Життєві історії

Марина прибирала в будинку, коли у двері постукали. На порозі стояла її сестра. – Привіт, пригостиш чаєм? Розмова є, – одразу сказала Наталка. – Привіт. Звісно, проходь, – запросила сестра. Марина швидко накрила стіл, і сіли з Наталкою пити чай. – Я ось навіщо приїхала, – почала та. – Ти коли мені борг віддаси? – Який борг? Я не позичала у тебе нічого? – здивувалася Марина. – Так, не позичала. Але ти винна мені кругленьку суму! Знаєш за що? – Наталка єхидно подивилася на сестру. – За що? – запитала Марина. І Наталка все розповіла їй. Марина вислухала сестру і застигла від почутого

Наталка та Марина хоч і були рідними сестрами, але дружби між ними ніколи не було, навіть у дитинстві. Наталя була старша за сестру на 3 роки. Дівчаткам було нудно один з одним. Коли Наталя була вже підлітком і йшла надвір погуляти з друзями, їхня мама завжди просила, щоб вона з собою на прогулянку брала молодшу сестру.

– Візьми з собою Маринку, тобі ж не важко, – наказувала мама. Наталка переживала, що молодша сестра потім все розповість матері, як вона з подругами обговорює хто із хлопців найсимпатичніший у школі.

З роками спілкування між сестрами зовсім припинилося. Наталка рано одружилася, народила двох дітей, а Марина так і жила з мамою. Мати наполягала, щоб вона йшла працювати, але Марині хотілося відкрити власну справу чи заробляти в інтернеті, щоб ні від кого не залежати.

Мати лише руками розводила. – Де ти там у своєму інтернеті заробиш? Тільки зір псуватимеш. Ти постійно сидиш вдома біля комп’ютера. За це тобі гроші платити точно не будуть – бурчала вона.

Марина не слухала її. Вона закінчила курси комп’ютерного дизайну. Замовлення були. Вона намагалася виконати все з максимальною якістю, адже від цього залежало її подальше просування. Мама Марини під час зустрічі з подругами лише скаржилася на молодшу дочку. 

– Ой, що вам сказати, сидить удома за комп’ютером. Не можу випровадити її на справжню роботу. Я пропонувала їй влаштуватися на підприємство, де сестра працює. Там якраз зараз не вистачає людей, то Маринка заявила, що за такі гроші працювати не буде. А там і відпустку і лікарняне оплачують. Ось про що думає ця молодь?

Але, мабуть, Марина заробляла достатньо. Вона сама сплачувала свої витрати, а також комуналку за квартиру. Через 2 роки Марина вийшла заміж та переїхала до чоловіка. З Наталкою вони зустрічалися лише на спільних святах у мами вдома. Наталку дратувало те, що сестра більше заробляє, а сама сидить удома. Щось тут нечисто, постійно говорила вона матері, а та згідно кивала у відповідь.

А Марина не розуміла, як можна 5 днів на тиждень ходити на нелюбиму роботу, отримувати невелику зарплату і скаржитися всім і на всіх. При цьому Наталка в сім’ї вважалася розумницею та красунею, а Марина невдахою. 

– У мене б уже дах поїхав, якби я жила як сестра, – ділилася Марина зі своїм чоловіком.

Через 5 років не стало їхньої матері, і перед сестрами постало питання спадщини. Велика двокімнатна квартира та дача. Обговорити справи Наталка вирішила одразу після поминок. 

– Значить, такий розклад. Ми з чоловіком вважаємо, що нам дістанеться квартира, а тобі залишається дача. Я вважаю, що так буде справедливо. Адже в мене двоє дітей, а в тебе – ні, ось ти й займайся дачею.

Марина промовчала. Розділ спадщини був не рівним, але вона обмірковувала одну ідею. Дача – це була лише одна назва. На ділянці стояв старенький одноповерховий будиночок без опалення. Наталя дуже здивувалася, коли Марина одразу погодилася на її пропозицію.

Вона навіть приготувалася до сварки, бо й сама розуміла, що двокімнатна квартира коштує набагато більше. Згода сестри Наталку спантеличила, але потім вона сама себе запевнила, що Марині і не потрібно нічого, дітей у неї немає. Треба скоріше оформити всі папери, думала Наталя, поки сестра не зрозуміла ціни.

У вихідні Марина із чоловіком поїхали на цю дачу. 

– Дивись, яка ділянка, місце чудове. Знаєш, яку ідею я обмірковую – давай тут будинок собі збудуємо. Я дізналася, тут котеджне селище планується. За кілька років навіть така ділянка коштуватиме як дві квартири. Якщо надалі ми не житимемо тут, то продамо свій будинок за хорошу ціну.

Чоловік погодився.

– Я сама розроблю проект будинку, саме такий, який я хочу, – замріяно сказала Марина. За півроку всі папери у спадок були оформлені. Наталя до останнього переживала, що сестра передумає. Отримавши документи на руки, вона побігла, не сказавши і слова сестрі.

Марина з чоловіком розпочали будівництво свого будинку. Вони взяли кредит у банку, але воно того варте. Будинок вийшов як із обкладинки журналу. Марина була права, поруч почалося велике будівництво і ціни на ділянки в їхньому районі злетіли до небес. Було збудовано чудову дорогу від міста. Лише за півгодини можна було дістатися центру.

Якось увечері до Марини в будинок завітала її старша сестра.

– Привіт, пригостиш чаєм? Розмова є, – одразу сказала Наталка. Вона пильно оглядала будинок. – Я дивлюся від нашої дачі нічого не лишилося, такі хороми збудували. Але це навіть на краще, – незрозуміло до чого сказала вона.

Марина швидко накрила стіл у вітальні та запросила сестру. – Я ось навіщо приїхала, – почала та. – Я вважаю, що спадщина матері була поділена на шкоду моїм інтересом, треба все переділити.

