Життєві історії

Христина готувалася до весілля. Наречена вже обрала весільну сукню, замовила ресторан, найняла фотографа. До торжества залишалися лічені тижні. Раптом дівчина помітила, що її наречений Василь почав дивно поводитися. – Василю, що сталося? Ти дуже змінився, і став якось дивно поводитися, – Христина вирішила прямо поставити питання майбутньому чоловікові. Василь винно опустив очі й мимоволі закрутився на місці. – Тобі не сподобається, але я скажу, раз ти запитала. Справа у твоїй сестрі…, – несповідавно сказав чоловік, зробив паузу, щоб зібратися з думками і все розповів нареченій. Настя вислухала його і аж рота відкрила від почутого

Двійнятам Карині та Христині було по двадцять три роки. Дівчата зовні були зовсім не схожі, як, в принципі, і характером.

Карина мала легку вдачу, а Христина відрізнялася м’якістю і податливістю.

Незважаючи на те, що дівчата були сестрами, компанії у них були різні.

Карина водила дружбу зі своїми ровесниками, а Христина – з старшими людьми.

Однак дівчата раптово повідомили батькам про те, що збираються виходити заміж.

– В один день? – здивувалися Сергій Петрович та Марія Захарівна.

– Ні, я перша! – рішуче заявила Карина, яка весь час намагалася змагатися із сестрою. – Ми розписуємось у липні!

– Ми в серпні, – усміхнулася у відповідь Христина. – Дуже багато ідей.

– Потім з приводу твого весілля поговоримо, зараз на першому місці – моє! – ображено пробурчала сестра. – Треба про моє весілля думати! Ми з Іваном вирішили святкувати його на свіжому повітрі, – заторохтіла Карина, применшивши значення майбутнього торжества Христини.

Щодня дівчина нагадувала родичам про те, що в її житті незабаром настане важлива подія.

– Як вам весільний торт? А як плаття? – Карина цілодобово засипала родичів повідомленнями.

Коли до весілля залишалося лише десять днів, дівчина заплакала зателефонувавши батькам.

– Весілля не буде! – схлипнула в слухавку Карина і стала сумбурно розповідати про те, що застукала нареченого з колишньою дівчиною.

Близько двох тижнів сестру, що дуже засумувала, заспокоювала Христина і всіляко намагалася підтримати.

Дівчина настільки сильно переживала з приводу того, що її майбутнє, яке вона намалювала сама собі, так швидко зруйнувалося, що весь цей час лежала на ліжку і дивилася в стелю.

Христина багато разів намагалася витягнути її на вулицю, проте Карина рішуче відмовлялася від допомоги.

– Ти ж скасуєш весілля з Василем? – з надією в голосі несподівано спитала дівчина.

– Навіщо мені скасовувати весілля? – здивувалася Христина, яка всі ці два тижні не заводила з нею розмови про прийдешнє торжество.

– Тому що через твоє весілля я буду дуже сумувати, – ображено промовила Карина.

– Я шкодую про те, що сталося, але не можу через це скасовувати свято, – заперечила дівчина.

– Ось як? Нічого собі ти егоїстка! Ось і вся ціна твоєї сестринської любові, – Карина з невдоволенням висловила звинувачення в обличчя сестрі. – Була б ти гарною, скасувала б!

– Вибач я не можу. Якщо тобі так буде легше, то ти можеш не приходити. Я все зрозумію, – зніяковіло відповіла Христина.

Дівчина зневажливо подивилася на сестру, але цього разу вважала за краще промовчати.

Однак наступного дня Карина несподівано зателефонувала Христині, вибачилася та напросилася допомагати з підготовкою до весілля.

– Тобі буде комфортно? – переживаючи просити на пряму, здалеку зайшла дівчина.

– Нормально. Відволічусь хоча би, – награно розсміявшись, відповіла Карина.

Вона лізла буквально у все, що стосувалося весільної урочистості. Деколи Христина ловила себе на думці, що наречена не вона, а її сестра.

До того ж дівчина звернула увагу ще на одну дивину: Карина дуже багато часу почала проводити з Василем.

То вона напрошувалася з ним вибирати весільний костюм, то туфлі, то знаходила привід вкотре побачитися з майбутнім зятем.

У поведінці Василя наречена теж помітила свої дивацтва. Чим ближче було весілля, тим чоловік все більше намагався віддалитися від Карини.

– Василю, що трапилося? Між тобою та моєю сестрою щось відбувається? – Христина поставила питання майбутньому чоловікові.

Після цього питання Василь винно опустив очі й мимоволі закрутився на місці.

– Напевно, те що ти почуєш, тобі не сподобається, але я скажу, раз ти запитала. Твоя сестра залицяється до мене, – чоловік приголомшив наречену несподіваною відповіддю.

– Це як? – безглуздо посміхнулася Христина.

– Лізла до мене цілуватися, масаж намагалася зробити. Я б її відправив подалі, якби вона не була твоєю сестрою…

Дівчина розгублено відкрила рота від подиву. Новина про те, що Карина намагається спокусити її нареченого, ввела Христину в ступор.

