Життєві історії

Христина готувалася до весілля. Наречена вже обрала весільну сукню, замовила ресторан, найняла фотографа. До торжества залишалися лічені тижні. Раптом дівчина помітила, що її наречений Василь почав дивно поводитися. – Василю, що сталося? Ти дуже змінився, і став якось дивно поводитися, – Христина вирішила прямо поставити питання майбутньому чоловікові. Василь винно опустив очі й мимоволі закрутився на місці. – Тобі не сподобається, але я скажу, раз ти запитала. Справа у твоїй сестрі…, – несповідавно сказав чоловік, зробив паузу, щоб зібратися з думками і все розповів нареченій. Настя вислухала його і аж рота відкрила від почутого

Двійнятам Карині та Христині було по двадцять три роки. Дівчата зовні були зовсім не схожі, як, в принципі, і характером.

Карина мала легку вдачу, а Христина відрізнялася м’якістю і податливістю.

Незважаючи на те, що дівчата були сестрами, компанії у них були різні.

Карина водила дружбу зі своїми ровесниками, а Христина – з старшими людьми.

Однак дівчата раптово повідомили батькам про те, що збираються виходити заміж.

– В один день? – здивувалися Сергій Петрович та Марія Захарівна.

– Ні, я перша! – рішуче заявила Карина, яка весь час намагалася змагатися із сестрою. – Ми розписуємось у липні!

– Ми в серпні, – усміхнулася у відповідь Христина. – Дуже багато ідей.

– Потім з приводу твого весілля поговоримо, зараз на першому місці – моє! – ображено пробурчала сестра. – Треба про моє весілля думати! Ми з Іваном вирішили святкувати його на свіжому повітрі, – заторохтіла Карина, применшивши значення майбутнього торжества Христини.

Щодня дівчина нагадувала родичам про те, що в її житті незабаром настане важлива подія.

– Як вам весільний торт? А як плаття? – Карина цілодобово засипала родичів повідомленнями.

Коли до весілля залишалося лише десять днів, дівчина заплакала зателефонувавши батькам.

– Весілля не буде! – схлипнула в слухавку Карина і стала сумбурно розповідати про те, що застукала нареченого з колишньою дівчиною.

Близько двох тижнів сестру, що дуже засумувала, заспокоювала Христина і всіляко намагалася підтримати.

Дівчина настільки сильно переживала з приводу того, що її майбутнє, яке вона намалювала сама собі, так швидко зруйнувалося, що весь цей час лежала на ліжку і дивилася в стелю.

Христина багато разів намагалася витягнути її на вулицю, проте Карина рішуче відмовлялася від допомоги.

– Ти ж скасуєш весілля з Василем? – з надією в голосі несподівано спитала дівчина.

– Навіщо мені скасовувати весілля? – здивувалася Христина, яка всі ці два тижні не заводила з нею розмови про прийдешнє торжество.

– Тому що через твоє весілля я буду дуже сумувати, – ображено промовила Карина.

– Я шкодую про те, що сталося, але не можу через це скасовувати свято, – заперечила дівчина.

– Ось як? Нічого собі ти егоїстка! Ось і вся ціна твоєї сестринської любові, – Карина з невдоволенням висловила звинувачення в обличчя сестрі. – Була б ти гарною, скасувала б!

– Вибач я не можу. Якщо тобі так буде легше, то ти можеш не приходити. Я все зрозумію, – зніяковіло відповіла Христина.

Дівчина зневажливо подивилася на сестру, але цього разу вважала за краще промовчати.

Однак наступного дня Карина несподівано зателефонувала Христині, вибачилася та напросилася допомагати з підготовкою до весілля.

– Тобі буде комфортно? – переживаючи просити на пряму, здалеку зайшла дівчина.

– Нормально. Відволічусь хоча би, – награно розсміявшись, відповіла Карина.

Вона лізла буквально у все, що стосувалося весільної урочистості. Деколи Христина ловила себе на думці, що наречена не вона, а її сестра.

До того ж дівчина звернула увагу ще на одну дивину: Карина дуже багато часу почала проводити з Василем.

То вона напрошувалася з ним вибирати весільний костюм, то туфлі, то знаходила привід вкотре побачитися з майбутнім зятем.

У поведінці Василя наречена теж помітила свої дивацтва. Чим ближче було весілля, тим чоловік все більше намагався віддалитися від Карини.

– Василю, що трапилося? Між тобою та моєю сестрою щось відбувається? – Христина поставила питання майбутньому чоловікові.

Після цього питання Василь винно опустив очі й мимоволі закрутився на місці.

– Напевно, те що ти почуєш, тобі не сподобається, але я скажу, раз ти запитала. Твоя сестра залицяється до мене, – чоловік приголомшив наречену несподіваною відповіддю.

– Це як? – безглуздо посміхнулася Христина.