– Не зрозуміла про що ти? – здивовано спитала Марина.

– А що тут незрозумілого? Мама залишила у спадок квартиру та дачу. Так? Мені дісталася квартира, тобі дача. Тепер ця ділянка коштує вдвічі дорожче, чим двокімнатна квартира. І не сперечайся, я дізнавалася. – Марина і не сперечалася, вона мовчала. – Це вартість порожньої ділянки, а такий будинок з ділянкою коштує ще дорожче.

– Якщо тобі зраджує пам’ять, то я нагадаю. Це ти так розподілила. Тобі квартира, мені дачу.

– Можливо, але це не має жодного значення. Треба було ділити порівну. Половину дачі та половину квартири кожної. Ми поділили неправильно, ось я й приїхала, щоби цю помилку виправити. Ми з тобою поїдемо до нотаріуса. Я тобі віддам половину квартири, а ти мені половину ділянки з будинком, – впевнено продовжувала Наталка.

Марина здивовано дивилася на сестру. Вона багато зустрічала людей з буйною фантазією, але рідна сестра перевершила всіх. – Взагалі всі документи у спадок вже давно підписані, – обережно сказала вона.

– Але є факти, які можуть розкритися пізніше і можна переглянути умови спадщини. Ділянка коштує дорожче за квартиру. Розділ несправедливий, – упиралася Наталка. – І я прийшла домовитися мирним шляхом, так би мовити по-родинному. Думаю, що суду можна буде уникнути, – натякнула вона.

Марина також дивилася на старшу сестру, не знаючи як реагувати. – Наталю, ти ж розумієш, що я не віддам тобі частину будинку тільки через те, що твоя жадібність раптом прокинулася. Нагадаю, що на момент поділу спадщини ділянка з будиночком коштувала набагато менше, ніж твоя квартира. У мене навіть десь збереглася оціночна вартість. Так що це тільки твої фантазії, – Марина намагалася пояснити сестрі всю абсурдність її прохання, але та відмовлялася щось розуміти.

Вона прийшла до сестри, щоби забрати половину будинку. – Тобі пощастило, що ділянка так швидко злетіла в ціні, і ти маєш зі мною поділитися. Ти чуєш, ти зобовʼязана, – вже на підвищених тонах казала Наталка. Їй здавалося, що молодша сестра сміється з неї. Здобула собі такий куш і не хоче ділитися! Адже вони обидві однакові спадкоємиці!

– Тобі дорогу на вихід показати чи сама дійдеш?

– Ось ти яка, виявляється. Не очікувала. Я в суд на тебе подам. Думаєш, не зможу? Запевняю тебе, ми з чоловіком уже все обговорили та підготувалися. Ти обібрала рідну сестру, я це всім розповім, – обурювалася Наталка. – Зустрінемось у суді.

Марина похитала головою. Нічого у Наталки не вийшло. Вона пробувала подати до суду, але їй швидко пояснили, що справа не підлягає перегляду. Пройшло 2 роки з того моменту, а Наталя так і продовжує скаржитися всім родичам на те, що її обібрала рідна сестра.

Вам також має сподобатись...

Віра поралася на кухні, коли пролунав телефонний дзвінок. Жінка глянула на екран телефону, дзвонив син. – Мамо, можеш мене привітати! – несподівано сказав Андрій. – Я одружився! – Як одружився? З ким? – ахнула Віра. – З Мариною! – радісно вигукнув син. – З якою ще Мариною? – не зрозуміла жінка. – З тіткою Мариною! З твоєю подругою! – пояснив Андрій. – Ти що таке говориш? Ти що загульбанив десь? – здивовано перепитала Віра, не розуміючи, що відбувається

– Олено! Бабуся приїхала! – гукнула мама з коридору. Олена неохоче встала з ліжка і попленталася на кухню. Галина Петрівна викладала на стіл з сумки гостинці – ароматну буженину, домашнє сальце, неймовірні ковбаски та домашні закрутки. – Люба моя, а це тобі! – з любов’ю сказала бабуся і вручила Олені якусь скриньку. – Дякую, – байдуже усміхнулася внучка і поставила скриньку на стіл. Коли бабуся пішла, Олена забрала скриньку в свою кімнату, відкрила кришечку, заглянула всередину і застигла від побаченого

Ігор поїхав з тестем на рибалку. Чоловіки швидко дісталися до озера, і Ігор взявся витягувати снасті. – Не поспішай, стільців буде достатньо, я передумав рибалити, – раптом сказав Віктор Михайлович. – Як? – не приховуючи подиву, запитав Ігор. – А так. Хотів з тобою переговорити, вдома не дали б, – єхидно посміхнувся тесть. – Про що? — все ще дивувався Ігор. – Про тебе і мою дружину! Я про вас все знаю! – несподівано сказав Віктор Михайлович. – Скільки вона тобі платить за твоє мовчання?! – Ви про що? – Ігор здивовано дивився на тестя, не розуміючи, що відбувається

У Наталі був день народження. Вона накрила гарний стіл – нарізала салатів, запекла качечку з картоплею, замовила великий торт. В гості приїхали три її подруги. Лариса з Марійкою подарували Наталі квіти й сертифікат в салон краси. – В тебе все є Наталочко! – сказала Лариса. – Подарунок наш скромний, але від щирого серця! – Дякую, дівчатка, – посміхнулась Наталя. – Подарунок просто чудовий! Підійшла третя подруга Валя. Вона хмикнула, глянувши на квіти, і вручила іменинниці конверт з кругленькою сумою. – Ось тримай, Наталочко, – сказала вона. – Це вже хоч на подарунок схоже! Лариса з Марійкою оторопіли від почутого