Не бажаючи нічого таїти, дівчина сміливо набрала номер сестри. Карина практично одразу відповіла на дзвінок.

– Нам треба поговорити, – коротко промовила Христина. – Навіщо ти залицяєшся до Василя?

– Я не залицяюся, а перевіряю його! – відчайдушно заперечила сестра. – Здається мені, що твій Василько такий самий, як і мій Іван! Він зіпсує тобі життя. Поки не пізно, треба скасувати весілля!

– Не буду я нічого скасовувати, не кажи нісенітниці, – обурилася дівчина. – Ти чиниш зі мною підло. Тобі не здається?

– Ти маєш скасувати весілля! — наполягаючи на своєму, товкмачила те саме Карина. – Як тобі бути щасливою, коли твоя рідна сестра таке переживає?!

– Мені здається, тобі треба звернутися до спеціаліста, – повчальним тоном відповіла Христина.

– Це тобі треба звернутись, а не мені! Я цілком розумію, що роблю! – несамовито вигукнула дівчина. – Ти не розумна і нічого не розумієш! Я оберігаю тебе від майбутньої зради. Ти не будеш щаслива з Василем. Він такий самий, як і всі. Даремно ти думаєш, що він добрий!

– Карино, годі! – Христина зупинила сестру. – Якщо і не пощастило тобі, це не значить, що не пощастить і мені!

– Це не правильно! – несамовито вигукнула в трубку дівчина. – Якщо я не одружилася, то ти теж не повинна виходити заміж!

– Чому? – здивовано спитала сестра, яку зацікавили останні слова Карини.

– Тому що я маю вийти заміж перша, а не ти! – продовжуючи вигукувати, відповіла дівчина. – Це тобі мав зрадити наречений, а не мені! Це не правильно!

Христина з подивом слухала маячню сестри і розуміла, що Карина просто їй заздрить і намагається всілякими способами відмінити весілля.

Не бажаючи більше слухати заздрісну нісенітницю, дівчина закінчила розмову і поклала слухавку.

Порадившись із Василем, Христина вирішила не запрошувати на весілля Карину, яка може викинути на урочистості щось неприємне.

Вам також має сподобатись...

Марини пила каву, як раптом задзвонив телефон. Дзвонила мати. – Мамо, я тебе слухаю! – відповіла дівчина. – Марино, люба, – голос Ірини Сергіївни був схвильованим. – Уявляєш, твій дядько Микола з сім’єю приїжджає до нас у місто! Він попросив, щоб хтось дав їм притулок на одну ніч. – Добре, – важко зітхнула Марина. – У мене є вільна кімната… Дівчина зустріла родичів. Здавалося, все йшло добре. Наступного дня, коли родичі вже мали поїхати, Марина прийшла з роботи. Підійшовши до під’їзду, вона раптом помітила, що у вікні її квартири… Світиться світло! – Напевно, просто забули вимкнути, – подумала Марина. Вона відкрила двері й оторопіла від несподіванки

У Світлани заслаб батько. Вона, разом зі своїм коханим Миколою, поїхали його провідати. Молоді зайшли в хату. – Проходьте, проходьте діти! – метушилася мати Світлани. – Зараз і повечеряємо. Олежик заслаб трохи… Микола зі Світланою зайшли в кімнату до батька. – Ой, та не треба було приїздити, – махнув рукою Олег Максимович. І раптом додав: – Ох, не стане мене… І так і не побачу я своїх онуків… Микола застиг від почутого. – А ми вже збираємо гроші на весілля! – несподівано заявив він. Світлана дивилась на Миколу, нічого не розуміючи. Про таке вона навіть не чула

Ольга Іванівна готувала вечерю, як у двері подзвонили. – Алісо? – здивувалася вона, побачивши свою доньку та онука. – Привіт, мамо! А ми неподалік були, вирішили зайти, – усміхнулася донька. – Ну, проходьте, – запросила жінка доньку. Ольга Іванівна швидко зробила чай, поставила вазочку з печивом. – Доню, у вас щось сталося? – запитала жінка, помітивши, що Аліса якась схвильована. – Так…Тобто ні, – зам’ялася донька. – Доню, я ж бачу! – наполягла мати. – Мамо, у мене є одне делікатне прохання, – загадково сказала Аліса, зібралася з думками і все виклала матері. Ольга Іванівна вислухала доньку і застигла від почутого

У Людмили не стало чоловіка. Жінка важко переживала втрату коханої людини. Провела Андрія в останню путь, все організувала. Після поминок Люда повернулася додому, на очі потрапив телефон чоловіка. – Ти все обіцяв скинути мені фото, з нашого останнього відпочинку. І так і не встиг…, – схлипнула Люда. Вона взяла телефон чоловіка, зайшла в галерею, як раптом натрапила на дивні фотографії. Людмила уважно придивилася до фото і застигла від побаченого