– Лізла до мене цілуватися, масаж намагалася зробити. Я б її відправив подалі, якби вона не була твоєю сестрою…

Дівчина розгублено відкрила рота від подиву. Новина про те, що Карина намагається спокусити її нареченого, ввела Христину в ступор.

Не бажаючи нічого таїти, дівчина сміливо набрала номер сестри. Карина практично одразу відповіла на дзвінок.

– Нам треба поговорити, – коротко промовила Христина. – Навіщо ти залицяєшся до Василя?

– Я не залицяюся, а перевіряю його! – відчайдушно заперечила сестра. – Здається мені, що твій Василько такий самий, як і мій Іван! Він зіпсує тобі життя. Поки не пізно, треба скасувати весілля!

– Не буду я нічого скасовувати, не кажи нісенітниці, – обурилася дівчина. – Ти чиниш зі мною підло. Тобі не здається?

– Ти маєш скасувати весілля! — наполягаючи на своєму, товкмачила те саме Карина. – Як тобі бути щасливою, коли твоя рідна сестра таке переживає?!

– Мені здається, тобі треба звернутися до спеціаліста, – повчальним тоном відповіла Христина.

– Це тобі треба звернутись, а не мені! Я цілком розумію, що роблю! – несамовито вигукнула дівчина. – Ти не розумна і нічого не розумієш! Я оберігаю тебе від майбутньої зради. Ти не будеш щаслива з Василем. Він такий самий, як і всі. Даремно ти думаєш, що він добрий!

– Карино, годі! – Христина зупинила сестру. – Якщо і не пощастило тобі, це не значить, що не пощастить і мені!

– Це не правильно! – несамовито вигукнула в трубку дівчина. – Якщо я не одружилася, то ти теж не повинна виходити заміж!

– Чому? – здивовано спитала сестра, яку зацікавили останні слова Карини.

– Тому що я маю вийти заміж перша, а не ти! – продовжуючи вигукувати, відповіла дівчина. – Це тобі мав зрадити наречений, а не мені! Це не правильно!

Христина з подивом слухала маячню сестри і розуміла, що Карина просто їй заздрить і намагається всілякими способами відмінити весілля.

Не бажаючи більше слухати заздрісну нісенітницю, дівчина закінчила розмову і поклала слухавку.

Порадившись із Василем, Христина вирішила не запрошувати на весілля Карину, яка може викинути на урочистості щось неприємне.

Вам також має сподобатись...

Марійка попросила свою найкращу подругу Олену посидіти з її синочком Артемчиком. Мама мала прийти по малюка о пʼятій вечора. Олена з Артемчиком приготували вечерю, поїли й почали чекати Марійку. Мати хлопчика явно затримувалася… Ні о п’ятій годині вечора, ні о шостій, її не було! Олена не витримала і подзвонила подрузі. – Їду я, Оленко, їду! – вигукнула та в слухавку. – Тут затори! Як там у вас? – Все добре, – сказала Олена. – Чекаємо тебе! Олена поклала слухавку. – Не хвилюйся, Артемчику, скоро мама приїде, – заспокоїла вона хлопчика. Марійка прийшла біля сьомої години. Олена відкрила двері й застигла від побаченого

-Такими чоловіками, як ти, дівчата крутять, як хочуть! – казала Іванові мати. – Одна тебе вже залишила, а в цієї Олени ти робиш все, що попросять! – Мамо, а що такого, що я допомагаю своїй дівчині робити ремонт? – дивувався Іван. Та якось він прийшов до Олени раніше. Ще з порога він почув якісь голоси. Іван зайшов на кухню й застиг. – Мама була права, – тільки й подумав він

Марія Іванівна зварила борщ, розлила його по тарілках і пішла гукати чоловіка та сина з онуком до столу. – Ходімо обідати, — сказала вона до чоловіка та внука, які дивилися мультики. – А Сергій де? До друга пішов? – Тато пішов, але не до друга, до пташки, я чув, він дзвонив їй, – озвався маленький Петрик. – До якої пташки? – не зрозуміла бабуся. – Про яку ти говорила, – відповів внук. – Петрику, поясни, – наполягла Марія. Петрик з розумним виглядом подивився на бабусю і все їй розповів. Марія Іванівна вислухала внука і аж присіла від обурення

Ніна Олександрівна дуже заслабла. – Вам треба в лікарню, – стурбовано сказала їй сусідка Ліза. – Лізонько, послухай мене, – прошепотіла Ніна Олександрівна. – Підійди до комоду, там у мене скринька дерев’яна стоїть. Візьми її. Мене не стане, а там всяке знайдеш… Жінка заплющила очі. А Ліза поспішила до телефону і викликала швидку. Ніну Олександрівну забрали у місто. Ліза повернулася додому, пішла в хату до Ніни Олександрівни і відкрила комод. Там вона знайшла між рушниками невелику дерев’яну скриньку. Відкривши її, Ліза застигла від здивування