можуть розкритися пізніше і можна переглянути умови спадщини. Ділянка коштує дорожче за квартиру. Розділ несправедливий, – упиралася Наталка. – І я прийшла домовитися мирним шляхом, так би мовити по-родинному. Думаю, що суду можна буде уникнути, – натякнула вона.

Марина також дивилася на старшу сестру, не знаючи як реагувати. – Наталю, ти ж розумієш, що я не віддам тобі частину будинку тільки через те, що твоя жадібність раптом прокинулася. Нагадаю, що на момент поділу спадщини ділянка з будиночком коштувала набагато менше, ніж твоя квартира. У мене навіть десь збереглася оціночна вартість. Так що це тільки твої фантазії, – Марина намагалася пояснити сестрі всю абсурдність її прохання, але та відмовлялася щось розуміти.

Вона прийшла до сестри, щоби забрати половину будинку. – Тобі пощастило, що ділянка так швидко злетіла в ціні, і ти маєш зі мною поділитися. Ти чуєш, ти зобовʼязана, – вже на підвищених тонах казала Наталка. Їй здавалося, що молодша сестра сміється з неї. Здобула собі такий куш і не хоче ділитися! Адже вони обидві однакові спадкоємиці!

– Тобі дорогу на вихід показати чи сама дійдеш?

– Ось ти яка, виявляється. Не очікувала. Я в суд на тебе подам. Думаєш, не зможу? Запевняю тебе, ми з чоловіком уже все обговорили та підготувалися. Ти обібрала рідну сестру, я це всім розповім, – обурювалася Наталка. – Зустрінемось у суді.

Марина похитала головою. Нічого у Наталки не вийшло. Вона пробувала подати до суду, але їй швидко пояснили, що справа не підлягає перегляду. Пройшло 2 роки з того моменту, а Наталя так і продовжує скаржитися всім родичам на те, що її обібрала рідна сестра.

Вам також має сподобатись...

В Марини не стало чоловіка. – Як же ти зараз жити будеш! – голосила подруга Таїса на прощанні. – Ти ж за Миколою, як за стіною була. Марина сиділа з кам’яним обличчям. З чоловіком вони прожили багато років, двох дітей народили. Ну, нічого, проживуть якось. Старший син, Андрій, дорослий вже. Коли всі розійшлися і сім’я повернулася додому, Андрій заявив: – Так, я з цієї хвилини залишаюся за старшого! Марині навіть полегшало від того, що ношу турбот переклав на себе син. Але жінка навіть уявити не могла, що чекає на неї далі

Галина Іванівна з чоловіком стояли на зупинці. Недавно вони нарешті переїхали зі старого будинку в новобудову. Нова квартира була просто чудова! Але Галина Іванівна, їдучи зі старого будинку, навіть заплакала, кинувши прощальний погляд на колишню оселю. Все життя там минуло, донька там народилася. Зрозуміло, що нове краще, але серце щось аж стрепенулося… Галина Іванівна повернулася до свого чоловіка, щось хотіла сказати, але побачивши його обличчя одразу все забула! Бо її Віктор Сергійович, округливши очі, дивився кудись убік. Галина Іванівна теж подивилася у напрямку його погляду, й остовпіла від побаченого

Дмитро Юрійович вирішив після вечері почитати новини. – Батьку, у мене до вас з мамою є серйозна розмова, – раптом заявив його син Микола. – І вона – термінова! – Кохана, ходи сюди, наш син з нами серйозну бесіду вести збирається! – гукнув Дмитро Юрійович дружину, яка мила на кухні посуд. – Справа в тому, що в мене є дівчина, – почав Микола. – Моя Діана вагітна, тож скоро я стану батьком, а ви бабусею й дідусем! Весілля ми не святкуватимемо. Розпишемося й поїдемо у весільну подорож. А ви поїдете з квартири… Батьки перезирнулися, не розуміючи, що відбувається

Надя приготувала вечерю і покликала чоловіка до столу. Стас зʼявився за хвилину, сів за стіл, почав їсти. Раптом у чоловіка заграла мелодія на телефоні. – Вибач, я на хвилинку, це терміново, по роботі, – сказав він до Наді і вийшов у іншу кімнату розмовляти. Чоловіка не було хвилин пʼять. – Що ж там сталося? Вечеря охолоне! – почала хвилюватися жінка. Надя встала з-за столу і вийшла в коридор. Жінка почула, як Стас з кимось шепочеться по телефону. Надя підійшла ближче до кімнати, прислухалася до розмови чоловіка і застигла від почутого